Постанова 4824 № 759/30946/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 759/30946/25 Головуючий у суді І інстанції: Ключник А.С. провадження № 22-ц/824/10588/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Лобаня Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року про повернення заяви у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У березні 2026 року заявник звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про скасування судового наказу. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто заявнику без розгляду. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Лобань Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 . Також просив судові витрати у зв`язку з розглядом справи в апеляційному провадженні, у тому числі витрати пов`язані з професійною правничою допомогою покласти на стягувача - ЖБК «Кріст». Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що в ч. 5 ст. 170 ЦПК України вказано вичерпний перелік документів, які додають до заяви про скасування судового наказу. Та не містить вимоги щодо надсилання копії заяви про скасування судового наказу сторонам у справі. Вважає, що посилання суду першої інстанції на ч. 4 ст. 183 ЦПК України є порушенням норм процесуального права, оскільки ст. 183 ЦПК України розташована у розділі ІІІ «Позовне провадження», тобто немає відношення до розділу ІІ «Наказне провадження», а сама заява про скасування судового наказу не є заявою поданою на стадії виконання судового рішення. Відтак, вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення заяви з підстав її не направлення іншим учасникам справи суперечить вимогам ч. 2 ст. 171 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що висновок суду першої інстанції про необхідність надсилання копії заяви засобами поштового зв`язку суперечить обставинам справи та вимогам ч.ч. 5-8 ст. 43 ЦПК України, оскільки як представник боржника, так і у ЖБК «Кріст» наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд». Представник апелянта посилався також на те, що судом першої інстанції порушено передбачені ст. 171 ЦПК України строки розгляду заяви. 14 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ЖБК «Кріст» - адвоката Вербицького Я.В., в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Повертаючи завяу ОСОБА_1 про скасування судового наказу без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 183 ЦПК України та обгрунтовував свої висновки тим, що заявником не додано до заяви доказів її направлення іншим учасникам справи, а саме - копію опису вкладення, завіреного відповідним відділенням поштового зв`язку. Тому суд першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України дійшов до висновку про повернення заяви без розгляду. Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що 17 грудня 2025 року ЖБК «Кріст» звернувся до Святошинського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги. 24 грудня 2025 року Святошинським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Кріст» 5 856,00 грн - заборгованість за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, 48,47 грн - інфляційні нарахування, 26,23 грн - 3% річних від простроченої суми. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 302 гривні 80 коп.. 24.02.2026 року представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Лобань Д.М. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва про скасування судового наказу від 24.12.2025 року Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу за заявою Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - повернуто заявнику без розгляду. Стаття 183 ЦПК України визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення і знаходиться в параграфі 2 «Заяви з процесуальних питань» розділу ІІІ «Позовне провадження». Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Як зазначено у ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Разом з тим, враховуючи викладене, апеляційний суд звертає увагу, що наказне провадження регламентоване розділом ІІ ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 167 ЦПК України судовий наказ може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Форма і зміст заяви про скасування судового наказу та строки її подання визначені ст. 170 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі. Відповідно до ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб-громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача. Частиною 5 ст. 170 ЦПК України визначено вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про скасування судового наказу: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Докази надсилання (надання) заяви про скасування судового наказу серед вказаного переліку відсутні, як і відсутні вимоги щодо надання таких доказів в інших частинах цієї статті. З вказаного слідує, що висновок суду першої інстанції про повернення заяви про скасування судового наказу на підставі норм, визначених ст. 183 ЦПК України є помилковим, оскільки вказаною нормою передбачено вимоги до заяв з процесуальних питань в позовному провадженні. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про повернення без розгляду заяви про скасування судового наказу постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в прохальній частині апеляційної скарги представник апелянта просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 30.03.2026 року та ухвалити постанову якою задовольнити заяву ОСОБА_1 від 24.02.2026 року № 1СН-1/06.10.26 у цивільній справі № 759/30946/25, однак дані твердження суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки вони суперечать нормам ЦПК України, зокрема п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України. Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Що стосується вимоги заявленої в апеляційній скарзі стосовно стягнення з стягувача ЖБК «Кріст» на користь боржника ОСОБА_1 понесені судові витрати, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом апеляційної чи касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». З огляду на те, що судом апеляційної інстанції у цій справі скасовано судове рішення (ухвалу) з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, тому апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат. Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає руху по справі, та не відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Лобаня Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «11» червня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді В.М. Ратнікова С.Г. Музичко