Ухвала КЦС ВС № 683/2869/20

УХВАЛА 12 червня 2026 року м. Київ справа № 683/2869/20 провадження № 61-7196ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на додаткову постанову Хмельницький апеляційного суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталії Миколаївни, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року залучено до участі в справі правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 25 серпня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_2 . У вересні 2021 року третя особа - ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М., ОСОБА_1 , третя особа - Акціонерне товариство «Райфайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні майном і визнання недійсним договору купівлі-продажу. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про усунення перешкод в користуванні нерухомим майно, визнання недійсним договору залишено без розгляду. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2021 року скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 травня 2022 року, клопотання представників відповідача Євдоченко Н. Д. та Смішної І. В. про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у КП «Старокостянинівське бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області засвідчену копію інвентарної справи на нежитлове приміщення ресторану «Європа» за адресою: АДРЕСА_1 , яка була сформована після виділу приміщення ресторану в окрему інвентарну справу у 1996 році. Витребувані докази надіслати на адресу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ксьондзика Ю. Ю., задоволено. Призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького відділення Київського НДІСЕ . Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2025 року суд відмовив у задоволенні позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Додатковим рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2025 року заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Євдоченко Н. Д.: з ОСОБА_1 в розмірі 40 000 грн, з ОСОБА_2 - 30 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» в рівних частках судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Смішної І. В. в розмірі 90 000 грн, по 45 000 грн з кожного. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Визнано нечинним рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 квітня 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 та додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міронекс» витрат на правничу допомогу. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М., третя особа - АТ «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і визнання недійсним договору закрито. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» - Євдоченко Н. Д. про ухвалення додаткового рішення. Постановою Верховного Суду 18 березня 2026 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» задоволено частково. Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2025 року скасовано, справу в частині вирішення питань про розподіл судових витрат направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій оскаржуваній частині ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 вересня 2025 року залишено без змін (провадження № 61-12365св25). Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2026 року заяви представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» судові витрати, понесені у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції по 23 500 грн з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» судові витрати, понесені в суді касаційної інстанції зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. У решті вимог заяв відмовлено. У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на додаткову постанову Хмельницький апеляційного суду від 11 травня 2026 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати у частині розподілу судових витрат відносно третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 , та залишити в силі додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2025 року у частині розподілу судових витрат щодо третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 ; скасувати у частині нового розподілу судових витрат відносно позивача ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд всупереч обставинам справи та з порушенням норм процесуального права прийшов до неправильного висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені заявником при розгляді справи суді першої інстанції, підлягають перерозподілу, оскільки апеляційний суд може провести новий розподіл судових витрат лише у випадку скасування або зміни судового рішення і тільки щодо особи, за позовом якої рішення змінене або скасоване. Зазначає, що апеляційним судом не враховано вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 755/3436/20. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Як визначено у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частин третьої-шостої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, ЦПК України передбачено основні критерії, які підлягають врахуванню при визначенні та розподілі судових витрат у вигляді правничої допомоги: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру та співмірність зі складністю справи і пропорційність до ціни позову. Аналогічний висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Таке тлумачення норм процесуального закону також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18) й в інших. Частиною першою статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Такий висновок викладений у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). З огляду на зміст оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду, на підтвердження витрат, понесених на правничу допомогу, були надані відповідно до договору про надання правової допомоги від 08 липня 2016 року №9/16 та додаткової угоди до нього, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Міронекс» з АБ Євдоченко Н. Д. , розрахунку суми судових витрат, актів виконаних робіт та платіжних інструкцій, адвокатським бюро в суді першої інстанції на загальну суму 82 523 грн, до складу якої увійшло вивчення законодавства та процесуальних документів, підготовка проектів процесуальних заяв по суті справи та інших заяв, участь у судових засіданнях. Відповідно до договору та акту наданих послуг, вартість правничої допомоги адвокатського бюро в суді апеляційної інстанції склала 40 000 грн, яка включає в себе надання консультацій, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, підготовка та подання пояснень, представництво клієнта в Хмельницькому апеляційному суді у справі №683/2869/20. Вартість правничої допомоги адвокатського бюро в суді касаційної інстанції склала 15 000 грн, до складу якої включено вивчення ухвали Хмельницького апеляційного суду від 18 вересня 2025 року та правових позицій Верховного Суду по аналогічних спорах, підготовка та подання касаційної скарги, додаткових пояснень та заяв з процесуальних питань (у разі потреби), здійснення представництва клієнта у суді (у разі потреби). Відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 червня 2020 року, додаткових угод до нього від 23 вересня 2020 року та 18 квітня 2025 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 18 квітня 2025 року в суді першої інстанції Товариству з обмеженою відповідальністю «Міронекс» було надано правничу допомогу цим адвокатом на суму 95 000 грн, яка є фіксованим гонораром адвоката. До переліку послуг наданих в суді першої інстанції увійшли надання консультацій протягом всього терміну розгляду справи, вивчення позовної заяви, подання заяви про закриття провадження, відзиву на позовну заяву, подання заяви про застосування строків позовної давності, підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1, складення заяв по суті та участь в судових засіданнях апеляційної інстанції за апеляційною скаргою третьої особи на ухвали місцевого суду, спільна робота з іншими представниками, складення та подання процесуальних заяв та клопотань у справі, участь у проведенні будівельно-технічної експертизи з виїздом на об`єкт дослідження, підготовка письмових пояснень та виступу у судових дебатах. Вартість правничої допомоги адвоката Смішної І. В. в суді апеляційної інстанції склала фіксовану суму 35 000 грн, яка включає в себе підготовку процесуальних документів та документів по суті спору у справі №683/2869/20, участь у судових засіданнях, касаційної інстанції - 15 000 грн, яка включає в себе підготовку процесуальних документів та документів по суті справи, участь у судових засіданнях. Здійснюючи розподіл між сторонами понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката, суд керувався критерієм реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерієм розумності їхнього розміру, взявши до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, таку позицію підтримала і судова колегія апеляційного суду. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності відповідного заперечення іншої сторони, яка вказує на неспівмірність витрат та наводить відповідне обґрунтування, за потреби - з наданням доказів невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Схожі висновки зроблені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі № 520/5311/2020, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21), та інших. Отже, суд врахував принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, урахували обсяг та зміст наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з Державного бюджету України витрат на професійну правничу допомогу. Доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки судом першої інстанції надано оцінку доказам, наданим на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та застосовано критерії розумності та реальності адвокатських витрат, відтак відсутні підстави вважати, що оскаржуване судове рішення суперечить вказаному правовому висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суди ухвалили судові рішення відповідно до таких висновків, а наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на додаткову постанову Хмельницький апеляційного суду від 11 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталії Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галущенко Наталії Миколаївни, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання недійсним договору відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник