Постанова 4855 № 320/29136/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/29136/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю., при секретарі судового засідання Харечко Ю.В., за участі представника позивача - Бондара О.В., представника відповідача - Найди Т.І., представників третіх осіб - Кокодинського В.О., Повара О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного Банку України, третя особа - Акціонерне товариство «Банк Авангард», компанія NAREMIUS HOLDINGS LTD (НАРЕМІУС ХОЛДІНГЗ ЛТД) про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України, третя особа - Акціонерне товариство «Банк Авангард», в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Національного Банку України від 22.01.2024 №24/63-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі в Акціонерному товаристві «Банк Авангард» ОСОБА_1 небездоганною та застосування до нього заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушень, заборони використання права голосу». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки: повноваження позивача як голови Наглядової ради банку «Банк Авангард» припинено не на вимогу Національного банку України, а тому відсутні підстави для визнання ділової репутації позивача небездоганною; в оскаржуваному рішенні відповідач не визначив способу усунення порушення; оскаржуване рішення не містить необхідної інформації в порушення вимог частини третьої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; оскаржуване рішення не відповідає вимогам адекватності, встановленими частиною першою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; оскаржуване рішення свідчить про непослідовність та непередбачуваність відповідача у застосуванні заходів впливу за обставинами одного і того самого порушення; відповідач не навів мотивів відхилення пояснень позивача щодо незастосування заходів впливу та безпідставно прийняв рішення про визнання репутації позивача небездоганною. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із судовим рішенням, Національний банк України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що Національним банком України висунуто вимогу АТ «Банк Авангард» про заміну Голови Наглядової ради АТ «Банк Авангард» ОСОБА_1 за результатами здійснення моніторингу відповідності зазначеного керівника установленим законодавством вимогам. Стверджує, що моніторинг відповідності керівника АТ «Банк Авангард» ОСОБА_1. установленим законодавством вимогам не є процедурою застосування заходу впливу відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення №346, а процедура здійснення зазначеного моніторингу, прийняття рішень за його результатами, включаючи висунення вимоги про заміну керівника банку, урегульовані нормами Положення №149. У зв`язку із цим, на думку апелянта, безпідставними є посилання суду на необхідність застосування до процедури моніторингу відповідності керівників банку вимог, установлених Положенням №346, зокрема пункту 4.4 розділу І Положення № 346 щодо оформлення письмової вимоги. Щодо безпідставності та необґрунтованості висновку суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваному рішенні чіткого способу усунення порушення, апелянт зазначає, що Національним банком України визначено спосіб усунення порушення позивачем, і останній не обмежений усунути його у такий спосіб, який не суперечитиме чинному законодавству. Крім того, апелянт зазначив, що Національний банк України при прийнятті рішення №24/63-рк комплексно проаналізував встановлені обставини невідповідності ділової репутації позивача вимогам законодавства, доводи АТ «Банк Авангард» та позивача щодо незастосування заходу впливу у вигляді тимчасової заборони використання права голосу, та враховуючи перелік, підстави заходів впливу, які можуть бути застосованими до власників істотної участі в банках, дійшов висновку, що захід впливу у вигляді тимчасової заборони використання права голосу є адекватним виявленому порушенню. Опис зазначених обставин та висновки Національного банку України викладені у рішенні № 24/63-рк, відтак, висновки суду першої інстанції про відсутність обґрунтування адекватності заходу впливу не відповідають дійсності. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 та від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Від представника третьої особи - Акціонерне товариство «Банк Авангард» до суду 14.05.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від ОСОБА_1 до суду 15.05.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Від Національного банку України до суду 10.04.2026 надійшли додаткові пояснення щодо практики Верховного Суду, наведеної позивачем, в яких зазначає, що вказана практика не є релевантною до предмета цього спору. Від ОСОБА_1 до суду 14.04.2026 надійшли заперечення щодо пояснень представника відповідача. У судове засідання 15.04.2026 на розгляд справи судом апеляційної інстанції з`явилися учасники справи. Протокольною ухвалою суду 15.04.2026 до участі у розгляді апеляційної скарги залучено третю особу - компанія NAREMIUS HOLDINGS LTD (НАРЕМІУС ХОЛДІНГЗ ЛТД). Відкладено розгляд справи з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. До суду апеляційної інстанції від представника третьої особи - компанія NAREMIUS HOLDINGS LTD (НАРЕМІУС ХОЛДІНГЗ ЛТД) 05.05.2026 надійшли пояснення, які представник просить долучити до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду апеляційної скарги. В судове засідання 06.05.2026 з`явилися сторони, їхні представники, забезпечувався розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції, представники позивача та відповідача надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями. Від представника Національного банку України до суду 10.06.2026 до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи презентаційних матеріалів щодо узагальнення аргументів апелянта, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні 10.06.2026 пояснення надали представники третіх осіб, сторони обмінялися питаннями. Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство «Банк Авангард» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вестал Холдінгз ЛТД (Westal Holdings LTD), юридична особа за законодавством Республіки Кіпр, є єдиним безпосереднім акціонером та власником 100% акцій Банку. Позивач, ОСОБА_3 , Вестал Холдінгз ЛТД (Westal Holdings LTD), АйСіЮ Холдінгз Лімітед (ICU Holdings Lsmsted), Філтеса Холдінгз ЛТД (Filtesa Holdings LTD) та Нареміус Холдінгз ЛТД (Naremius Holdings LTD) є власниками істотної участі в Банку. ОСОБА_1 є акціонером Нарееміус Холдінгз ЛТД (частка 100%), якому належить частка в статутному капіталі АйСіЮ Холдінгз Лімітед (50%), якому, в свою чергу, належить 100% в статутному капіталі Вестал Холдінгз ЛТД, що володіє 100% акцій Банку Авангард. Рішенням акціонера Банку від 18.03.2021 позивача переобрано членом Наглядової ради Банку Авангард. Рішенням Наглядової ради Банку, оформленим протоколом від 18.03.2021 №8, позивача обрано Головою Наглядової ради Банку. У зв`язку із обранням позивача Головою Наглядової ради Банку Авангард, між ним та Банком укладено Договір з Головою Наглядової ради від 18.03.2021. Між позивачем та Банком 31.10.2022 укладено Додатковий договір до Договору щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди за виконання обов`язків Голови Наглядової ради. Між позивачем та Банком 27.12.2022 укладено Додатковий договір до Договору щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди за виконання обов`язків Голови Наглядової ради. Відповідно до наказу Національного банку України від 08.03.2023 № 214-но про організацію проведення позапланової інспекційної перевірки АТ «Банк Авангард», відповідач провів інспекційну перевірку Банку за період його діяльності з 24.02.2022 по 07.03.2023, за результатами якої складено Звіт про інспекційну перевірку Акціонерного товариства «Банк Авангард» від 09.05.2023 № В/28-0011/54067/БТ. Зміст розділу 4 Звіту свідчить, що за результатами інспекційної перевірки Банку, мали місце такі основні порушення/недоліки: - Наглядовою радою Банку не виконується функція її виключної компетенції щодо визначення політики винагороди в банку відповідно до вимог, встановлених НБУ, а також здійснення контролю за її реалізацією, що є порушенням вимоги пункту 24 частини сьомої статті 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; - керівники Банку не запобігли виникненню конфлікту інтересів у банку та не сприяли його врегулюванню, а також не утримувалися від вчинення дій та/або прийняття рішень, якщо це може призвести до виникнення конфлікту інтересів та/або перешкоджати належному виконанню такими особами своїх посадових обов`язків в інтересах Банку Авангард, що є порушенням вимоги частини двадцять першої статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; - Наглядовою радою Банку не визначений порядок оцінки та контролю радою за реалізацією політики винагороди, що є порушенням вимоги пункту 23 розділу II Положення № 153ж - виплата змінної винагороди голові та члену наглядової ради Банку здійснювалася на підставі рішень єдиного акціонера Банку, які не містили безпосередньої інформації стосовно змін до умов договорів та розміру винагороди, додатки до рішень відсутні, чим не враховано вимог Закону України «Про акціонерні товариства»; - надані Банком документи щодо виплати змінної винагороди голові та члену Наглядової ради Банку (зокрема рішення акціонера банку, додаткові договори щодо змінної винагороди) не містять підтвердження щодо дотримання критеріїв/умов та їх якісної оцінки при визначенні розміру винагороди, викладених у внутрішніх положеннях Банку та/або Положенні №

153. Одночасно, відповідач надав рекомендації щодо усунення обставин, які кваліфіковані ним як порушення/недоліки та вказав, що кожна із рекомендацій виконана (розділ 4 Звіту). В додатку 1 до Звіту відповідач також навів повний перелік порушень/недоліків, переважна більшість яких на дату складання Звіту усунена та вжито заходів щодо їх недопущення в подальшій діяльності Банку, про що також зазначено відповідачем у вказаному додатку. Листом від 16.05.2023 № 28-0011/34219/БТ НБУ повідомив Голову Наглядової ради та Голову Правління Банку, що за результатами позапланової інспекційної перевірки Банку встановлено порушення банком вимог статей 39, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та окремих вимог нормативно-правових актів Національного банку України. Відповідно до згаданого листа, адекватно вчиненим порушенням та рівню загрози, відповідно до вимог статті 73 Закону про банки та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346, Національним банком України прийняті рішення щодо застосування/незастосування до Банку заходів впливу у вигляді: - письмового застереження (рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури від 15.05.2023 №24/914-рк/БТ (далі - Письмове застереження); - про незастосування заходів впливу до Банку за порушення статей 39 (щодо виконання радою функції контролю за реалізацією політики винагороди), 42 (не вжиття позивачем та ОСОБА_3 заходів, спрямованих на запобігання виникненню конфліктів інтересів у Банку та сприяння їх врегулюванню) Закону про банки, за окремі порушення вимог Положення № 153 (зауваження до внутрішніх документів Банку), Положення № 64 (щодо конфлікту інтересів при здійсненні валідації моделей оцінки ризиків та наявний конфлікт інтересів, що полягає в суперечності між особистими інтересами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як отримувачів змінної винагороди, та їх професійними (службовими) обов`язками, як голови та члена Наглядової ради Банку відповідно), Положення № 97 (зауваження до продажу проблемного активу без рішення правління Банку), встановлені за результатами позапланової інспекційної перевірки, проведеної за період діяльності Банку з 24.02.2022 до 07.03.2023 (включно). Рішення прийняте враховуючи надані Банком пояснення та вжиті ним заходи для усунення або для недопущення в подальшій діяльності зазначених у цьому рішенні порушень банком вимог Закону про банки, Положення № 153, Положення № 64 та Положення №

97. Згідно з Письмовим застереженням відповідач: - зобов`язав Банк вжити заходів щодо недопущення в подальшій діяльності порушень вимог підпунктів 1 та 4 пункту 40 глави 8 розділу І Положення № 64. - звернув увагу на те, що Банк зобов`язаний подати Національному банку України протягом п`яти робочих днів із дати отримання Письмового застереження відповідь/план заходів із зазначенням строку (не більше ніж два місяці), протягом якого Банк зобов`язується вжити заходів щодо недопущення в подальшій діяльності вищезазначених порушень. - попередив, що у разі допущення у подальшій діяльності порушень, аналогічних виявленим, Національним банком України буде розглянуто питання щодо застосування до Банку інших заходів впливу, передбачених статтею 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Окрім Письмового застереження, відповідач 01.05.2023 прийняв також рішення (Рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури від № 20/806-рк «Про невідповідність ОСОБА_1 , голови наглядової ради Акціонерного товариства «Банк Авангард», кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності»), яким визнав невідповідність Голови Наглядової ради Банку Авангард ОСОБА_1 кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності, установленим законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку. Листом від 28.07.2023 № ЕП-208 Банк, маючи намір призначити нового члена Наглядової ради банку, звернувся до НБУ із клопотанням про попереднє погодження ОСОБА_4 на посаду члена Наглядової ради Банку до його обрання/призначення на зазначену посаду та надав ряд необхідних документів. У вказаному листі немає жодної згадки ані про вимогу НБУ замінити позивача на посаді Голови Наглядової ради Банку, ані про те, що попереднє погодження ОСОБА_4 на посаду члена Наглядової ради Банку здійснюється у зв`язку із отриманням певної вимоги від відповідача. Листом від 28.09.2023 № ЕП-248 Банк надав відповідачу пояснення щодо дотримання принципу безперервності діяльності банку та повідомив, що не розділяє позицію НБУ щодо невиконання Банком Рішення про невідповідність. При цьому відомостей про отримання Банком належним чином оформленої письмової вимоги НБУ про припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради банку та припинення повноважень останнього саме на підставі такої вимоги даний лист не містить. Повноваження позивача як члена Наглядової ради Банку було припинено на підставі рішення акціонера Банку від 23.11.2023. Листом від 24.11.2023 № ЕП-301 Банк надіслав НБУ повідомлення про ухвалення акціонером банку рішень щодо припинення повноважень/обрання членів Наглядової ради Банку. Як і попередні листи, даний лист також не містить відомостей про припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради Банку на виконання вимоги НБУ. Рішення про невідповідність містило вимогу відповідача до Банку про заміну протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення Голови Наглядової ради Банку Авангард ОСОБА_1 , тобто до 01.08.2023. Рішенням акціонера Банку від 23.11.2023 припинено повноваження позивача як члена Наглядової ради Банку. Листом від 16.01.2024 № 27-0007/3673 відповідач повідомив позивача про те, що до позивача, як власника істотної участі в Банку, застосовується ознака небездоганної ділової репутації та щодо заходів впливу, які можуть бути застосовані до власника істотної участі в банку, який має ознаку небездоганної ділової репутації, відповідно до чинного законодавства України. Також вказаним листом відповідач запропонував позивачу надати пояснення щодо описаної в листі ситуації в стислі строки (два робочі дні) та запросив на засідання комітету на 22.01.2024, тобто, менш ніж за тиждень. Також зазначеним листом відповідач запропонував позивачу надати пояснення. Позивач 18.01.2024 надав відповідачу пояснення, в яких наведено причини недоцільності подачі клопотання про незастосування ознаки небездоганної репутації та доводи щодо передчасності та неадекватності застосування до позивача заходу впливу, які відповідач не врахував. З огляду на припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради Банку, відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким вирішив:

1. Визнати ділову репутацію позивача небездоганною з огляду на застосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення про ліцензування банків, затвердженого постановою Правління Національного банку від 22.12.2018 № 149, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 149).

2. Застосувати захід впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони використання власнику істотної участі в Банку Авангард ОСОБА_1 (громадянину України, місце проживання: АДРЕСА_1 ) права голосу за 61 000 (шістдесят однією тисячею) штук простих іменних акцій AT "Банк Авангард", що становлять 50% статутного капіталу Банку, через володіння ним 100% статутного капіталу Нареміус Холдінгз ЛТД, якому належить 50% статутного капіталу АйСіЮ Холдінгз Лімітед, якому належить 100% в статутному капіталі Вестал Холдінгз ЛТД, що володіє 100% акцій Банку.

3. Установити строк для усунення порушення позивачем банківського законодавства - 6 (шість) місяців з дати цього рішення, у спосіб, не заборонений чинним законодавством. Позивач вважаючи рішення Національного Банку України від 22.01.2024 № 24/63-рк «Про визнання ділової репутації власника істотної участі в Акціонерному товаристві «Банк Авангард» ОСОБА_1 небездоганною та застосування до нього заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушень, заборони використання права голосу» протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Національний банк здійснює постійний контроль за відповідністю власників істотної участі в банку вимогам щодо ділової репутації, встановленим Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-III (далі - Закон № 2121) та Положенням про ліцензування банків, затвердженим постановою Правління Національного банку від 22.12.2018 № 149 (далі - Положення № 149). Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію, вимоги щодо якої встановлюються Національним банком України. Стаття 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює, зокрема, що особи, які мають істотну участь у банку, зобов`язані протягом усього часу, упродовж якого вони володіють істотною участю у банку, відповідати вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність", інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку, в тому числі щодо їх бездоганної ділової репутації. Відповідно до пункту 365 глави 44 розділу VI Положення № 149 Національний банк постійно здійснює моніторинг відповідності керівників банку вимогам, установленим законодавством України для відповідної посади. Національний банк за результатами розгляду наявних інформації та документів, з урахуванням результатів співбесіди та/або тестування (якщо такі було проведено) має право прийняти рішення про невідповідність керівника /кваліфікаційним вимогам (рішення приймає Комітет) (пункт 370 глави 44 розділу VI Положення № 149). Згідно з пунктом 371 глави 44 розділу VI Положення № 149 Національний банк має право письмово вимагати від банку заміни керівника банку в разі прийняття Національним банком рішення про його невідповідність установленим законодавством України вимогам та/або якщо відповідна особа не забезпечує належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до порушення банком вимог законодавства України, виявлених під час здійснення банківського нагляду. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. Відповідно до ч.4 ст.73 Закону № 2121-III Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу запрошує у визначеному ним порядку для надання пояснень/заперечень уповноважену особу (уповноважених осіб) банку або іншу особу, яка стала об`єктом перевірки Національного банку України та щодо якої має бути прийнято таке рішення. Пунктом 371 глави 44 розділу VI Положення №149 передбачено процедуру пред`явлення Національним банком України вимоги щодо заміни керівника банку у разі прийняття рішення про його невідповідність установленим законодавством України вимогам. Пунктами 4.4, 4.5 глави 4 розділу І Положення №346, урегульовано порядок пред`явлення Національним банком України письмової вимоги у рамках контролю за усуненням банком порушень та в разі встановлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки фактів неналежного виконання членом наглядової ради своїх обов`язків. Відповідно до статті 14 Закону України «Про банки і банківську діяльність» власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. Вимоги щодо ділової репутації власників істотної участі в банку встановлюються Національним банком. Національний банк здійснює постійний контроль за відповідністю гасників істотної участі в банку вимогам щодо ділової репутації, як передбачено пунктом 304 глави 37 розділу V Положення №

