Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/17377/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 р. Справа № 440/17377/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/17377/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "Завод"Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій у розмірі 1768,53 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (вул. Раїси Кириченко, буд. 72, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 14308479) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 у розмірі 1234,94 грн (одна тисяча двісті тридцять чотири гривні дев`яносто чотири копійки). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Завод "Лтава" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 14308479. Позивачем надіслано відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 /а.с. 38-42,73-87/. Призначення пенсії та понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 1768,53 грн підтверджується розрахунком заборгованості по пільговим пенсіям (список №2) за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 по ПрАТ "Завод Лтава" /а.с. 18, 88/. Матеріали справи свідчать, що позивач надсилав до ПАТ "Завод "Лтава" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: розрахунки по таким пенсіонерам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У встановлений чинним законодавством строк відповідач не відшкодував органу Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 у період квітень 2024 року - лютий 2025 року, що підтверджується відомостями карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у встановлений законодавством України строк відповідачем не відшкодовано органу Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року у розмірі 1 234,94 грн по пенсіонеру ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню у судовому порядку, тоді як у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з огляду на відсутність у відповідача обов`язку відшкодування витрат по пенсіонеру ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до пункту "а" цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами "б" зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачені категорії осіб, яким пенсія за віком призначається на пільгових умовах. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Згідно із п. 1 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Статтею 2 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно із ст. 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України. Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що з набранням чинності Законом № 1058-IV (з 01.01.2004 р.) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону №1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов`язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 01.01.2004 р. витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов`язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, (в подальшому Інструкція). Згідно із п. 6.1. Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.8 Інструкції). Згідно із п. 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Тобто, підприємства зобов`язані відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам таких підприємств. При цьому, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Таким чином, оскільки розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оформлений належним чином у відповідності до Інструкції 21-1 (додаток 8-а), то він належним чином підтверджує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за Списком №

2. Апеляційним судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача надіслано рекомендованими листами з повідомленнями про вручення розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 (а.с. 38-42, 73-87). В добровільному порядку відповідачем не сплачено заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року по Списку № 2 в розмірі 1 234,94 грн, що є підставою для стягнення її в судовому порядку. Судом встановлено, що позивач надсилав до ПАТ "Завод "Лтава" розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій призначених відповідно до пунктів "б-з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: розрахунки по таким пенсіонерам: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У встановлений чинним законодавством строк відповідач не відшкодував органу Пенсійного фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 у період квітень 2024 року - лютий 2025 року, що підтверджується відомостями карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2. Щодо позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по пенсіонерам: ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступе. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №440/2877/20, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного суду від 16.12.2020, встановлено наступне: "Також не знаходить свого підтвердження позиція позивача про те, що гр. ОСОБА_1 має пільговий стаж, що складається з періодів роботи на заводі "Комплект" виробничого об`єднання "Лтава", більше того з наявної в матеріалах копії розрахунку стажу вбачається, що у період з 09.09.1983 по 02.07.1984 вона працювала на Полтавському АТ "Лтава", у зв`язку з чим до пільгового стажу віднесена діяльність на цьому підприємстві тривалістю 9 місяців 24 дня. Оскільки ПАТ "Лтава" не є правонаступником заводу "Комплек" виробничого об`єднання "Лтава" (припинено у складі Полтавського державного виробничого об`єднання "Лтава" 30.03.2006 без визначення правонаступників), завод "Комплект", на якому працювали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не ввійшов до складу ПАТ "Лтава", тому відповідач не повинен відшкодовувати витрати на виплату пільгових пенсій зазначеним особам. За таких обставин, позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Завод "Лтава" витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 . А тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій згаданим громадянам належить відмовити.". Вищезазначене рішення з огляду на положення статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили 16.12.2020. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 у розмірі 1234,94 грн Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду. Відповідно до частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб визначена у статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Разом з тим, наведена норма не містить в собі застережень, що строки давності не застосовуються з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків. Системний аналіз законодавчих положень, дозволяє дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення. Отже, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Суд апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14 та від 26.06.2018 у справі № 804/8277/14, відповідно до якого у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 122 КАС, не застосовуються. Крім того, колегія суддів Верховного Суду у постановах від 28.11.2019 у справі №460/3113/18 та від 01.12.2021 у справі № 140/1205/19 не знайшла необхідності відступати від вказаного висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін. Отже, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України, не застосовуються. Таким чином, доводи відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог щодо витрат за період січень 2023 року - лютий 2025 року є необґрунтованими. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 по справі № 440/17377/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк