Постанова 4873 № 920/482/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 920/482/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Євсікова О.О. Алданової С.О. за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д., за участю представників учасників справи: від позивача: Маківський В.В. від відповідача: Казак М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025, повний текст якого складено та підписано 22.12.2025 у справі №920/482/24 (суддя Є.А. Жерьобкіна) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" до ОСОБА_1 про стягнення 254 276, 81 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог У квітні 2024 позивач звернувся до суду з позовом про спонукання сторони до виконання мирової угоди, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 254276 грн 81 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.01.2022 ухвалою Господарського суду Сумської області у справі № 920/65/18 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ТОВ «Беєве», згідно якої, окрім іншого, ОСОБА_1 взяв на себе обов`язок повернути ТОВ «Беєве» 254276,81 грн. в якості надмірно стягнутих коштів (п.8 угоди). Строк повернення цих коштів складає 12 місяців з моменту набрання чинності рішення суду, яким затверджено мирову угоду (п.9 угоди). З огляду на те, що станом на 12.01.2023, ОСОБА_1 вказані умови не виконав та не повернув ТОВ «Беєве» визначені мировою угодою кошти, Товариство, керуючись ст. 192, 193 ГПК України, звернулося із заявою до Недригайлівського ВДВС у Роменському районі, в якій просило прийняти до виконання ухвалу Господарського суду Сумської області від 12.01.2022. Доводи та заперечення відповідача Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому погоджується з вимогами позивача частково - на суму 49 342,55 грн, оскільки згідно п. 3 мирової угоди 2 254 276,81 грн. були стягнуті з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 шляхом примусового виконання у виконавчому провадженні НОМЕР_2. В той же час згідно п. 7 мирової угоди сторони погодили розмір частки ОСОБА_1 в статутному капіталі - 2 000 000,00 грн. Отже, зі змісту мирової угоди вбачається, що відповідач має повернути позивачу отримане понад 2 000 000,00 грн.: 2 254 276,81 грн - 200 000,00 = 254 276,81 грн. Проте, із суми 2 254 276,81 грн. відповідач отримав частину, оскільки інша частина суми стягнута з ТОВ «Беєве» в якості виконавчого збору - 10% - 204 934,25 грн. З викладеного вбачається, що сума отримана відповідачем понад встановлених п. 7 мирової угоди 2 000 000,00 грн. становить: 2 049 342,55 грн - 2 000 000,00 = 49 342,55 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 у справі №920/482/24 позов задоволено повністю. На підставі рішення суду з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" 254 276,81 грн та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору. Рішення, з посиланням на статті 2, 74, 75, 76-79, 123, 129, 176, 192, 193, 197, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241 та 326 Господарського процесуального кодексу України, статті 202, 203, 509, 525, 526, 626 і 629 Цивільного кодексу України, а також на статті 4, 17 та 18 Закону України «Про виконавче провадження» мотивоване тим, що ухвала Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/65/18, якою було затверджено мирову угоду, не є виконавчим документом, оскільки вказаний документ не містить усіх даних, зазначених у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" - у документі не зазначено дату народження боржника - фізичної особи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, оскільки було встановлено факт невиконання відповідачем умов попередньої мирової угоди щодо повернення коштів. У зв`язку з цим суд вирішив задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача 254 276,81 грн, а також покласти на нього витрати зі сплати судового збору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 у справі №920/482/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги частково у розмірі 47 884,17 грн, в іншій частині відмовити. Судові витрати покласти на позивача. Зокрема апелянт посилається на те, що: - Наказ суду був виконаний частково, і факт отримання відповідачем саме 2 047 884,19 грн (а не 2 254 276,81 грн) доводиться відповіддю на запит відділу примусового виконання рішень. Ця сума перевищує погоджену в мировій угоді частку (2 000 000 грн) лише на 47 884,17 грн; - повернути можливо тільки те, що отримав. Зобов`язання щодо повернення будь-яких інших коштів, які не були отримані відповідачем, хоча і були стягнуті з позивача в якості виконавчого збору, ніколи не виникало і не могло виникнути; - Позивач не довів обставин отримання відповідачем суми, більшої ніж 2 047 884,19 грн. Суд не надав жодної оцінки ключовому аргументу відповідача щодо фактично отриманої суми, що є підставою для висновку про невмотивованість оскаржуваного рішення; - задоволення позовних вимог у повному обсязі (стягнення 254 276,81 грн) призведе до того, що відповідач не отримає свої 2 000 000 грн у повному обсязі (2 047 884,19 грн - 254 276,81 грн = 1 793 607,38 грн). Це є порушенням вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України щодо належного виконання зобов`язання відповідно до умов мирової угоди; - Позивач використовує процесуальні права з метою незаконного безпідставного збагачення та втручання в майнові права відповідача, а не для поновлення власних порушених прав. Отже, апелянт вважає, що позовні вимоги в сумі 47 884,17 грн є законними та визнаються відповідачем, а вимоги понад цю суму (різниця у 206 392,64 грн) є незаконними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідно, судовий збір також має бути перерахований та покладений на позивача з урахуванням визнаної суми. Доводи та заперечення позивача У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що мирова угода підписувалась добровільно, без жодних заперечень у судовому засіданні з боку представника відповідача, який особисто її складав і погоджував. Зокрема, позивач зазначив таке: - позов є належним способом захисту через відсутність дати народження відповідача в ухвалі суду, виконавча служба відмовила у примусовому виконанні. Згідно з практикою Верховного Суду, якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, звернення з позовом про спонукання до її виконання є правильним способом захисту; - ОСОБА_1 з моменту затвердження мирової угоди свідомо уникав добровільного виконання свого обов`язку повернути 254 276,81 грн; - твердження відповідача про те, що сума до повернення (254 276,81 грн) була визначена помилково і він погоджується повернути лише 47 884,17 грн є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами; - представник відповідача особисто брав участь у складанні, погодженні та підписанні мирової угоди, а також був присутній на судовому засіданні під час її затвердження. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, судді Мальченко А.О., Михальська Ю.Б. 13.01.2026 через офіційну електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до апеляційної скарги ордера від 12.01.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/482/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 до надходження матеріалів справи № 920/482/24. 02.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/482/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 у справі № 920/482/24 залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали, а саме надати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету ОСОБА_1 та його представника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве". Здійснювати обмін документами за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в письмовій формі через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду), чи засобами поштового зв`язку. 11.02.2026 через відділ документального забезпечення суду від представника апелянта адвоката Казака М.В. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано апеляційну скаргу з додатками. 16.02.2026 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Мальченко А.І. заявлено про самовідвід від розгляду справи № 920/482/24 на підставі пункту 4 частини 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Михальської Ю.Б., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи № 920/482/24 задоволено. Матеріали справи № 920/482/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/56/26 від 20.02.2026, у зв`язку з задоволенням заяви суддів Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Мальченко А.І. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги у справі №920/482/24, відповідно до підпунктів 2.3.44 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/482/24. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 визначено наступний склад колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 у справі №920/482/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 25.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 25.03.2026 (включно). 10.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просить здійснювати розгляд справи №920/482/24 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу - задоволено. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.04.2026. Розгляд справи відкладався, зокрема до 03.06.2026. Явка представників учасників справи Представник відповідача в судовому засіданні 03.06.2026 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 03.06.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін. Рішенням від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 Господарський суд Сумської області позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю, стягнув з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 4338122,00 грн. вартості частини майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства. Постановою від 02.10.2018 Харківський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Постановою від 27.11.2018 Верховний Суд скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2018 у справі № 920/65/18, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою від 24.04.2019 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18 залишив без змін. Постановою від 03.09.2019 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі № 920/65/18, справу № 920/65/18 передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій здійснили розрахунок вартості частини майна пропорційно частці позивача у статутному капіталі товариства на підставі фінансових документів ТОВ "Беєве" за 2016 рік, не з`ясувавши при цьому ринкової вартості майна ТОВ "Беєве". Ухвалою від 12.01.2022 у справі № 920/65/18 Господарський суд Сумської області затвердив мирову угоду, укладену між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Беєве". Згідно резолютивної частини ухвали, суд ухвалив: Затвердити мирову угоду, укладену між фізичною особою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беєве" (42512, Сумська область, Липоводолинський район, с. Беєве, ідентифікаційний код 34072062) у справі № 920/65/18, у наступній редакції: « Мирова угода м. Суми 10 січня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якого на підставі ордеру діє адвокат Казак Михайло Владиленович, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве", код ЄДРПОУ 34072062, (далі по тексту ТОВ "Беєве") в особі адвоката Маківського Віктора Олексійовича, який діє на підставі ордеру, які є сторонами по справі № 920/65/18, що знаходиться в провадженні Господарського суду Сумської області, враховуючи доцільність мирного врегулювання даного спору, прийшли до взаємної згоди та уклали цю мирову угоду про нижчезазначене:

1. У провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа №920/65/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Беєве" про стягнення 4338122,00 грн (чотири мільйони триста тридцять вісім тисяч сто двадцять дві гривні) частини ринкової вартості майна товариства, пропорційно до його частки в статутному капіталі товариства. 2. 28.05.2019 року Наказом Господарського суду Сумської області стягнуто з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 4338122,00 грн вартості частки майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства, 1762,00 грн витрат по сплаті судового збору, 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.

3. На підставі вказаного наказу було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 в ході якого фактично було стягнуто з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 2254276,81 гривень. 4. 03.09.2019 року Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та рішення Господарського суду Сумської області від 18.06.2018 у справі №920/65/18 та передано її на новий розгляд до Господарського суду Сумської області, де вона знаходиться на даний час. 5. 13.09.2019 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Сумської області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_3 у зв`язку із винесенням Постанови ВСУ у складі Касаційного господарського суду від 03.09.2019 року. 6. 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника, Казак М.В. , звернувся до ТОВ "Беєве" з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди, добровільно визначивши розмір його частки у статутному капіталі ТОВ "Беєве" в 2000000,00 гривень.

7. ТОВ "Беєве" погоджується з пропозицією ОСОБА_1 і визнає за ним право на частку у статутному капіталі товариства у розмірі 2000000,00 гривень.

8. ОСОБА_1 зобов`язується повернути ТОВ "Беєве" 254276,81 гривень в якості надмірно стягнутих коштів з ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 в ході виконання наказу Господарського суду Сумської області від 28.05.2019 року.

9. Строк повернення ОСОБА_1 коштів у розмірі 254276,81 гривень на користь ТОВ "Беєве" становить 12 (дванадцять) місяців з моменту набрання чинності рішення Господарського суду Сумської області яким затверджено дану мирову угоду.

10. ОСОБА_1 не має жодних претензій до ТОВ "Беєве" щодо розміру виплаченої частки, та визнає, що ТОВ "Беєве" провело з ним всі необхідні розрахунки та виплатило повний розмір частки пропорційно частці у статутному капіталі товариства.

11. Наслідки затвердження судом Мирової угоди, передбачені статтею 192 ГПК України та закриття провадження по справі Сторони усвідомлюють та розуміють в повному обсязі.

12. В усьому, що не передбачено умовами Мирової угоди, Сторони керуються чинним законодавством України.

13. Сторони, підписуючи Мирову угоду, заявляють про те, що у процесі її укладення діяли в межах наданих повноважень без порушення прав та інтересів третіх осіб. Наслідки укладання мирової угоди сторонам відомі та зрозумілі.

14. З моменту виконання цієї угоди спір між сторонами щодо виплати ТОВ "Беєве" на користь ОСОБА_1 частини ринкової вартості майна товариства, пропорційно до частки ОСОБА_1 в статутному капіталі товариства є остаточно врегульованим.

15. Ця Мирова угода складена українською мовою у трьох автентичних примірниках: по одному екземпляру для ОСОБА_1 , ТОВ "Беєве" і Господарського суду Сумської області для приєднання до матеріалів справи № 920/65/18». Старшим державним виконавцем Недригайлівського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Глущенком С.А. 17.05.2023 розглянуто заяву щодо примусового виконання ухвали №920/65/18 від 21.01.2022 та направлено стягувачу (позивачу) повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку з тим, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначається, зокрема дата народження боржника - фізичної особи. У наданому до виконання виконавчому документі відсутня дата народження боржника, що унеможливлює коректно внести відомості до автоматизованої системи виконавчих проваджень для подальшого примусового виконання рішення, а тому керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається без прийняття до виконання. Суд першої інстанції встановив, що ухвала Господарського суду Сумської області від 12.01.2022 у справі №920/65/18, якою було затверджено мирову угоду, не є виконавчим документом, оскільки вказаний документ не містить усіх даних, зазначених у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" - у документі не зазначено дату народження боржника - фізичної особи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлений факт невиконання відповідачем умови мирової угоди щодо повернення коштів позивачу у визначеній у п. 8 мирової угоди сумі, а тому визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 254 276,81 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення Згідно з частинами 1, 2 статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Укладення сторонами мирової угоди - це реалізація їхнього процесуального права, передбаченого статтею 46 ГПК України, що базується на принципах диспозитивності та свободи договору. За своєю правовою природою мирова угода є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Затверджуючи мирову угоду, суд надає їй юридичної сили судового рішення. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів, а також з рішення суду. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, якщо ухвала суду про її затвердження не має статусу виконавчого документа, належним та ефективним способом захисту порушеного права є звернення кредитора до суду з окремим позовом про стягнення відповідних сум боргу (зобов`язання) на підставі укладеної мирової угоди (аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач обрав правильний та ефективний спосіб захисту, звернувшись з цим позовом до суду. Правова позиція апеляційного суду Колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, з огляду на таке. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 12.01.2022 ухвалою Господарського суду Сумської області у справі № 920/65/18 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 (відповідач у даній справі) та ТОВ «Беєве» (позивач). Відповідно до пункту 8 вказаної мирової угоди ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов`язання повернути ТОВ «Беєве» 254 276,81 грн в якості надмірно стягнутих коштів. Згідно з пунктом 9 мирової угоди строк повернення цих коштів становив 12 місяців з моменту набрання чинності судовим рішенням про затвердження мирової угоди. Судом встановлено, що ухвала від 12.01.2022 у справі №920/65/18 набрала законної сили, однак не була виконана відповідачем у добровільному порядку в частині сплати 254 276,81 грн. Оскільки вказана ухвала не відповідала вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (не містила всіх необхідних реквізитів виконавчого документа, зокрема резолютивної частини щодо стягнення конкретної суми), вона була повернута державним виконавцем без прийняття до виконання. Оцінюючи доводи апелянта (відповідача), суд апеляційної інстанції виходить з такого. Щодо доводу апелянта про те, що ним частково визнається борг у сумі 47 884,17 грн, а решта суми у розмірі 206 392,64 грн є «помилковою», оскільки він фактично не отримував більшої суми в межах виконавчого провадження Колегія суддів відхиляє цей довід як безпідставний. За змістом мирової угоди, що була укладена 15.12.2021 та затверджена ухвалою від 12.01.2022 у справі № 920/65/18, сторони дійшли згоди щодо остаточного врегулювання всіх майнових претензій. У пункті 8 угоди чітко і недвозначно зафіксована конкретна сума обов`язку відповідача - 254 276,81 грн. Підписуючи мирову угоду, ОСОБА_1, інтереси якого також представляв фаховий адвокат Казак М.В., погодився з її умовами. Жодних застережень чи арифметичних помилок під час затвердження мирової угоди судом виявлено не було, заперечень від сторін не надходило. Ухвала від 12.01.2022 не оскаржувалася відповідачем і набрала законної сили. У господарському судочинстві діє доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка ґрунтується на принципі добросовісності. Поведінка особи, яка спочатку погоджується на певні умови правочину (мирової угоди), отримує затвердження цього правочину судом, а згодом, уникаючи виконання обов`язку, заявляє про «помилковість» погодженої нею ж суми, є очевидно недобросовісною і такою, що суперечить її попередній поведінці (відповідна правова позиція системно підтримується Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.04.2021 у справі № 910/4962/18, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19). Суд не має повноважень змінювати умови затвердженої мирової угоди на стадії її виконання або в межах іншого позову лише на тій підставі, що одна зі сторін змінила свою оцінку вигідності чи правильності таких умов. Щодо доводу апелянта про те, що позивачем (в порушення принципу змагальності) не доведено факт фактичного отримання відповідачем суми, з якої розраховано борг Цей довід є юридично неспроможним. Предметом позову у цій справі (№920/482/24) є стягнення боргу, що виник на підставі нового зобов`язання - затвердженої судом мирової угоди. Відповідно, предметом доказування є факт існування такого зобов`язання, строк його виконання та факт його порушення боржником. Позивач не зобов`язаний заново доводити обставини, які передували укладенню мирової угоди (зокрема, рух коштів на рахунках виконавчої служби у 2019 році), оскільки мирова угода за своєю природою якраз і спрямована на усунення невизначеності щодо взаємних розрахунків. З моменту затвердження мирової угоди обов`язок відповідача сплатити 254 276,81 грн ґрунтується безпосередньо на цій угоді (стаття 11 ЦК України), а не на первинних документах попередніх правовідносин. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду (в тому числі ухвалою про затвердження мирової угоди), що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Висновки місцевого господарського суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи є намаганням здійснити ревізію умов мирової угоди, що набрала законної сили, що суперечить принципам правової визначеності (res judicata) та обов`язковості судового рішення (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України). Щодо застосування принципів добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки (Estoppel) Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. У цивільному та господарському праві активно застосовується доктрина заборони суперечливої поведінки (прояв принципу римського права "venire contra factum proprium" - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінка сторони є недобросовісною, якщо вона суперечить її попереднім заявам або поведінці, за умови, що інша сторона поклалася на них і діяла відповідно. У справі що розглядається, поведінка ОСОБА_1 визнається судом суперечливою та недобросовісною з огляду на таке: - спочатку відповідач за участю адвоката добровільно підписує мирову угоду, де прямо визнає обов`язок сплатити 254 276,81 грн, чим спонукає позивача припинити судовий спір та погодитися на умови врегулювання; - після затвердження угоди судом відповідач тривалий час ухиляється від її виконання, а в межах нового судового процесу починає заперечувати проти суми, заявляючи, що погодився на неї "помилково". Суд апеляційної інстанції наголошує, що ніхто не може отримувати переваги від власної недобросовісної чи суперечливої поведінки. Намагання апелянта зменшити суму зобов`язання з 254 276,81 грн до 47 884,17 грн є очевидним виявом недобросовісності, що суперечить статті 3 ЦК України. Щодо належності обраного позивачем способу захисту та спростування аргументів про зловживання правами Апелянт у скарзі стверджує, що позивач зловживає процесуальними правами з метою безпідставного збагачення (ст. 43 ГПК України) та безпідставно втручається у його майнові права. Колегія суддів зазначає, що згідно з матеріалами справи, ухвала Господарського суду Сумської області про затвердження мирової угоди не містила повних анкетних даних боржника (зокрема, дати народження), через що органи Державної виконавчої служби відмовили у відкритті виконавчого провадження, оскільки документ не відповідав вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження". Ураховуючи сталу та послідовну практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постановах від 11.09.2019 у справі №303/3991/14-ц та від 18.01.2023 у справі №199/3152/20), у випадку, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди з поважних або технічних причин не може бути примусово виконана в порядку виконавчого провадження (як виконавчий документ), кредитор не позбавлений права захистити свої порушені права шляхом пред`явлення нового позову про спонукання до виконання зобов`язання або стягнення суми боргу, що виник із цієї мирової угоди. Отже, звернення ТОВ "Беєве" до суду з позовом про стягнення 254 276,81 грн є легітимним, належним та найбільш ефективним способом захисту права, гарантованого статтею 16 ЦК України та статтею 20 Господарського кодексу України. У діях позивача відсутні будь-які ознаки зловживання процесуальними правами чи наміру безпідставного збагачення, адже позивач вимагає лише те, що було гарантовано йому підписаною відповідачем угодою. Обґрунтованість висновків суду першої інстанції Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами статей 76-79 ГПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними. Суд першої інстанції належним чином оцінив зібрані у справі докази, правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини (ст. 525, 526, 629 ЦК України), та дійшов абсолютно обґрунтованого висновку про повне задоволення позовних вимог. Жодних належних доказів, які б спростовували наявність у ОСОБА_1 обов`язку виплатити 254 276,81 грн або підтверджували факт припинення цього зобов`язання, суду надано не було. З огляду на вищезазначене, рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 року у справі №920/482/24 є законним, мотивованим, ухваленим із дотриманням усіх норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни немає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити. Судові витрати Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.12.2025 у справі №920/482/24 залишити без змін. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано, - 12.06.2026. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді О.О. Євсіков С.О. Алданова