Постанова КЦС ВС № 359/7220/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ справа № 359/7220/23 провадження № 61-15129св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖК «Волна», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Волна», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційніскарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корсун Сергій Іванович, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Волна» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року у складі судді Яковлевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Волна» (далі - ТОВ «ЖК «Волна») про усунення перешкод у користуванні пляжною зоною та зоною відпочинку та зобов`язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, у травні 2023 року позивачка та мешканки Бориспільської територіальної громади Київської області разом зі своїми неповнолітніми дітьми перебували на території урочища «Млиново» Золочівської сільської ради Бориспільського району. Маючи намір відпочити з дітьми на березі річки Дніпро, вони не змогли потрапити до води. Прибережна пляжна зона перебуває в оренді ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна». Земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:0737, загальною площею 0,2000 гектарів, передана в оренду зазначеному товариству з цільовим призначенням - під розміщення пляжної зони та влаштування зони відпочинку для мешканців територіальної громади Бориспільського району. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2018 року у справі №359/8736/17 встановлено, що до «земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:002:0737 дійсно відсутній безперешкодний доступ, так як остання огороджена парканом разом прилеглими земельними ділянками (що розташовані суміжно). При цьому суду не надано доказів, що паркан, який підлягає знесенню за вимогами позивача належить саме ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», оскільки суміжним землекористувачем є інша юридична особа, яка до участі в справі не залучалась». Згаданий у рішенні суду паркан побудований навколо земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, яка перебуває в оренді ТОВ «ЖК «Волна», та перекриває доступ до прибережної пляжної зони. У відповідь на адвокатський запит ТОВ «ЖК «Волна» 14 червня 2023 року № 21-а надала відповідь, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:0737 дійсно розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать ТОВ «ЖК «Волна», право власності на які зареєстровано 02 березня 2020 року, тобто пізніше від дати ухвалення рішення у справі № 359/8736/17. За таких умов ТОВ «ЖК «Волна» не вбачає необхідності у здійсненні будь-яких дій із існуючим парканом. ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «ЖК «Волна» порушує конституційні принципи та використовує свою власність на шкоду інтересам людей - мешканців територіальної громади Бориспільського району Київської області. Фактично, ТОВ «ЖК «Волна» відмовило мешканцям територіальної громади у доступі до пляжної зони та зони відпочинку, до якої має забезпечуватися вільний доступ. З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила усунути їй та мешканцям територіальної громади Бориспільського району перешкоди у користуванні пляжною зоною та зоною відпочинку, зобов`язати ТОВ «ЖК «Волна» прибрати (демонтувати) паркан, що обмежує доступ до пляжної зони та зони відпочинку. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Волна» (далі - ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна»). Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року в задоволенні спільної заяви ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» про затвердження мирової угоди відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди стосуються невизначеного кола осіб, які не є учасниками справи. ТОВ «ЖК «Волна» визнало, що ним орендується земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, площею 0,6570 га. ТОВ «ЖК «Волна» не є власником спірного паркану. В матеріалах справи відсутні дані щодо дійсного власника паркану. Відтак, затвердження мирової угоди може призвести до порушення прав і обов`язків інших осіб, які не є учасниками справи. Крім того, вказана земельна ділянка, згідно витягу з Державного земельного кадастру від 25 вересня 2024 року, від точки А до точки Б межує з землями загального користування, від точки Б до точки В межує з землями ТОВ «Тампер», від точки В до точки Г межує з землями ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», від точки Г до точки А межує з землями ТОВ «Спортивно - оздоровчий комплекс «Волна». За змістом умов мирової угоди є незрозумілим, в якій саме частині паркан підлягає знесенню, чи не є паркан, що огороджує земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, спільним для суміжних власників земельних ділянок, чи не порушить це їх права. Також не встановлені строки та порядок знесення цього паркану. Відтак, умови мирової угоди є неконкретизованими та такими, що суперечать правам чи охоронюваним законом інтересів інших осіб. Більш того, за змістом позовних вимог, ТОВ «ЖК «Волна» чинить перешкоди позивачу у доступі до пляжної зони та зони відпочинку. Однак з дослідженого витягу з Державного земельного кадастру від 25 вересня 2024 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, яку орендує відповідач, межує з іншими земельними ділянками і не розташована вздовж річки чи в прибережній смузі. Тобто, через цю земельну ділянку немає доступу до пляжної зони та зони відпочинку. Наведене свідчить про неможливість вирішення спору між сторонами по суті шляхом укладення мирової угоди, оскільки угода не може бути виконана за змістом її умов та мирова угода остаточно не вирішує спору і може призвести до виникнення нового (их) спору (ів). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЖК «Волна», третя особа - ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» про усунення їй та мешканцям територіальної громади Бориспільського району перешкод у користуванні пляжною зоною та зоною відпочинку, зобов`язання ТОВ «ЖК «Волна» прибрати (демонтувати) паркан, що обмежує доступ до пляжної зони та зони відпочинку відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності перешкод позивачу у вільному доступі до пляжної зони через земельну ділянку відповідача. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, земельні ділянки розташовані на місцевості в наступному порядку : першою від урізу води є земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:0737 (орендар ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна»), далі, посередині, земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:01:002:0473 (орендар ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна») і найвіддаленіше від берегу річки розташована земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 3220882600: 04:002:0826 (орендар ТОВ «ЖК «Волна»). Наведене свідчить про те, що земельна ділянка ТОВ «ЖК «Волна» безпосередньо у береговій чи пляжній зоні не розташована та не має прямого доступу до берегу та урізу води, оскільки перед земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, в сторону берегу та пляжу, розташовано ще дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:01:002:0473 та 3220882600:04:002:0737, на яких розташовані об`єкти, які на праві приватної власності належать ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна». Відтак, демонтаж спірного паркану навколо земельної ділянки, якою користується ТОВ «ЖК «Волна», не призведене до відновлення порушених прав ОСОБА_1 щодо вільного і безперешкодного доступу до пляжної зони та зони відпочинку. Матеріали справи також не містять доказів того, що спірний паркан належить на праві власності ТОВ «ЖК «Волна». До участі в справі не залучені власники земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882600:01:002:0473, 3220882600:04:002:0737, 3220882600:04:002:0826, хоча рішення суду у справі може вплинути на їх права та обов`язки. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» про затвердження укладеної ними мирової угоди відмовлено. Відмовляючи у задоволенні мирової угоди суд апеляційної інстанції керувався тим, що умови мирової угоди стосуються прав та обов`язків третьої особи. Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» залишено без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки до участі у справі не залучено як співвідповідачів: власника земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда та власників земельних ділянок, які з нею межують, а також суміжних землекористувачів, у задоволенні позову слід відмовити з підстав неналежного складу відповідачів у вказаній справі. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справі 02 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Безпосередньо в касаційній скарзі представник заявника зазначив клопотання про зупинення дії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, 16 березня 2023 року у справі № 460/3890/20, від 23 липня 2024 року у справі № 160/5771/20 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , мотивована тим, що чинне законодавство та наведені вище висновки Верховного Суду повністю та безальтернативно захищають право позивачки на безперешкодний доступ до пляжної зони річки Дніпро. Це усвідомив і відповідач та запропонував укласти мирову угоду, зобов`язавшись знести спірний паркан, що розташований у прибережній захисній смузі та перекриває доступ до узбережжя річки Дніпро. Крім того, суди дійшли помилкових висновків про те, що позивачкою не доведено факт розташування паркану у прибережній зоні. 04 грудня 2025 року ТОВ «ЖК «Волна» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Крім того, у касаційній скарзі представник заявника зазначив клопотання про зупинення дії рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року. Підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ «ЖК «Волна»зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, 16 березня 2023 року у справі № 460/3890/20, від 23 липня 2024 року у справі № 160/5771/20 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на порушення норм процесуального права (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ТОВ «ЖК «Волна» мотивована тим, що судом першої інстанції у порушення норм процесуального права не розглянуто спільну заяву сторін про укладення мирової угоди, а судом апеляційної інстанції не здійснено оцінки змісту мирової угоди, не визначено чи такі дії дійсно порушують права третіх осіб та не наведено жодного обґрунтування чому суд першої інстанції мав право її ігнорувати. Зазначає, що судами обох інстанцій взагалі не досліджено обставини, які мають істотне значення, зокрема: місце розташування огорожі, факт перебування її у межах 100-метрової прибережної захисної смуги, дані Публічної кадастрової карти, подані 15 вересня 2025 року, обов`язковість демонтажу огорожі відповідно до Закону України від 29 жовтня 2019 року № 233-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів для загального водокористування». У грудні 2025 року від ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» надійшли відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна», в яких просить закрити касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» відповідно. Також просить розгляд справи здійснювати за участю ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» Рух справи у суді касаційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 грудня 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Корсун С. І., передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Корсун С. І., з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 359/7220/23 з Бориспільського міськрайонного суду Київської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Відмовлено у задоволенні заяви про зупинення дії оскаржуваних судових рішень. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Верховного Суду від 04 грудня 2025 року касаційна скарга ТОВ «ЖК «Волна» передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «ЖК «Волна» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, зокрема надати докази дати отримання оскаржуваної постанови. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2025 року поновлено ТОВ «ЖК «Волна» строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «ЖК «Волна», з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Відмовлено у задоволенні заяви про зупинення дії оскаржуваних судових рішень. У грудні 2025 року матеріали справи № 359/7220/23 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Корсун С. І. та ТОВ «ЖК «Волна» підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке. Фактичні обставини справи, встановлені судами 14 вересня 2022 року між ТОВ «ЖК «Волна» (орендар) та Золочівською сільською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, з цільовим призначенням 07.01. для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площею 0,6570 га, яка розташована на території Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області (т. 1, а. с. 22-27). Вказана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю на підставі акту прийому - передачі від 14 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 28). Наведене додатково підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права сформованого 27 вересня 2022 року за індексним номером 310905543 (т. 1, а. с. 29-30). Строк оренди вказаної земельної ділянки, згідно з пунктом 3.2.1 договору - 49 років з дати його державної реєстрації. За змістом пункту 2.6 договору оренди на вказаній земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, які належать ТОВ «ЖК «Волна», а саме: готельний корпус, будинок охорони, будинок для відпочинку загальною площею 2 146,6 кв. м, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 березня 2020 року, номер запису про право власності 35843315, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1751178932208 та готельний корпус загальною площею 1 737,7 кв. м, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 березня 2020 року, номер запису про право власності 35843920, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1751182632208. Відповідно до пункту 5.1. цього договору земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826 має наступні характеристики: землі рекреаційного призначення, склад угідь - 014.00, землі які використовуються для відпочинку та оздоровлення, обтяження не зареєстровані. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 25 вересня 2024 року за № 9949258732024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826 та кадастрового плану ця ділянка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Золочівська сільська рада, урочище «Млиново» та від точки А до Б межує з землями загального користування, від точки Б до В межує з землями ТОВ «Тампер», від точки В до Г межує з землями ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», від точки Г до А межує з землями ТОВ «Спортивно - оздоровчий комплекс «База волна» (т. 1, а. с. 228-237). ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», на підставі договору оренди, укладеного 02 листопада 2006 року з Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, користується земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:01:002: 0473 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою : Київська область, Бориспільський район, Золочівська сільська рада, урочище «Млиново» (т. 1, а. с. 43, 186-189). Земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:01:002:0473 з однієї сторони межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, якою користується ТОВ «ЖК «Волна», а з іншої сторони межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:002:0737, якою також на праві користується ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» на підставі договору оренди укладеного 17 грудня 2008 року з Бориспільською районною державною адміністрацією (т. 1, а. с. 44, 186-189). Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2018 року (справа №359/8736/17) зобов`язано ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» вжити заходів для забезпечення безперешкодного доступу мешканців Бориспільського району Київської області до земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:002:0737, площею 0,2000 га, розташованої на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2008 року, укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна». Як вбачається зі змісту вказаного судового рішення, 03 жовтня 2017 року комісією по контролю за використанням та охороною земель, лісів, надр, водоймищ (річок, ставків, озер), атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів Бориспільського району виявлено факт огородженої закритої території ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» та ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «База Волна». Крім того, 17 листопада 2017 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного правління Держгеокадастру у Київській області була проведена перевірка дотримання вимог законодавства при використанні земельних ділянок, як об`єктів перевірки, з кадастровими номерами: 3220882600:01:002:0474, 3220882600:04:002:0738, 3220882600:01:002:0473, 3220882600:04:002:0737, які розташовані на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. За результатами перевірки було складено акт від 17 листопада 2017 року № 303- ДК/260/АП/09/01/-1, відповідно до якого встановлено, що вище вказані земельні ділянки є суміжними, по зовнішньому периметру огороджені спільним парканом (крім берега р. Дніпро). На території розташовано базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка обслуговується під спільним знаком для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На території бази відпочинку здійснено благоустрій, розташовано дерев`яні двоповерхові будинки, басейни, господарські приміщення. Доступ до земельних ділянок здійснюється через металеві ворота, розташовані з південно-східної сторони. По берегу р. Дніпро облаштовано берегоукріплення, доступ до берегу з території бази « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до р. Дніпро вільний. 18 червня 2018 року під час виїзного судового засідання судом встановлено, що до спірної земельної ділянки кадастровий номер 3220882600:04:002:0737 дійсно відсутній безперешкодний доступ, так як остання огороджена парканом разом з прилеглими земельними ділянками (що розташовані суміжно). При цьому суду не надано доказів тому, що паркан, який підлягає знесенню за вимогами позивача належить саме ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», оскільки суміжним землекористувачем є інша юридична особа, яка до участі в справі не залучалась. Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних права, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Звертаючись до суду з позовом у справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом зі своїми дітьми перебувала на території урочища «Млиново» Злочівської сільської ради Бориспільського району. Маючи намір відпочити з дітьми на березі річки «Дніпро», вона не змогла потрапити до води через паркан, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, що перебуває в оренді у відповідача ТОВ «ЖК «Волна». Останній відмовив мешканцям територіальної громади у доступі до пляжної зони та зони відпочинку, до якої має забезпечуватися вільний доступ. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із неналежного складу відповідачів у вказаній справі. Зокрема, на переконання Київського апеляційного суду, суміжні землекористувачі, якими є Товариство з обмеженою відповідальністю «Тампер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «База Волна», ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна», а також власника земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда та власників земельних ділянок, які з нею межують, мали бути залучені до участі у справі у якості співвідповідачі. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є саме особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Відповідно частини першої статті 63 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 88, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту. У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування, крім земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон та зон особливого режиму використання земель, а також земельних ділянок, на яких розташовані: гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди; об`єкти підвищеної небезпеки; пансіонати, об`єкти реабілітації, спорту, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори, що мають відповідні передбачені законом документи на споруди та провадження відповідної діяльності; об`єкти природно-заповідного фонду, об`єкти культурної спадщини. Обмеження доступу громадян у будь-який спосіб (у тому числі шляхом влаштування огорож або інших конструкцій) до узбережжя водних об`єктів на земельних ділянках прибережних захисних смуг, що перебувають у користуванні громадян або юридичних осіб, а також справляння за нього плати є підставою для припинення права користування земельними ділянками прибережних захисних смуг за рішенням суду. Статтею 61 ЗК України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідро-технічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом. У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом. Такі огорожі або інші конструкції демонтуються їхніми власниками протягом десяти днів після одержання письмової вимоги місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. У разі невиконання такої вимоги зазначені огорожі або інші конструкції демонтуються за рішеннями місцевої державної адміністрації чи виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради. Видатки відповідного місцевого бюджету, пов`язані з демонтажем зазначених огорож або інших конструкцій, відшкодовуються їхніми власниками. У разі якщо неможливо встановити власника огорожі або інших конструкцій чи особу, за рішенням якої вони були встановлені, оплата робіт, пов`язаних із демонтажем, покладається на особу, у користуванні якої перебуває земельна ділянка, на якій встановлена огорожа або інші конструкції. Згідно з пунктом 14 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за забезпеченням безперешкодного і безоплатного доступу громадян до узбережжя водних об`єктів та островів для загального водокористування відповідно закону. ОСОБА_1 , як позивачка, під час розгляду справи не заявляла клопотань про залучення суміжних землекористувачів, а також власника земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда та власників земельних ділянок, які з нею межують, у якості співвідповідачів. Відсутність таких процесуальних дій з боку позивачки унеможливлює вирішення питання відповідальності належного суб`єкта та є самостійною підставою для відмови у позові. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодися й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи та мотивовано виходив з того, що земельна ділянка ТОВ «ЖК «Волна» безпосередньо у береговій чи пляжній зоні не розташована та не має прямого доступу до берега чи узрізу води. Перед земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882600:04:002:0826, власником якої є Золочівська сільська рада, в сторону берега розташовано ще дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:01:002:0473 та 3220882600:04:002:0737, власником яких є Бориспільська районна державна адміністрація Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення в цій справі може вплинути на права та обов`язки власника земельної ділянки, яка передана в оренду ТОВ «ЖК «Волна», власників земельних ділянок, які з нею межують, а також суміжних землекористувачів, проте вказані особи до участі в справі в якості співвідповідачів притягнуто не було, і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити саме з підстави їх пред`явлення до неналежних відповідачів. Суди першої та апеляційної інстанцій виконали вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду. Доводи касаційних скарг в частині незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні спільних заяв сторін про затвердження мирової угоди Верховний Суд відхиляє. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (частина перша статті 207 ЦК України). Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина п`ята статті 207 ЦПК України). Касаційний суд вже вказував, що затвердженням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб, визначений в умовах мирової угоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 569/6725/22 (провадження № 61-16199св23)). У справі, що переглядається суд першої інстанції та апеляційний суд встановили, що земельна ділянка відповідача межує з іншими земельними ділянками, не розташована вздовж річки чи в прибережній смузі, що свідчить про те, що мирова угода не вирішує спору по суті, її умови стосуються прав та інтересів інших осіб, які не залучені до участі в справі. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення мирової угоди. Посилання ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» у своїх касаційних скаргах на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційних скаргах є безпідставними, оскільки висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Щодо клопотання ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» про розгляд справи з викликом сторін У відзивах на касаційні скарги ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» просить розгляд касаційних скарг здійснювати за його участі. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Заявник реалізував свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у відзивах на касаційні скарги. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції з викликом сторін не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати сторона заявника лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у відзивах. Колегія суддів, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи у судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи. Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника. Щодо клопотання ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна» Як вже зауважувалось, у грудні 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви ТОВ «Оздоровчий комплекс «Волна» на касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна», в яких заявник просить закрити касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «ЖК «Волна», відповідно. Клопотання мотивовані тим, що висновки Верховного Суду, на які посилаються заявники у касаційних скаргах, стосуються правовідносин, які не є подібними. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Оскільки касаційні скарги були подані з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містили підстави касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та необхідність надання відповідної правової оцінки доводам касаційної скарги під час касаційного перегляду справи, що й було зроблено у цій постанові. Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження за пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Корсун С. І., та ТОВ «ЖК «Волна» спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на осіб, яка подали касаційні скарги. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Волна» про розгляд справи у судовому засіданні із викликом сторін відмовити. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий комплекс «Волна» про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корсун Сергій Іванович, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Волна» відмовити. Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Корсун Сергій Іванович, та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Волна» залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник