Ухвала КАС ВС № 560/17669/25

УХВАЛА 25 червня 2026 року м. Київ справа №560/17669/25 адміністративне провадження № К/990/23338/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.03.2026 у справі №560/17669/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгідроенергія» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, УСТАНОВИВ: Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.03.2026 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестгідроенергія» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 18348/2201-0706 від 29.07.2025 року, яким позивачеві за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено до сплати суму штрафних санкцій в розмірі 530545,44 грн. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 21.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.03.2026 у справі №560/17669/25. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано клопотання про усунення недоліків, надано уточнену касаційну скаргу, заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон №2473- VIII) з урахуванням п.142 Постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», пп.2 п.7 розд.II, пп.3 п.9 розділ III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Національного банку України від 02.01.2019 №7 у правовідносинах, де товар переданий нерезидентом резиденту за актом приймання-передачі за межами України, право власності визначено умовами EXW однак митне оформлення та фактичне ввезення товару на митну територію України у межах установленого граничного строку не здійснено. На думку скаржника, у зазначених правовідносинах спеціальні норми валютного законодавства мають пріоритет над загальними нормами цивільного та зовнішньоекономічного законодавства, а підписання акту приймання-передачі товару за межами України без належного митного оформлення не підтверджує завершення імпортної операції у розумінні статті 13 Закону України №2473- VIII. Контролюючим органом вказано, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не надали оцінки доводам відповідача, що в сукупності призвело до винесення незаконних судових рішень. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому зі змісту пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Однак лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди дійшли висновку про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, посилаючись на вимоги Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.19914 №959-XII та статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у відповідності до яких сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому суди дійшли висновку, що норми, зокрема, цивільного законодавства кореспондуються з положеннями Закону №959-XII, який є спеціальним в контексті спірних правовідносин, та передбачають, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України, а також, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. За наслідками розгляду справи судами встановлено, що основним спірним питанням є дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором №01/01/2024 від 23.01.2024, укладеним між ТОВ «Вестгідроенергія» та Przedsiebiorstwo Budowy i Eksploatacji Elektrowni Wodnych "WODEL" Sp.z o.o. (Польща). Згідно з умовами договору, перехід права власності на обладнання відбувався на території Польщі за умовами EXW, а неввезення обладнання на митну територію України зумовлене технічною готовністю комплексу. Проте за встановленими судами обставинами справи, обладнання фактично було передане позивачу 18.07.2024 (156-й день від здійснення авансового платежу), що підтверджується актом приймання-передачі та іншими товаросупровідними документами. Отже, момент виконання зобов`язання за договором не збігається з датою фактичного перетину митного кордону, і ТОВ «Вестгідроенергія» не порушило встановлені законодавством строки розрахунків. Верховний Суд зазначає, що скаржником не вказано, в чому полягає неправомірність таких висновків судів попередніх інстанцій, а лише зазначено про необхідність застосування саме тих вимог законодавства, на які він посилається в доводах касаційної скарги та стосовно яких відсутній висновок Верховного Суду, що в свою чергу не є належним викладенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Верховний Суд зауважує, що посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано дану підставу касаційного оскарження. Також скаржником викладено підстави для касаційного оскарження справи, розглянутої у спрощеному позовному провадженні. Верховний Суд зауважує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №560/17669/25 розглянута в порядку загального позовного провадження. Слід зазначити, що, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Податковим органом заявлено клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, зазначено про відсутність коштів для сплати судового збору, на підтвердження чого надано виписки по рахункам, зауважено про право на касаційне оскарження судового рішення. Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд зазначає, що контролюючим органом не надано доказів вжиття заходів для отримання належного фінансування та сплати судового збору у даній справі. Крім того, скаржник не зазначає, коли саме він буде в змозі сплатити судовий збір у разі продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. З дня прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.03.2026 і до дня подання клопотання про продовження строку на усунення недоліків 19.06.2026 у скаржника було достатньо часу для виділення коштів для сплати судового збору у справі №560/17669/25. Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Таким чином, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, скаржником не усунуто. Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, та в зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду 10.03.2026 у справі №560/17669/25 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Судді І.А. Васильєва М.М. Яковенко О.О. Шишов