Ухвала КГС ВС № 909/864/25

УХВАЛА 10 червня 2026 року м. Київ cправа № 909/864/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2025 (суддя Шкіндер П. А.) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 (головуюча - Скрипчук О. С., судді: Панова І. Ю., Кравчук Н. М.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Оріана" до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" про витребування частки в статутному капіталі. ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Оріана" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" (далі - відповідач-1, скаржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (далі - відповідач-2) про витребування частки в статутному капіталі.

2. Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2022 у справі № 909/326/21, яке набрало законної сили 22.11.2022, суд ухвалив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі відповідача-2 від 27.04.2018, укладений між відповідачами, а також відмовив у задоволенні позову в частині скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №11201050003002620 від 03.05.2018 й проведення державної реєстрації щодо набуття, зміни чи припинення корпоративних прав у розмірі 0,003 % у статутному капіталі відповідача-2 на користь позивача, з огляду на обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права. При цьому, як зазначав позивач, відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд вказав на те, що особа, яка вважає себе власником частки, що незаконно вибула з її володіння, має звертатися до володільця частки (особи, вказаної як власник в ЄДР) з позовом про стягнення частки (витребування частки з чужого незаконного володіння) або позовом про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Саме такий спосіб захисту є належним, адже судове рішення, що набрало законної сили, про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних змін до ЄДР. Таким чином, позивач зазначив, що наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом. 3. 14.10.2025 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026, яким позов задоволено; витребувано з чужого незаконного володіння у відповідача-1 на користь позивача частку в статутному капіталі відповідача-2 в розмірі 5 633,00 грн, що становить 0,003 %.

4. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач-1 набув право власності на частку у статному капіталі відповідача-2, яка належала позивачу, на підставі правочину, який визнаний судом недійсним, натомість, в силу статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не породжує правових наслідків, в той час як захищене законом право власника витребувати своє майно від будь-кого, хто володіє ним без правових підстав, є абсолютним. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для задоволення позову. 5. 21.05.2026 відповідач-1 подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ГПК України.

10. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

11. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

12. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

13. Предметом позову у цій справі є витребування частки в статутному капіталі в розмірі 5 633,00 грн.

14. Пунктом 3 частини третьої статті 162 та пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

15. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

16. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

17. У постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, викладено правовий висновок, про те, що позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі має вартісне грошове вираження щодо розміру статутного капіталу та щодо частки позивача. Така вимога є вимогою майнового характеру.

18. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постановах від 27.01.2025 у справі № 903/968/23, від 06.02.2025 у справі № 911/804/20, ухвалах від 01.05.2023 у справі № 921/124/18, від 17.07.2024 у справі № 914/3386/23, від 21.01.2025 у справі № 908/2343/23.

19. З огляду на зазначене, позовні вимоги у цій справі про витребування частки в статутному капіталі в розмірі 5 633,00 грн, мають вартісну оцінку та носять майновий характер.

20. Позов у цій справі подано у 2025 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

22. Отже, предметом позову у цій справі є витребування частки в статутному капіталі в розмірі 5 633,00 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

23. Норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. Скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень визначив випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, проте не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

25. Водночас посилання скаржника на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

26. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є витребування частки в статутному капіталі в розмірі 5 633,00 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

28. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

29. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача-1 згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/864/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуська соляна компанія" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2026. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуюча І. Кондратова Судді О. Баранець Г. Вронська