Постанова КГС ВС № 914/2382/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ cправа № 914/2382/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М., за участю секретаря судового засідання Росущан К. О., представників учасників справи: позивача - Новосядло В. Р. (адвокат), відповідача- Мудрик І. В. (самопредставництво), розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконфененції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терразем" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терразем" до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування рішення. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терразем" (далі - ТОВ "Терразем", Товариство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Відділення АМК від 17.06.2025 № 63/110-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) у справі № 63/4-13-23-2025. 1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Комітет прийняв рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, які мають значення для справи, при недоведеності обставин та недоведеності вини позивача у вчиненні порушення, які визнано встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, оскільки, як стверджує позивач, вимогу про надання інформації від 30.07.2024 та подання з попередніми висновками у справі від 04.06.2025 не отримував. 1.3. Крім того позивач вказує, що його не було повідомлено про дату та час засідання адміністративної колегії, на якому прийняте оскаржуване Рішення АМК. Як наслідок, позбавлено можливості здійснювати належний захист своїх прав і законних інтересів, надавати пояснення, докази та зауваження на подання з попередніми висновками.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 (суддя Матвіїв Р. І.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (колегія суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.) у справі № 914/2382/25 у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. У касаційній скарзі Товариство, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 914/2382/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. 3.2. Також у касаційній скарзі Товариство заявляє про попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1.1. Касаційна скарга ТОВ "Терразем" подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 4.1.2. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України Товариство зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосували положення статті 19 Конституції України, статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-ХІІ), пункту 13 статті 50 та статті 52 Закону № 2210, пункту 6 розділу VI Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (далі - Порядок розгляду справ), а також Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила № 270), без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.01.2025 у справі № 910/20152/23, від 30.01.2025 у справі № 910/12310/23 від 25.09.2024 у справі № 120/2014/24, від 09.02.2022 у справі № 640/16786/20, від 03.05.2023 у справі № 580/4989/22, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17. 4.1.3. На переконання скаржника, суди у вирішенні цього спору не врахували, що передумовою виконання вимоги відповідача з надання інформації в силу статті 22-1 Закону № 3659-ХІІ є факт отримання такої вимоги суб`єктом господарювання, у якого запитується інформація необхідна Відділенню АМК. Водночас суди не встановивши обставин, що Вимога відповідача була отримана Товариством у належний та визначений законом спосіб, дійшли необґрунтованих висновків про відсутність визначених Законом № 2210 підстав для скасування Рішення АМК. 4.1.4. Скаржник вважає, що суди першої інстанції та апеляційної інстанції не звернули уваги та не надали належної оцінки доводам позивача про те, що копія поштового конверту, отримувачем у якому є ТОВ "Терразем" не підтверджує факт виконання відповідачем свого законодавчого обов`язку щодо надіслання вимоги позивачу, оскільки надпис адресата (позивача) на цій копії закреслений, а конверт скерований на абонентську скриньку, яка не належить Товариству. Наведене у свою чергу підтверджує доводи позивача про те, що вимога Відділення АМК не була належним чином скерована відповідачем на адресу позивача, вказану у ЄДР та відповідно, не могла бути отримана позивачем. 4.1.5. У цьому аспекті скаржник зауважує, що висновки судів не відповідають висновкам Верховного Суду в частині того, що законодавець не ототожнює такі поняття як "вручення" та "надіслання" в розумінні належного вручення поштового відправлення. Із посиланням на висновки Верховного Суду позивач стверджує, що відповідно до положень Правил № 270 загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Водночас повідомлення про вручення поштового відправлення, яке не містить інформації про прізвище особи, що отримала відправлення, за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача. 4.1.6. Позивач вважає, що суди у вирішенні цього спору, зокрема, в частині обрахування строків та факту вручення вимоги, яка була надіслана поштовим зв`язком, ґрунтували свої висновки на положеннях пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ - нормативно-правового акта (розпорядження АМК), який не відповідає Конституції України, що не узгоджується із висновками Великої Палати Верховного суду, які викладені у постанові від 09.06.2022 № 520/2098/19 щодо пріоритету закону над нормативно-правовими актами. 4.1.7. Суди не надали належної оцінки тому, що станом на час прийняття оскаржуваного Рішення АМК від 17.06.2025 відповідачу було відомо про відсутність повернення до матеріалів справи поштового відправлення з поданням про попередні висновки у справі від 04.06.2025 № 63-03/306-П. Тобто, про відсутність належного інформування позивача щодо часу та дати засідання адміністративної колегії з прийняття оскаржуваного Рішення, що також свідчить про незаконність оспорюваного Рішення АМК, у т.ч. і про незаконність застосованого до позивача штрафу. 4.1.8. За твердженням скаржника, суди у вирішення цього спору також не врахували висновків Верховного Суду, зокрема: - щодо оцінки доказів відповідно до приписів статті 86 ГПК України, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21; - щодо підходу до визначення меж обґрунтованості рішення АМК, які викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 910/737/21, від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17, від 01.10.2020 у справі № 908/5401/19; - щодо застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та від 16.11.20201 у справі № 904/2104/19. 4.1.9. На переконання скаржника, підхід щодо оцінки доказів, застосований судами першої та апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, оскільки у цій справі ключовим є встановлення належного, індивідуалізованого та достовірного факту отримання позивачем вимоги відповідача. Натомість у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач виконав свій обов`язок щодо надіслання та вручення вимоги позивачу. 4.2. Доводи інших учасників справи 4.2.1. Відділення АМК у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі встановлених фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 5.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК від 28.02.2024 № 63/23-рп/х розпочато розгляд справи № 63/4-01-23-2024 за ознаками в діях ТОВ "Терразем" порушень, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурах закупівель за предметами ДК 021:2015:71350000-6, ДК 021:2015:71350000-6, ДК 021:2015:71250000-5. 5.2. Відділення АМК, з метою повного, всебічного та об`єктивного здійснення повноважень, керуючись статтями 3, 17, 22, 22 Закону № 3659-ХІІ направило Товариству вимогу від 30.07.2024 № 63-02/2434е про надання інформації. Означена вимога направлена відповідачем на адресу Товариства, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79034, м. Львів, вул. Грінченка, буд. 10, кв.36, рекомендованим листом № 0600947483916. 5.3. У матеріалах антимонопольної справи міститься копія списку рекомендованих поштових відправлень Відділення АМК про направлення позивачу означеної вимоги та чек Акціонерного товариства "Укрпошта" про оплату поштових послуг із пересилання поштових відправлень за списком № 14919. 5.4. Суди попередніх інстанцій вказали, що Рішенням АМК встановлено, зокрема, такі обставини. 5.5. У вимозі від 30.07.2024 № 63-02/2434е Відділення АМК зобов`язало Товариство у 10-денний строк з дня її отримання надати інформацію, пояснення та копії документів щодо участі Товариства у зазначених вище процедурах закупівель. 5.6. Згідно з пунктом 12 оскаржуваного Рішення АМК, вимога голови Відділення АМК від 30.07.2024 № 63-02/2434 (рекомендоване повідомлення за № 0600947483916) не вручена Товариству та повернута адресату 19.08.2024 із зазначенням причин повернення - "за закінченням терміну зберігання". 5.7. У зв`язку із неможливістю вручення вимоги від 30.07.2024 № 63-02/2434 , відповідач керуючись пунктом 3 розділу VII Порядку розгляду справ, 19.12.2024 на своєму офіційному вебсайті опублікував повідомлення про вимогу до ТОВ "Терразем" (пункт 14 Рішення АМК). 5.8. Згідно з пунктом 15 оскаржуваного Рішення АМК, вимога Відділення АМК від 30.07.2024 № 63-02/2434 вважається врученою 29.12.2024, а тому, останній день строку надання відповіді на вимогу припадав на 08.01.2025. 