Ухвала КАС ВС № 990/93/26

УХВАЛА про повернення позовної заяви справа №990/93/26 адміністративне провадження № П/990/93/26 30 березня 2026 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Бевзенка В.М., Бучик А.Ю., Кравчука В.М., Коваленко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента Україна, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дії держави, скасування неправомірних судових рішень, визнання нечинним Наказу №298 та розгляд справи як зразкової у справі №752/28995/25/32839/2026 - УСТАНОВИВ: 26 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції із позовом до Держави Україна в особі Президента Україна, Офісу Генерального прокурора, додатково вказавши в позовній заяві призначеного представника який виступає від імені позивача: Другий київський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, в якому просив суд: 1) визнати протиправним та нечинним Наказ Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» у частині пунктів, що запроваджують «перевірку відомостей» до внесення заяви про злочин до ЄРДР; 2) визнати неправомірними (незаконними) та скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва (суддя Хоменко В.С.) та ухвалу Київського апеляційного суду від 17.02.2026 у справі № 752/28995/25/32839/2026 (апеляційне провадження №11-сс/824/1351/2026) (судді Яковлева В.С., Дрига А.М., Ситайло О.М., як такі, що ухвалені на підставі нікчемного нормативного акта всупереч статті 214 КПК України; 3) визнати дії та бездіяльність Держави України в особі Президента України такими, що порушують статус Гаранта Конституції та права позивача на справедливий суд через допущення узурпації законодавчої влади Офісом Генерального прокурора; 4) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 16 500 грн (витрати на папір, час і складання позовів) та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн за фізичні та психічні страждання, спричинені блокуванням правосуддя та знищенням доказів катувань; 5) у разі відмови у стягненні коштів з процесуальних підстав - встановити факт неправомірності дій Держави як преюдицію для подальшого цивільного позову; 6) визнати дану справу зразковою, встановивши обов`язковість застосування статті 214 КПК як норми прямої дії, що стоїть вище за будь-які відомчі накази; 7) винести окрему ухвалу та направити її до Вищої ради правосуддя та Державного бюро розслідувань щодо ознак злочинів за ст. ст. 109, 255, 364, 365, 382 КК України в діях підписантів Наказу № 298 та вищезгаданих суддів; 8) встановити факт порушення суддями Хоменко В.С. та колегією апеляційного суду вимог ч.3 ст. 214 КПК України в частині здійснення оцінки обставин злочину («розслідування») до моменту внесення відомостей до ЄРДР; 9) визнати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва та апеляційного суду завідомо неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на доказах, які не могли бути зібрані у законний спосіб через відсутність відкритого кримінального провадження; 10) направити матеріали щодо дій вказаних суддів до Вищої ради правосуддя та ДБР для притягнення їх до відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 214 КПК України; 11) встановити, під яким номером у ЄРДР було зареєстровано заяву позивача про злочин, на підставі якої Солом`янський районний суд м.Києва робив свої висновки; якщо номер ЄРДР відсутній, визнати що Солом`янський районний суд міста Києва та апеляційної інстанції здійснювали «правосуддя» на підставі власної уяви, а не матеріалів кримінальної справи; 12) встановити чи досліджував Солом`янський районний суд міста Києва та апеляційний суд факт внесення до ЄРДР, якщо суд встановив, що заява не внесена, надати пояснення: на якій підставі суди перейшли до оцінки доказів у порядку статті 93 КПК України, якщо саме провадження не було розпочато; 13) надати правову оцінку діям Офісу Генерального прокурора щодо видання Наказу № 298 як акту, що має ознаки узурпації державної влади, оскільки через цей документ було фактично зупинено дію Закону на користь відомчого інтересу; 14) зобов`язати Офіс Генерального прокурора надати офіційні письмові пояснення щодо наступного: - на якій підставі правовій підставі Генеральний прокурор України, не будучи органом законодавчої влади (Верховною Радою України) самовільно запровадив у підзаконному акті (Наказі № 298) стадію «перевірки відомосте» та «підтвердження керівником»№, яких не існує в імперативній нормі ст. 214 КПК України; - на підставі якої норми Конституції прокурор наділив себе правом «доповнювати» або «коригувати» порядок реєстрації заяв про злочин на власний розсуд; - яким чином положення Наказу № 298 про «оцінку відповідності заяви» узгоджуються з обов`язком невідкладного (протягом 24 годин) внесення відомостей до ЄРДР, встановленим ч.1 ст. 214 та забороною відмови у реєстрації; 15) звільнити позивача від обов`язку надання паперових копій позовної заяви та додатків до неї для інших учасників справи на підставі статті 133 КАС України з огляду на важкий матеріальний стан та наявність у відповідачів обов`язкових електронних кабінетів у системі «Електронний суд»; 16) поновити строк на подання позову, оскільки рішення суду позивач отримав 22.03.2026. Також, в позовній заяві позивачем заявлені клопотання про витребування: 1) з Офісу Генерального прокурора належним чином завірену копію Наказу № 298 від 30.06.2020 (Положення про ЄРДР) разом із протоколами його погодження іншими силовими відомствами; 2) витребувати матеріали, які слугували підставою для висновків судів про «відсутність складу злочину», а саме: протоколи допитів свідків, протоколи оглядів місця події, висновки експертиз, з метою встановлення точного часу та дати отримання цих «доказів» - чи були вони зібрані до моменту реєстрації в ЄРДР чи після. 