Постанова 4873 № 925/1591/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" червня 2026 р. Справа№ 925/1591/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Крижного О.М. розглянувши у письмову провадженні, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 (суддя Грачов В.М.) за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» про стягнення 159 013,34 грн,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2025 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» , в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» 159013,34 грн, з яких: 111342,60 грн штрафу та 47670,71 грн пені. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків поставки товару за договором закупівлі матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-596-НЮ від 27.08.2025, пунктом 9.3.1. якого передбачена відповідальність у виді штрафу та пені. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 у задоволенні позову відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем не було доведено порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором в частині поставки товару за листом-заявкою вих.№НХ04/1718н він 02.10.2025, оскільки в останнього не виникало обов`язку з такої поставки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із указаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Так, апелянт зауважив, що в рознарядці на відвантаження продукції, яка була направлена на адресу відповідача з вихідним номером №НХ-1718н від 02.10.2025 наявна інформація про підрозділ позивача, на який необхідно поставити товар. Рознарядка містить вказівку начальнику виробничого підрозділу служби організації та проведення закупівель Одеського головного матеріально-технічного складу філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» прийняти продукцію встановленим порядком. Таким чином, у рознарядці вказаний структурний підрозділ позивача, на адресу якого треба поставити товар, відповідно до п.4.2 договору. Таким чином, за твердженням апелянта зі змісту направленої на адресу відповідача рознарядки вбачається, що, саме, у якій кількості, за яким договором та на адресу якого структурного підрозділу необхідно відправити товар. Надсилання будь-яких інших документів, які за змістом є подібними до документа, відправлення якого передбачено п. 4.2 укладеного між сторонами договору, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено. При цьому, апелянт вказав, що 31.07.2025 між позивачем та відповідачем був укладений договір №ОД/НХ-25-365-НЮ з ідентичними до договору, що є предметом розгляду у цій справі умовами, направлена на адресу відповідача рознарядка була ідентичною до рознарядки за №НХ-1718н від 02.10.2025, і товар за договором був поставлений. Крім того, за твердженням апелянта на адресу відповідача була направлена претензія №НХ-04/2091н, в якій зазначалось про невиконання направленої на його адресу рознарядки за вих. №НХ-04/1718н від 02.10.2025, на яку відповідач також не зреагував та не надав свої зауваження по формі або змісту надісланої на його адресу рознарядки. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Так, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» у своєму відзиві, наданому до суду 15.04.2025, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. При цьому, відповідач вказав, що позивач діяв всупереч досягнутим із відповідачем домовленостям, що були зафіксовані сторонами у договорі. Адже, зміст складеного позивачем та надісланого відповідачу документа не відповідав ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства України (йдеться про Лист №НХ04/1718н, який не відповідає умовам договору щодо змісту письмової рознарядки, попереднє надсилання якої є обов`язковою підставою для початку відліку / спливу строку на поставку товару відповідачем). Водночас, відповідач зауважив, що сторони у договорі передбачили чіткий алгоритм дій, необхідний для здійснення поставки товару, в погоджені строки та місце поставки, і передусім саме поведінка позивача містила ознаки суперечливої та що саме діями позивача було порушено принцип Естопель (заборони суперечливої поведінки). Крім того, на думку відповідача, ризики невчинення дій, передбачених договором (а саме в частині належного виконання позивачем свого обов`язку щодо складання та надсилання відповідачу документа, який б відповідав зафіксованим у договорі умовам), повинен нести позивач, що цілком вірно та обґрунтовано виснував суд першої інстанції в оскаржуваному Рішенні. Разом з цим, відповідач вказав, що твердження позивача про те, що нібито у інших аналогічних (спірним відносинам) договірних відносинах «товар по договору був поставлений» відповідачем є голослівним та недоведеним, адже в матеріалах цієї справи відсутні належні (достатні) докази, які б це підтверджували. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) - Майданевича А.Г., суддів Суліма В.В., Крижного О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25. Розгляд апеляційної скарги призначено за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 року, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/11471/24 розглядалась протягом розумного строку. Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга в межах викладених скаржником доводів та вимог підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 27.08.2025 за результатами процедури закупівлі №UA-2025-07-31-004387-a, №28653676 - запасні частини до електровозів ВЛ (вкладиші моторно-осьового підвішування) ДК 021:2015 (34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху), між позивачем - Акціонерним товариством «Українська залізниця», як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна», як постачальником, укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-569-НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: запасні частини до електровозів ВЛ (вкладиші моторно-осьового підвішування) ДК 021:2015 (34630000-2 частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху) (лот 1 - частини локомотивів чи рухомого складу); Згідно із п. 1.3. договору - кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації № 1 (додаток 1) та технічних та якісних характеристиках товару, документах з якості та оцінки відповідності товару (додаток 2) до цього договору (п.2.1. договору). Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Одеса або на адресу іншого підрозділу вказаного у рознарядці. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Згідно із п. 4.3. договору зі сторони покупця рознарядка підписується з урахуванням вимог Статуту покупця щонайменше двома уповноваженими особами покупця з числа таких: - директор (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; - перший заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; - головний інженер (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; - заступник директора (особа, що виконує його обов`язки) регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця»; - начальник, заступники начальника служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» та керівники виробничих підрозділів служби організації та проведення закупівель регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Покупець не несе відповідальності та обов`язку оплати за поставлений товар за рознарядкою, що підписана іншими особами, ніж тими, посади яких визначені у цьому пункті договору. Пунктом 4.5. договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: - на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); - вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; - шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан- Копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.4.6. договору). Відповідно до п. 6.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору. Згідно п. 6.3. договору ціна договору становить 680427,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 136 085,40 грн, усього з ПДВ 816512,40 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору. Плата за товар здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 7.1. договору). Відповідно до п. 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 30 (тридцятий) календарний день з дати підписання Акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної не пізніше ніж за 3 (три) календарні дні до дати оплати, визначеної цим пунктом, та оформленої згідно з вимогами законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару. Згідно п. 8.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором. За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (п.9.1. договору). Відповідно до п. 9.3.1. договору постачальник за цим договором несе таку відповідальність: при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець. Згідно із п.п. 9.5., 9.6. договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжностей між ними та умовами цього договору, що призвело до нарахування штрафів та/або пені (штрафних санкцій), та/або непередбачуваних витрат при митному оформленні товару, постачальник відшкодовує такі штрафні санкції та/або витрати покупцю у повному обсязі; сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань. У випадку прийняття покупцем рішення про застосування до постачальника оперативно-господарських санкцій, покупець має письмово повідомити про це постачальника (п.12.2. договору). Пунктом 12.4. договору сторонами погоджено, що у разі прийняття покупцем рішення про застосування оперативно - господарської санкції він протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня прийняття такого рішення письмово повідомляє про застосування оперативно-господарської санкції постачальника на адресу його місцезнаходження, зазначену в договорі, та надсилає копії листа на електронну адресу постачальника; Відповідно до п.17.1. договору строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, на умовах, визначених цим договором (п.17.2. договору). Згідно із п.19.1. договору невід`ємною частиною договору є: - додаток 1 - специфікація №1, що містить ціну договору за товар - 680427 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 136085,40 грн, всього з ПДВ - 816512,40 грн. Специфікація підписана представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками; - додаток 2 - технічні та якісні характеристики товару, документи з якості та оцінки відповідності товару. Договір підписаний представниками обох сторін, їх підписи посвідчені їхніми печатками. Так, за твердженням позивача, 02.10.2025 року останній звернувся до відповідача засобами електронної пошти з листом-заявкою вих.№НХ04/1718н (а.с.11, 23) на поставку товару, в якому зазначалися: код товару за класифікатором ТМР - 1017079; найменування - «Вкладиші моторно-осьового підвішування»; номер креслення, ДСТу (ТУ) - 8ТН.263.028-029; кількість - 30 шт; ціна без ПДВ - 20619 грн; сума без ПДВ - 618570 грн; всього з ПДВ 742284 грн, ПДВ 20% - 123714 грн. У листі-заявці вказано обов`язок начальника виробничого підрозділу служби ОПЗ Одеського головного матеріально-технічного складу філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» прийняти продукцію встановленим порядком. Лист-заявку підписано електронними підписами (КЕП) уповноважених осіб - начальником служби Ігорем Талановим і заступником начальника служби Олегом Вітушкіним. Після підписів уповноважених осіб у листі містяться реквізити заявки - № 2754 від 08.09.2025 № ЦХ-17/6435н від 26.09.2025 року. У зв`язку з не поставкою відповідачем замовленого позивачем 02.10.2025 року товару, 13.11.2025 року позивач звернувся засобами електронного зв`язку з претензією за вих.№ НХ-04/2091 (а.с.8-10), в якій пропонував в добровільному порядку сплатити штраф за порушення умов п. 4.2 договору, передбачений п. 9.3.1. договору в сумі 111342 грн на вказані реквізити та поставити товар відповідно до письмової рознарядки №НХ04/1718н від 02.10.2025 року. Відповідач в свою чергу претензію позивача залишив без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу та пені за невиконання умов договору закупівлі матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-596-НЮ від 27.08.2025. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Відповідно до статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною другою статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Згідно з частиною першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до положень статей 6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-569-НЮ від 27.08.2025 (а.с.12-20). Договір не заперечується, не визнаний судом недійсним, не розірваний та є дійсним на момент спірних правовідносин формування та виконання замовлення позивача. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст. 204 Цивільного кодексу України). Договір відповідає положенням глави 54 Цивільного кодексу України поставка товару як різновид відносин "купівлі-продажу". До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (чинний на момент спірних відносин). Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 525, 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства; Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін; За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України). Пунктами 4.2.,4.3.,4.5. Договору сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки товару: м. Одеса або на адресу іншого підрозділу вказаного у рознарядці. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару. Рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця. Таким чином, сторони у договорі передбачили чіткий алгоритм дій, необхідний для здійснення поставки товару, в погоджені строки та місце поставки. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано скаржником, позивач звернувся до відповідача із заявкою № 2754 від 08.09.2025 року, в якій просив відвантажити Одеській залізниці вкладиші моторно-осьового підвішування у кількості 30 шт. на загальну суму з ПДВ 742284,00 грн. Відповідно до наданого позивачем скриншоту екрана зі сторінки електронної пошти позивача, випливає, що вказану заявку надіслано на електронну пошту відповідача, вказану в договорі, 02.10.2025 №НХ-04/1718н (а.с. 23). Отже, з урахуванням положень п. 4.2. договору, строк поставки товару за вказаною заявкою сплив 01.11.2025. 13.11.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій пропонував добровільно сплатити штраф за порушення умов п. 4.2. договору № ОД/НХ-25-569НЮ про закупівлю матеріально-технічних ресурсів (вкладиши моторно-осьового підвішування) у розмірі 111 342,60 грн та поставити товар, відповідно до письмової рознарядки № НХ04/1718н від 02.10.2025. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України). Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання з поставки товару не виконав. Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Так, невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.4.2 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-569-НЮ від 27.08.2025 є правовою підставою для стягнення заявленої позивачем суми нарахованих санкцій у примусовому порядку на підставі п. 9.3.1. договору. Суд вважає, що строк виконання основного зобов`язання відповідачем є таким, що настав. При порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1. договору). Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Колегія суддів, перевіривши розрахунок штрафних санкцій та вважає його арифметично вірним, відтак з відповідача підлягає стягненню штраф в сумі 111342,60 грн (742284,00 грн *15%) та пеня в сумі 47670,71 грн (02.11.2025 - 06.01.2026). Твердження відповідача викладене у відзиві на позовну заяву, що лист-заявка вих.№НХ04/1718н він 02.10.2025 року не є письмовою рознарядкою та не містить даних про місце поставки партії товару адреси поставки / складу позивача, що є необхідною складовою даних письмової рознарядки погодженої сторонами в п.4.2. договору, колегією суддів відхиляється, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано скаржником, в рознарядці на відвантаження продукції, яка була направлена на адресу відповідача з вихідним номером №НХ-1718н від 02.10.2025 року наявна інформація про підрозділ позивача, на який необхідно поставити товар. Рознарядка містить вказівку начальнику виробничого підрозділу служби організації та проведення закупівель Одеського головного матеріально-технічного складу філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» прийняти продукцію встановленим порядком. Таким чином, в рознарядці вказаний структурний підрозділ позивача, на адресу якого треба поставити товар, відповідно до п. 4.2 договору. При цьому, колегія суддів зауважує, що зі змісту направленої на адресу відповідача рознарядки вбачається що саме, у якій кількості та за яким договором необхідно відправити товар, тобто останній містить ключову інформацію для здійснення поставки. Разом з цим, надсилання будь-яких інших документів, які за змістом є подібними до документа, відправлення якого передбачено п. 4.2 укладеного між сторонами договору, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, а договір не встановлює суворих вимог щодо його складання та назви. При цьому, колегія суддів приймає до уваги твердження скаржника, що між позивачем та відповідачем були укладені договори, зокрема, договір №ОД/НХ-25-365-НЮ на поставку матеріально-технічних ресурсів, що є предметом розгляду по цій справі, направлена на адресу відповідача рознарядка була ідентичною до рознарядки за №НХ-1718н від 02.10.2025 року, та товар по договору був поставлений, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.03.2026 року у справі № 925/68/26. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) розтлумачено застосування доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максиміconcedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Аналіз частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності. Як було встановлено вище, та не спростовано скаржником, останній після отримання відповідної претензії щодо поставки товару відповідно до письмової рознарядки, не надав відповіді на неї тощо. Здійснював поставку товару за ідентичними рознарядками за іншими договорами. Означене свідчить про суперечливість поведінки відповідача у правовідносинах з позивачем, та його недобросовісність під час вирішення питання щодо поставки товару - неналежною формою отриманої рознарядки, необізнаністю з адресою поставки. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не було доведено порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором в частині поставки товару за листом-заявкою вих. №НХ04/1718н він 02.10.2025 року. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 слід задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням задоволення апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2026 у справі № 925/1591/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» (20705, Черкаська область, Черкаський район, міста Сміла, вул. Коробейника, буд. 1, код ЄДРПОУ 42543695) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 111342 (сто одинадцять тисяч триста сорок дві) грн 60 коп. штрафу, 47670 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят) грн 74 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на відповідача. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтра Україна» (20705, Черкаська область, Черкаський район, міста Сміла, вул. Коробейника, буд. 1, код ЄДРПОУ 42543695) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

5. Матеріали справи №925/1591/25 повернути до Господарського суду Черкаської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Крижний