5.9. Суди також встановили, що у вимозі від 30.07.2024 № 63-02/2434 відповідач повідомляв про те, що: відповідно до статті 22 Закону № 3659-ХІІ вимоги голови Відділення АМК є обов`язковими для виконання у визначені ними строки; неподання Товариством запитуваної у вимозі інформації ускладнює виконання завдань, покладених на відділення Законом Закону № 3659-ХІІ та перешкоджає здійсненню повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 63/4-01-23-2024. 5.10. Розпорядженням адмiнiстративної колегії Відділення АМК вiд 23.01.2025 № 63/23-рп/к розпочато розгляд справи № 63/4-13-23-2025 за виявленими в діях ТОВ "Терразем" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Відділення від 30.07.2024 № 63-02/2434е у встановлений ним строк. 5.11. Листом Відділення АМК від 31.01.2025 № 63-02/802е на адресу Товариства надіслано копію розпорядження від 30.01.2025 № 63/23-рп/к про початок розгляду справи № 63/4-13-23-2025. 5.12. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 31.01.2025 № 63-02/802е вручений Товариству - 09.02.2025 (пункт 2 Рішення АМК). 5.13. Крім того у відповідності до пункту 1 розділу VII Порядку, розпорядження від 30.01.2025 № 63/23-рп/к про початок розгляду справи № 63/4-13-23-2025 також розміщено на офіційному вебсайті Відділення АМК - 30.01.2025. 5.14. У межах розгляду справи № 63/4-13-23-2025 відповідачем складено подання про попередні висновки у справі від 04.06.2025 № 63-03/306-П. 5.15. Листом Відділення від 04.06.2025 № 63-02/4614е на адресу Товариства надіслано копію подання та одночасно повідомлено про дату і час засідання адміністративної колегії Відділення АМК, а також про право подати пояснення (заперечення у справі). 5.16. У матеріалах справи наявна копія списку поштових відправлень Акціонерного товариства "Укрпошта" № 109, як доказ надіслання Товариству подання про попередні висновки у справі від 04.06.2025 № 63-03/306-П на адресу: вул. Грінченка, 10, кв. 36, Львівська область, Львівський район, Львів, 79034 (відправлення № 0601154961929). 5.17. Згідно з відомостями Акціонерного товариства "Укрпошта" про трекінг поштового відправлення № 0601154961929, відповідне поштове відправлення не вручено та повернулося на адресу відправника 26.06.2025 із відміткою - "за закінченням терміну зберігання". 5.18. Суди також встановили, що інформацію про попередні висновки у справі № 63/4-13-23-2025 та інформацію про дату, час та місце розгляду справи відповідно до пункту 6 Розділу VII Порядку, Відділенням АМК розміщено 06.06.2025 на офіційному вебсайті. 5.19. Адміністративною колегією Відділення АМК 17.06.2025 прийнято рішення № 63/110-р/к у справі № 63/4-13-23-2025, яким визнано дії ТОВ "Терразем" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210 у вигляді неподання інформації на вимогу Відділення АМК від 30.07.2024 № 63-02/2434е у встановлений строк (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК). 5.20. За вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього подання накладено на ТОВ "Терразем" штраф у розмірі 27 000, 00 грн. 5.21. Супровідним листом від 17.06.2025 Рішення АМК від 17.06.2025 № 63/110-р/к надіслано ТОВ "Терразем". 5.22. Позивач звертаючися до суду із позовом зазначає, що Вимогу він не отримував, як і подання з попередніми висновками у справі від 04.06.2025. Товариство також не було повідомлено про дату та час засідання адміністративної колегії, на якому було прийняте оскаржуване рішення, а про наявність оскаржуваного Рішення АМК дізналося лише з публікації на офіційному веб-сайті відповідача. 5.23. Також під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заперечував щодо належності, достовірності та допустимості доказів надіслання Товариству вимоги від 30.07.2024, зокрема, копії поштового конверту, отримувачем у якому зазначений ТОВ "Терразем". За твердженням позивача, надпис адресата (Товариства) на цій копії закреслений, а конверт скерований на абонентську скриньку, яка не належить Товариству. 5.24. Суд першої інстанції встановив, що у матеріалах справи міститься копія поштового конверта, адресатом у якому є позивач, а відправником відповідач, із написом на конверті марка № 36-02/2434е від 30.07.2024, із поштовою довідкою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання". 5.25. Крім того відповідно до протоколу судового засідання від 10.12.2025, суд першої інстанції дослідив оригінал відповідного поштового відправлення. 5.26. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з яким (за результатами нового розгляду) погодився суд апеляційної інстанції, виходили із того, що при прийнятті оскаржуваного Рішення АМК відповідач діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом. Висновки, викладені у Рішенні АМК, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції 6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 7.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. 7.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. 7.4. Самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. 7.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 7.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. 7.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 7.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. 7.9. Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 7.10. Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів. 7.11. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, означених скаржником, Верховний Суд виходить з такого. 7.12. Причиною виникнення спору у даній справі № 914/2382/25 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним та скасування Рішення АМК. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії Товариства АМК кваліфіковано за пунктом 13 статті 50 Закону № 2210. 7.13. Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог. 7.14. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, перевіривши подані сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права, дійшли таких висновків: - спірне Рішення АМК прийнято у межах, визначених законом повноважень, відповідачем дотримано вимоги Закону № 2210 та Порядку розгляду справ, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін; - викладені в оскаржуваному Рішенні АМК висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими; - доводи позивача в частині неотримання ним вимоги не спростовують того, що Відділення АМК на виконання вимог пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, 19.12.2024 оприлюднило інформацію щодо вимоги Товариству на офіційному вебсайті і вказані обставини позивачем не спростовані; - при цьому копію розпорядження про початок розгляду справи № 63/4-13-23-2025, Відділення АМК листом від 31.01.2025 № 63-02/802е направило на адресу позивача, яке отримано позивачем 09.02.2025; - розмір штрафу застосованого Відділенням АМК до Товариства згідно з Рішенням АМК відповідає положенням статті 52 Закону № 2210 та не перевищує 1 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) позивача за 2024 рік, зокрема; - оскаржуване Ршення АМК прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. 7.15. За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210, підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 7.16. Суд також враховує, що норми права, за якими відповідачем здійснена кваліфікація здійсненого позивачем правопорушення (пункт 13 статті 50 Закону № 2210) є нормами матеріального права щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції за здійсненою АМК правовою кваліфікацією - неподання інформації Комітету на вимогу. 7.17. Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону № 2210 неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення строки чи нормативно-правовими актами строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. 7.18. Ненадання інформації у встановлені органом АМК строки відповідно до визначеного ним змісту, обсягу та характеру (виходячи з її необхідності для виконання завдань органу) є актом невиконання вимоги державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є, зокрема, забезпечення державного захисту конкуренції у господарській діяльності, що тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність. 7.19. Скаржник зазначає, що суди не врахували висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 23.01.2025 у справі № 910/20152/23 та від 30.01.2025 у справі № 910/12310/23, зокрема, в частині висновків про те, що у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМК, його територіальному відділенню, підлягають з`ясуванню обставини, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно. 7.20. Суд враховує та зазначає, що у постанові від 30.01.2025 у справі № 910/12310/23, яка є подібною зі справою, що розглядається за предметом та підставами позову (визнання недійсним Рішення АМК за якими відповідачем здійснена кваліфікація здійсненого позивачем правопорушення за пунктом 13 статті 50 Закону № 2210) Верховний Суд викладав висновок, зокрема, такого змісту: "…. Оскільки відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції АМК не обмежений у способах вручення вимог про надання інформації, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання вимоги адресатом або його уповноваженою особою. У разі якщо вимога направляється засобами поштового зв`язку, відповідні докази мають свідчити про направлення вимоги за місцезнаходженням суб`єкта господарювання і про отримання його уповноваженою на це особою підприємства". 7.21. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд враховує, зокрема, що за встановленими судами фактичними обставинами спору, суди мотивували свої висновки такими фактичними обставинами спору. 7.22. Згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням № 0600947483916, оформленим 30.07.2024, направлене Відділенням АМК на юридичну адресу позивача (вул. Грінченка, буд. 10, кв. 36, м. Львів, 79034), відправлення не було вручене останньому у зв`язку із закінченням терміну зберігання. З огляду на неможливість вручення, Відділення АМК на виконання вимог пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, 19.12.2024 оприлюднило інформацію щодо вимоги Товариству на офіційному вебсайті. 7.23. Позивач витребуваної інформації в строки визначені у вимозі не надав, що ускладнило, що перешкоджало здійсненню відповідачем повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 63/4-01-23-2024. 7.24. Оскільки, позивач не надав відповіді на вимогу відповідача, Відділення АМК обґрунтовано виснувало, що ТОВ "Терразем" вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, яке полягає в неподанні інформації Комітету на вимогу голови Відділення АМК від 30.07.2024 № 63-02/2434 у встановлений ним строк. 7.25. Крім того, у вирішенні цього спору суди також врахували, що Товариство було обізнане про розгляд справи № 63/4-13-23-2025, оскільки листом Відділення від 31.01.2025 № 63-02/802е на адресу позивача надіслано копію розпорядження адміністративної колегії Відділення від 30.01.2025 № 63/23-рп/к про початок розгляду справи № 63/4-13-23-2025, яке отримано позивачем 09.02.2025. 7.26. Листом від 04.06.2025 № 63-02/4614е Відділення АМК направило на адресу позивача подання про попередні висновки. Крім того, додатково Відділення АМК опублікувало подання з попередніми висновками 06.06.2025 на своєму офіційному вебсайті. 7.27. Отже, за висновками судів, відповідач дотримався вимог Закону, скерувавши позивачу подання з попередніми висновками на його юридичну адресу не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі, а також забезпечивши його оприлюднення на офіційному вебсайті більш ніж за п`ять днів до дати розгляду справи. 7.28. Тобто, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні позовних вимог Товариства, вказавши на те, що доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується презумпція добросовісного виконання Відділенням АМК свого обов`язку щодо направлення вимоги на юридичну адресу позивача. Водночас у зв`язку з неотриманням Товариством вимоги (з причин, які не залежали від відповідача - "за закінченням терміну зберігання") Відділенням АМК дотримано вимог пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ та 19.12.2024 на своєму офіційному вебсайті опубліковано повідомлення про вимогу до ТОВ "Терразем". 7.29. Відповідно до приписів пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, у разі якщо вимогу про надання інформації не вручено за місцезнаходженням юридичної особи чи останнім відомим задекларованим / зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи, орган Комітету / голова територіального відділення Комітету забезпечує розміщення вимоги про надання інформації на офіційному вебсайті Комітету. 7.30. Отже, встановивши, що вимога була оприлюднена Відділенням АМК відповідно до вимог Порядку розгляду справ, який регламентує процедурні питання щодо публікації органом АМК вимоги про надання інформації на своєму вебсайті у разі неможливості вручити її адресату, суди попередніх інстанцій і дійшли висновку про належне виконання відповідачем свого законодавчо-визначеного обов`язку щодо вручення Товариству вимоги. 7.31. Зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що врахувавши наведене вище, суд апеляційної інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18, також зазначив, зокрема, що: добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Невиконання чи неналежне виконання господарських зобов`язань ПАТ "Укрпошта", навіть якщо б останнє і мало місце (чого у цій справі позивачем не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено), не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від обов`язкових для виконання розпоряджень, рішень, вимог органу АМК та відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. 7.32. Суд у вирішенні доводів скаржника також зауважує та підкреслює, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) містяться висновки про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. 7.33. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 09.05.2022 у справі № 910/2852/22, предметом спору у якій було визнання недійсним Рішення АМК за яким дії позивача було кваліфіковано, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210. Суд у цьому контексті враховує, що хоча наведена справа і справа, що розглядається є відмінними за правовою кваліфікацією інкримінованого Комітетом порушення (у справі № 910/2852/22 дії позивача було кваліфіковано, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону № 2210 - подання АМК інформації в неповному обсязі у встановлені ним строки) та ухвалена за нормативно-правового регулювання положень Закону № 3659-XII та Закону № 2210 у редакції до внесення змін, які набули чинності з 01.01.2024, однак є релевантною до обставин цього спору, у контексті застосування приписів статей 22, 221 Закону № 3659-XII, статті 59 Закону № 2210 та приписів Правил № 270. 7.34. Водночас відповідно до приписів пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ вимога вважається такою, що вручена адресату, через десять днів із дня її розміщення на офіційному вебсайті Комітету. 7.35. Отже, встановивши, що відповідач отримавши інформацію про те, що вимога, яка направлена Товариству за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб не була вручена., у зв`язку з чим інформація про вимогу оприлюднена Відділенням АМК відповідно до вимог пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ, а також те, що у терміни, встановлені вимогою Товариством витребувана інформація не надана, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що неподання у встановлений у вимогах строк запитуваної інформації є порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210. 7.36. Оскільки позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними та скасування рішень АМК, суди першої та апеляційної інстанції, дійшли заснованого на вимогах закону висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог та про відсутність підстав визнання недійсним оспорюваного Рішення АМК. 7.37. Суд також зауважує, факт неотримання ТОВ "Терразем" подання про попередні висновки станом на час розгляду справи не свідчить про порушення процедури з боку Відділення АМК та порушення прав позивача щодо можливості подання Комітету заперечень. У спірному випадку колегія суддів враховує, що позивач отримав розпорядження про початок розгляду справи (вказані обставини останній не заперечує), а отже, Товариство мало можливість дізнатися про перебіг розгляду антимонопольної справи, як і не було позбавлене можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати відповідні заперечення щодо суті інкримінованого йому порушення, у т.ч. і надати відповідь на Вимогу. 7.38. Водночас проаналізувавши висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 910/12310/23, на яку посилається скаржник, перевіривши аргументи скаржника щодо неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права, а саме - пункту 13 статті 50 та статті 59 Закону № 2210, визнає їх необґрунтованими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у означеній постанові, на неврахування яких судами попередніх інстанцій послалося Товариство у касаційній скарзі. 7.39. Доводи (аргументи) касаційної скарги цього висновку не спростовують. 7.40. Верховний Суд виходить з того, що вказана скаржником справа і справа, що розглядається, є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, проте відрізняються за фактичними обставинами та складом правопорушень. 7.41. Зокрема, у справі № 910/12310/23 судами встановлено, що вимоги Комітет направив на фактичну адресу позивача і означені вимоги отримані директором позивача. У постанові від 30.01.2025 Верховний Суд залишаючи оскаржувані судові рішення без змін наголосив на тому, що відповідно до вимог законодавства про захист економічної конкуренції АМК не обмежений у способах вручення вимог про надання інформації, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, обраний спосіб повинен забезпечувати документальне підтвердження отримання вимоги адресатом або його уповноваженою особою. У разі якщо вимога направляється засобами поштового зв`язку, відповідні докази мають свідчити про направлення вимоги за місцезнаходженням суб`єкта господарювання і про отримання його уповноваженою на це особою підприємства. Суд касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду ухвалених у справі судових погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині того, що вимоги позивачу були направлені належним чином і отримані керівником підприємства. 7.42. У означеній скаржником справі (№ 910/12310/23) судами не було встановлено, що у зв`язку з неможливістю вручення вимоги адресату (позивачу у справі) Комітетом було розміщено відповідну інформацію про вимогу на своєму офіційному вебсайті. 7.43. Суд також відхиляє посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/20152/23, яка хоча і є схожою зі справою, що розглядається в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення. Однак, є суттєво відмінною за фактичними обставинами спору, встановленими судами попередніх інстанцій. 7.44. У означеній постанові Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та скасування Рішення АМК, зокрема, з підстав того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини, що позивач не отримував від територіального відділення АМК, ані Вимоги, ані повідомлень про розгляд адміністративною колегією територіального відділення АМК справи, ані Рішення АМК, що позбавило останнього можливості надати відповідь на вимогу. 7.45. Крім того, у наведеній скаржником постанові Верховний Суд ґрунтував свої висновки виходячи із доводів касаційної скарги АМК, у якій останній наголошував на порушенні судами першої та апеляційної інстанції положень статей 13, 43, 73, 74, 80, 118, 172, 269 ГПК України. За результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції не встановив порушення судами означених норм процесу та зазначив, що оскільки відповідач не подав у встановлений судом строк заяву по суті справи - відзив на позов, порушив строк подання доказів, не повідомив суд про неможливість їх подання та не просив про встановлення додаткового строку для подання доказів, а також не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк, з причин, що не залежали від нього, порушив строки подання пояснень встановлені судом, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та не прийняв додаткові докази відповідача (Комітету). 7.46. Отже, висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/20152/23 у вирішенні цього спору не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначеній скаржником справі істотно відмінні за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. 7.47. Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника в частині посилання на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 25.09.2024 у справі № 120/2014/24, від 10.11.2021 у справі № 911/2523/20, від 09.02.2022 у справі № 640/16786/20, від 03.05.2023 у справі № 580/4989/22, в частині того, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача. 7.48. У цьому аспекті Суд зауважує та враховує, що згідно з протоколом судового засідання від 10.12.2025 у справі № 914/2382/25 судом першої інстанції досліджувався оригінал відповідного поштового відправлення і за результатами цього дослідження суд встановив, зокрема, що з поштового конверта (копія якого наявна у матеріалах справи) вбачається, що отримувачем є ТОВ "Терразем", а відправником Західне міжобласне територіальне Відділення АМК (з написом на конверті марка № 36-02/2434е від 30.07.2024) з поштовою довідкою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання". 7.49. Встановлені судом першої інстанції обставини (зазначені у пункті 3.6 рішення місцевого господарського суду) і стали підставою для висновків судів про належне виконання Відділенням АМК свого законодавчо-визначеного обов`язку щодо надсилання Товариству вимоги у відповідно до приписів пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ - за його місцезнаходженням, зазначеним у ЄДРПОУ. 7.50. За наведеного Суд відхиляє доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень позиції Верховного Суду, викладеній у наведених вище постановах у справах № 120/2014/24, № 911/2523/20, № 640/16786/20 та № 580/4989/22, оскільки у справі, що розглядається взагалі не мали місця обставини щодо відсутності у поштовому повідомленні і підпису, і прізвища особи-одержувача. Натомість судами встановлено, що відправлення здійснено на юридичну адресу Товариства (зазначену в ЄДРПОУ) та повернулося не врученим із відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання". 7.51. У вирішенні доводів касаційної скарги, які наведені у пункті 4.1.6. цієї постанови (безпідставності застосування судами у вирішенні цього спору пункту 3 розділу VII Порядку розгляду справ) та невідповідності висновків судів в цій частині висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 09.06.2022 № 520/2098/19, Суд зазначає таке. 7.52. За змістом статті 1 Закону № 3659-XII АМК Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. 7.53. Відповідно до статті 5 Закону № 3659-XII АМК здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". 7.54. Преамбулою Закону № 2210 визначено, що цей закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. 7.55. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2210 законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. 7.56. Системний аналіз зазначених вище положень Закону № 3659-XII та Закону № 2210 дає підстави для висновку про те, що зазначені нормативно-правові акти (з огляду на критерій регулювання суспільних відносин та кола питань, які вони вирішують) є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють відносини АМК, як державного органу з спеціальним статусом у правовідносинах з суб`єктами господарювання, органами влади, органами місцевого самоврядування, а також органами адміністративно-господарського управління та контролю у відносинах, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України. 7.57. При цьому, Порядок розгляду справ, затверджений розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, фактично має статус підзаконного нормативно-правового акта, який за своєю суттю виконує функцію процесуальних правил (адміністративної процедури) та підлягає застосуванню і дотриманню посадовцями Комітету під час виконання своїх функцій, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, а отже підлягає застосуванню у спірних відносинах, як спеціальний підзаконний нормативно-правовий акт. 7.58. З огляду на наведене, Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду які викладені у постанові від 09.06.2022 № 520/2098/19, оскільки вказана справа та справа, що розглядається по-перше, суттєво різняться за предметом та підставами позову; по-друге, доводи скаржника в цій частині зводяться лише до виокремлення певних висновків Суду без урахування їх дійсного змісту та, відповідно, можливості їх застосування у цьому спорі. 7.59. У справі № 910/23000/17, на яку посилається скаржник містять висновки суду касаційної інстанції, зокрема: - "щодо важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень"; - "що рішення АМК України має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема самими судами у прийнятті судових рішень". 7.60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 зі справи № 910/23000/17 наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень. 7.61. Водночас посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду у справі № 910/23000/17 відхиляються як необґрунтовані. Суд зазначає, що скаржником взагалі не обґрунтовано, в чому саме полягає неврахування висновків Верховного Суду щодо дискреційних повноважень. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень суди у цій справі оцінюючи наявність / відсутність підстав для скасування Рішення АМК оцінювали крізь призму статті 59 Закону № 22210. При цьому суди не встановили порушення принципу неналежного урядування. 7.62. Тому відсутні підстави вважати, що висновки Верховного Суду, зокрема стосовно необхідності дотримання АМК при ухваленні рішень принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, не враховані попередніми судовими інстанціями при ухваленні оскаржуваних судових рішень. 7.63. Посилання скаржника на неврахування висновків, які викладені у постановах від 09.02.2023 у справі № 910/16662/21, від 01.11.2022 у справі № 910/737/21, від 10.09.2020 у справі № 910/23375/17, від 01.10.2020 у справі № 908/5401/19, у яких Верховний Суд вказує, що: рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення; про підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та від 16.11.20201 у справі № 904/2104/19, у яких Верховний Суд наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, Суд також відхиляє, як необґрунтовані. 7.64. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 59 Закону № 2210 та статті 86 ГПК України, скаржник фактично вказує про понятійні категорії, такі як "обставини справи" і "докази у справі" та порушує питання, що пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів. Проте, наведене не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту" відповідно до визначених статтею 300 ГПК України повноважень. А перевірка зазначених доводів виходить за визначені цією статтею межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 7.65. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону № 2210 проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання Комітетом вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи, аргументи та докази, і дійшли висновку про повноту дослідження АМК дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК і не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210 для визнання недійсним Рішення АМК. 7.66. Отже, оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду. 7.67. Колегія суддів зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. 7.68. Верховний Суд вкотре зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. 7.69. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. 7.70. Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених судових рішень, а відтак підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. 7.71. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом. 7.72. Доводи Відділення АМК, викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 8.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови. 8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати 9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терразем" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі № 914/2382/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов Суддя Т. Малашенкова