Постанова 4823 № 750/18067/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 03 квітня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/18067/24 Головуючий у першій інстанції Косенко О. Д. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/622/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідачі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державна казначейська службаУкраїни Особа, яка подала апеляційну скаргу: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди (суддя Косенко О.Д.), ухвалене у м. Чернігів, В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України 75 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що з 14 жовтня 2005 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області як військовий пенсіонер та отримує пенсію за вислугу років. Рішеннями Чернігівського окружного адміністративного суду: від 28.01.2021 у справі №620/5678/20, від 29.04.2021 у справі №620/2775/21, від 24.05.2022 у справі №620/1212/22, від 22.02.2024 у справі №620/18925/23 та від 18.03.2024 у справі №620/5068/24, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії, її обмеження максимальним розміром, відмови у проведенні належного перерахунку з урахуванням оновлених довідок про грошове забезпечення, а також зобов`язано здійснити відповідні перерахунки пенсії. Вказані рішення набрали законної сили, на їх виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України було нараховано доплату в загальному розмірі 475 560,66 грн, проте ці рішення не виконані ні в добровільному, ні в примусовому порядку. За доводами позивача, протиправними діями відповідача, що виразилися у невиплаті пенсії в повному обсязі та бездіяльністю щодо тривалого невиконання рішень суду, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, спричинених порушенням прав і неможливістю реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсії. Крім того, моральна шкода виражається у душевних стражданнях, пов`язаних із порушенням звичного способу життя позивача, необхідністю неодноразово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, а також у глибокому відчутті несправедливості, викликаному тривалим невиконанням судових рішень. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 обчислив у розмірі своєї двомісячної пенсії, нарахованої на виконання судових рішень. За доводами позивача, протиправними діями відповідача, що виразилися у невиплаті пенсії у повному обсязі, бездіяльністю щодо тривалого невиконання рішень суду, йому заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсії. Крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичайного способу життя позивача, адже йому довелося неодноразово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, глибокому відчутті несправедливості, викликаному тривалим невиконанням судових рішеннь. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 обчислив у розмірі своєї двохмісячної пенсії, обрахованої на виконання судових рішень. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10000 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 399 гривень у відшкодування витрат на правничу допомогу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд вважав доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими зазначеними судовими рішеннями, на виконання яких ним була нарахована доплата до пенсії у загальному розмірі 475 560,66 грн. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із неправильним обчисленням розміру пенсії та її виплатою у заниженому розмірі, а також бездіяльністю, що виразилася у невиконанні судових рішень у повному обсязі, порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив, зокрема, з характеру страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, а також враховував вимушені зміни в життєвих стосунках і вважав, що компенсація в сумі 10 000 грн буде належною сатисфакцією за понесені душевні страждання. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, причинний зв`язок між неналежним (на його думку) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. За доводами відповідача, з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також відповідач вказує, що ним збережений принцип рівності громадян перед Законом, тобто перерахунок пенсії ставить пенсіонерів в однакове фінансове становище і не диференціює їх за датою звільнення зі служби. У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить суд задовольнити апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зазначаючи, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів заподіяння позивачу моральної шкоди та причинного зв`язку між неналежним контролем за виконанням судового рішення і вказаними ним негативними наслідками. Казначейство не заперечує можливого емоційного дискомфорту, однак наголошує, що не всі негативні емоції досягають рівня страждань або приниження, які є підставою для відшкодування моральної шкоди, а їх оцінка залежить від конкретних обставин справи. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, вид пенсії за вислугу років, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 12 жовтня 2005 року ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8 зворот). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 5 березня 2019 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 (із врахуванням раніше виплачених сум) з 5 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018, з розрахунку 90 % розміру грошового забезпечення (а.с. 9-12). На підставі зазначеного рішення від 28 січня 2021 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 620/5678/20 від 22 березня 2021 року, який перебуває на примусовому виконанні з 22 квітня 2023 року, при цьому 27 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що в межах ВП № 71645229 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено доплату до пенсії за період з 5 березня по 31 грудня 2019 року в сумі 15 895,22 грн у зв`язку з наявним фінансування тільки по 7 липня 2020 року (а.с. 13-16). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, з 1 квітня 2019 року, на підставі оновленої довідки від 10 лютого 2021 року № ФЧ54000 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 5 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 1 квітня 2019 року, на підставі оновленої довідки від 10 лютого 2021 року № ФЧ54000 про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 5 березня 2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, з розрахунку 90% грошового забезпечення (а.с.17-21). На підставі зазначеного рішення від 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 620/2775/21 від 14 червня 2021 року, який перебуває на примусовому виконанні з 24 квітня 2023 року, при цьому 1 травня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що в межах ВП № 71645460 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено доплату до пенсії за період з 1 квітня 2019 року по 30 червня 2021 року в сумі 178 732 грн у зв`язку з наявним фінансування тільки по 14 червня 2021 року (а.с. 22-25). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 траня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2019 року з обмеженням її максимального розміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 1 квітня 2019 без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. На підставі зазначеного рішення від 24 травня 2022 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 620/1212/22 від 4 квітня 2023 року, який перебуває на примусовому виконанні з 24 квітня 2023 року, при цьому 27 квітня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що в межах ВП № 71645611 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено доплату до пенсії за період з 1 квітня 2019 року по 30 листопада 2021 року в сумі 66 532 грн у зв`язку з наявним фінансування тільки по 7 червня 2020 року (а.с. 29-31). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01.03.2023 з обмеженням її виплати максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 1 березня 2023 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, із урахуванням проведеної індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням раніше виплачених сум. На підставі зазначеного рішення від 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 620/18925/23 від 5 червня 2024 року, який перебуває на примусовому виконанні з 11 червня 2024 року, при цьому 15 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що в межах ВП № 75266342 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено доплату до пенсії за період з березня 2023 року по червень 2024 року включно в сумі 203 079,84 грн, а її виплату в належному розмірі 34 292,49 грн забезпечено з 1 липня 2024 року, при цьому погашення заборгованості буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету (а.с.36-38). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , з обмеженням її максимального розміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області здійснити з 2 жовтня 2023 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та з 1 березня 2024 з урахування суми індексації пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (39-44). На підставі зазначеного рішення від 18 червня 2024 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 620/5068/24 від 28 жовтня 2024 року, який перебуває на примусовому виконанні з 20 листопада 2024 року, при цьому 27 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило державного виконавця, що в межах ВП № 76597681 ОСОБА_1 нараховано, але не виплачено доплату до пенсії за період з березня по серпень 2024 року включно в сумі 9 321,60 грн, а її виплату в належному розмірі 35 846,09 грн забезпечено з 1 вересня 2024 року, при цьому погашення заборгованості буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету (а.с.45-47). Загальний розмір нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 пенсії на виконання зазначених судових рішень становить 473 560,66 грн (15 895,22 + 178 732 + 66 532 + 203 079,84 + 9 321,60). Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України). Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права. Визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди у 10000 грн відповідає принципам розумності та справедливості. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, недоведеності причинного зв`язку між неналежним (на думку позивача) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення. Наявність моральної шкоди є доведеною, оскільки у зв`язку з протиправністю дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, встановлених судовими рішеннями, та тривалим їх невиконанням, позивачу довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування. У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) (п. 26) ЄСПЛ зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року) зауважив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06). Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. За таких обставин, не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 405/3663/13-а від 24 січня 2018 року, № 638/8636/17-ц від 13 травня 2020 року, № 761/24143/19 від 10 лютого 2021 року, а також на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки фактичні обставини у зазначених справах не є тотожними. Відтак апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не підлягає задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2025 року залишенню без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: