Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/552/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/552/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Кощеєва І.М., Соп`яненко О.Ю. при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О. Представники сторін: від позивача: КАЛІНСЬКИЙ СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ (власні засоби EasyCon) - представник представник Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" самотредставництво - виписка з ЄДР інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 (суддя Ніколенко М.О.) за первісним позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро про стягнення штрафу у розмірі 516 516 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", м. Київ про визнання недійсним пункту 7.3 договору купівлі - продажу № 289-К-24 від 06.09.2024 ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" про стягнення штрафу у розмірі 516 516 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 289-К-24 від 06.09.2024, за умовами якого відповідач (продавець) зобов`язався поставити хек заморожений обезголовлений на загальну суму 3 753 750 грн. у строк до 31.10.2024. Відповідач здійснив лише часткову поставку товару на суму 936 936 грн. за видатковими накладними № 2617 від 10.10.2024 та № 2618 від 11.10.2024, а товар на суму 2 816 814 грн. поставлено не було. На підставі пункту 7.3 договору позивач нарахував штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару 704 203,50 грн. З урахуванням утримання суми банківської гарантії у розмірі 187 687,50 грн. сума штрафу, що підлягає стягненню, становить 516 516 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулося із зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 7.3 договору купівлі-продажу № 289-К-24 від 06.09.2024, посилаючись на те, що зазначений пункт дублює відповідальність, передбачену пунктом 7.2 договору, за одне й те саме порушення, що суперечить статті 61 Конституції України та частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 первісний позов задоволено частково. Зменшено заявлений позивачем за первісним позовом штраф з 516 516 грн. до 200 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" штраф у розмірі 200 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 198,19 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" відмовлено. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли господарські зобов`язання на підставі договору купівлі-продажу № 289-К-24 від 06.09.2024. Суд встановив, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не поставив товар у встановлені строки у повному обсязі, здійснивши поставку лише на суму 936 936 грн. із загальної суми 3 753 750 грн. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначив, що введення з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану вплинуло на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача, а тому зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого договірного зобов`язання. Суд також вказав, що укладаючи спірний договір, відповідач взяв на себе можливі ризики, пов`язані з виконанням такого договору. Перевіривши розрахунок штрафу, суд визнав його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Водночас, з урахуванням відсутності у позивача збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язання, а також того, що заявлена сума штрафних санкцій має ознаки джерела отримання кредитором невиправданих додаткових прибутків, суд зменшив розмір штрафу з 516 516 грн. до 200 000 грн. Щодо зустрічного позову суд дійшов висновку, що пункти 7.2 та 7.3 договору визначають відповідальність за відмінні порушення умов договору, а позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсним пункту 7.3 договору. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (апелянт), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 в частині стягнення 200 000 грн. штрафу та витрат зі сплати судового збору у розмірі 6 198,19 грн., ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні штрафу за п. 7.3 договору № 289-К-24 від 06.09.2024. У разі прийняття рішення про обґрунтованість штрафних санкцій за п. 7.3 договору № 289-К-24 від 06.09.2024, зменшити їх на 80% від заявленої до стягнення суми. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Апелянт вважає рішення суду першої інстанції несправедливим та незаконним, зазначаючи, що суд не розібрався в суті позовних вимог, не врахував договірні особливості нарахування штрафних санкцій, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про неможливість врахування сертифікату, яким засвідчено форс-мажорні обставини при виконанні договору купівлі-продажу № 289-К-24 від 06.09.2024. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" стверджує, що аргументи суду першої інстанції про те, що воєнний стан вплинув на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача, не відповідають чинному законодавству, оскільки, на думку апелянта, суд фактично виключив можливість настання для сторін правочину форс-мажорних обставин взагалі лише через факт укладення договору в період війни. При цьому суд не зазначив, які саме обставини не видаються форс-мажорними, та не спростував доводів відповідача щодо реальної неможливості виконання зобов`язання в умовах, засвідчених сертифікатом про форс-мажорні обставини. Щодо стягнення штрафу за п. 7.3 договору апелянт вказує, що суд першої інстанції не дослідив поняття «недопоставки» товару, не встановив моменту виникнення права на нарахування штрафу та безпідставно не врахував сертифікату про форс-мажорні обставини. Апелянт зазначає, що недопоставкою товару є непоставка товару протягом строку дії договору відповідно до п. 7.1 договору, а можливість нарахування штрафу виникає лише в момент припинення дії договору. Відповідальність настає за непоставку товару у період з 01.10.2024 по 01.12.2024 (по дату припинення дії договору), а обов`язок відповідача та можливість поставити товар до останнього дня дії договору випливає із змісту п. 7.1 та п. 7.5 договору. Апелянт наполягає на тому, що застосування відповідальності за недопоставку товару при наявності форс-мажорних обставин останніх 14 днів дії договору, протягом яких відповідач за звичайних обставин міг поставити товар, є несправедливим та безпідставним. Апелянт детально описує специфіку своєї діяльності та процес поставки замороженої риби, який передбачає декілька етапів: закупівлю товару великим оптом, доставку та зберігання у холодильній камері за адресою м. Дніпро, вул. Любарського, 143; фасування товару партіями відповідно до рознарядки; доставку товару на адреси замовників. Апелянт стверджує, що не встигло поставити товар у період дії договору через ракетно-дронові обстріли м. Дніпра 17.11.2024 та подальші обстріли, в тому числі 21.11.2024 міжконтинентальною ракетою, внаслідок яких було запроваджено стабілізаційні та аварійні відключення електропостачання, що призвело до неможливості використання холодильних камер. Апелянт наводить конкретні періоди відсутності електропостачання з 18.11.2024 по 30.11.2024 та зазначає, що при таких частих і тривалих аварійних відключеннях заморожені продукти втрачають свої якісні характеристики та псуються. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" посилається на лист від 27.11.2024 № 27.11-24, яким ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» повідомило позивача про наявність форс-мажорних обставин та просило продовжити строк дії договору до 10.12.2024, проте отримало відмову листом від 28.11.2024. Щодо строку повідомлення про форс-мажорні обставини апелянт зазначає, що договором передбачено 5-денний термін на повідомлення, але не передбачено застереження про неможливість посилатися на форс-мажорні обставини у разі порушення цього строку, посилаючись на постанову Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 та постанову Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21. Щодо зменшення розміру штрафних санкцій апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, оскільки судом зменшено штрафні санкції несуттєво, без дотримання принципу справедливості та розумності, без урахування факту відсутності збитків від порушення умов договору. Апелянт зазначає, що суд проігнорував порушення балансу інтересів сторін, не врахував поведінку позивача, який відмовився від продовження строку дії договору, допустив невиправдане збагачення позивача за рахунок відповідача без понесення збитків від порушення зобов`язання, не врахував наслідків стягнення штрафних санкцій для відповідача. Апелянт посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, численні постанови Верховного Суду, зокрема від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 11.07.2023 у справі № 903/486/22, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (Велика Палата Верховного Суду), та зазначає, що відповідачем було надано до суду першої інстанції докази на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій, зокрема декларацію з прибутку, з якої вбачається, що сума штрафних санкцій перевищує річний дохід товариства, довідку про обсяг сплачених податків та кількість працівників, перелік договорів про закупівлю. Апелянт також просить врахувати, що частину нарахованих штрафних санкцій позивачем вже було отримано від відповідача за рахунок банківської гарантії, і позивачем не доведено, що цієї суми не вистачило для компенсації майнових втрат. Правовими підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт визначає пункти 1-3 та пункт 4 частини 1 ст. 277 ГПК України в частині незастосування норм щодо звільнення сторін правочину від відповідальності у разі наявності форс-мажорних обставин та зменшення розміру неустойки. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" та вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, посилаючись на наступне: Щодо правомірності нарахування штрафу за п. 7.3 договору позивач зазначає, що судом першої інстанції всебічно досліджено правомірність нарахування штрафу на загальну суму 704 203,50 грн. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань. Позивач наголошує, що відповідно до рознарядки продавець повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі у період з 01.10.2024 до 31.10.2024 включно, проте здійснив лише часткову поставку на суму 936 936 грн., а товар на суму 2 816 814 грн. поставлено не було. Позивач стверджує, що умовами договору чітко визначені поняття порушення строків поставки та недопоставки товару, що було досліджено судом та враховано у висновках рішення, а тому твердження відповідача про те, що судом не досліджено поняття «недопоставки», є необґрунтованим. Щодо сертифікату про форс-мажорні обставини позивач зазначає, що відповідно до п. 8.2 договору сторона повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили повідомити про це іншу сторону. Позивач вказує, що на момент закінчення строку поставки за договором (31.10.2024) ракетні обстріли, на які посилається відповідач (17.11.2024 та 21.11.2024), ще не відбулися, а отже, вони жодним чином не могли вплинути на виконання договірних зобов`язань. Позивач наголошує, що сторони уклали договір під час воєнного стану 06.09.2024, коли відбувається збройна агресія, постійні ракетні обстріли та регулярне відключення електроенергії, а отже, укладаючи договір, відповідач знав і повинен був розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни. Позивач також зазначає, що відключення електропостачання не є обставинами непереборної сили, оскільки не унеможливлюють виконання договорів іншим способом, наприклад, використання резервних джерел енергії чи альтернативних постачальників. Щодо відмови у продовженні строків договору позивач посилається на п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, та зазначає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім визначених випадків. Продовження строку дії договору можливе лише у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, однак ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не надало таких документальних підтверджень та не надало проєкт додаткової угоди відповідно до п. 11.7 договору. Щодо зменшення штрафних санкцій позивач зазначає, що розмір штрафних санкцій відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, оскільки розмір пені не перевищує подвійний розмір облікової ставки НБУ, загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору, штрафні санкції нараховані за реальне порушення договірних зобов`язань, а майновий стан відповідача дозволяє йому сплатити штрафні санкції. Позивач також звертає увагу, що рішенням суду першої інстанції штраф вже було зменшено з 516 516 грн. до 200 000 грн., а тому підстави для подальшого зменшення відсутні. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/552/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 (суддя Ніколенко М.О.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. 18.07.2025р. матеріали справи № 904/552/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633,60 грн. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 31.03.2026 об 12:30 годин. 13.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшов відзив на апеляцційну скаргу. 02.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 заяву представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Також сторонам повідомлено що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №

511. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 року, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 262/26 від 30.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Соп`яненко О.Ю., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 справу № 904/552/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Соп`яненко О.Ю., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2026 відкладено розгляд справи до 23.04.2026 на 12:40 год. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 21.05.2026 на 12:30 год. В судовому засіданні призначеному на 21.05.2026 був присутній представник Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", інші представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв`язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Розумність строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі G. B. проти Франції), тощо. Отже, поняття розумний строк є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі Цихановський проти України (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ Смірнова проти України (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), Карнаушенко проти України (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов`язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання. До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача. На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. 21.05.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 в частині стягнення штрафу та судових витрат. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильної оцінки доказів (зокрема, сертифікату про форс-мажорні обставини), а також неправильного визначення правовідносин в частині незастосування норм щодо звільнення від відповідальності у разі наявності форс-мажорних обставин та зменшення розміру неустойки. З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (продавець) та Державною установою "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 289-К-24 від 06.09.2024; ціна договору становить 3 753 750 грн.; предметом договору є поставка хека замороженого обезголовленого (ДК 021-2015:15220000-6); пунктом 5.1 договору передбачено, що продавець повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 31.10.2024; договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2024 включно (п. 10.1 договору); після закінчення строку дії договору покупець не приймає товар, оплата за такий товар не здійснюється (абзац другий п. 5.1 договору); відповідач здійснив часткову поставку товару за видатковими накладними № 2617 від 10.10.2024 та № 2618 від 11.10.2024 на загальну суму 936 936 грн.; товар на суму 2 816 814 грн. відповідачем поставлено не було; пунктом 7.1 договору визначено поняття поставки, недопоставки та порушення строків поставки товару; пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність за порушення строків поставки у вигляді пені та штрафу у розмірі 10% вартості непоставленого в строк товару у разі прострочення понад 7 календарних днів; пунктом 7.3 договору передбачено штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару у випадку недопоставки; позивач нарахував штраф за п. 7.3 договору у розмірі 704 203,50 грн.; позивачем було утримано суму банківської гарантії у розмірі 187 687,50 грн.; сума штрафу, заявлена до стягнення, становить 516 516 грн. (704 203,50 187 687,50); листом від 27.11.2024 № 27.11-24 ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин та просило продовжити строк дії договору до 10.12.2024; позивач листом від 28.11.2024 відмовив у продовженні строків договору; відповідачем надано сертифікати про форс-мажорні обставини № 3500-24-2375, № 3500-24-2377, № 3500-24-2376, № 3500-24-2378 від 24.12.2024, в яких зазначено період дії форс-мажорних обставин з 18.11.2024 по 01.12.2024; у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 7.3 договору судом першої інстанції відмовлено, і рішення в цій частині апелянтом не оскаржується. Відповідно до пункту 8.1 договору - сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна). Вказаний перелік обставин не є вичерпним. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів (пункт 8.2 договору). Пункт 8.3 договору - доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документи, які видаються відповідним органом, уповноваженим на їх видачу згідно з діючим законодавством України. Пункт 8.4 договору - у разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір. Листом №27.11-24 від 27.11.24 ТОВ «Ісполін Плюс» повідомило Державну установу «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» про настання форс-мажорних обставин при виконанні договору №289-К-24 від 06.09.2024 (що доданий до позовної заяви). З метою підтвердження факту настання форс-мажорних обставин надано копію сертифікатів №3500-24-2375, №3500-24-2377, №3500-24-2376, №3500-24-2378 від 24.12.2024, в яких вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили), а саме: дата настання 18.11.2024; дата закінчення 01.12.2024. Колегія суддів зауважує, що на момент закінчення строку поставки по договору (згідно п. 5.1. Договору 31.10.2024) події, про які йдеться в листах, як на форс-мажорні обставини у вигляді ракетних обстрілів м. Дніпро, які мали місце 17.11.2024 та 21.11.2024, ще не відбулися. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що Відповідачем не було належним чином повідомлено Генеральну дирекцію ДКВС України про настання форс-мажорних обставин і не були надані підтверджуючі документи в порушення вимог пункту 8.2. Договору та посилання на форс-мажорні обставини є безпідставними та необґрунтованими. При цьому відповідач, повідомляючи позивача про неможливість своєчасного виконання договору не дотримався порядку такого повідомлення відповідно до пункту 8.2 договору, строк поставки товару встановлений до 31.10.2024 включно, в наданих відповідачем сертифікатах вказаний період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили ) з 18.11.2024 по 01.12.2024. Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що введення з 24.02.2022 на усій території України воєнного стану вплинуло на господарську діяльність не тільки відповідача, а й позивача. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання свого договірного зобов`язання. Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором (частина 1 статті 611 ЦК України). Сторонами договір укладений під час дії воєнного стану 06.09.2024. Генеральна дирекція ДКВС України вважає, що наявність форс-мажорних обставин в період дії Договору не має місця, оскільки відсутня їхня надзвичайність. Зокрема, сторони уклали договір під час військового стану, коли відбувається збройна агресія російської держави, яка постійно завдає ракетним обстрілам усієї території України, крім того, у 2024 році вже мало місце постійне і регулярне відключення електроенергії у зв`язку із бомбуванням критичної інфраструктури української економіки. Отже, укладаючи договір, відповідач знав і повинен був розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності під час війни. Водночас, суд вважає, що було б несправедливим повністю покладати на Відповідача відповідальність за прострочку внаслідок спірних обставин, оскільки чинник війни неможливо повністю врахувати під час господарювання, що також було досліджено та враховано судом Дніпропетровської області при ухваленні рішення у справі № 904/552/25 від 17.06.2025. Про відмову у продовженні строків договору та поставки товару Пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 (далі - Особливості №1178). Згідно з абзацом 3 пункту 66 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2020 №822 умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників, зокрема у проєкті договору, що складовою частиною запиту пропозицій постачальників. Водночас пунктом 19 Особливостей №1178 передбачено виключний перелік підстав які дають право сторонам на внесення змін до істотних умов договору, а саме, передбачено, що істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, тому числі: покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп 3 Особливостей №1178); продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пп 4 Особливостей №1178). ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не доведено, що його пропозиції передбачали покращення якості товару та ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не надано документальних підтверджень виникнення об`єктивних обставин, що спричинили необхідність продовження строку постачання Товару або продовження терміну дії Договору. Всупереч законодавству та умовам договору вказані пропозиції ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не містили проєкт додаткової угоди (пункт 11.7. договору). Відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України просить суд у разі задоволення позовних вимог зменшити на 80% розмір штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з ч. 3 ст. 551 розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Чинним законодавством не перебачений виключний перелік обставин, на підставі яких суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. Однак, як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18 на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Розмір штрафних санкцій відповідає вищенаведеним принципам, оскільки: -розмір пені, встановлений Договором не є надмірним і не перевищує подвійний розмір подвійної ставки НБУ; -загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну договору (сума штрафних санкцій - 704 203,50 гривень, ціна договору - 3 753 750 гривень); -штрафні санкції нараховані Відповідачу за реальне порушення договірних зобов`язань; - майновий стан Відповідача дозволяє йому сплатити штрафні санкції. На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій судом відсутні. Окрім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі №904/552/25 ухвалено позов Генеральної дирекції ДКВС України задовольнити частково та вирішено стягнути з ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» 200 000 грн. - штрафу, натомість Генеральною дирекцією ДКВС України у цій справі були заявлені позовні вимоги з ціною позову - 516 516 грн. Отже, вважаємо, що Генеральною дирекцією ДКВС правомірно було нараховано Відповідачу штраф за недопоставку товару у відповідності до умов договору та законодавства, що підтверджується належними і допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, а доводи наведені Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі №904/552/25. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 у справі № 904/552/25 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Кощеєвим І.М. підписано 11.06.2026р., суддею Соп`яненко О.Ю., у зв`язку з перебуванням у відпустці, ______________. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя І.М. Кощеєв Суддя О.Ю. Соп`яненко