Постанова 4813 № 515/1118/25

Номер провадження: 33/813/1233/26 Номер справи місцевого суду: 515/1118/25 Головуючий у першій інстанції Луцюк В.О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.06.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Кострицький В.В., за участю: секретаря судового засідання Булацевської Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року по адміністративному правопорушенню передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ,- У С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397772 від 20 липня 2025 року слідує, що 20 липня 2025 року о 23 годині 47 хвилин по вул. Героїв України в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Audi 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння очей. Від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.. Короткий виклад вимог та доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаною постановою адвокат Давиденко К.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог зазначають, що матеріали адміністративної справи не містять доказів зупинки транспортного засобу та порушення ПДР. Також вказані обставини були повністю проігноровані судом при розгляді справи. Вказує, що суд не врахував, що наданий інспектором відеодоказ не є безперервними. До того ж відео фіксування правопорушення повинно відбуватися з моменту його виявлення і до його завершення. При цьому, переривати відеофіксування процесу розгляду справи не можна, оскільки це є підставою вважати відео та фото докази, як неналежні. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення в присутності ОСОБА_1 не складався та для ознайомлення останньому наданий не був, не вручено йому копію протоколу. Зазначали, що поліцейськими не було роз`яснено прав та обов`язків ОСОБА_1 .. Більш того відсторонення, ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не було. Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що водій будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку. В цій ситуації, матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Явка в судове засідання Сторона захисту була повідомлена про час, дату та місце судового засідання належним чином, в судове засідання не з`явислись, клопотань про відкладення не надходило, а тому апеляційний суд вирішив розглядати апеляційну скаргу без участі сторони захисту. Позиція апеляційного суду Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Частиною 7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Виконання даного пункту ПДР України є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 397772 від 20 липня 2025 року; - направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 липня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Дії інспектора відповідали вимогам чинної «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» у разі виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння; - відеофайлом, збереженим на СД диск, з якого вбачається, що 20 липня 2025 року о 23:56:17 працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , який перебував за кермом автомобіля Ауді А4, державний номерний знак НОМЕР_1 , про те, що останнього зупинили, оскільки надійшло повідомлення про те, що водій на автомобілі перебуває у нетверезому стані. О 23:57:05 працівник поліції запропонував пройти огляд з використанням приладу «Драгер». О 23:58:20 працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати у медичний заклад у Білгород-Дністровськ, Сарату, на що ОСОБА_1 відмовився. О 23:59:20 працівник поліції повідомив, що у ОСОБА_1 відчувається характерний запах з порожнини рота, є почервоніння очей. О 00:02:30 ОСОБА_1 запитує працівника поліції, чому його зупинили. Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановлену постановою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок). Відповідно до ч.2. ч.3, ч.4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Так, із відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров`я (23:58:29-23:58:42; 23:59:23). Проте, останній від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився. Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до даного пункту одними із ознак алкогольного сп`яніння є почервоніння обличчя; запах алкоголю з порожнини рота, що і стали підставою до пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було дотримано вимог Закону в частині повідомлення про причину зупинки апеляційний суд відхиляє, оскільки з огляду на правовий аналіз норм ПДР незгода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинки транспортного засобу, а саме з відеозапису, що міститься в матеріалах справи, не вбачається. Так, з відеозапису вбачається, що поліцейськими було повідомлено ОСОБА_1 про причину зупинки транспортного засобу, а саме те, що працівники поліції отримали дзвінки на лінію «102» від громадян, що даний водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Оскарження дій або бездіяльності поліцейських, згідно чинного законодавства України, матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять моменту руху чи зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки із долученого поліцейськими до матеріалів справи відеозапису (NOR_2113510_000000_20250720_235526_0027) вбачається як на дорозі зупиняється транспортний засіб в якому знаходиться ОСОБА_1 та до нього підходить працівник поліції, та починає спілкування з водієм (23:55:29-23:56:27). Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта водія транспортного засобу. Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР). Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом, чи за допомогою буксирування. Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Обставина керування особою транспортним засобом обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Аналізуючи наданий відеозапис, апеляційним судом встановлено, що під час розмови з інспектором поліції, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом марки «Audi 4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Наведене, у своїй сукупності, вказує на доведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Доводи скаржника про те, що додані до матеріалів справи відеозаписи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відео фіксація проводилась не безперервно, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. По-перше: зафіксовані на відеозаписі обставини адміністративного правопорушення в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мало місце 20 липня 2025 року та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні. По-друге: сама по собі не безперервність відеозаписів, не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , так як наявні відео файли відтворюють в необхідному обсязі обставини адміністративного правопорушення. По-третє: скаржником не заперечується, що на вказаних відеозаписах зафіксований саме він, відтак апеляційний суд вважає долучені до матеріалів справи відеозаписи належними, достовірними та допустимими. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що КУпАП не містить застережень щодо мінімального чи то максимального обсягу відеозапису, який може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. У той час, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Відеозаписом зафіксовано перебування водія на місці зупинки, повідомлення про наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд та відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Отже, долучений до матеріалів справи відеозапис дозволяє об`єктивно встановити обставини справи та не викликає у суду сумнівів щодо обставин події. Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо не вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Протокол було складено уповноваженою особою без присутності ОСОБА_1 , оскільки останній, як видно з відеозапису, відмовився бути присутнім під час складання протоколу та покинув місце події. Отже, працівниками поліції відповідно до ч.3 ст. 256 КУпАП зроблено записи про те, що від підписання зазначеного вище протоколу, отримання його копії, а також надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився. При цьому судом апеляційної інстанції враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, до суду не надав. Стосовно доводів апеляційної скарги, щодо не відсторонення водія від права на керування, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відсторонення від керуванням транспортним засобом є заходом забезпечення, який застосовується диспозитивно уповноваженою на складання матеріалів про адміністративне правопорушення посадовою особою у випадку, якщо на це є підстави. У даному випадку, незастосування до ОСОБА_1 заходу забезпечення відсторонення від керування транспортним засобом не утворює відсутність в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи також на те, що останній самостійно усунувся від керування покинувши місце події. Доводи скаржника щодо не роз`яснення йому працівниками поліції його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки зазначена обставина не спростовує порушення ним п. 2.5 ПДР та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 , як учасник дорожнього руху, зобов`язаний був знати про свій обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції, а у випадку відмови - розуміти наслідки складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Аналіз відтворених відеозаписів з місця події свідчить про свідоме ухилення та небажання ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені дії є відмовою від проходження огляду. З урахуванням викладеного, доводи наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими та зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною постановою суду. Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 18 травня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду В.В. Кострицький