Постанова 4813 № 493/307/26

Номер провадження: 33/813/1256/26 Номер справи місцевого суду: 493/307/26 Головуючий у першій інстанції Волошин І. С. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі судді Драгомерецького М. М., при секретарі Узун Н. Д., за участю представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В. В., переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Володимир Вікторович на постанову Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592910 від 16.02.2026, ОСОБА_1 16 лютого 2026 о 11:30 год, за межами с. Мирони Подільського району на автодорозі Т1611, керував автомобілем Пежо Ландрек реєстраційний номер1498Р4 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився під відеозапис, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто судовий збір 665,60 гривень. Не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко В. В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши представника ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В. В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості. Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме: 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592910 від 16.02.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 3); 2)копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6675989 від 16.02.2026, згідно якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за порушення п. 2.1. г ПДР України, а саме за керування автомобілем без поліса обов`язкового страхування наземних транспортних засобів (а.с. 4); 3)копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592927 від 16.02.2026, який складений відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 5); 4)письмовими пояснення ОСОБА_1 (а.с. 8); 5)відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, який відображають із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп`яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення. Також встановлено, що 16.02.2026 працівники поліції прибули на місце ДТП, де було встановлено, що водій автомобіля Пежо Ландтрек реєстраційний номер1498Р4 ОСОБА_1 не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив з`їзд в кювет, автомобіль отримав механічні пошкодження. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння на місці ДТП за допомогою алкотестера «Drager» або в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився. Йому було роз`яснено, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП (диск а.с. 10). Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 16 лютого 2026 о 11:30 год, за межами с. Мирони Подільського району на автодорозі Т1611, керував автомобілем Пежо Ландрек реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Щодо тверджень апеляційної скарги про те, що поліцейські не встановлювали в ОСОБА_1 ознак сп`яніння та такі не назвали йому перед наданням вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, апеляційний суд зазначає наступне. Так, проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок). Відповідно до ст. ст. 2-3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Апеляційний суд вказує, що вирішення наявності чи відсутності ознак сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані алкогольного сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп`яніння. В той же час, підтвердити або спростувати наявність відповідного стану сп`яніння можливо лише шляхом проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився. В даному випадку ОСОБА_1 ставиться в провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані сп`яніння. ОСОБА_1 згідно п. 2.5 ПДР України зобов`язаний був на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану. Пунктом 2.5 ПДР України встановлений обов`язок, а не право водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України). Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків. ОСОБА_1 реалізував право керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства. На думку апеляційного суду ОСОБА_1 розпорядився своїми правами на власний розсуд та усвідомлюючи свої дії, відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння. А доводи апеляційної скарги про те, що відмова від проходження огляду не була результатом свідомого, обдуманого волевиявлення, а була наслідком психологічного тиску від спілкування з працівниками поліції, апеляційний суд не може прийняти до уваги. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, шляхом вручення письмового направлення, працівником поліції не було дотримано правил проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Так, системний аналіз положень ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п. п. 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом. Слід звернути увагу, що законом не передбачено обов`язкове вручення направлення водієві. Дане направлення є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу. При цьому, як встановлено з досліджених апеляційним судом відеозаписів, ОСОБА_1 розпорядився своїми правами на власний розсуд та усвідомлюючи свої дії, відмовився на вимогу працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу Драгер так і медичному закладі Тому посилання на те, що працівником поліції не було дотримано правил проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, шляхом вручення письмового направлення, ґрунтується на невірному суб`єктивному тлумачення правової норми. Крім того, сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв`язку з чим суд вважає, що невручення відповідного направлення водієві при висловленні ним відмови від проходження огляду не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан сп`яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовного скасування прийнятого судового рішення. В апеляційній скарзі також зазначено, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервний, однак на думку апеляційного суду зазначене не свідчить про недоведеність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до положень Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, портативний відео реєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Разом із тим, ані діючим законодавством, ані вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським. Однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Зміст подій зафіксованих на відеозаписі, повністю узгоджується з обставинами справи, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та долученими до нього доказами. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису, до апеляційної скарги не долучено. На виконання вимог ст. 266 КУпАП та ст. ст. 31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський використав технічні засоби з метою відеофіксації події та долучив відеозаписи як доказ до протоколу про адміністративне правопорушення, про що в ньому зроблений відповідний запис. Вказаний відеозапис, хоч і не є безперервними, але у повному обсязі підтверджує усі ті обставини, які підлягають установленню в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, а також містять усі ті фактичні обставини події, з огляду на які можливо зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. У зв`язку з наведеним відхиляються твердження про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним. Також в апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що повідомляв поліцейських, однак останні не викликали Військову службу правопорядку, чим порушили вимоги ст. 266-1 КУпАП. Щодо вищезазначених тверджень апеляційний суд зазначає наступне. Відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене адміністративне правопорушення відноситься до адміністративних правопорушень на транспорті у сфері безпеки дорожнього руху. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є особа, яка керує транспортним засобом. Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачений саме ст. 266 КУпАП і такого порядку поліцейський дотримався. Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. Таким чином, огляд на стан сп`яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП. Отже, в даному випадку ОСОБА_1 як суб`єкт правопорушення є водієм, а тому огляд на стан сп`яніння вірно проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Натомість той факт, що він є військовослужбовцем не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції також не спростовують, оскільки спростовуються матеріалами справи, зводяться до власного тлумачення норм чинного законодавства та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП). У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сидоренко Володимир Вікторович залишити без задоволення. Постанову Балтського районного суду Одеської області від 27 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький