Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 463/1122/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 463/1122/26 пров. № А/857/23071/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Мандзія О.П., Суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Гепфель А.А., представника відповідача Герасимчука Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 квітня 2026 року у справі №463/1122/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська регіональна господарська спілка підприємств побутового обслуговування населення «Львівоблсервіс» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - суддя в 1-й інстанції: Боброва Ю.Ю., дата ухвалення рішення: 13.04.2026, місце ухвалення рішення: м. Львів, дата складання повного тексту судового рішення: 13.04.2026, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі апелянт, відповідач), треті особи: Львівська регіональна господарська спілка підприємств побутового обслуговування населення «Львівоблсервіс», Львівська обласна рада, Львівська міська рада про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обґрунтуванням позову зазначено, що 30.01.2026 відносно неї як керівника Львівської регіональної господарської спілки підприємств побутового обслуговування населення «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» (далі ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС») (посадової особи) провідним інспектором відділу №4 Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС України у Львівській області, капітаном служби цивільного захисту Кондратюком М.О. видано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВС №000469, згідно з якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3451 грн. За змістом постанови серії ВС №000469 від 30.01.2026, а також протоколів серії ВС №000472 від 30.01.2026 та серії ВС №000473 від 30.01.2026 вони складені щодо ОСОБА_1 як посадової особи керівника ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС», яка є балансоутримувачем нерухомого майна за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 59, а саме нежитлових підвальних приміщень загальною площею 438,7 кв.м., які є захисною спорудою цивільного захисту №48249. Указує, що відповідно до змісту постанови та протоколів їй інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 175 КУпАП, що, за твердженням органу, виразилось у наступному: - захисна споруда цивільного захисту за адресою: м. Львів, пр-т Чорновола, 59 не забезпечена первинними засобами пожежогасіння; - захисна споруда цивільного захисту не забезпечена евакуаційним освітленням; - захисна споруда цивільного захисту не обладнана автоматичними системами пожежогасіння та пожежної сигналізації. Також їй інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 175-3 КУпАП, що, за твердженням органу, виразилось у наступному: - у споруді фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні комунікації, інженерні мережі та спеціальне обладнання систем життєзабезпечення; - у споруді фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні медикаменти відповідно до переліку лікарських засобів та медичних виробів. Звертає увагу суду, що власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59, а саме нежитлових підвальних приміщень загальною площею 438,7 кв.м, є Львівська обласна рада. Водночас ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» є лише балансоутримувачем зазначеного майна, яке було передано їй відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2023 на підставі наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 28.12.2023 №16-М «Про повернення нерухомого майна з балансу КП ЛОР «Нерухомість та майно» на баланс Львівської регіональної господарської спілки підприємств побутового обслуговування населення «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС». При цьому стверджує, що ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» в особі її керівника Никончук О.М. вживала всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення проведення капітального ремонту нежитлових підвальних приміщень загальною площею 438,7 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Чорновола,

59. Зокрема, ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» неодноразово зверталася до власника майна Львівської обласної ради з метою виділення коштів для проведення відповідних ремонтних робіт, що підтверджується листами від 21.10.2024 №21/10/24-1 та від 18.03.2025 №18/03/2025-1. У зазначених зверненнях ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» повідомляла, що вона є лише балансоутримувачем будівлі за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59, у тому числі нежитлових підвальних приміщень, які є захисною спорудою цивільного захисту №48249, тоді як власником зазначеного нерухомого майна є Львівська обласна рада. Відзначає, що джерелом доходів ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» є кошти експлуатаційних внесків власників окремих приміщень будівлі, які фактично використовуються для покриття поточних витрат, пов`язаних із функціонуванням загальнобудинкових інженерних мереж та утриманням приміщень загального користування. Водночас ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» не володіє достатніми фінансовими ресурсами для проведення капітального ремонту підвальних приміщень, а також не має правових підстав для фінансування таких робіт за власний рахунок. ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» повідомляла власника майна про готовність організувати та забезпечити проведення ремонтно-будівельних робіт щодо капітального ремонту підвальних приміщень (захисної споруди цивільного захисту №48249) за умови фінансування таких робіт власником майна. З огляду на вищевикладене, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, зокрема його об`єктивна та суб`єктивна сторони. Так, вона не мала реальної можливості самостійно забезпечити усунення виявлених порушень у захисній споруді цивільного захисту, оскільки ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» є лише балансоутримувачем відповідного майна, тоді як його власником є Львівська обласна рада. Виявлені контролюючим органом недоліки, зокрема відсутність систем пожежогасіння, пожежної сигналізації, інженерних мереж, систем життєзабезпечення та необхідного обладнання, пов`язані із необхідністю проведення капітального ремонту та значних фінансових витрат, що належать до повноважень та обов`язків власника майна. Покликається на те, що діючи як керівник балансоутримувача, вживала всіх залежних від неї заходів для усунення виявлених порушень, зокрема неодноразово зверталася до власника майна щодо виділення фінансування на проведення необхідних ремонтних робіт. Отже, її бездіяльність як обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення відсутня. Крім того вважає, що відсутня і суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, яка передбачає наявність вини у формі умислу або необережності, з огляду на те, що вона не мала та не має наміру ухилятися від виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки, а навпаки вживала заходів щодо приведення захисної споруди у належний стан. Водночас фактична неможливість виконання відповідних вимог була зумовлена відсутністю фінансування та повноважень щодо самостійного проведення капітальних робіт. За наведених обставини зазначає, що діяла добросовісно, в межах наданих їй повноважень та вживала всіх можливих заходів для забезпечення належного утримання захисної споруди цивільного захисту. Водночас вона не є власником відповідного нерухомого майна, не наділена повноваженнями щодо самостійного та одностороннього проведення капітальних ремонтних робіт, а також об`єктивно не мала можливості усунути виявлені контролюючим органом недоліки без відповідного фінансового забезпечення з боку власника майна. Отож, у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 175 та 175-3 КУпАП, що свідчить про незаконність та необґрунтованість винесеної постанови, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню судом, а провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності закриттю. У зв`язку з вищенаведеним просила суд скасувати постанову серії ВС №000469 від 30.01.2026 року, видану провідним інспектором відділу №4 Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС України у Львівській області, капітаном служби цивільного захисту Кондратюком М.М., відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3451 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 175, 175-3 ч. 2 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13.04.2026 у справі №463/1122/26 позов задоволено; постанову серії ВС №000469 від 30.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, ч. 2 ст. 175-3 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу скасовано. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, ч. 2 ст. 175-3 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДСНС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 532 грн 48 коп судових витрат на відшкодування судового збору. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Головне управління державної служби Україниз надзвичайних ситуацій у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, зокрема, що відповідачем до спірної постанови долучено докази, зокрема копію акта обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме сховища №48249 від 30.01.2026 №430. При цьому, суб`єктивна сторона відповідного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і необережності. Згідно з актом №430 сховище №48249 визнано неготовим до використання за призначенням. Отже, твердження суду першої інстанції, що при винесенні постанови не було з`ясовано вину у вчиненні адміністративного правопорушення є хибним. Крім того, суд першої інстанції безпідставно переклав відповідальність з балансоутримувача на іншого суб`єкта. Відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства, яке не ставить в залежність необхідність застосування заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів скаржника. Відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Відповідач наголосив, що у період з 26-30.01.2026 здійснено обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту сховища №48249 та встановлено ряд порушень вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Наявність листів-звернень не є підставою для звільнення від відповідальності. Також зазначено про те, що вказаний у резолютивній частині спосіб захисту прав позивача не відповідає тому, що вказаний у ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), оскільки у резолютивній частині судового рішення не зафіксовано факт визнання протиправними рішень чи дій відповідача у цій справі. Апелянт просив скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13.04.2026 у цій справі та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від третіх осіб жодних заяв по суті апеляційної скарги не надходило. Представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив рішення Личаківського районного суду м. Львова скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того вказав, що у акті обстеження зафіксовано і не значні порушення, які не потребують значних фінансових інвестицій (наприклад, захисно-герметичні двері та інші металеві вироби не очищено від іржі), однак навіть такі не усунуто. Вказане свідчить про пасивну поведінку у намаганні привести укриття у стан можливий до експлуатації. За статтею 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Позивач та треті особи про дату час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 28.12.2023 на підставі наказу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 28.12.2023 №16-М «Про повернення нерухомого майна з балансу КП ЛОР «Нерухомість та майно» на баланс Львівської регіональної господарської спілки підприємств побутового обслуговування населення «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» передано нежитлові підвальні приміщення загальною площею 438,7 кв.м за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59 (а.с. 8). Власником нерухомого майна за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59, а саме нежитлових підвальних приміщень загальною площею 438,7 кв.м, є Львівська обласна рада. У листах від 21.10.2024 №21/10/24-1 та від 18.03.2025 №18/03/2025-1 ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» позивач повідомляла власника майна Львівську обласну раду, що не вбачає правових підстав для проведення капітального ремонту зазначених приміщень за рахунок балансоутримувача, оскільки не володіє грошовими коштами на такий ремонт (а.с. 9-10). Із постанови серії ВС №000469 від 30.01.2026 та протоколів серії ВС №000472 від 30.01.2026 та серії ВС №000473 від 30.01.2026 слідує, що ОСОБА_1 як посадова особа керівник ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС», яка є балансоутримувачем нерухомого майна за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59, а саме нежитлових підвальних приміщень загальною площею 438,7 кв.м., які є захисною спорудою цивільного захисту №48249 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 175 КУпАП, а саме: захисна споруда цивільного захисту за адресою: м. Львів, просп. Чорновола, 59 не забезпечена первинними засобами пожежогасіння; захисна споруда цивільного захисту не забезпечена евакуаційним освітленням; захисна споруда цивільного захисту не обладнана автоматичними системами пожежогасіння та пожежної сигналізації. Також їй інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 175-3 КУпАП, а саме: у споруді фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні комунікації, інженерні мережі та спеціальне обладнання систем життєзабезпечення; у споруді фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні медикаменти відповідно до переліку лікарських засобів та медичних виробів (а.с. 11-15). 11.06.2024 комісією у складі представників ВЗНС УЗНС та ЦЗ по Львівській МТГ ГУ ДСНС України у Львівській області, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, а також представника Управління майном спільної власності Банери В.Я. складено акт від 11.06.2024 щодо оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту. Відповідно до зазначеного акта, згадана захисна споруда підлягає капітальному ремонту, оскільки не відповідає вимогам ДБН В 2.2.5-97, знаходиться в неробочому стані, має несправні системи життєзабезпечення та захисту від вражаючих чинників. Потребує капітального ремонту та заміни всіх систем життєдіяльності та захисту. Актом обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме сховища №48249 від 30.01.2026 №430 підтверджується, що за наслідками обстеження було виявлено ряд порушень та визнано сховище №48249 не готовим до використання за призначенням. Порушення слід усунути до 30.03.2026 (а.с. 46-49). Звітом про фінансові результати за 2025 рік підтверджується, що ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» у 2024 році отримало чистий прибуток у розмірі 80 200,00 грн, тоді як у 2025 році лише 1 200,00 грн (а.с. 76-77). Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернулася до суду із позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що саме відповідач зобов`язаний довести правомірність винесення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем, за що передбачена відповідальність згідно з ст. 175 та ч. 2 ст.175-3 КУпАП. Однак, представником відповідача в підтвердження зазначених обґрунтувань не надано доказів, які б спростували заперечення позивача, які передбачені статтею 251 КУпАП та б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення (вини), передбаченого ст. 175 та ч. 2 ст.175-3 КУпАП. З урахуванням викладеного при розгляді даної справи суб`єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено наявності вини ОСОБА_1 , а відповідно судом факту вчинення нею правопорушень за ст. 175 та ч. 2 ст.175-3 КУпАП з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи (ст.62 Конституції України), не встановлено. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 175 КУпАП передбачено, що порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб та фізичних осіб-підприємців - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частиною 2 статті 175-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням відповідно до законодавства, що тягне за собою накладення штрафу від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 223 КУпАП, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані із самовільним випалюванням рослинності або її залишків, порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, здійсненням суб`єктом господарювання господарської діяльності без декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки, порушенням встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, завідомо неправдивим викликом пожежно-рятувального підрозділу (частини), невиконанням законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, або створенням перешкод у їх діяльності, невиконанням приписів, розпоряджень та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту (статті 77, 77-1, 120, 175, 175-2, частини друга і третя статті 175-3 (у частині порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням відповідно до законодавства), статті 183, 185-14, 188-8). Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2025 №1052, передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як передбачено статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів; Згідно із частиною другою статті 32 КЦЗ України для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей. В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва швидкоспоруджуваних захисних споруд цивільного захисту та створення найпростіших укриттів. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період. Пунктом 18 ст. 32 КЦЗ України відповідальність за порушення вимог щодо утримання у готовності до використання за призначенням та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту в мирний час та в особливий період несуть власники, користувачі об`єктів та юридичні особи, на балансі яких вони перебувають, відповідно до закону. Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок №138). Відповідно до п. 3 Порядку №138 балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об`єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації); утримання об`єктів фонду захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням. Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. Згідно пункту 11 Порядку №138, балансоутримувач забезпечує утримання об`єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, крім об`єктів, що мають перебувати в постійній готовності. Строк приведення захисної споруди/споруди подвійного призначення в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди/споруди подвійного призначення, який не повинен перевищувати 24 години. Після приведення в готовність об`єктів фонду захисних споруд вони повинні утримуватися та експлуатуватися в такому стані на весь час дії рішення щодо приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її складових у режим підвищеної готовності, виникнення надзвичайної ситуації, введення правого режиму надзвичайного стану та в особливий період. Приписи пункту 12 Порядку №138 визначають, що заходи контролю за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд спрямовані на визначення відповідності стану цих об`єктів вимогам законодавства, а також організацію, вжиття балансоутримувачами вичерпних заходів до усунення виявлених недоліків. До основних заходів контролю за станом готовності належать комплексні, контрольні та позапланові обстеження об`єктів фонду захисних споруд відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд, затверджених МВС. Контроль за станом готовності об`єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог. Окрім того, питання утримання та експлуатації фонду захисних споруд цивільного захисту внормовано Вимогами щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (далі Вимоги). Згідно п. 1 глави 1 розділу VI Вимог суб`єкти господарювання (балансоутримувачі) незалежно від форми власності створюють об`єктові формування цивільного захисту з обслуговування захисних споруд (далі - формування) або призначають осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію фонду захисних споруд. Отже, саме на позивача покладено обов`язок забезпечити належну експлуатацію, утримання та дотримання пожежної безпеки у захисній споруді. Згідно з пунктом 2 розділу І Вимог вони призначені для використання міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання - балансоутримувачами захисних споруд. Згідно із частиною 1 статті 64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Статтею 66 КЦЗ України вказано, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону. Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 21.10.2023 повернуто на баланс Львівської регіональної господарської спілки підприємств побутового обслуговування населення «Львівоблсервіс» від КП ЛОР «Нерухомість та майно» нежитлові підвальні приміщення загальною площею 428,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Львів, просп. Чорновола,

59. Зазначені нежитлові приміщення обліковуються як захисна споруда цивільного захисту №48249 Актом обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту від 30.01.2026 за №430 визнано сховище не готовим до використання за призначенням та встановлено строк для усунення порушень до 30.01.2026. Судом першої інстанції встановлено, що згадана захисна споруда підлягає капітальному ремонту, оскільки не відповідає вимогам ДБН А2.2.5-97, знаходиться в неробочому стані, має несправні системи життєзабезпечення та захисту від вражаючих чинників. Потребує капітальному ремонту та зміни всіх систем життєдіяльності та захисту вартістю 15893344,00 грн. Суд першої інстанції вважав, що оскільки позивач повідомляла власника майна - Львівську обласну раду про те, що захисна споруда потребує капітального ремонту, однак ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» не володіє зазначеними коштами, однак готове проводити вказані ремонтно-будівельні роботи за умови організації фінансування зазначених робіт власником будівлі. Суд констатував, що позивач не мала наміру ухилятися від виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. Також позивач не мала реальної можливості самостійно забезпечити усунення виявлених порушень у захисній споруді цивільного захисту, оскільки ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» є тільки балансоутримувачем відповідного майна, а власником Львівська обласна рада. Визначені відповідачем недоліки, зокрема відсутність систем пожежогасіння, пожежної сигналізації, інженерних мереж, систем життєзабезпечення та необхідного обладнання пов`язані із необхідністю проведення капітального ремонту та значних фінансових витрат, що належить до повноважень та обов`язків власника майна. У контексті викладених доводів апеляційний суд звертає увагу на такі обставини. У листі від 21.10.2024 (а.с.9) позивач стверджує, що 21.03.2024 та повторно 02.09.2024 комісією у складі представників ВЗНС УЗНС та ЦЗ по Львівській МТГ ГУ ДСНС України у Львівській області, Шевченківської районної адміністрації, Львівської міської ради, а також представника Управління майном спільної власності складено акти від 11.06.2024 та 02.09.2024 щодо стану оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту та встановлено, що така підлягає капітальному ремонту, оскільки не відповідає вимогам ДБН В2.2.5-97, знаходиться в неробочому стані, має несправні системи життєзабезпечення та захисту від вражаючих чинників. Потребує капітального ремонту та заміни всіх відповідних систем. Крім того, зазначено, що ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» не володіє грошовими коштами та не вбачає правових підстав для проведення капітального ремонту зазначених приміщень за його рахунок. Стверджено про готовність проводити ремонтно-будівельні роботи по здійсненню відповідного капітального ремонту за умови організації фінансування зазначених робіт власником будівлі Львівською міською радою (власник Львівська обласна рада). У листі від 18.03.2025 Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради щодо надання запитуваної інформації, яка надійшла Управлінню від Галицької окружної прокуратури щодо приведення споруди цивільного захисту у належний технічний стан, повідомлено, зокрема, що ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» не володіє грошовими коштами та не вбачає правових підстав для проведення капітального ремонту зазначених приміщень за його рахунок. Стверджено про готовність проводити ремонтно-будівельні роботи по здійсненню відповідного капітального ремонту за умови організації фінансування зазначених робіт власником будівлі Львівською міською радою (власник Львівська обласна рада). Також вказано, що станом на сьогодні вживаються заходи в межах наявних фінансових можливостей для недопущення погіршення технічного стану підвальних приміщень, однак споруда цивільного захисту на даний час не приведена у належний технічний стан, рекомендації, які були надані при проведенні обстежень та складенні актів від 11.06.2024 та наступних, не виконані по причині відсутності відповідного фінансування, про що повідомлено Управління листом від 21.10.2024. Про виділення коштів з державного, місцевого, обласного бюджету на ремонт та приведення споруди до стану готовності ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» не повідомлялося (а.с.10). Апеляційним судом з`ясовано, що апелянтом проводилося комплексне обстеження об`єкта фонду, про що складено акт від 23.05.2025 за №3394 та контрольне, що зафіксовано актом від 26.08.2025 за №5064 та, в кінцевому результаті, надано строк для усунення порушення 30.03.2026. Апеляційний суд, оцінивши відповідні обставини, зазначає, що з моменту першої оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту 21.03.2024 до моменту винесення спірної постанови 30.01.2026 позивач як директор ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» тільки двічі зверталася до Львівської обласної ради із листами щодо відсутності коштів на здійснення капітального ремонту споруди цивільного захисту №48249, у жодній з них не вказувала про необхідність виділення грошових коштів для здійснення її капітального ремонту, а тільки стверджувала про готовність проведення такого за умови виділення відповідних коштів. Тобто відповідні листи мають радше інформаційний характер, а не конкретний запит щодо необхідності виділення відповідної суми коштів для проведення у належних стан відповідної споруди цивільного захисту. Крім того, позивач долучила до матеріалів справи зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва №б/н (відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки конкретного сховища) «Капітальний ремонт укриття» за цінами на 03.06.2025, який становить 15893344,00 грн, однак дата його складення невідома, а також не встановлено чи такий кошторис надавався власнику будівлі для оцінки та розгляду. Позивач як директор ЛРГСППОН «ЛЬВІВОБЛСЕРВІС» повідомила про відсутність коштів для здійснення капітального ремонту укриття, однак відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства, яке не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) скаржника. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування, не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян. Подібний за змістом висновок був висловлений Верховним Судом у постановах від 26 березня 2020 року по справі №520/6694/19, від 23 квітня 2020 року у справі №812/1262/18, від 19 липня 2023 року у справі №200/2315/20-а. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч ст. 175 КУпАП, 175-3 КУпАП, а наведені позивачем у своєму адміністративному позові обставини про відсутність вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Керуючись ст. 2, 268, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Львівській області задовольнити. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2026 року у справі №463/1122/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська регіональна господарська спілка підприємств побутового обслуговування населення «Львівоблсервіс» про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар