Постанова Чернігівський апеляційний суд № 730/909/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 730/909/25 Головуючий у першій інстанції Ріхтер В. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1202/26 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого-судді: Скрипки А.А. суддів: Шарапової О.Л., Шитченко Н.В. секретар: Зеляк Ю.Г. учасник справи: позивач: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Ріхтера В.В. від 31 березня 2026 року, місце постановлення ухвали - м. Борзна, про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України, В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 17 листопада 2015 року до 04 травня 2018 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Наразі перебуває на 25-му тижні вагітності, батьком дитини є відповідач, який батьківство визнає. Позивач зазначала, що згідно з ч.1, ч.2 статті 84 Сімейного кодексу України, жінка має право на утримання від чоловіка, з яким вона не перебуває в шлюбі, але від якого походить дитина, за умови визнання батьківства. За доводами позивача, після народження дитини та ще протягом 3 місяців після пологів, відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України, вона має право на утримання з боку відповідача. За даних обставин, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь, як матері його ще ненародженої дитини, грошове утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України: за період з 21 червня 2025 року до орієнтовної дати пологів з додаванням терміну на проведення процедури реєстрації у державному реєстрі - 21 жовтня 2025 року включно, в розмірі 25% від його середньомісячного доходу після оподаткування - 1 578,50 грн. щомісячно (усього за 4 місяці - 6 314,00 грн.); за період трьох місяців після пологів з урахуванням термінів для подачі позову про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - у розмірі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років у 2025 році - 2 563,00 грн. щомісячно (усього - 7 689,00 грн.). Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць 1 578,50 грн., позивач просила прийняти до негайного виконання. Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України, повернуто позивачу. Повертаючи подану ОСОБА_1 позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем у позовній заяві висловлювання на адресу суду та особи, яка не має жодного відношення до предмета позову, є зловживанням процесуальними правами з боку позивача. Також, суд зазначив, що позивач у справі негативно оцінює дії та процесуальні рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області в інших справах, що є неприпустимим, оскільки судові рішення можуть бути оцінені та перевірені виключно у процесуальний спосіб, встановлений законом. Не погодившись з даною ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29.09.2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року - залишено без змін. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення їй позову на підставі статті 44 ЦПК України. Не погодившись із даними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою. Постановою Верховного Суду від 25.02.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29.09.2025 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. На адресу Борзнянського районного суду Чернігівської області справа надійшла з Верховного Суду 10.03.2026 року. Оскаржуваною ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України - відмовлено, у зв`язку із смертю відповідача. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що до відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що відповідач у цій справі помер, а цивільна правоздатність фізичної особи в момент її смерті припиняється. Таким чином, на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі особа, яка вказана в позові в якості відповідача, не має цивільної процесуальної правоздатності, і тому не може бути стороною у даній справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Борзнянського районного суду від 31.03.2026 року; направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження; зобов`язати суд першої інстанції розглянути спір по суті. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що із оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 31.03.2026 року вона не погоджується повністю, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує її право на доступ до правосуддя. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей: 55, 251 ЦПК України, оскільки помилково визначив момент оцінки правовідносин, безпідставно застосував критерій станом на момент відкриття провадження, тоді як у даній справі визначальним є момент виникнення права та подання позову. На цей момент відповідач був живий; правовідносини існували; спір був належно ініційований. За доводами апелянта, суд першої інстанції проігнорував незавершеність спору. Спір не припинився, а був штучно заблокований самим судом, оскільки провадження не було відкрито; відповідач не був допущений до участі; позов повернуто із формальних підстав; Верховний Суд встановив порушення і повернув справу. Апелянт стверджує, що смерть відповідача настала в умовах вже існуючого, але незаконно не розглянутого спору. Суд першої інстанції фактично використав власну процесуальну помилку, як підставу для відмови, оскільки спочатку незаконно не відкрив провадження; потім послався на наслідки цієї бездіяльності (час до смерті відповідача минув, не з вини позивача); наслідки бездіяльності суду та пропуск строків не скасовують права позивача на отримання утримання. Апелянт вказує, що внаслідок таких дій суду, вона повністю позбавлена доступу до суду; спір не розглянуто по суті; право на утримання фактично знищене. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про неможливість правонаступництва. В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги і просила її задовольнити. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України. Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України, повернуто позивачеві. Повертаючи подану ОСОБА_1 позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем у позовній заяві висловлювання на адресу суду та особи, яка не має жодного відношення до предмета позову, є зловживанням процесуальними правами з боку позивача. Також, суд зазначив, що позивач у справі негативно оцінює дії та процесуальні рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області в інших справах, що є неприпустимим, оскільки судові рішення можуть бути оцінені та перевірені виключно у процесуальний спосіб, встановлений законом. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29.09.2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року - залишено без змін. Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення їй позову, на підставі статті 44 ЦПК України. Постановою Верховного Суду від 25.02.2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 26.06.2025 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29.09.2025 року - скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. На адресу Борзнянського районного суду Чернігівської області справа надійшла з Верховного Суду 10.03.2026 року. В процесі вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі, судом першої інстанції за наявними матеріалами справи було встановлено, що відповідач у цій справі - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.181, том 3). Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 11.03.2026 року, з метою вирішення питання про відкриття провадження у справі було витребувано від Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . У зв`язку з неотриманням відповіді на запит, ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 23.03.2026 року було повторно, а ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 30.03.2026 року - втретє, було витребувано від Ніжинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію актового запису про смерть ОСОБА_2 . 31.03.2026 року на запит суду першої інстанції на адресу суду надійшла копія актового запису про смерть №286 від 29.09.2025 року, складеного Борзнянською міською радою Чернігівської області, згідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документом, що підтверджує смерть, є лікарське свідоцтво про смерть (остаточне) №274 від 23.09.2025 року, видане ДСУ Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи (Охтирське відділення). Видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.181, том 3). Оскаржуваною ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошового утримання відповідно до статті 84 Сімейного кодексу України - відмовлено, у зв`язку із смертю відповідача. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що до відкриття провадження у даній справі судом встановлено, що відповідач у цій справі помер, а цивільна правоздатність фізичної особи в момент її смерті, припиняється. Таким чином, на момент вирішення судом питання про відкриття провадження у справі особа, що вказана в позові в якості відповідача, не має цивільної процесуальної правоздатності, і тому не може бути стороною у даній справі. В доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми статей: 55, 251 ЦПК України, оскільки помилково визначив момент оцінки правовідносин, безпідставно застосував критерій станом на момент відкриття провадження, тоді як у даній справі визначальним є момент виникнення права та подання позову. На цей момент відповідач був живий; правовідносини існували; спір був належно ініційований. За доводами апелянта, суд першої інстанції проігнорував незавершеність спору. Спір не припинився, а був штучно заблокований самим судом, оскільки провадження не було відкрито; відповідач не був допущений до участі; позов повернуто із формальних підстав; Верховний Суд встановив порушення і повернув справу. Апелянт стверджує, що смерть відповідача настала в умовах вже існуючого, але незаконно не розглянутого спору. Суд першої інстанції фактично використав власну процесуальну помилку, як підставу для відмови, оскільки спочатку незаконно не відкрив провадження; потім послався на наслідки цієї бездіяльності (час до смерті відповідача минув, не з вини позивача); наслідки бездіяльності суду та пропуск строків не скасовують права позивача на отримання утримання. Апелянт вказує, що внаслідок таких дій суду, вона повністю позбавлена доступу до суду; спір не розглянуто по суті; право на утримання фактично знищене. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про неможливість правонаступництва. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.03.2026 року, виходячи із наступного. У постанові від 13.05.2026 року у справі №367/8835/16, провадження №14-50цс25, Велика Палата Верховного Суду виснувала наступне: … Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. У статті 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Статтею 48 ЦПК України встановлено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. За змістом цієї норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, за рахунок якої можна відновити порушене право, або яка повинна виконати зобов`язання. При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20). Згідно із частиною першою статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. У постанові від 07.04.2020 року у справі №473/1433/18, провадження № 14-35цс20, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Таким чином, враховуючи, що залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи можливе на будь-якій стадії судового процесу, тобто, після відкриття провадження у справі, а цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі, у зв`язку зі смертю відповідача. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.03.2026 року, оскільки відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття провадження у справі, а цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 31.03.2026 року, постановленої із дотриманням норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Борзнянського районного суду Чернігівської області від 31.03.2026 року - підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2026 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 12.06.2026 року. Головуючий: Судді: