Постанова КЦС ВС № 947/29423/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ справа № 947/29423/24 провадження № 61-14704св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В, Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Єлькіна Марина Олексіївна, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Цирфи К. А. від 27 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Комлевої О. С., від 14 жовтня 2025 року, і виходив з наступного. Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що до початку повномасштабної війни вони разом з донькою проживали у м. Харкові. ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Останнім днем перебігу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є 19 червня 2022 року. Однак, 22 лютого 2022 року розпочалася збройна агресія проти України. Оскільки з самого початку війни м. Харків перебувало в зоні активних бойових дій, вона разом з донькою у березні 2022 року вимушені були виїхати до Республіки Польща.

3. У зв`язку з наведеним, вона лише 12 вересня 2022 року змогла звернутися безпосередньо до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М. О. із заявою про прийняття спадщини. Із засобів масової інформації їй стало відомо, що строк на подання заяви про прийняття спадщини в Україні був зупинений на законодавчому рівні.

4. З урахуванням зазначеного, позивачка просила визначити їй додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її батька ОСОБА_4 . Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою не доведено порушення, оспорювання або невизнання її майнового права чи інтересу зі сторони інших осіб щодо реалізації прав спадкоємця після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Відмови у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна позивачкою не отримано. Заяву про прийняття спадщини подано вчасно. У рішенні Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2024 року у справі № 947/27228/22 прийняття спадщини спадкоємцями в належні строки під сумнів не ставилося. Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року - без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки усі спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини у спадковій справі № 07/2022 вчасно. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, якого в матеріалах справи немає. Узагальнені доводи касаційної скарги 9. 18 листопада 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати (змінити) рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 161/9998/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, від 04 вересня 2024 року у справі № 345/4171/22, від 13 червня 2025 року у справі № 692/852/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що посилання суддів попередніх інстанцій на те, що нотаріус, керуючись пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», нібито прийняла заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 без зауважень, жодним чином не може свідчити про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 . Факт відкриття спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку, не може свідчити про прийняття особою спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку для прийняття спадщини надані виключно суду.

12. Заявниця зазначає, що законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо тривалості строку для прийняття спадщини. Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину.

13. Вказує, що встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що останнім днем прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 було 19 червня 2022 року. ОСОБА_1 без поважних на то причин пропустила строки на подання заяви про прийняття спадщини, виключно з причини своєї недбалості. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 947/29423/24.

15. Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання доповнення до касаційної скарги відмовлено. Доповнення до касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року залишено без розгляду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2026 року письмові пояснення ОСОБА_2 у справі № 947/29423/24 (які було подано 26 січня 2026 року засобами електронного зв`язку) повернуто без розгляду, оскільки такі не були скріпленні електронним підписом. 17. 27 травня 2026 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 947/29423/24 розподілено судді-доповідачу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_6 , посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що нею (позивачкою) було подано вчасно до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини в період дії постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28 серпня 2022 року до 19 жовтня 2022 року (10 місячний строк з часу відкриття спадщини). Саме нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, дані про обмеження протягом певного часу доступу до державних реєстрів, об`єктивні та непереборні обставини для подання заяви у шестимісячний строк, а також те, що проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням до нотаріуса є незначним і це все є підставою для поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

20. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_6 , просить продовжити строк на подання відзиву, оскільки касаційну скаргу ОСОБА_2 на оскаржені судові рішення вона не отримувала, про ухвалу Верховного Суду від 28 листопада 2025 року про відкриття касаційного провадження дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень - 23 грудня 2025 року.

21. Враховуючи доводи ОСОБА_1 щодо пропуску строку на подання відзиву, положення частин другої та шостої статті 127 ЦПК України, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_1 підлягає продовженню до дати його подання 29 грудня 2026 року.

22. У поданих поясненнях на відзив ОСОБА_2 посилається на те, що доводи відзиву не спростовують обґрунтованих доводів касаційної скарги, зводяться до маніпуляції та введення суду в оману щодо фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення.

23. У поданих поясненнях на відзив ОСОБА_3 посилається на те, що доводи відзиву суперечать фактичним обставинам справи, судами не надана оцінка доказам пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, який був пропущений позивачкою без поважних причин. Дії позивачки є недобросовісними, спрямовані на позбавлення інших спадкоємців спадкового майна. Вказує, що у подібній категорії справ сформована судова практика щодо строків на прийняття спадщини під час воєнного стану. Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2021 року, виданим Харківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 797.

25. У період з 04 квітня 2022 року по 24 червня 2022 року ОСОБА_1 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували на території Республіки Польща, що підтверджується свідоцтвом для учня, що відвідує підготовче відділення початкової школи № 1 імені Польських мандрівників.

26. З 01 вересня 2022 року ОСОБА_7 навчалася у 4-му класі початкової школи імені Преподобного каноніка Яна Матусяка в м. Остовонс, що підтверджується свідоцтвом про відвідування школи від 24 жовтня 2022 року.

27. З 07 лютого 2023 року продовжила навчання у 5-му класі початкової шкоди № 14 імені Генерала Владислава Сікорського у м. Бидгощ, що підтверджується довідкою про відвідування шкоди від 11 жовтня 2023 року.

28. Згідно з матеріалами спадкової справи № 07/2022, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_4 , установлено, що із заявами до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Єлькіної М. О. про прийняття спадщини звернулися: - 05 квітня 2022 року ОСОБА_2 , звернулася особисто; - 11 серпня 2022 року ОСОБА_3 (син), звернувся особисто; - 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 (донька), звернулася особисто.

29. Заведення спадкової справи № 07/2022 підтверджено витягом № 68768769 про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 69228796 від 05 квітня 2022 року. 30. 18 листопада 2022 року, 10 лютого 2023 року ОСОБА_1 особисто засобами поштового зв`язку, та 25 травня 2023 року за довіреністю ОСОБА_8 , приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Єлькіній М. О. подавалися заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, на які приватним нотаріусом надавалися роз`яснення про необхідність направлення нотаріально засвідченої заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, або подати особисто вказану заяву нотаріусу.

31. Інформація про вчинення вказаних дій щодо ОСОБА_1 в матеріалах спадкової справи відсутня. Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

37. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

38. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

39. Судами встановлено, що спадкоємці за законом, після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , подали заяви про прийняття спадщини Діти спадкодавця є спадкоємцями за законом першої черги. Сторони не заперечують факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , заведення спадкової справи.

40. Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що нею було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

41. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що усі спадкоємці ОСОБА_4 подали заяви про прийняття спадщини у спадковій справі № 07/2022 вчасно, а тому вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини до задоволення не підлягають.

42. В обґрунтування вказаних висновків судом першої інстанції було покладено приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164 (з подальшими змінами), відповідно до яких, строк на прийняття спадщини було зупинено на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Отже останнім днем прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 є ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ця обставинами була врахована апеляційним судом в іншій справі у спорі між тими самими сторонами № 947/27228/22

43. Однак з такими висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

44. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

45. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

46. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

47. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

48. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

49. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

50. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

51. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

52. Верховний Суд зауважував, що правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

53. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості постановою Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо регулювання строку на прийняття спадщини.

54. Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

55. Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 212/3555/23, від 13 червня 2025 року у справі № 692/852/24. Судова практика у цій категорії справ є сталою.

56. Судами встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому останнім днем прийняття спадщини, визначеним статтею 1270 ЦК України, слід вважати 19 червня 2022 року, а не 19 жовтня 2022 року, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.

57. Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

58. Отже, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

59. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

60. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

61. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.

62. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).

63. Слід також зазначити, що факт відкриття спадкової справи нотаріусом не може свідчити про прийняття ОСОБА_1 спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку на прийняття спадщини надані виключно суду згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України.

64. Подібні висновки висловленні у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23).

65. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд вищезазначеного не врахував, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо застосування у спірних правовідносинах пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», статей 1270, 1272 ЦК України.

66. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

67. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. Також апеляційним судом не надано належної оцінки доводам позивачки, а також доводам та аргументам відповідачів, щодо наявності, чи відсутності, підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини після смерті батька на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.

69. Апеляційний суд в основу мотивів відмови у задоволенні позовних вимог помилково поклав висновки про те, що усі спадкоємці подали заяви про прийняття спадщини у спадковій справі № 07/2022 вчасно, не вирішивши спір по суті заявлених позовних вимог, не усунувши недоліки, допущені судом першої інстанції під час вирішення спору.

70. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

72. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

73. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для нового апеляційного перегляду справи, повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням висновків, висловлених у цій постанові.

74. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу у розумний строк з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити докази, надати правову оцінку доводам і запереченням учасників справи.

75. Судові витрати підлягають розподілу за результатами нового розгляду справи. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович