LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала Велика Палата ВС990/93/26

від 10.06.2026 · Велика Палата

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ справа № 990/93/26 провадження № 11-144заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідачки Стрелець Т. Г., суддів Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2026 року у справі № 990/93/26 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій держави, скасування неправомірних судових рішень, визнання нечинним наказу № 298 та розгляд справи № 990/93/26 як зразкової у справі № 752/28995/25/32839/2026, УСТАНОВИЛА: 26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до держави України в особі Президента Україна, Офісу Генерального прокурора, додатково вказавши в позовній заяві призначеного представника, який виступає від імені позивача, - Другий київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просив: 1) визнати протиправним та нечинним наказ Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» у частині пунктів, що запроваджують «перевірку відомостей» до внесення заяви про злочин до ЄРДР; 2) визнати неправомірними (незаконними) та скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва (суддя Хоменко В. С.) та ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 752/28995/25/32839/2026 (апеляційне провадження № 11-сс/824/1351/2026) судді Яковлева В. С., Дрига А. М., Ситайло О. М. як такі, що ухвалені на підставі нікчемного нормативного акта всупереч статті 214 КПК України; 3) визнати дії та бездіяльність держави в особі Президента України такими, що порушують статус гаранта Конституції та права позивача на справедливий суд через допущення узурпації законодавчої влади Офісом Генерального прокурора; 4) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 16 500 грн (витрати на папір, час і складання позовів) та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн за фізичні та психічні страждання, спричинені блокуванням правосуддя та знищенням доказів катувань; 5) у разі відмови у стягненні коштів з процесуальних підстав - встановити факт неправомірності дій держави як преюдицію для подальшого цивільного позову; 6) визнати цю справу зразковою, встановивши обов`язковість застосування статті 214 КПК України як норми прямої дії, що стоїть вище за будь-які відомчі накази; 7) винести окрему ухвалу та направити її до Вищої ради правосуддя та Державного бюро розслідувань щодо ознак злочинів за статтями 109, 255, 364, 365, 382 КК України в діях підписантів наказу № 298 та вищезгаданих суддів; 8) встановити факт порушення суддями Хоменко В. С. та колегією апеляційного суду вимог частини третьої статті 214 КПК України в частині здійснення оцінки обставин злочину («розслідування») до моменту внесення відомостей до ЄРДР; 9) визнати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва та апеляційного суду завідомо неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на доказах, які не могли бути зібрані у законний спосіб через відсутність відкритого кримінального провадження; 10) направити матеріали щодо дій вказаних суддів до Вищої ради правосуддя та ДБР для притягнення їх до відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 214 КПК України; 11) встановити, під яким номером у ЄРДР було зареєстровано заяву позивача про злочин, на підставі якої Солом`янський районний суд міста Києва робив свої висновки; якщо номер ЄРДР відсутній, визнати що Солом`янський районний суд міста Києва та суд апеляційної інстанції здійснювали «правосуддя» на підставі власної уяви, а не матеріалів кримінальної справи; 12) встановити, чи досліджували Солом`янський районний суд міста Києва та апеляційний суд факт внесення до ЄРДР, якщо суд встановив, що заява не внесена, надати пояснення: на якій підставі суди перейшли до оцінки доказів у порядку статті 93 КПК України, якщо саме провадження не було розпочато; 13) надати правову оцінку діям Офісу Генерального прокурора щодо видання наказу № 298 як акта, що має ознаки узурпації державної влади, оскільки через цей документ було фактично зупинено дію Закону на користь відомчого інтересу; 14) зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати офіційні письмові пояснення стосовно такого: - на якій правовій підставі Генеральний прокурор України, не будучи органом законодавчої влади (Верховною Радою України), самовільно запровадив у підзаконному акті (наказі № 298) стадію «перевірки відомостей» та «підтвердження керівником» №, яких не існує в імперативній нормі статті 214 КПК України; - на підставі якої норми Конституції прокурор наділив себе правом «доповнювати» або «коригувати» порядок реєстрації заяв про злочин на власний розсуд; - яким чином положення наказу № 298 про «оцінку відповідності заяви» узгоджуються з обов`язком невідкладного (протягом 24 годин) внесення відомостей до ЄРДР, встановленим частиною першою статті 214, та забороною відмови у реєстрації; 15) звільнити позивача від обов`язку надання паперових копій позовної заяви та додатків до неї для інших учасників справи на підставі статті 133 КАС України з огляду на важкий матеріальний стан та наявність у відповідачів обов`язкових електронних кабінетів у системі «Електронний суд»; 16) поновити строк на подання позову, оскільки рішення суду позивач отримав 22 березня 2026 року. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій держави, скасування неправомірних судових рішень, визнання нечинним наказу № 298 та розгляд справи № 990/93/26 як зразкової у справі № 752/28995/25/32839/2026 повернув на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки ним порушено правила об`єднання позовних вимог. Позивач не погодився із вказаною ухвалою та звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року Стрелець Т. Г. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення її недоліків, про які було зазначено у вказаній ухвалі, а саме: позивачу необхідно було уточнити дату ухвалення судового рішення, яке він оскаржує; зазначити відповідача 2 та надати відповідну кількість копій апеляційної скарги. Копію вказаної вище ухвали від 16 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху було надіслано скаржнику засобами поштового зв'язку 20 квітня 2026 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем в апеляційній скарзі: АДРЕСА_1 (трек-код поштового відправлення № R067151466670). 11 травня 2026 року це поштове відправлення № R067151466670 повернуто на адресу Великої Палати Верховного Суду за закінченням терміну зберігання. 12 травня 2026 року ОСОБА_1 було повторно направлено засобами поштового зв`язку копію ухвали від 16 квітня 2026 року про залишення його апеляційної скарги без руху на адресу: АДРЕСА_1 (трек-код поштового відправлення № R067169282622). Водночас 01 червня 2026 року зазначене поштове відправлення № R067169282622 (копія ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року) вдруге повернулося на адресу суду без вручення адресату (скаржнику) за закінченням терміну зберігання. Отже, копію ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху було двічі надіслано скаржнику на адресу, зазначену ним в апеляційній скарзі. Проте обидва поштові відправлення повернулися до Великої Палати Верховного Суду за закінченням терміну зберігання. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне, без суттєвих затримок та зайвих зволікань виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. У поданій апеляційній скарзі позивач зазначив, що електронний кабінет, а також інші засоби цифрового чи телефонного зв`язку для офіційної комунікації з ним відсутні. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду виконала усі можливі та необхідні дії для повідомлення ОСОБА_1 про залишення його апеляційної скарги без руху. Натомість у встановлений судом строк та станом на 10 червня 2026 року вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник не виконав. Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Оскільки недоліки апеляційної скарги, на які вказано в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року, ОСОБА_1 не усунув, то апеляційна скарга відповідно до частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України підлягає поверненню скаржнику. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2026 року у справі № 990/93/26 за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Президента України, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій держави, скасування неправомірних судових рішень, визнання нечинним наказу № 298 та розгляд справи № 990/93/26 як зразкової у справі № 752/28995/25/32839/2026повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачка Т. Г. Стрелець Судді:О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон О. А. Губська А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк С. О. Погрібний Н. С. Стефанів О. В. Ступак М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»