149. Згідно з підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149 однією з ознак небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаних із професійною діяльністю, є припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу протягом останніх трьох років (крім припинення повноважень / звільнення / не вступу на посаду особи у зв`язку з прийняттям Національним банком рішення про відмову в погодженні її на посаду керівника, головного бухгалтера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера фінансової установи). Національний банк визначає спосіб та строк усунення порушення. Аналогічна норма передбачена пунктом 8.3 глави 8 розділу II Положення №

346. Відповідно до частини другої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» прийняття рішення щодо застосування конкретного заходу впливу із переліку заходів впливу, визначених частиною першою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є виключною компетенцією Національного банку, визначеною законом. Відповідно до пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346 заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір 1 адекватних заходів впливу має здійснюватися з урахуванням, зокрема: характеру допущених порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; можливих репутаційних ризиків для банку. При цьому, ураховуючи характер та зміст заходів впливу, передбачених частиною першою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також вимоги Положення № 346, Національний банк застосовує до власників істотної участі в банках лише заходи впливу, передбачені пунктами 7-9 частини першої статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто: накладення штрафів; тимчасова заборона права голосу; вимога до власника істотної участі у банку про відчуження акцій (паїв) банку. Підпунктом "б" пункту 8.1 глави 8 розділу II Положення №346 передбачено, що однією з підстав для застосування Національним банком заходу впливу у вигляді тимчасової заборони права голосу є виявлення невідповідності ділової репутації власника істотної участі в банку вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку. Пунктом 77 глави 10 розділу II Положення №149 передбачено, що фізична особа, щодо якої є ознака небездоганної ділової репутації, визначена, зокрема, в пункті 64 глави 6 розділу II Положення № 149, має право подати до Національного банку клопотання про незастосування до неї виявленої ознаки. Згідно з пунктом 80 глави 10 розділу II Положення №149 Національний банк під час оцінки ділової репутації фізичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену, зокрема, в пункті 64 глави 6 розділу ІІ Положення №149, має право прийняти одне з таких рішень (рішення приймає Комітет): 1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, визначені в пункті 77 глави 10 розділу II 'Положення №149, або якщо клопотання, за професійним судженням Національного банку, є необгрунтованим); 2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання, за професійним судженням Національного банку, є обґрунтованим). Відповідно до фактичних обставин справи, зі змісту оскаржуваного рішення Національного банку України № 24/63 вбачається, що НБУ визнав ділову репутацію ОСОБА_1 небездоганною з огляду на застосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення про ліцензування банків, затвердженого постановою Правління НБУ від 22.12.2018 №

149. Відповідно до пп. 1 п. 64 гл. 6 розд. II Положення № 149 (у редакції, чинній на дату прийняття Рішення № 24/63) ознакою небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаною з професійною діяльністю, є припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу протягом останніх трьох років [крім припинення повноважень/звільнення/не вступу на посаду особи у зв`язку з прийняттям Національним банком рішення про відмову в погодженні її на посаду керівника, головного бухгалтера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера фінансової установи]. Таким чином, однією з обов`язкових умов для застосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, є висунення державним органом вимоги про припинення повноважень такої особи. Щодо доводів апелянта про припинення повноважень ОСОБА_1 саме на вимогу Національного банку України, судова колегія зазначає таке. Так, в апеляційній скарзі апелянт наголошує, що факт припинення повноважень ОСОБА_1 відбувся у зв`язку із прийняттям Національним банком України рішення №20/806-рк та пред`явлення у вказаному рішенні вимоги про заміну ОСОБА_1 як Голови Наглядової ради АТ «Банк Авангард». Норми Положення №346 визначають як повноваження посадових осіб щодо прийняття рішення про висунення вимоги про припинення повноважень (звільнення) члена ради банку, так і повноваження посадових осіб щодо підписання письмових вимог та спосіб їх оформлення. Так, згідно з пунктом 4.5 глави 4 розділу I Положення №346 Національний банк має право вимагати припинення повноважень члена ради банку в разі встановлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки фактів неналежного виконання ним своїх обов`язків. Рішення Національного банку про висунення вимоги щодо припинення повноважень члена ради банку/позачергового скликання засідання ради банку приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Відповідно до пункту 4.4 глави 4 розділу I Положення №346 письмова вимога складається на бланку Національного банку. У письмовій вимозі зазначаються назва документа «Письмова вимога», повне найменування банку та поштова адреса банку/філії іноземного банку, якому (якій) вона надсилається, указується на вчинені банком/філією іноземного банку порушення та за потреби зазначається про необхідність ужиття банком/філією іноземного банку у визначені Національним банком строки конкретних заходів з метою усунення порушень, виявлених за результатами нагляду. Письмову вимогу підписує член Правління Національного банку, який згідно зі своїми функціональними обов`язками здійснює керівництво підрозділом Національного банку, що ініціював пред`явлення вимоги. Виходячи із зазначеного, вимога про заміну керівника банку повинна бути складена на бланку Національного банку, містити назву «Письмова вимога» та бути підписаною членом Правління НБУ, який згідно зі своїми функціональними обов`язками здійснює керівництво підрозділом Національного банку, що ініціював пред`явлення вимоги. Так, лист НБУ від 02.05.2023 №27-0014/30351, який апелянт вважає вимогою, приписам пункту 4.4 глави 4 розділу I Положення №346 не відповідає, оскільки підписаний директором Департаменту ліцензування та не містить інших обов`язкових реквізитів, встановлених для «Письмової вимоги», а відтак не є вимогою НБУ в розумінні зазначеної норми (т.1, а.с.116-117). Враховуючи, що рішення №20/806-рк та лист НБУ від 02.05.2023 № 27 0014/30351 не містять передбачених чинним у спірний період законодавством відомостей, що б дозволяло ідентифікувати їх як письмову вимогу НБУ, висновки суду першої інстанції про не направлення НБУ до Банку Авангард належним чином оформленої вимоги про припинення повноважень позивача відповідають фактичним обставинам та доводами апеляційної скарги не спростовані. Окрім того, НБУ не ініціював висунення вимоги про припинення повноважень позивача. Пунктом 2 резолютивної частини рішення про невідповідність Комітетом з питань нагляду висунуто Банку вимогу не про припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради банку, а про заміну позивача як Голови Наглядової ради банку. Положення № 149 (у чинній в спірний період редакції) розрізняє вимоги НБУ про припинення повноважень керівника банку та про його заміну. Звільнення керівника банку на підставі вимоги НБУ про припинення його повноважень є ознакою небездоганної ділової репутації, передбаченою підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення №149. Звільнення ж керівника банку на підставі вимоги НБУ про його заміну є ознакою небездоганної ділової репутації, передбаченою підпунктом 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення №

149. Таким чином, застосування до позивача ознаки небездоганної ділової репутації, пов`язаної з висуненням вимоги про припинення його повноважень, в той час як відповідачем ініціювалося висунення іншої вимоги про заміну, є свідченням протиправності оскаржуваного рішення від 22.01.2024 №24/63-рк. Проаналізувавши усі наявні в матеріалах справи докази та подані учасниками справи процесуальні документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради Банку відбулось не на вимогу НБУ, а на підставі волевиявлення акціонера банку, оскільки: рішення акціонера Банку про припинення повноважень позивача як члена Наглядової ради Банку прийнято 23.11.2023, а не протягом трьох місяців з дати прийняття рішення про невідповідність; рішення акціонера Банку від 23.11.2023 не містить посилань на те, що воно прийнято на виконання вимоги НБУ. Таким чином, суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскільки припинення повноважень позивача, як члена Наглядової ради Банку здійснено не на вимогу НБУ, ознака небездоганної репутації, передбачена підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II 64 Положення № 149, не виникла, а відповідач не мав підстав для визнання репутації позивача небездоганною. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Положення №346 застосовується до вимог, які висуваються в межах здійснення НБУ нагляду або застосування заходів випливу, тоді як вимога про припинення повноважень позивача висунута в межах здійснення НБУ моніторингу відповідно до Положення №149, який не є наглядом, а відтак Положення №346 до такої вимоги щодо оформлення письмової вимоги не застосовується. З цього приводу судова колегія зазначає, що моніторинг відповідності керівників банків вимогам, установленим законодавством України до відповідної посади, не являється окремим способом державного регулювання діяльності банків, які визначені статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а здійснюється НБУ при виконанні наглядових функцій. Отже, моніторинг є складовою процесу банківського нагляду, а не самостійною регуляторною функцією Національного банку України. Доводи апелянта про те, що Національним банком України у рішенні визначено спосіб усунення порушень позивачем і останній не обмежений усунути його у такий спосіб, який не суперечитиме чинному законодавства, колегія суддів оцінює критично, виходячи із такого. Згідно з частиною восьмою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України визначає спосіб та строк усунення порушення. У разі неусунення порушення у визначений строк Національний банк України має право вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку. Наведені норми в імперативному порядку визначають та містять пряму вказівку, що у випадку застосування тимчасової заборони права голосу, НБУ повинен чітко визначити спосіб усунення порушення. Інших варіантів поведінки відповідача як суб`єкта владних повноважень вказана норма не містить, в тому числі не надає відповідачу перекладати обов`язок визначення способу усунення порушення на інших осіб, зокрема на позивача. Як вбачається із п.3 оскаржуваного рішення від 22.01.2024 №24/63-рк НБУ вказав, що порушення має бути усунуте у спосіб, не заборонений чинним законодавством. Отже, відповідач встановив, що позивач міг самостійно визначити спосіб усунення порушення (в разі його наявності) та суб`єктивно оцінити чи не заборонений чинним законодавством обраний ним спосіб усунення порушення. Верховний Суд неодноразово роз`яснював, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства. Колегія суддів зазначає, що в порушення частини восьмої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення від 22.01.2024 №24/63-рк не містить визначення конкретного способу усунення порушення, а тому таке рішення не може вважатися законним. Щодо доводів апелянта про неподання ОСОБА_1 клопотання про незастосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації та щодо наявності в оскаржуваному рішенні мотивів відхилення НБУ пояснень ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, прийняттю оскаржуваного рішення передувала пропозиція відповідача, адресована позивачу листом від 16.01.2024 №27-0007/3673 щодо надання письмових пояснень, які позивач надав 19.01.2024. Пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149 передбачено, що фізична особа, щодо якої є ознака небездоганної ділової репутації, визначена, зокрема, в пункті 64 глави 6 розділу II Положення № 149, має право подати до НБУ клопотання про незастосування до неї виявленої ознаки. За змістом пункту 80 глави 10 розділу II Положення № 149 НБУ під час оцінки ділової репутації фізичної особи, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену, зокрема, в пункті 64 глави 6 розділу ІІ Положення № 149, має право прийняти одне з таких рішень (рішення приймає Комітет): 1) про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, визначені в пункті 77 глави 10 розділу II Положення №149, або якщо клопотання, за професійним судженням НБУ, є необгрунтованим); 2) про незастосування до особи ознаки небездоганної ділової репутації (якщо надане особою клопотання, за професійним судженням НБУ, є обґрунтованим). На виконання положень частини четвертої статті 73 Закону № 2121-III позивачем листом від 19.01.2024 надані відповідачу письмові пояснення щодо застосування заходів впливу стосовно об`єкта перевірки Національним банком України. Враховуючи, що Банк, позивач та інші власники істотної участі надали відповідачу обґрунтовані пояснення щодо недоцільності подачі клопотання про незастосування ознаки небездоганної репутації та передчасності і неадекватності заходу впливу, вказаного в оскаржуваному рішенні, то з огляду на приписи п.80 глави 10 розділу II Положення № 149, відповідач не мав правових підстав без пояснення в оскаржуваному рішенні результатів розгляду відповідних пояснень для визнання ділової репутації позивача небездоганною та, як наслідок, застосування заходів впливу у вигляді позбавлення позивача права голосу. Доводи апелянта про не подачу позивачем клопотання про незастосування заходів впливу є безпідставними, оскільки згідно п.80 глави 10 розділу II Положення №149 право НБУ прийняти рішення про визнання репутації небездоганною обумовлено не лише фактом подачі такого клопотання та оцінки його обґрунтованості, а й фактом подачі пояснень, що було зроблено позивачем та не враховано відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення НБУ. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення НБУ не містить мотивів відхилення пояснень позивача, наданих 19.01.2024. Щодо доводів апелянта про те, що Національний банк України при прийнятті рішення №24/663-рк комплексно проаналізував встановлені обставини невідповідності ділової репутації позивача вимогам законодавства, суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства, що регулює діяльність на платіжному ринку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства з питань захисту критичної інфраструктури, кіберзахисту та інформаційної безпеки, законодавства про віртуальні активи, нормативно-правових актів Національного банку України, вимог Національного банку України, встановлених відповідно до статей 66 і 67 цього Закону, здійснення ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози. Надання відповідачу відповідних повноважень це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого є прийняття рішення. Так, згідно з частиною третьою статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про застосування заходу впливу обов`язково має містити: - відомості про встановлені обставини (факти); - кількісні, якісні оцінки та висновки Національного банку України, включаючи висновки про наявність ознак провадження банком ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах (фактах); - відомості про результати розгляду пояснень/заперечень банку або іншої особи, яка стала об`єктом перевірки Національного банку України та щодо якої прийнято таке рішення (у разі наявності). Відповідно до пункту 3.3. глави 1 Положення № 346 вибір адекватних заходів впливу має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; можливих репутаційних ризиків для банку; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", результатів перевірки банків Фондом гарантування (не враховується під час вибору заходів впливу за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу, валютного та/або санкційного законодавства). В оскаржуваному рішенні відповідач лише констатував, що вважає застосований захід впливу у вигляді заборони права голосу адекватним, натомість не навів обґрунтування щодо необхідності його застосовування та адекватності обраного заходу, як це вимагає частини третя статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність». В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, НБУ дійшов висновку, що захід впливу у вигляді тимчасової заборони позивачу використання права голосу є адекватним виявленому порушенню. З цього приводу суд апеляційної інстанції наголошує, що сама лише констатація того, що захід впливу є адекватним порушенню, не є належним обґрунтуванням адекватності. Та обставина, що при прийнятті рішення відповідач дійшов висновку, що захід впливу у вигляді тимчасової заборони позивачу використання права голосу є адекватним виявленому порушенню, не нівелює його обов`язку дотримуватися вимог частини третьої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та навести в рішенні про застосування заходів впливу обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах (фактах). Викладені в апеляційній скарзі доводи Національного банку України в цій частині змістом оскаржуваного рішення не підтверджуються, є загальними та тверджень позивача про відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтування адекватності застосованого відповідачем заходу впливу не спростовують. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції про застосування НБУ різних заходів впливу за одне й те ж саме порушення, виходячи із такого. В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що застосування різних заходів впливу обумовлене приписами Закону України «Про банки і банківську діяльність», які дозволяють застосовувати до власників істотної участі лише деякі заходи впливу, а саме, визначені пунктами 7-9 частини першої статті 73 «Про банки і банківську діяльність». Водночас такі твердження апелянта не підтверджуються змістом вказаної норми, приписи якої не містять розмежування заходів впливу за суб`єктами, до яких вони можуть бути застосовані. В частині доводів апелянта про те, що суд першої інстанції в рішенні безпідставно та необґрунтовано зробив висновки щодо рішення №20/806-рк, оскільки останнє не є предметом спору у даній справі, колегія суддів зазначає, в описовій частині судового рішення є лише посилання на прийняття НБУ такого рішення, оскільки прийняттю оскаржуваного рішення НБУ від 22.01.2024 № 24/63-рк, передувало рішення від 01.05.2023 №20/806-рк «Про невідповідність ОСОБА_1 , голови наглядової ради Акціонерного товариства «Банк Авангард», кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності». Однак

мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить жодної оцінки прийняттю Національним банком України рішення від 01.05.2023 №20/806-рк. Будь-яких висновків щодо законності, обґрунтованості чи відповідності вимогам законодавства рішення Національного банку України від 01.05.2023 №20/806-рк суд першої інстанції не формулював. За таких обставин доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору та надав оцінку рішенню Національного банку України від 01.05.2023 №20/806-рк, є безпідставними. Саме по собі наведення судом обставин щодо прийняття зазначеного рішення не свідчить про здійснення його правової оцінки чи перевірки законності, оскільки такі відомості були викладені виключно з метою відображення фактичних передумов прийняття оскаржуваного рішення Національного банку України від 22.01.2024 №24/63-рк та послідовності розвитку спірних правовідносин. Зі змісту мотивувальної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що предметом судового дослідження та оцінки були виключно обставини прийняття рішення Національного банку України від 22.01.2024 №24/63-рк, його відповідність вимогам законодавства, а також доводи сторін щодо правомірності такого рішення. Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції. Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дотримано норм процесуального права. Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 195, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №320/29136/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова складена в повному обсязі 12 червня 2026 року. Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина Судді О.В.Карпушова В.Ю.Ключкович