3) з Голосіївського районного суду м. Києва матеріали адміністративної справи № 752/2190/26 як доказ вчинення злочину проти викривача корупції та підґрунтя для моральної шкоди; 4) від відповідачів матеріали слідчих дій (допити, експертизи), якими керувався Солом`янський районний суд міста Києва, зробивши висновок про «відсутність» злочину без ЄРДР; у разі їх відсутності - визнати дії суддів завідомо неправосудними; 5) від відповідачів кримінальні справи, внесені до ЄРДР за № 12025105010000592 та замах на викривача ЄРДР №12026100010000171, 12024100010000969 з поясненнями чому кожна справа вносилась за рішенням суду. Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами, Суд зазначає таке. За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист одним із способів, передбачених цією статтею, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті 3 частини першої статті 4 КАС України міститься визначення поняття "адміністративний суд", згідно із яким - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 частини першої статті 4 КАС України адміністративне судочинство розуміють як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частинами першою та другою статті 21 КАС України позивачу надано право заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. За приписами статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до частини 5 цієї статті в позовній заяві зокрема зазначаються повне найменування сторін та інших учасників справи, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; Отже, процесуальний закон надає право позивачу на звернення до суду та покладає на нього обов`язок сформувати позовні вимоги та визначити коло відповідачів з урахуванням цього закону. Водночас глава 2 розділу I "Загальні положення" КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також правила розмежування предметної, інстанційної та територіальної юрисдикцію (підсудність) різних адміністративних справ. Так, відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у цих справах визначені статтею 266 КАС України. Отже, нормами КАС України встановлений вичерпний перелік адміністративних справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а також суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у таких справах. Інші категорії адміністративних справ, у тому числі з вимогами до інших суб`єктів владних повноважень, які не зазначені у частині четвертій статті 22 КАС України, Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні. Колегія суддів враховує, що згідно із частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Водночас за приписами частин 4, 5 статті 172 КАС України заборонено об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон визначає особливості порядку їхнього розгляду та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Водночас, скориставшись правом на подання позову, ОСОБА_1 об`єднав в одному позові кілька вимог до різних відповідачів. Зокрема, частина позовних вимог сформована до Президента України, проте інша частина позовних вимог пред`явлена до Офісу Генерального прокурора, які своєю чергою не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Отже, оскільки позивач об`єднав у позовній заяві вимоги, щодо яких законом визначена підсудність різним судам та у суду відсутні визначені законом підстави для їх роз`єднання в окремі провадження, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України. Аналогічну позицію щодо застосування норми пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України Велика Палата Верховного Суду викладала неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2024 року в справі №990/198/24, від 05 грудня 2024 року в справі №990/308/24. Щодо вимоги визнати цю справу зразковою, встановивши обов`язковість застосування статті 214 КПК як норми прямої дії, що стоїть вище за будь-які відомчі накази колегія суддів зазначає таке. Згідно із частиною 1 статті 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. Отже, процесуальним законом визначені обов`язкові первинні вимоги для відкриття провадження у зразковій справі, зокрема наявність відкритих проваджень в суді першої інстанції та відповідне подання суду першої інстанції до Верховного Суду. Проте зазначені вимоги частини 1 статті 290 КАС України позивачем не дотримані, відповідно у суду відсутні визначені законом підстави для відкриття провадження у зразковій справі. За такого правового регулювання та обраного ОСОБА_1 способу звернення до суду колегія суддів дійшла висновку про наявність чітких процесуальних обмежень щодо відкриття провадження та необхідність прийняття рішення про повернення позовної заяви. Також колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до адміністративного суду із дотриманням норм процесуального закону. На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 170, 248, 266, 295 КАС України, Суд,- У Х В А Л И В: Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Президента Україна, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дії держави, скасування неправомірних судових рішень, визнання нечинним Наказу №298 та розгляд справи як зразкової у справі №752/28995/25/32839/2026 - повернути позивачу. Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано, або після закінчення строку на апеляційне оскарження. Головуючий суддя С.М. Чиркін Судді В.М. Бевзенко А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко В.М. Кравчук