Ухвала КАС ВС № 560/3101/25

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа № 560/3101/25 касаційне провадження № К/990/20221/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Гончарової І.А., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 560/3101/25 за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Білогірської селищної ради «Водоканал» про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, УСТАНОВИВ: На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 560/3101/25. 18 травня 2026 року ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України та надано 10-денний строк для звернення із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши при цьому поважні причини пропуску цього строку та надання документа про сплату судового збору. 28 травня 2026 року від скаржника надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, оскільки на рахунку відповідача, передбаченому на сплату судового збору, відсутні кошти. У частині звернення із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, зазначивши при цьому поважні причини його пропуску, відповідач своїм правом не скористався. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Так, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена 25 листопада 2025 року, проте відповідачем подано касаційну скаргу 04 травня 2026 року, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження. Суд зазначає, що з часу первинного повернення касаційної скарги (ухвала Верховного Суду від 22 грудня 2025 року) до дня подачі вдруге касаційної скарги (04 травня 2026 року) минуло понад чотири місяці. Судом не встановлено наявність об`єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, що може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на приписи статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи та з метою добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, які відповідають положенням Кодексу адміністративного судочинства України. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів, відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 560/3101/25відмовити. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі № 560/3101/25 відмовити. Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова