Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 712/3654/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 712/3654/26 Головуючий у 1 інстанції - Стеценко О.С. Суддя - доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Фищук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R 406085 від 09.03.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000, 00 грн., а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача 07.03.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення № F3904177 від 07.03.2026, згідно із яким 06.03.2026 о 20 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У ході перевірки облікових даних з`ясовано, що стосовно ОСОБА_1 направлено до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області звернення № Е4630920 щодо доставлення громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП відповідно до ст. 259 КУпАП, так як останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 о 14 год. 26.01.2026 по повістці № 6066553, яка була надіслана йому засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») рекомендованим поштовим відправленням № R067062598589. З пояснень ОСОБА_1 було з`ясовано, що за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не з`явився, оскільки повістку не отримував. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 09.03.2026 об 11 год. 00 хв. У протоколі зазначено про роз`яснення позивачу ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач відмовився отримати протокол та відмовився підписати його, реалізувавши своє право на свій розсуд, що спростовує доводи позивача про те, що протокол про адміністративне правопорушення йому не вручено. Відповідно до постанови № R 406085 від 09.03.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17000 грн. Відповідачем під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку, був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом направлення йому повістки № 6066553, яка була надіслана засобами поштового зв`язку (АТ «Укрпошта») рекомендованим поштовим відправленням № R067062598589. Поштове відправлення № R067062598589 повернулося до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою оператора поштового зв`язку «Одержувач відсутній за вказаною адресою», що є належним підтвердженням оповіщення гр. ОСОБА_1 повісткою № 6066553 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення R 406085 від 09.03.2026 незаконною, позивач звернувся до суду першої інстанції з даними позовними вимогами. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач, будучи військовозобов`язаним, був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки повістка, надіслана рекомендованим поштовим відправленням за його зареєстрованою адресою, повернулася з відміткою про відсутність адресата, що відповідно до чинного законодавства вважається належним врученням. При цьому, позивач не з`явився за викликом та не повідомив про поважні причини неявки, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а наявні у справі докази підтверджують усі елементи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою, а підстав для її скасування не встановлено, а тому у задоволенні позову відмовлено. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не надавши належної оцінки доводам позивача щодо незаконності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Апелянт стверджує, що не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати його неявку неповажною та кваліфікувати її як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Крім того, апелянт наголошує на недоведеності факту вчинення ним адміністративного правопорушення, істотних порушеннях процедури оформлення матеріалів справи та її розгляду, зокрема на тому, що його не було належним чином ознайомлено з матеріалами справи і протоколом, не роз`яснено процесуальні права, не забезпечено можливість скористатися правничою допомогою, а також наявності суперечностей і неточностей у матеріалах адміністративної справи. Також, апелянт вказує на безпідставну відмову суду у витребуванні доказів, зокрема матеріалів адміністративної справи, журналів відвідування та відеозаписів з камер спостереження ІНФОРМАЦІЯ_2, які могли б підтвердити його доводи, та вважає помилковим висновок суду про формальний характер допущених відповідачем порушень, оскільки такі порушення безпосередньо вплинули на реалізацію його права на захист і законність прийнятої постанови. Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 235 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_2. Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; - особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем свого перебування або знаходження. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає: - механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; - процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; - процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; - процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; - організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; - процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; - механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби. Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_2), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, ІНФОРМАЦІЯ_2, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487). Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до ІНФОРМАЦІЯ_2, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_2, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Щодо отримання повістки № 6066553 від 21.12.2025, колегія суддів зазначає таке. Згідно з пп. 2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_2 іншої адреси місця проживання. Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, відповідач у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів сформував повістку № 6066553 від 21.12.2025 ОСОБА_1 , якому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних 26.01.2026 о 14 год. 00 хв. Повістка № 6066553 від 21.12.2025 направлена на адресу позивача: АДРЕСА_1 (ця адреса також вказана позивачем у позові), що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № R067062598589, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067062598589, поштовим конвертом, який містить відмітку АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», відмітка від 29.12.2025. Відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» № R067062598589, рекомендоване відправлення повернуто відправнику 29.12.2025 у зв`язку з тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою. За таких обставин, в силу п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча у визначений час не прибув. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що він не отримував повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи, якими підтверджено направлення повістки за адресою зареєстрованого місця проживання апелянта, що відповідає вимогам чинного законодавства та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації. При цьому, доказів повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про іншу адресу проживання чи перебування апелянтом не надано. Сам по собі факт неотримання поштового відправлення або ухилення від його отримання не свідчить про неналежне оповіщення особи та не може визнаватися поважною причиною неявки за викликом. Відтак, відповідач виконав покладений на нього обов`язок щодо оповіщення військовозобов`язаного, тоді як апелянт не довів наявності об`єктивних обставин, які б унеможливлювали його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений час. Не беруться колегією суддів до уваги доводи апелянта про недоведеність факту вчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції та суб`єктом владних повноважень. Водночас, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які в сукупності підтверджують порушення апелянтом законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності. Натомість, апелянтом не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені обставини або свідчили про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про порушення його права на захист у зв`язку з нероз`ясненням процесуальних прав, неознайомленням із протоколом про адміністративне правопорушення та ненаданням можливості скористатися правничою допомогою, оскільки такі доводи спростовуються встановленими у справі обставинами та наявними матеріалами адміністративного провадження. Так, судом першої інстанції встановлено, що апелянта було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції у порядку ст. 259 КУпАП, а в протоколі про адміністративне правопорушення містяться відомості про роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, матеріали справи свідчать про відмову апелянта від надання пояснень, підписання та отримання протоколу, що засвідчено підписами свідків. За таких обставин, посилання апелянта на те, що його не було ознайомлено з процесуальними документами та не забезпечено реалізацію процесуальних прав, не узгоджуються з наявними доказами у справі. При цьому, доводи апеляційної скарги про нібито незаконне утримання апелянта у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та ненадання відповідачем інформації щодо підстав його перебування там не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, не спростовують встановленого факту його перебування в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час оформлення адміністративних матеріалів та жодним чином не впливають на висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас, апелянтом не доведено, яким саме чином зазначені обставини могли вплинути на зміст оскаржуваної постанови або призвести до неправильного вирішення справи по суті. Щодо доводів апелянта про наявність істотних порушень процедури складання матеріалів адміністративної справи та прийняття оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає, що вони не можуть бути підставою для її скасування, оскільки порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень тягне його протиправність лише тоді, коли таке порушення безпосередньо вплинуло або могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Натомість, встановлені у справі недоліки мають виключно процедурний характер, не спростовують факту вчинення правопорушення та не свідчать про неправильність висновків відповідача щодо наявності в діях апелянта складу адміністративного правопорушення. Не береться колегією суддів до уваги і доводи апелянта про безпідставну відмову суду першої інстанції у витребуванні додаткових доказів, зокрема відеозаписів, журналів відвідування та інших документів, оскільки необхідні для вирішення спору обставини були належним чином встановлені на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які суд визнав достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення. При цьому, апелянтом не наведено переконливих доводів, що саме витребування зазначених доказів могло б спростувати встановлені обставини або призвести до іншого результату розгляду справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, а підстави для її скасування відсутні. Також, колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.04.2026 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В.