Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/13572/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/13572/25 Головуючий у першій інстанції Косенко О. Д. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/721/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л. Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2025 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії (суддя Косенко О.Д.), ухвалене у м. Чернігів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії у розмірі 24 924,08 грн. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 03 червня 2024 року до управління надійшла довідка Національного університету «Чернігівська політехніка», згідно з якою відповідач навчався у цьому закладі освіти з 28 вересня 2020 року. Однак з 31 серпня 2023 року був відрахований зі складу студентів. Позивач зазначав, що відповідач, втративши право на отримання пенсії у зв`язку з припиненням навчання, не повідомив про це орган Пенсійного фонду, унаслідок чого за період з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року утворилася переплата пенсії у розмірі 24 924,08 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача. Також із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника звернувся брат відповідача ОСОБА_2 , якому пенсія по втраті годувальника теж була призначена з липня 2022 року. У зв`язку з чим пенсія почала виплачуватись на двох утриманців і як наслідок виникла переплата у період з 01.07.2022 року по 31.10.2022 року у сумі 3089 грн. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії, оскільки матеріали справи не містять доказів рахункової помилки з боку органу Пенсійного фонду, подання відповідачем недостовірних відомостей, зловживань чи іншої недобросовісної поведінки при отриманні пенсії, а також доказів вручення йому пам`ятки пенсіонера або іншого належного ознайомлення з обов`язком повідомити про обставини, що спричиняють припинення пенсійної виплати. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вказує на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що після відрахування відповідача з Національного університету «Чернігівська політехніка» з 31 серпня 2023 року виплата йому пенсії у зв`язку з втратою годувальника підлягала припиненню з 01 вересня 2023 року, а відповідач, всупереч вимогам законодавства, не повідомив орган Пенсійного фонду про обставини, які впливали на право отримання пенсії. Апелянт вважає, що у діях відповідача наявна недобросовісність, оскільки саме внаслідок неповідомлення про припинення навчання йому безпідставно виплачено пенсію, у зв`язку з чим утворилася переплата у загальному розмірі 24 924,08 грн, яка підлягає стягненню на підставі статей 1212, 1215 ЦК України. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія є щомісячною виплатою в солідарній системі, що призначається у разі досягнення пенсійного віку чи встановлення інвалідності. За ст. 9 цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду призначаються пенсії за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї померлого годувальника, які мають право на таку пенсію. До осіб, які мають право на її отримання, належать, зокрема, діти померлого годувальника, які не досягли 18 років, а також діти, старші цього віку, які навчаються за денною формою навчання у закладах освіти, - до закінчення такими дітьми навчання, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. За змістом статті 37 цього Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного члена сім`ї та 100 відсотків такої пенсії - на двох і більше членів сім`ї, які мають право на її отримання, з розподілом між ними рівними частками. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника має право на таку пенсію, а зміна розміру пенсії або припинення її виплати здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії. Відповідно до ст. 50 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 103 Закону «Про пенсійне забезпечення», надміру виплачені пенсії можуть бути стягнуті лише у разі зловживань пенсіонера або подання ним недостовірних відомостей. Згідно зі ст. 1215 ЦК України, пенсійні виплати не підлягають поверненню, якщо їх проведено добровільно, без рахункової помилки та за відсутності недобросовісності з боку отримувача. Добросовісність набувача презюмується, а тому поверненню підлягають лише кошти, отримані внаслідок зловживань або помилкових розрахунків. У справі встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з довідкою Національного університету «Чернігівська політехніка» від 03 червня 2024 року № 504/08-168 відповідач у період з 28 вересня 2020 року по 31 серпня 2023 року навчався у цьому закладі освіти за денною формою навчання за спеціальністю 075 «Маркетинг» навчально-наукового інституту економіки за державним замовленням, однак 31 серпня 2023 року був відрахований зі складу студентів 3-го курсу університету за невиконання вимог індивідуального навчального плану (а.с. 9). З протоколів індивідуального перерахунку вбачається, що органом Пенсійного фонду визначено переплату пенсії за період з 01 липня 2022 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 3 089 грн та за період з 01 серпня 2023 року по 31 липня 2024 року у розмірі 21 835,08 грн. Щодо переплати пенсії у сумі 3089 грн матеріали справи не містять жодного жоказу на підтвердження зазначеного. Аналізуючи надані суду докази, позицію сторін та норми права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт припинення навчання відповідача та подальше визначення органом Пенсійного фонду суми переплати не є достатньою правовою підставою для її стягнення в судовому порядку. Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення», призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до абз.11 п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі. Позивачем не надано доказів вручення відповідачу під розписку зазначеної пам`ятки, в якій передбачено, що пенсіонер протягом 10 днів зобов`язаний повідомляти територіальний орган Пенсійного фонду України про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або її припинення, з наданням документів, що підтверджують такі обставини. За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України). Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів. Механізм утримання надміру виплачених сум пенсій регламентовано ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 року (далі - Порядок), відповідно до яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до п.4 Порядку, суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, або у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку наявності рахункової помилки органу, який здійснював нарахування та виплату пенсії, або якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації чи її приховання. У пункті 33-34 Великої палати Верховного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 404/4822/15-ц, зазначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт 3 Порядку). Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій можливе шляхом стягнення таких сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, зокрема, у випадку надання ним недостовірних (явно неправильних) даних, тобто у випадку недобросовісної поведінки набувача. У справі, яка переглядається, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що надмірна виплата пенсії відбулась внаслідок зловживань з боку відповідача, а його доводи про неврахуванням судом першої інстанції презумпції знання законодавства, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Сам факт припинення відповідачем навчання та необхідність припинення виплати пенсії з 01 вересня 2023 року свідчать лише про втрату ним права на подальше отримання пенсії, однак не є безумовною підставою для стягнення вже виплачених сум. Доводи апеляційної скарги про недобросовісність відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки позивач не надав доказів вручення відповідачу пам`ятки пенсіонера чи іншого документа щодо обов`язку повідомити орган Пенсійного фонду про припинення навчання, а також доказів подання ним недостовірних відомостей, зловживань, приховування обставин з метою отримання пенсії або рахункової помилки з боку органу Пенсійного фонду. Щодо переплати пенсії у зв`язку з отриманням братом пенсії по втраті годувальника, то посадові особи при призначенні пенсії повинні з`ясовувати всі обставини, які можуть вплинути на її розмір. Посилання апелянта на статтю 1212 ЦК України та презумпцію вини не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягає спеціальне правило статті 1215 ЦК України, за яким пенсійні виплати як кошти, надані фізичній особі як засіб до існування, не підлягають поверненню за відсутності рахункової помилки та недобросовісності набувача, обов`язок доведення яких покладається на позивача. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо відсутності підстав для повернення позивачу надмірно виплаченої пенсії не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: