Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2792/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2792/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Кальника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року у справі №160/2792/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №045550033361 від 14.01.2026 року про відмову у призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зареєстровану від 06.01.2026, зарахувавши до страхового стажу (окрім вже зарахованих періодів) періоду навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р. з 01.09.1984 по 16.06.1990 та періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 09.07.1992 по 29.03.1996. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії безпідставно не зараховано до страхового стажу періоду навчання. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року у справі №160/2792/26 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №045550033361 від 14.01.2026 року про відмову у призначенні/перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (окрім вже зарахованих періодів) періоду навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р. з 01.09.1984 по 16.06.1990 та періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 09.07.1992 по 29.03.1996. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2026 про призначення пенсії за віком. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач ОСОБА_1 06.01.2026 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії за віком . Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.01.2026 №045550033361 на підставі ст. 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. При прийнятті рішення, Головне управління виходило з того, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України №1058-ІV становить 60 років , а необхідний стаж -32 роки. Встановлено, що страховий стаж заявника становить 30 р. 2 м. 12 дн. За результатами розгляду документів не зараховано: період навчання з 01.09.1984 по 16.06.1990, оскільки перевищує встановлені строки; періоди роботи з 16.06.1987 по 28.08.1987, з 04.07.1988 по 06.08.1988 в колгоспі, оскільки відсутні дані про відпрацьовані вихододні; періоди роботи з 05.06.1989 по 03.05.1990, з 20.05.1990 по 20.05.1992, оскільки відсутні номери наказів на прийняття та звільнення; період роботи з 01.04.1996, оскільки відсутні дані про звільнення; період роботи з 09.07.1992 по 29.03.1996, оскільки відсутнє перейменування підприємства. Відповідач, не погодившись з рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, звернувся з позовом до суду. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період з 17.01.1985 по 09.02.1987, оскільки в номері наказу про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином, суд зазначає наступне. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 06.05.1983, на ім`я ОСОБА_1 , позивач: - з 01.09.1984 був зарахований на 1 курс стаціонару Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту відповідно до наказу №866-КС від 25.08.1984 01.07.1990 відрахований у зв`язку із його закінченням відповідно до наказу №359-КС від 18.06.1990 - з 09.07.1992 прийнятий на посаду директора ТОВ Виробничо-комерційної фірми «КОНТИНЕНТАЛЬ» відповідно до наказу №1 від 09.07.1992; 29.03.1996 звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗПП УРСР. Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Доводи апелянта, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 16.06.1990 згідно диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р., оскільки перевищує встановлені строки, суд зазначає наступне. Як встановлено судом вище, позивач у період з 01.09.1984 по 16.06.1990 навчався в Дніпропетровському інженерно-будівельному інституті, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р., та записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 . Разом із цим, судом встановлено, що згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р. він 01.09.1984 був зарахований на 1 курс стаціонару Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту відповідно до наказу №866-КС від 25.08.1984 і 01.07.1990 відрахований у зв`язку із його закінченням відповідно до наказу №359-КС від 18.06.1990. Відповідач не врахував період навчання позивача до страхового стажу, оскільки перевищує встановлені строки. При цьому на підтвердження періоду навчання позивачем також було надано копія диплому Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту ТВ №826165 від 29.06.1990 про закінчення позивачем повного курсу інституту за спеціальністю «Сількогосподарське будівництво», спеціалізація «Інженер-будівельник», також надано архівну довідку Українського державного університету науки і технологій від 26.01.2026 №18/01.1-33/12 відповідно до якої ОСОБА_1 навчався на факультеті СХС, денна форма навчання, у відповідні періоди згідно наказів: наказ №866-КС від 25.08.1984 - зарахований на перший курс з 01 вересня 1984 року; наказ №346-КС від 20.06.1989 надання академічної відпустки у зв`язку з хворобою на період з 09.06.1989 року по 19.02.1990 року; наказ №104-КС від 19.02.1990 -повернення із академічної відпустки з 19.02.1990 року денна форма навчання. Доказів недійсності диплому відповідач суду не надав. Враховуючи зазначене, суд зауважує, що та обставина, оскільки перевищує встановлені строки навчання не може слугувати беззаперечною підставою для відмови у зарахуванні вказаного часу навчання до страхового стажу. Крім того, відповідач відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV вправі перевірити інформацію, яка зазначена в дипломі. Суд зазначає, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів. Згідно із статтею 38 Закону України Про професійно-технічну освіту, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Таким чином, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі повинен бути зарахований до трудового стажу, у тому числі й в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за наявністю двох підстав: 1) у випадку, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу не перевищує 3 місяці; 2) особа зарахована на роботу за набутою професією. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу позивачу періоду навчання згідно диплома серії НОМЕР_1 від 29.06.1990 р. з 01.09.1984 по 16.06.1990 та періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 09.07.1992 по 29.03.1996, визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №045550033361 від 14.01.2026 року про відмову у призначенні/перерахунку пенсії. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року у справі №160/2792/26 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Кальник