Постанова 4873 № 910/10750/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2026 р. Справа№ 910/10750/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мальченко А.О. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Линник А.М., розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/10750/23 (суддя Т.М. Ващенко) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Markel Capital Limited (Маркел Кепітал Лімітед) в особі керуючого агента - Markel Syndicate Management Limited (Маркел Синдікейт Менеджмент Лімітед) 2) MS Amlin Corporate Member Limited (Ем-Ес Амлін Корпорейт Мембер Лімітед) в особі керуючого агента - MS Amlin Underwriting Limited (Ем-Ес Амлін Андеррайтінг Лімітед) 3) Aspen Underwriting Limited (Аспен Андеррайтінг Лімітед) в особі керуючого агента - Aspen Managing Agency Limited (Аспен Менеджінг Ейдженсі Лімітед) 4) Hamilton Corporate Member Limited (Гемілтон Корпорейт Мембер Лімітед) в особі керуючого агента - Hamilton Managing Agency Limited (Гемілтон Менеджінг Ейдженсі Лімітед) про стягнення 7 542 685 473,00 грн, за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (далі також - Компанія) про стягнення 7542685473,00 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна №001443/2001/0000015 від 04.11.2021. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/10750/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції керувався нормами статей 11, 509, 526, 530, 612, 629, 979 ЦК України, статей 8, 9, 16, 26 Закону України «Про страхування», положеннями Умов добровільного страхування майна та встановленими судом обставинами, що зазначені Товариством у повідомленні про страховий випадок, заяві про виплату страхового відшкодування та у позовній заяві обставини стосовно того, що втрата застрахованого майна не є страховим випадком в розумінні пункту 6 Договору, пунктів 1.24., 1.28. Умов, пунктів 4.2.22., 12.2.1. Правил. Судом першої інстанції зауважено, що за умовами укладеного сторонами Договору відповідачем застраховано конкретне визначене у договорі майно (вітрові електроустановки (далі - ВЕУ) №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40 Мирненської вітрової електростанції, вітрова електростанція «Мирненська», трансформаторні підстанції, повітряні лінії (які в договорі визначені як «Застраховане майно»), а не право власності позивача на зазначене застраховане майно, а страховим випадком, за умовами пункту 6 договору, є факт понесення позивачем збитків внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання зазначених у договорі подій (страхових ризиків), на випадок яких було здійснено страхування, та які, відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», мають ознаки ймовірності та випадковості настання. Суд першої інстанції підкреслив, що майно і право власності на майно, відповідно втрата майна і втрата права власності на майно є різними за змістом поняттями та різними страховими випадками. Страхування майна здійснювалось за правилами страхування майна (пункт 11 статті 6 Закону), а страхування припинення права власності та інших майнових прав (титульне страхування) здійснювалось за правилами страхування фінансового ризику (пункт 18 статті 6 Закону), відповідно до додатку 1 до Правил страхування фінансових ризиків «Особливі умови добровільного страхування фінансового ризику втрати (припинення) права власності та інших майнових прав (титульне страхування)». З огляду на це, суд першої інстанції виснував, що втрата права власності на застраховане майно не є страховим випадком, за умовами Договору, а є іншим страховим випадком, який не покривається умовами укладеного сторонами правочину. При цьому судом встановлено, що до заяви про виплату страхового відшкодування вих. №10 від 24.02.2023 позивачем не було додано копії звернення позивача в правоохоронні органи щодо втрати застрахованого майна внаслідок окупації території місцезнаходження застрахованого майна, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; матеріали справи копії таких документів також не містять. Розглядаючи спір, суд першої інстанції також встановив, що Товариство не дотрималось вимог розділу 7 Умов (дій у разі настання страхового випадку) щодо своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, надання письмового підтвердження повідомлення про подію, інформування відповідних органів про настання страхового випадку та отримання від них документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку, та не дотримався вимог розділу 8 Умов (умов здійснення виплати страхового відшкодування), а саме, не надало Компанії всі передбачені договором документи на підтвердження факту і обставин настання страхового випадку і розміру збитків, зокрема, документів компетентних органів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку, зокрема, копії заяви до органів внутрішніх справ або інших компетентних органів, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (пункт 8.1.6). Оскільки Товариство не дотрималось вимог розділу 8 Умов (умов здійснення виплати страхового відшкодування) та не надало Компанії всі передбачені Договором (пунктом 8.1.) документи на підтвердження факту і обставин настання заявленого ним страхового випадку і розміру збитків, то Компанія об`єктивно не могла встановити, чи є заявлена Товариством подія страховим випадком та прийняти за результати їх розгляду відповідне рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування чи про відмову у визнанні події страховим випадком та відмову у виплаті страхового відшкодування. У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що Компанія не порушила встановлені у пунктах 6.4.3, 6.4.4, 8.5., 8.6 Умов договору зобов`язання розглянути подані Товариством документи, прийняти рішення щодо визнання події страховим випадком і виплати страхового відшкодування у встановлений Договором строк. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги, підтримані позивачем також у поданих ним запереченнях на відзив від 23.10.2025 та додаткових поясненнях від 23.04.2026 зводяться до того, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, а також допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 213 ЦК України та надано неправильне тлумачення умовам договору страхування. Зміст п. 3.1 і п. 6 Договору страхування свідчить про те, що втратою Застрахованого майна в розумінні Договору є подія, внаслідок якої Позивач втрачає володіння, користування та розпорядження Застрахованим майном. Розглядаючи спір, суд першої інстанції не дослідив поняття «втрати» застрахованого майна в контексті укладеного Договору страхування та положень ст. ст. 3, 319 ЦК України та ст. 41 Конституції України. Позивач наполягає, що під «втратою майна» необхідно розуміти не фізичне пошкодження чи знищення Застрахованого майна, а саме, фізичне вибуття майна із володіння і контролю власника разом із втратою правомочностей власника щодо користування, володіння та розпорядження таким майном. За твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов суперечливого висновку про відсутність ознак страхового випадку у вигляді втрати майна у події, вказаній позивачем, та одночасно застосовано до спірних правовідносин виключення, передбачене в п. 3.1.4 Умов до Договору. Висновок суду про те, що позивач не дотримався вимог розділу 8 Умов до Договору не суперечить матеріалам, доданим до позовної заяви. Так, позивачем було повідомлено відповідача про страховий випадок, а також надано усі документи, передбачені розділом 8 Умов Договору, які були достатніми для прийняття рішення про визнання події страховим випадком. Також, під час розгляду справи, а саме дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, суд допустив процесуальні порушення, у зв`язку з чим висновки, зроблені судом, є помилковими. Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі № 910/10750/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. 04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі № 910/10750/23 та призначено її розгляд на 23.10.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 26.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10750/23. 29.09.2029 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін. Узагальнені доводи відповідача, викладені у відзиві та поданих його представниками письмових поясненнях від 23.10.2025, від 01.04.2026 зводяться до того, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, не відповідають дійсності, суперечать Договору, не підтверджуються та спростовуються наявними у справі доказами. Зокрема, відповідач наполягає на необґрунтованості доводів позивача про те, що суд не дослідив поняття «втрати» Застрахованого майна в контексті укладеного сторонами Договору, з врахуванням положень п. 3.1 та п. 6.7 Договору, при цьому помилково зазначив об`єктом страхування - Застраховане майно як предмет спірного Договору; помилковість висновку суду, що заявлена позивачем подія не є страховим випадком в розумінні пункту 6 Договору, пунктів 1.24, 1.28 Умов, пунктів 4.2.22, 12.2.1 Правил; суд зробив суперечливий висновок про відсутність ознак страхового випадку у вигляді втрати майна у події, вказаній позивачем, та одночасно застосував до спірних правовідносин виключення, передбачене в п. 3.1.4 Умов до Договору; несвоєчасне повідомлення про настання події з ознаками страхового випадку не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування спростовуються змістом оскаржуваного рішення. Також, відповідач підкреслює, що застосувавши перший та другий рівні тлумачення умов договору, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що предметом договору страхування є саме майно, а не майнові права на це майно. Відповідно, страховим випадком у розумінні укладеного між сторонами договору страхування є саме втрата (фізичне знищення чи пошкодження) майна, а не втрата можливості здійснювати усі правомочності власника щодо майна, що є предметом договору. Також, 26.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому треті особи (1-4) просять залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - без змін. Узагальнені доводи представника третіх осіб - 1, 2, 3, 4 викладені у відзиві, а також додаткових пояснення третіх осіб - 1, 2, 3, 4 від 22.04.2026, від 06.05.2026 зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із повним з`ясуванням обставин справи, належною оцінкою доказів, у відповідності до норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права. Натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивач у черговий раз вдається до логічно хибних висновків, підміни понять, довільного прочитання не лише оскаржуваного рішення суду, а й умов Договору та норм права, що регулюють спірні правовідносини сторін. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №910/10750/23 заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» 1986134,89 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення вмотивовано нормами статей 123, 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також встановленими судом обставинами підтвердження Компанією розміру понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, а також співмірністю розміру витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, обсягом фактично наданих ними послуг, предметом позову та значенням справи для сторін. Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення. За доводами Товариства, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. ст. 126, 129 ГПК України. Суд формально підійшов до розгляду Заяви Компанії про розподіл судових витрат, повністю процитувавши текст вказаної заяви, не дослідивши надані на підтвердження витрат документи. Наприклад, Компанія вказує, що нею понесено додаткові витрати на суму 1425,52 євро, однак будь-яких доказів з цього приводу не додає, що, за доводами Товариства, не може вважатись обґрунтованим розміром додаткових витрат в розумінні ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України. Крім того, у звітах про надані послуги Компанія описує тип послуги та кількість витрачених годин на надання такої послуги. Ознайомившись із описом наданих послуг та кількістю витрачених годин на їх надання, Товариство вважає, що час, витрачений на виконання послуг значно збільшено, а деякі послуги, як то залучення третіх осіб, консультації з цього приводу з іноземними юристами та й загалом віднесення до правничих витрат технічних дій як то написання коротких звітів, електронних листів, переклади документів адвокатами об`єднання, отримання витягів, здійснення телефонних переговорів з клієнтом тощо, які зайняли майже 50 годин із загальної кількості часу наданих послуг, не можуть включатися до переліку послуг, витрати за якими стягнуто з Товариства оскаржуваним додатковим рішенням. Крім того, Компанією включено до переліку послуг неодноразові візити до суду для подачі клопотань про ознайомлення з матеріалами судової справи, а також витрати часу на таке ознайомлення в суді, незважаючи на те, що Компанія та її представники мають доступ до електронного суду, а всі матеріали судової справи №910/10750/23 наявні в електронному вигляді в підсистемі електронного суду, тому вказані витрати часу адвоката на надання такої послуги також є необґрунтованими. Суд першої інстанції залишив поза увагою позицію Верховного Суду, в якій суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Судом першої інстанції не враховано правовий висновок, сформований у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, суд першої інстанції не врахував, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд першої інстанції повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 у справі №910/10750/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №910/10750/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги. 04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/10750/23 та об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 та на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі № 910/10750/23, призначено їхній спільний розгляд на 23.10.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 26.09.2025. 26.09.2029 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції, без змін. Відповідач вважає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, документально підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, предметом позову та значенням справи для сторін. натомість, доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025, від 13.11.2025 у розгляді апеляційних скарг Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 оголошувалась перерва до 15.01.2026. 15.01.2026 розгляд справи № 910/10750/23 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючої судді Мальченко А.О. у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 розгляд апеляційних скарг Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 призначено на 12.02.2026. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2026, від 02.04.2026, 23.04.2026, від 07.05.2026, від 14.05.2026 у розгляді апеляційних скарг Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 оголошувалась перерва до 19.05.2026. Через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло дві заяви про залучення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до участі у справі №910/10750/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача від 13.10.2025 та від 12.11.2025. У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.10.2025 колегією суддів було поставлено на обговорення заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 13.10.2025 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Представники позивача підтримували клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, а представники відповідача та представник третіх осіб заперечували проти задоволення зазначеного клопотання. За результатами розгляду клопотання, колегія суддів ухвалила відмовити АТ «Державний ощадний банк України» у задоволенні такого клопотання та повідомила учасників справи про те, що мотиви відмови у задоволенні клопотання будуть викладені безпосередньо у постанові суду. У судовому засіданні апеляційної інстанції 13.11.2025 колегією суддів було поставлено на обговорення повторно подану заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 12.11.2025 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Суд надав можливість висловитися представнику АТ «Державний ощадний банк України» Коліснику О.В. щодо вищевказаного клопотання. Вказаною особою було підтримано клопотання про залучення АТ «Державний ощадний банк України» до участі у справі в якості третьої особи. Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання АТ «Державний ощадний банк України» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, представники відповідача та третьої особи - 1, 2, 3, 4 заперечили проти задоволення зазначеного клопотання. Порадившись, колегія суддів ухвалила залишити без розгляду клопотання АТ «Державний ощадний банк України» від 12.11.2025 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а мотиви залишення без розгляду такого клопотання викласти безпосередньо у постанові суду. За змістом ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Статтею 51 ГПК України визначено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зокрема, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви додаються докази направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони. Обґрунтовуючи свої клопотання від 13.10.2025 та від 12.11.2025 Банк вказував на те, що 14.03.2019 між Акціонерним товариством «Ощадбанк» (далі - АТ «Ощадбанк», Банк, Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» (далі - ТОВ «Віндкрафт Каланчак», Позичальник, Позивач, Апелянт) укладено Договір кредитної лінії №1259/31/2 (далі - Кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в сумі 47478498,00 (сорок сім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто вісім) євро 00 євроцентів з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 21.12.2025. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором АТ «Ощадбанк» було передано все рухоме та нерухоме майно, що на праві власності належало ТОВ «Віндкрафт Каланчак», в тому числі і 18 ВЕУ (вісімнадцять вітрових електростанцій) за №№1-11, 14-20 1 черги ВЕС «Мирненська», підстанції 150/35 кВт «Мирненська 2», підстанція 220/150/35 кВт «Каїрка», майнові права на грошові кошти та корпоративні права у вигляді часток в статутному капіталі Позивача. Предмети забезпечення було застраховано 04.11.2021, зокрема між ТОВ «Віндкрафт Каланчак» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було укладено договір добровільного страхування майна № 001443/2001/0000015 (далі - Договір), за умовами якого Страховою компанією здійснено страхування належного Позивачеві на праві власності майна, а саме: вітрових електроустановок (далі - ВЕУ) №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40 Мирненської вітрової електростанції (далі - "Мирненська ВЕС"), ПС 220/150 кВт «Каїрка», ВЕС «Мирненська», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 1», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 2», двоколової повітряної лінії 150 кВ ПС «Каїрка» збору потужності «Мирненська 1» та одноколової повітряної лінії 150 кВ ПС збору потужності «Мирненська 1» - ПС збору потужності «Мирненська 2» (далі - «Застраховане майно»), яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, Мирненська селищна рада (п. п. 7.1.1. - 7.1.43. Договору). Станом на дату звернення із клопотаннями ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» не здійснює будь-яких платежів для погашення заборгованості за Кредитним договором. Під час аналізу розміщеного в ЄДРСР повного тексту рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2025 у справі №910/10750/23 встановлено, що предметом розгляду є страхове відшкодування у зв`язку із настанням страхового випадку (втратою застрахованого майна внаслідок війни російської федерації з Україною) щодо нерухомого майна застрахованого за договором добровільного страхування майна, а саме: вітрових електроустановок (далі - ВЕУ) №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40 Мирненської вітрової електростанції (далі - «Мирненська ВЕС»), ПС 220/150 кВт «Каїрка», ВЕС «Мирненська», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 1», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 2», двоколової повітряної лінії 150 кВт ПС «Каїрка» збору потужності «Мирненська 1» та одноколової повітряної лінії 150 кВт ПС збору потужності «Мирненська 1» - ПС збору потужності «Мирненська 2» (далі - «Застраховане майно»), яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, Мирненська селищна рада. За доводами Банку, нерухоме майно саме з таким найменуванням і за зазначеною адресою передано ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» в іпотеку Банку за Іпотечними договорами. В іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме об`єкти нерухомості 1 та ІІ черги вітроелектростанції «Мирненська» №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40, ПС 220/150 кВт «Каїрка», ВЕС «Мирненська», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 1», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 2», двоколової повітряної лінії 150 кВт ПС «Каїрка» збору потужності «Мирненська 1» та одноколової повітряної лінії 150 кВт ПС збору потужності «Мирненська 1» - ПС збору потужності «Мирненська 2», яке розташовано за межами населених пунктів на території Мирненської селищної ради Каланчацкого району Херсонської області. Вказані території місцезнаходження нерухомого майна окуповані військами рф починаючи з 24.02.2024 (наказ № 376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією»). Оскільки, предметом позову у даній справі є страхове відшкодування у зв`язку із втратою застрахованого майна, найменування та адреса якого співпадає з переданим в іпотеку Банку нерухомим майном, Банк вважає, що рішення у справі №910/10750/23 щодо страхового відшкодування у зв`язку із настанням страхового випадку а саме: втрата застрахованого майна, що є також і іпотечним, внаслідок війни російської федерації з Україною, з урахуванням норм Закону України «Про іпотеку», безпосередньо впливає на права та обов`язки Банку, як іпотекодержателя, в тому числі щодо задоволення вимог щодо виконання зобов`язань за Кредитним договором. Розглядаючи подане Банком клопотання від 13.10.2025 про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі. Як убачається зі місту ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Отже, особливою умовою залучення третьої особи, з огляду на норму ст. 50 ГПК України є встановлення судом обставини впливу остаточного рішення у справі на права або обов`язки такої особи щодо однієї зі сторін. Вирішуючи питання про можливість залучення Банку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі №910/10750, колегія суддів з`ясовує такі обставини: 1) в яких правовідносинах (пов`язаних зі справою) Банк перебуває з учасниками спору, або які правовідносини за участю третьої особи виникнуть внаслідок судового рішення; 2) як рішення суду може вплинути на ці правовідносини, зокрема які права або обов`язки сторони або третьої особи виникнуть, зміняться або припиняться. Як правильно зазначено Банком у клопотанні від 13.10.2025, між ним та позивачем у справі 14.03.2019 укладено Договір кредитної лінії №1259/31/2, а в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позивачем надано майно, що також є предметом Договору страхування від 04.11.2021. Разом з цим, перебування Банку і позивача у кредитних правовідносинах не є безумовною підставою для залучення Банку до участі у справі у якості третьої особи. Характер позовних вимог дає підстави для висновку про те, що задоволення, або ж відмова у задоволенні позовних вимог не вплине на ті правовідносини, які існують між Банком і позивачем, оскільки жодні з тих прав та обов`язків, які існують між Банком і позивачем на підставі Договору кредитної лінії №1259/31/2 від 14.03.2019 не зміняться та не припиняться, як і не виникнуть нові. Отже, доводи Банку про те, що рішення суду у справі №910/10750/23 безпосередньо впливає на права та обов`язки Банку, як іпотекодержателя, в тому числі щодо задоволення вимог щодо виконання зобов`язань за Кредитним договором не підтвердились. Отримання позивачем страхового відшкодування не вказує на те, що у Банка, як у Кредитора є безумовне право на отримання грошових коштів, отриманих як страхове відшкодування саме в рахунок погашення кредитних зобов`язань позивача. Враховуючи встановлене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Банку від 13.10.2025 про залучення його у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Щодо заяви Банку від 12.11.2025 про залучення його у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Як убачається із матеріалів поданої Банком заяви від 12.11.2025, дана заява за вимогами та доводами є ідентичною до заяви від 13.10.2025. Оскільки судом у судовому засіданні від 23.10.2025 уже було розглянуто ідентичну заяву Банку від 13.10.2025, то подану Банком заяву від 12.11.2025 колегія суддів залишає без розгляду. У судовому засіданні 19.05.2026 взяли участь представники позивача, відповідача та третіх осіб - 1, 2, 3,

4. Представники позивача підтримали подані ним апеляційні скарги на рішення та на додаткове рішення суду, просили їх скасувати, постановити у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а у задоволенні заяви про розподіл судових витрат - відмовити. Представники відповідача заперечили проти задоволення поданих позивачем апеляційних скарг з підстав їх необґрунтованості. Просили оскаржувані рішення та додаткове рішення залишити без змін. Представник третіх осіб- 1, 2, 3, 4 просив апеляційну скаргу позивача на рішення залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - без змін. 19.05.2026 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Обговоривши доводи апеляційних скарг Товариства, відзивів на апеляційні скарги, додаткових пояснень, заперечень, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025. Водночас, апеляційна скарга Товариства на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 підлягає частковому задоволенню. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» було укладено договір добровільного страхування майна № 001443/2001/0000015 (далі - Договір), за умовами якого Компанією здійснено страхування належного позивачу на праві приватної власності майна, а саме: вітрових електроустановок (далі - ВЕУ) №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40 Мирненської вітрової електростанції (далі - «Мирненська ВЕС»), ПС 220/150 кВт «Каїрка», ВЕС «Мирненська», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 1», трансформаторної підстанції 150/35 кВт збору потужності «Мирненська 2», двоколової повітряної лінії 150 кВт ПС "Каїрка" збору потужності «Мирненська 1» та одноколової повітряної лінії 150 кВт ПС збору потужності «Мирненська 1» - ПС збору потужності «Мирненська 2» (далі - «Застраховане майно»), яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, Мирненська селищна рада (п. п. 7.1.1. - 7.1.43. Договору). Згідно з преамбулою до Договору, його укладено відповідно до «Правил добровільного страхування від воєнних ризиків та ризиків стихійних явищ" від 05.11.2015 та «Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу)» від 14.01.2016 та «Правил добровільного страхування фінансових ризиків» (далі - Правила). Відповідно до п. 3.1. Договору його предметом є майнові інтереси Товариства, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, та/або користуванням, та/або розпорядженням застрахованим майном. За умовами п. 5 Договору його дія поширюється на всю територію України, за винятком територій Автономної Республіки Крим, Луганської та Донецької областей. Страховим випадком у розумінні пункту 6 Договору є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче, визначення яких наведені в Умовах добровільного страхування майна, що підписані страховиком та страхувальником: 1. терористичний акт; 2. диверсія; 3. страйки та (або) масові заворушення; 4. протиправні дії третіх осіб, направлені на пошкодження або знищення застрахованого майна; 5. повстання, революція або бунт; 6. заколот та (або) державний переворот; 7. війна та (або) громадянська війна (п. п. 6.1. - 6.7. Договору). Згідно з п. 8.1. Договору загальна задекларована вартість застрахованого майна включає ПДВ та становить гривневий еквівалент суми в розмірі 227 400 000,00 євро за офіційним курсом НБУ гривні до іноземних валют на дату укладення договору. Строк дії Договору встановлювався з 00 годин за київським часом 01.12.2021 до 24 години 00 хвилин за київським часом 30.11.2022 (п. 8 Договору). Відповідно до розділу 1 «Загальні положення та визначення» Умов добровільного страхування майна (далі - Умови) останні є невід`ємною частиною договору добровільного страхування майна та перерви діяльності (далі - Договір). За цим Договором страховик зобов`язується за обумовлену плату страховий платіж) при настанні зазначених у договорі подій (страхових випадків) виплатити страхувальнику і/або вигодонабувачу страхове відшкодування в межах страхової суми, зазначеної у договорі. Місцем дії Договору є виключно територія, що зазначена в пункті 5 Договору як територія страхування та адреса, за якою знаходиться застраховане майно, яка зазначена в пункті 7.1. Договору. У будь-якому разі не є застрахованим та не підлягає страхуванню майно, що розташоване в Донецькій, Луганській областях та Автономній Республіці Крим. Майно вважається застрахованим тільки під час його знаходження на території страхування, яка вказується в договорі. Якщо страховане майно вилучається, переміщається з території страхування, то покриття, передбачене договором, не діє стосовно такого майна (п. п. 1.2. - 1.5. Умов). Відповідно до визначень, наведених у п. п. 1.23., 1.24., 1.28., 1.29., 4.1. Умов: «чистий (прямий, реальний) збиток», який відшкодовується відповідно до цих умов, означає необхідні та доцільні витрати на ремонт, заміну або відновлення (в залежності від того, що менше) застрахованого майна у цьому ж місці або у найближчому до місця страхування місці (в залежності від того, де найменші витрати) до стану, в якому воно знаходилось до настання збитку, але не кращому, включаючи витрати по доставці та монтажу, митні збори та платежі, без вирахування зносу, за умови, що ремонт, заміна або відновлення здійснюються відповідно до таких умов: 1.Ремонт, заміна або відновлення мають здійснюватися належним чином без затримок.

2. Поки застраховане майно не відремонтовано/відновлено страховик відшкодовує збитки з вирахуванням зносу та не більше дійсної вартості застрахованого майна. Однак, якщо сторони погодяться, що ремонт, заміну або відновлення проводити непрактично та недоцільно, страховик виплатить страхувальнику суму, засновану на витратах на ремонт або заміну (без вирахування зносу), за вирахуванням супутніх витрат, які не виникли б у противному випадку. страховик виплачує страхувальнику не більше страхової суми, зазначеної в договорі (пункт 1.23. Умов); «страховим випадком», «одним страховим випадком» за цим договором вважатиметься факт завдання збитку/збитків, що виникли внаслідок і безпосередньо спричинені однією дією або серією дій. Тривалість і обсяг будь-якого «одного страхового випадку» обмежується всіма збитками, понесеними страхувальником щодо майна, застрахованого за цим договором, під час періоду у 72 послідовні години, що виникли внаслідок або в результаті однієї причини. Проте, жодний такий період у 72 послідовні години не може виходити за рамки строку дії договору, крім випадків, коли страхувальник вперше зазнав прямого матеріального збитку до закінчення строку дії договору, а також починатись до початку строку дії договору (пункт 1.24. Умов); «війна» означає силову боротьбу між двома або більше суверенними націями, що ведеться з будь-якої причини, озброєний конфлікт суверенних сил та (або) оголошених або неоголошених та відкритих ворожих актів між суверенними націями, з врахуванням виключення, зазначеного в пункті 3.1.3. цих Умов (пункт 1.28. Умов); «страхове покриття» - зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, яке виникло протягом строку дії договору (пункт 1.29. Умов); «страхова сума» - грошова сума, у межах якої страховик відповідно до договору та Умов зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума є максимальною сумою, що може бути виплачена страхувальнику за усіма страховими випадками, що сталися протягом строку дії цього договору із застрахованим майном, щодо якого вона встановлена (пункт 4.1. Умов). Згідно з розділом 2 «страхові випадки та страхові ризики» Умов, згідно з цим договором у частині страхування майна страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок втрати, знищення або пошкодження страхованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), що позначені «Так» у договорі у розділі 6 у тлумаченні визначень цього договору: терористичний акт; диверсія; страйки та (або) масові заворушення; протиправні дії третіх осіб, направлені на пошкодження або знищення застрахованого майна; повстання, революція або бунт; заколот та (або) державний переворот; війна та (або) громадянська війна (пункт 2.1. Умов). Розділом 3 «Виключення із страхових випадків і обмеження страхування» Умов визначені випадки і обмеження, які не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню. Згідно з пунктами 3.1.2., 3.1.4 Умов, не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок: події, що прямо або опосередковано сталася внаслідок захоплення, конфіскації, націоналізації, реквізиції, експропріації, затримання, законного чи незаконного заволодіння, зайняття, ембарго, відчуження, а також втрату або пошкодження застрахованого майна на виконання закону, наказу, постанови або вказівок будь-якого органу влади, втрати або пошкодження застрахованого майна внаслідок контрабанди або незаконного перевезення або незаконної торгівлі (пункт 3.1.2. Умов); затримки, втрати частки ринку, неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу або відкликання ліцензії, амортизації, обмеженості в функціональності, витрати на прискорення відновлення перерви діяльності (пункт 3.1.4. Умов). Відповідно до пункту 6.1.3. Умов страхувальник має право при настанні страхового випадку отримати страхове відшкодування в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому, відповідно до пункту 6.2.5. Умов страхувальник повинен при настанні страхового випадку дотримуватись вимог розділу 8 Умов. У свою чергу, Компанія за умовами пунктів 6.3.5. та 6.3.6. Умов має право: самостійно проводити розслідування обставин випадку, призначати на свій розсуд та за свій рахунок кваліфікованих фахівців (експертів) для визначення причин страхового випадку та розміру збитків; у разі виникнення сумніву в обґрунтованості (законності) вимог страхувальника на виплату страхового відшкодування, відстрочити її до підтвердження або спростування цих сумнівів. Відповідно до пунктів 6.4.3. та 6.4.4. Умов страховик зобов`язаний: протягом 10-ти робочих днів, після отримання усіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, прийняти рішення щодо визнання (чи невизнання) події страховим випадком; при настанні страхового випадку - сплатити страхове відшкодування не пізніше 10-ти робочих днів з моменту прийняття рішення про визнання події страховим випадком. Розділом 7 Умов визначені дії сторін у разі настання страхового випадку. Згідно з пунктами 7.1.1.- 7.1.3. Умов, у разі настання випадку, який має ознаки страхового, страхувальник вчиняє наступні дії: негайно, протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин, звертається у цілодобовий інформаційний центр страховика і повідомляє про випадок, що стався, за телефонами: +38 (044) 225 60 00; + 38 (097) 170 0373 (Київстар); + 38 (066) 170 0373 (Vodafone); +38 (093) 170 03 73 (Lifecell) або на e-mail: office@uniqua.ua (пункт 7.1.1. Умов); протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту настання випадку надати особисто або надсилає факсом, поштовим зв`язком страховику письмове підтвердження повідомлення про подію (пункт 7.1.2. Умов); негайно проінформувати відповідні органи, виходячи з їх компетенції (органи внутрішніх справ, пожежної охорони, аварійні служби тощо) про настання страхового випадку та отримати від них документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку (пункт 7.1.3. Умов). Пункт 8.1. Умов визначає перелік документів, які надаються страхувальником страховику при настанні події, яка має ознаки страхового випадку. Згідно з пунктами 8.2. та 8.3. Умов страховик залишає за собою право змінити перелік документів, передбачених пунктом 8.1. Умов, а також вимагати у страхувальника додаткові документи, якщо з урахуванням конкретних обставин їх відсутність унеможливлює встановлення майнового інтересу, факту та причин настання страхового випадку та (або) визначення розміру збитків. У разі неможливості надання яких-небудь документів з об`єктивних причин, страхувальник зобов`язаний надати страховику письмове пояснення причин їхньої відсутності/ненадання. Згідно з пунктом 8.5. Умов рішення про визнання події страховим випадком приймається страховиком протягом 10-ти робочих днів після отримання всіх документів, зазначених у пункті 8.1. цього договору. За умовами пунктів 8.6. - 8.8. Умов виплата страхового відшкодування її одержувачу здійснюється страховиком на підставі заяви про виплату страхового відшкодування і страхового акта протягом 10-ти робочих днів з дати прийняття рішення про визнання події страховим випадком (оформлення страхового акта) шляхом, зазначеним її одержувачем у заяві про виплату страхового відшкодування, - безготівковим переказом на банківський рахунок, готівкою через касу страховика або іншим шляхом, зазначеним вигодоодержувачем у заяві про виплату страхового відшкодування. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик зобов`язаний повідомити страхувальника в письмовій формі, з обґрунтуванням причин відмови протягом 10-ти робочих днів з дати отримання всіх документів, передбачених договором. Строк прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування може бути додатково продовжений страховиком: до 60 днів - при необхідності проведення додаткової перевірки обставин страхового випадку, розміру заподіяного збитку та (або) якщо документів, отриманих від страхувальника недостатньо для прийняття рішення по випадку, що має ознаки страхового; якщо органами внутрішніх справ розпочато досудове розслідування проти страхувальника або посадових осіб страхувальника, або уповноважених ним осіб, або його представників та/або ведеться досудове розслідування обставин, які спричинили настання страхового випадку - до закінчення досудового розслідування, а у випадку звернення до суду з обвинувальним актом - до моменту набрання вироком, ухвалою суду законної сили; якщо за фактом настання страхового випадку розпочато досудове розслідування - до закінчення досудового розслідування (закриття кримінального провадження), але не більше, ніж на 90 календарних днів з дати отримання страховиком останнього документу від страхувальника; у випадку звернення до суду з обвинувальним актом - до моменту набрання вироком, ухвалою суду законної сили. У розділі 9 Умов сторони погодили порядок визначення розміру страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема: несвоєчасне повідомлення страхувальником, без поважних на це причин, про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом, Правилами та договором страхування (п. п. 10.1.5., 10.1.8. Умов). Даний договір складено в двох примірниках українською та англійською мовами, кожен з яких має однакову юридичну силу. При виникненні суперечностей при трактуванні умов цього договору, пріоритетне значення має українська мова (розділ 12.1. Умов). Відповідно до пункту 12.11. Умов страхувальник, як тільки йому стане відомо про обставини, які можуть вчинити настання збитку має строки протягом 24 годин письмово повідомити страховика, за договором, який, у свою чергу, має повідомити страховика протягом семи днів з моменту, коли йому стало відомо про виникнення таких обставин. Умова повідомлення про збитки є необхідною та впливає на виконання зобов`язань за договором страховиком. При повідомленні про страховий випадок страхувальник має надати страховику максимально можливу і достовірну інформацію та свідчення, а також повноцінно співпрацювати у розслідуванні та врегулюванні будь-якого збитку. Страхувальник має надати підписані та документально підтверджені докази збитку протягом 60 днів з моменту настання страхового випадку (за виключенням письмового обґрунтування збільшення даного строку наданого страховику) із зазначенням часу, місця та причин збитку, підтвердження майнового інтересу щодо пошкодженого чи втраченого майна, а також фінансового розміру збитку. Якщо документи, що підтверджують настання збитку, не будуть надані протягом 1-го року з дати закінчення строку дії договору, страховик звільняється від будь-якої відповідальності за цим правочином. В будь-якій заяві чи вчиненій дії по повідомленню про настання збитку по даному договору необхідність доведення того, що збиток покривається за цим договором, не є виключенням зі страхових випадків та підлягає сплаті, покладається на страхувальника (пункт 12.12. Умов). Згідно з Правилами добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) від 14.01.2016, які були затверджені головою правління ПрАТ «Уніка» 18.12.2015, на підставі яких укладено договір (далі - «Правила»), ці Правила розроблені відповідно до Закону України «Про страхування» та інших нормативно-правових актів України (преамбула договору, преамбула Умов). Страховик укладає договори добровільного страхування майна з юридичними та дієздатними фізичними особами (страхувальниками) відповідно до цих Правил і законодавства України. Договір страхування укладається відповідно до Правил страхування та законодавства України (пункти 2.1., 2.2. Правил). Вказані Правила добровільного страхування майна встановлюють загальні у мови і порядок укладення договорів страхування. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договорів страхування. За згодою сторін у договорі страхування можуть бути зазначені також інші умови, що не суперечать цим Правилам та законодавству України (пункти 2.3., 2.4. Правил). Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном. Якщо договором страхування не передбачено інше, застрахованим може бути майно, що безпосередньо належить страхувальнику, придбане страхувальником у кредит, отримане ним за договором оренди, лізингу або що є майновим забезпеченням застави, майно, що є власністю третьої особи, якщо воно було передане страхувальнику для обробки, використання, зберігання, продажу (пункти 3.1., 3.2. Правил). За рішенням страхувальника, застрахованим може бути як все майно, так і його частина. На підставі цих Правил за договором страхування може бути застраховано нерухоме та (або рухоме) майно, а саме майно, що відноситься до груп майна, що зазначені у цих Правилах (пункти 3.3., 3.4. Правил). Відповідно до пункту 4.1. Правил страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодо набувачем) внаслідок пошкодження, знищення (загибелі) або втрати застрахованого майна в результаті настання подій (страхових ризиків), передбачених пунктом 4.2. Правил. Згідно з пунктом 4.2. Правил майно може бути застраховане як від усіх, так і від окремих з наведених нижче страхових ризиків (груп страхових ризиків), зокрема: 4.2.1. вогневих ризиків; 4.2.2. стихійних явищ; 4.2.4. падіння на застраховане майно метеоритів; 4.2.5. падіння літаючих апаратів; 4.2.6. протиправних дій третіх осіб; 4.2.7 інших протиправних дій третіх осіб, зокрема страйків та масових заворушень, терористичних актів, диверсії; 4.2.22. усіх ризиків зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування; 4.2.23. інших ризиків відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, з урахуванням умов, передбачених чинним законодавством України. Під «усіма ризиками зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування» слід розуміти, якщо інше не передбачено договором страхування, втрату або пошкодження застрахованого майна в результаті прямого непередбачуваного впливу на нього ззовні будь-якого шкідливого фізичного фактору, що не виключений відповідно до Правил та (або) договору страхування. Під втратою або пошкодженням застрахованого майна в результаті дії усіх ризиків зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування, слід розуміти, якщо інше не передбачено договором страхування, несприятливу зміну фізичного стану застрахованого майна, що страхувальник або його працівники не передбачили, а також не могли передбачити на підставі всіх професійних навичок, необхідних для здійснення своєї діяльності. Якщо інше не передбачено договором страхування, незначні зміни, які не зменшують вартість застрахованого майна, як втрата або пошкодження застрахованого майна не розглядаються (пункт 4.2.22. Правил). Невід`ємною частиною визначень ризиків, що зазначені у пунктах 4.2.1. - 4.2.23, є відповідні виключення до таких ризиків, що зазначені у пунктах 5.7. - 5.24 Правил (п. 4.2.24. Правил). Розділом 11 Правил визначено перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків. Позивач ознайомлений з Правилами добровільного страхування майна, про що зазначено у пункті 12.6. Умов. Договір та Умови, які є невід`ємною частиною Договору, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками. 23.02.2023 о 16:02:50 позивачем з поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ 19 направлено на поштову адресу відповідача вул. Теліги Олени, 6, Київ, 04112, та о 16:41 (4:41 РМ) направлено на електронну адресу office@uniqua.ua повідомлення про страховий випадок №8 від 23.02.2023, що підтверджується доданими позивачем до позовної заяви повідомленням вих. №8 від 23.02.2023 за підписом директора відповідача Власенка А.В., роздруківкою електронного листа, описом вкладення до цінного листа та доданим до нього фіскальним чеком поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ

19. У повідомленні про страховий випадок позивачем вказано про настання 24.02.2022 страхового випадку за Договором, а саме втрату застрахованого майна внаслідок війни російської федерації з Україною. Зокрема, в повідомленні вказано, що починаючи з 24.02.2022 і до цього часу територія місцезнаходження застрахованого майна тимчасово окупована військами рф і органи державної влади України не здійснюють на цій території своїх повноважень; що внаслідок цих подій позивач, незважаючи на наявність запису про державну реєстрацію права власності, фактично втратив всі правомочності власника застрахованого майна, оскільки практичне здійснення володіння, користування та розпорядження цим майном не є можливим; що компетентні органи державної влади України не можуть забезпечити реалізацію права власності на застраховане майно в умовах окупації відповідної території; що відсутня можливість отримання будь-якої інформації про стан застрахованого майна; що вищенаведені обставини вказують на те, що в даному випадку має місце не суто відсутність доступу до застрахованого майна, а його фактична втрата страховиком; що застраховане майно вибуло як із володіння, користування і розпорядження позивача, так і з-під юрисдикції державних органів України, а будь-які інструменти для повернення майна у передбачуваному майбутньому у позивача відсутні, що свідчить про втрату застрахованого майна, в розумінні пункту 6 Договору. 24.02.2023 позивачем з поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ 19 направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування вих. №10 від 24.02.2023, в якій позивач, посилаючись на ті ж обставини, що і в повідомленні про страховий випадок, просив відповідача виплатити страхове відшкодування за втрату майна. На підтвердження факту настання страхового випадку до цієї заяви позивачем було додано: 1) копію повідомлення вих. № 8 від 23.02.2023; 2) копію договору добровільного страхування майна № 001443/2001/0000015; 3) інформацію про ТОВ «Віндкрафт Каланчак» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 4) копію статуту ТОВ «Віндкрафт Каланчак» з описом, що містить ключ доступу до електронної версії статуту; 5) копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.08.2013; 6) копії технічних паспортів на застраховане майно; 7) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо застрахованого майна; 8) балансову довідку від 23.02.2023; 9) копію запиту вих. № 95 від 05.07.2022 з доказами направлення; 10) копію листа ГУ ДСНС України у Херсонській області №6601-196/02 від 19.07.2022; 11) копію адвокатського запиту вих. № 1-06-02/23 від 06.02.2023 з доказами направлення; 12) копію листа ГУ ДСНС України у Херсонській області №6602-456/66 від 10.02.2023 з копією конверта і інформацією про дату вручення; направлення заяви підтверджується доданими позивачем до позовної заяви заявою про виплату страхового відшкодування за підписом генерального директора відповідача Власенка А.В., описом вкладення до цінного листа та доданим до нього фіскальним чеком поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ 19. 04.04.2023 позивачем направлено на адресу відповідача листа вих. №13 від 03.04.2023 з проханням повідомити про прийняте у страховій справі рішення, що підтверджується доданими до позовної заяви листом за підписом генерального директора відповідача Власенка А.В., описом вкладення до цінного листа та доданим до нього фіскальним чеком поштового відділення АТ "Укрпошта" ВПЗ Київ

19. Листом вих. № 00555119 від 06.04.2023 відповідач, у відповідь на лист (повідомлення) позивача №8 від 23.02.2023, повідомив, що для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування, страхувальник зобов`язаний надати страховику документи, що підтверджують настання та обставини страхового випадку, факт втрати, знищення або пошкодження застрахованого майна; наголосив, що відсутність доступу до майна сама по собі не є підставою для визнання страхового випадку; попросив надати докази стосовно реального стану застрахованого майна та обставин його втрати, знищення або пошкодження; вказав, що перелік документів, що підтверджують факт настання збитків, передбачений умовами пункту 8 договору; зазначив, що відповідно до пункту 3.1.4. не визнається страховим випадок та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу; водночас запропонував позивачеві надати додаткову інформацію та документи відповідно до умов договору, для прийняття відповідного рішення щодо заявленого випадку. 20.04.2023 позивач, у відповідь на лист відповідача від 06.04.2023, направив останньому листа вих. №18 від 20.04ю2023 з додатками: (1) копією адвокатського запиту вих. № 1-24-02/23 від 24.02.2023 з доказами направлення; 2) копією листа Херсонської обласної військової адміністрації № 317-08-09-320/23 від 06.03.2023; 3) балансовою довідкою №9 від 23.02.2023), в якому повідомив, що в доданій до заяви про виплату страхового відшкодування балансовій довідці №9 було виявлено технічні описки у даті та реквізитах компанії, а тому ним надається балансова довідка з виправленими даними; відносно обставин втрати застрахованого майна позивач повторно зазначив, що з 24.02.2022 і до цього часу територія місцезнаходження застрахованого майна тимчасово окупована військами рф і органи державної влади України не здійснюють на цій території своїх повноважень; а також, що з 30.09.2022 територію Херсонської області було анексовано російською федерацією з посиланням на «Договір між Російською Федерацією і Херсонською областю про прийняття Херсонської області і створення у складі Російської Федерації нового суб`єкта» від 30.09.2022, на підставі якого було прийнято Федеральний конституційний закон від 04.10.2022 № 8-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Херсонської області і створення у складі Російської Федерації нового суб`єкта - Херсонської області; і що не визнаючи легітимності прийнятих державою-агресором нормативних актів, внаслідок вищезазначених подій позивач фактично втратив всі правомочності власника застрахованого майна, оскільки практичне здійснення володіння, користування та розпорядження цим майном є неможливим; додатково позивач зазначив про отримання листа Херсонської обласної військової адміністрації, в якому остання зазначила, що застраховане майно розташоване на тимчасово окупованій російською федерацією території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зважаючи на наведені ним вище обставини, позивач просив у встановлені Договором строки прийняти рішення про визнання або відмову у визнанні події страховим випадком, а в разі продовження строку на прийняття відповідних рішень в межах, визначених пунктом 8.8. Договору - додатково повідомити про це позивача. Направлення листа підтверджується доданими до позовної заяви листом за підписом генерального директора відповідача Власенка А.В., описом вкладення до цінного листа та доданим до нього фіскальним чеком поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Княжичі. Листом вих. № 00555119 від 15.05.2023 відповідач, у відповідь на лист позивача вих. №18 від 20.04.2023, повідомив, що до процесу врегулювання залучаються перестраховики та всі зацікавлені сторони; що страховим випадком за договором вважається факт завдання збитку/збитків, що виникли внаслідок і безпосередньо спричинені однією дією або серією дій; також, посилаючись на пункти 6.2.7., 12.11. Умов, звернув увагу позивача на те, що повідомлення про випадок було надано позивачем 24.02.2023, а також, що необхідність доведення того, що збиток покривається за цим Договором, не є виключенням зі страхових випадків та підлягає сплаті, покладається на страхувальника; зазначив, що згідно умов Договору та Правил страхування під втратою/знищенням майна вважається такий його стан, коли витрати на його відновлення дорівнюють або перевищують вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку, або страхову суму за договором страхування, в залежності від того, яке значення менше, і що втрата доступу до приміщення або втрата права володіння, користування та розпорядження майном є іншим страховим випадком, який не покривається умовами укладеного Договору; звернув увагу на те, що відповідно до пункту 3.1.4. Договору не визнається страховим випадок та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки внаслідок неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу; зазначив, що надані позивачем докази збитку не містять інформації, яка вимагається Договором, тому відповідач не може прийняти їх для задоволення вимог Договору. Оскільки відповідач не прийняв жодних рішень (ні про визнання події страховим випадком, ні про відмову у визнанні події страховим випадком), позивач звернувся до суду з даним позовом. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення в Україну, у зв`язку з чим Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан. 23.02.2023 позивачем направлено на e-mail та на поштову адресу відповідача повідомлення про страховий випадок №8, в якому вказано про настання 24.02.2022 страхового випадку за Договором, а саме, втрати застрахованого майна внаслідок війни російської федерації з Україною. 24.02.2023 позивачем направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування №10. 04.04.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист з проханням повідомити про прийняте у страховій справі рішення. Листом від 06.04.2023 відповідач просив позивача надати додаткову інформацію та документи стосовно реального стану застрахованого майна та обставин його втрати, знищення або пошкодження. 20.04.2023 позивач направив відповідачеві листа №18 з поясненнями щодо поставлених питань та просив у встановлені Договором строки прийняти рішення про визнання або відмову у визнанні події страховим випадком, а в разі продовження строку на прийняття відповідних рішень в межах, визначених пунктом 8.8. Договору - додатково повідомити про це позивача. Обґрунтовуючи підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування, позивач у позовній заяві посилається на частину другу статті 8 Закону України «Про страхування», пункти 3.1., 6., 6.7., 7.2., 9.2. Договору, пункти 1.14., 1.8., 6.4.3., 6.4.4, 8.1., 8.5.-8.7., 9.1., підпункт 2 пункту 1.23. Умов, частину першу статті 316, частину першу статті 317, пункт третій частини першої статті 988 Цивільного кодексу України, пункт перший частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частину 4 статті 41 Конституції України, пункт другий частини першої статті 3, статтю 16 Цивільного кодексу, статтю 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1, 13 Конвенції. Позивач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 і до цього часу територія місцезнаходження застрахованого майна, а саме територія Скадовського (раніше - Каланчацького) району Херсонської області, тимчасово окупована військами рф і органи державної влади України не здійснюють на цій території своїх повноважень. Внаслідок цих подій позивач, незважаючи на наявність запису про державну реєстрацію права власності, фактично втратив всі правомочності власника застрахованого майна, оскільки практичне здійснення володіння, користування та розпорядження цим майном не є можливим. В свою чергу, компетентні органи державної влади України повідомили позивачу про неможливість забезпечити реалізацію права власності на застраховане майно в умовах окупації відповідної території. З огляду на ці обставини, забезпечення позивачу реалізації його права власності на застраховане майно неможливе. Вищенаведені обставини вказують на те, що в даному випадку має місце втрата позивачем застрахованого майна. Отже, з 24.02.2022 застраховане майно вибуло як із володіння, користування і розпорядження позивача, так і з-під юрисдикції державних органів України, а будь-які інструменти для повернення майна у передбачуваному майбутньому у позивача відсутні, що свідчить про втрату застрахованого майна, в розумінні пункту 6 договору. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем не доведено факт настання страхового випадку; подія, про існування якої стверджує позивач, підпадає під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування; позивачем несвоєчасно повідомлено про настання страхового випадку, не подано усі необхідні документи, що підтверджують факт і обставини настання страхового випадку і розмір завданих збитків; відповідачем не порушено зобов`язань за Договором та прав позивача; у позивача відсутнє порушене право, а відтак право на звернення до суду з позовом. Посилаючись на статті 979, 980, 988, частини другу, третю статті 991, пункт п`ятий частини першої статті 989 Цивільного кодексу України, статті 4, 6, 8, 9, 16, 20, 26 Закону України «Про страхування», частину третю статті 5, частини четверту і п`яту статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», пункти 1.23., 3.1.2., 3.1.4., 6.1.4., 6.4.3., 7.1., 7.2., 8.1.6., 8.5., 10.1.5., 12.12. Умов, відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту настання страхового випадку - факт втрати застрахованого майна внаслідок війни рф з Україною, не надано доказів на підтвердження настання страхового випадку, не доведено, що неможливість володіння, користування та розпорядження застрахованим майном не є виключенням зі страхових випадків; вказує, що втрата правомочностей власника майна, окупація території місцезнаходження застрахованого майна військами рф, перебування майна на тимчасово окупованій території, нездійснення органами державної влади України своїх повноважень на тимчасово окупованій території, вибуття застрахованого майна з-під юрисдикції державних органів України, не є втратою майна; зазначає, що позивач несвоєчасно (через рік) повідомив відповідача про настання страхового випадку, що, на думку відповідача, є самостійною і достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; звертає увагу суду на непослідовність та недобросовісність дій позивача. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що пред`явлений позивачем позов не підлягає задоволенню судом. Треті особи повністю підтримали позицію відповідача. Додатково звернули увагу суду на практику Високого суду Англії та Уельсу, а саме, висновки, викладені в рішенні від 12.06.2024 у справі № CL-2023-000219. Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду. Так, частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 979 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 8 Закону страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Положеннями статті 9 Закону визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком і страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до статті 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Надаючи оцінку підставам та предмету позовних вимог, суд, з посиланням на положення статей 8, 26 Закону України «Про страхування», пункту 6 договору, пункти 7.1.1. - 7.1.3., 8.1.1. - 8.1.12., 8.2., 8.3., 8.5., 12.12 Умов, пункти 4.2.22., 12.2.1. Правил, приписи статей 73-77, 86 ГПК України, правильно виходив з необхідності з`ясування таких фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи: 1) чи має місце втрата позивачем застрахованого майна, тобто чи підтверджується матеріалами справи «страховий випадок»; 2) чи виникли збитки внаслідок страхового ризику і безпосередньо спричинені дією страхового ризику (чи наявний причинно-наслідковий зв`язок між втратою застрахованого майна і війною); 3) чи покриваються вказані збитки за укладеним сторонами договором, чи не є вказані збитки виключенням зі страхових випадків чи обмеженнями страхування; 4) чи дотримався позивач вимог розділу 7 Умов (дій у разі настання страхового випадку), зокрема, чи своєчасно повідомив позивач відповідача про настання страхового випадку (пункт 7.1.1. Умов); чи надав письмове підтвердження повідомлення про подію (пункт 7.1.2. Умов); чи проінформував позивач відповідні органи про настання страхового випадку та отримав від них документи, що підтверджують факт та обставини настання випадку (пункт 7.1.3. Умов); 5) чи дотримався позивач вимог розділу 8 Умов (умов здійснення виплати страхового відшкодування), а саме, чи надав позивач відповідачу всі передбачені договором документи на підтвердження настання страхового випадку і розміру збитків (пункти 8.1.1.-8.1.12. Умов); 6) чи порушив відповідач встановлене у пунктах 6.4.3., 6.4.4, 8.5., 8.6 Умов договору зобов`язання розглянути подані позивачем документи, прийняти рішення щодо визнання події страховим випадком і виплати страхового відшкодування у встановлений договором строк; 7) чи наявні передбачені законом чи Договором підстави для виплати (відмови у виплаті) страхового відшкодування; 8) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи. Вирішуючи питання, чи мав місце страховий випадок та ті обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення позивача і відповідача, оцінюючи зазначені обставини, надаючи оцінку зазначеним аргументам учасників справи, суд першої інстанції слушно виходив з того, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (стаття 8 Закону) Пунктом 6 договору передбачено, що страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання зазначених у пунктах 6.1. - 6.7. Договору подій (страхових ризиків), визначення яких наведені в Умовах добровільного страхування майна. Згідно з визначеннями, наведеними в Умовах добровільного страхування майна, «страховим випадком», «одним страховим випадком» за цим договором вважатиметься факт завдання збитку/збитків, що виникли внаслідок і безпосередньо спричинені однією дією або серією дій. Тривалість і обсяг будь-якого «одного страхового випадку» обмежується всіма збитками, понесеними страхувальником щодо майна, застрахованого за цим договором, під час періоду у 72 послідовні години, що виникли внаслідок або в результаті однієї причини. Проте, жодний такий період у 72 послідовні години не може виходити за рамки строку дії договору, крім випадків, коли страхувальник вперше зазнав прямого матеріального збитку до закінчення строку дії договору, а також починатись до початку строку дії договору (пункт 1.24. Умов); «війна» означає силову боротьбу між двома або більше суверенними націями, що ведеться з будь-якої причини, озброєний конфлікт суверенних сил та (або) оголошених або неоголошених та відкритих ворожих актів між суверенними націями, з врахуванням виключення, зазначеного в пункті 3.1.3. цих Умов (пункт 1.28. Умов). Відповідно до визначення, наведеного в пункті 4.2.22. Правил добровільного страхування майна, під «усіма ризиками зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування» слід розуміти, якщо інше не передбачено договором страхування, втрату або пошкодження застрахованого майна в результаті прямого непередбачуваного впливу на нього ззовні будь-якого шкідливого фізичного фактору, що не виключений відповідно до Правил та (або) договору страхування. Під втратою або пошкодженням застрахованого майна в результаті дії усіх ризиків зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування, слід розуміти, якщо інше не передбачено договором страхування, несприятливу зміну фізичного стану застрахованого майна, що страхувальник або його працівники не передбачили, а також не могли передбачити на підставі всіх професійних навичок, необхідних для здійснення своєї діяльності. Якщо інше не передбачено договором страхування, незначні зміни, які не зменшують вартість застрахованого майна, як втрата або пошкодження застрахованого майна не розглядаються. Втратою/знищенням майна, якщо інше не передбачено умовами договору, вважається такий його стан, коли витрати на його відновлення дорівнюють або перевищують вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку, або страхову суму за договором, в залежності від того, яке значення менше (абзац другий пункту 12.2.1. розділу 12 Правил). Враховуючи положення статті 8 Закону, пункт 6 Договору, зміст понять «страховий випадок», «страховий ризик», «втрата/знищення майна», «втрата або пошкодження застрахованого майна», «війна», визначення яких наведені в пунктах 1.24., 1.28. Умов, пунктах 4.2.22., 12.2.1. Правил, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховим випадком (втратою застрахованого майна внаслідок війни) є факт понесення страхувальником збитків внаслідок прямого непередбачуваного впливу на застраховане майно силової боротьби між двома або більше суверенними націями, що ведеться з будь-якої причини, озброєного конфлікту суверенних сил та (або) оголошених або неоголошених та відкритих ворожих актів між суверенними націями, і безпосередньо спричинені однією дією або серією дій. При цьому, сторонами у Договорі погоджено, що не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню, зокрема: шкода/збитки внаслідок події, що прямо або опосередковано сталася внаслідок захоплення, конфіскації, націоналізації, реквізиції, експропріації, затримання, законного чи незаконного заволодіння, зайняття, ембарго, відчуження, а також втрату або пошкодження застрахованого майна на виконання закону, наказу, постанови або вказівок будь-якого органу влади, втрати або пошкодження застрахованого майна внаслідок контрабанди або незаконного перевезення або незаконної торгівлі (пункт 3.1.2. Умов); шкода/збитки внаслідок затримки, втрати частки ринку, неможливості використання, неможливості доступу до застрахованого майна, закриття бізнесу або відкликання ліцензії, амортизації, обмеженості в функціональності, витрати на прискорення відновлення перерви діяльності (пункт 3.1.4. Умов). А також, що в будь-якій заяві чи вчиненій дії по повідомленню про настання збитку по даному договору необхідність доведення того, що збиток покривається за цим договором, не є виключенням зі страхових випадків та підлягає сплаті, покладається на страхувальника (пункт 12.12 Умов). Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував те, що у разі настання випадку, який має ознаки страхового, страхувальник зобов`язаний, зокрема: 1) негайно, протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин, звернутися у цілодобовий інформаційний центр страховика і повідомити про випадок, що стався, за телефонами: +38 (044) 225 60 00; + 38 (097) 170 0373 (Київстар); + 38 (066) 170 0373 (Vodafone); +38 (093) 170 03 73 (Lifecell) або на e-mail: office@uniqua.ua (пункт 7.1.1. Умов); 2) протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту настання випадку надати особисто або надсилає факсом, поштовим зв`язком страховику письмове підтвердження повідомлення про подію (пункт 7.1.2. Умов); 3) негайно проінформувати відповідні органи, виходячи з їх компетенції (органи внутрішніх справ, пожежної охорони, аварійні служби тощо) про настання страхового випадку та отримати від них документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку (пункт 7.1.3. Умов); а також, що при настанні події, яка має ознаки страхового випадку, страхувальником повинні бути надані страховику такі документи: 8.1.1. повідомлення страхувальника (вигодонабувача) про настання події, яка має ознаки страхового випадку; 8.1.2. письмова заява страхувальника (вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування з переліком знищеного, втраченого чи пошкодженого майна; 8.1.3. договір (страховий поліс, страховий сертифікат) або його нотаріально завірену копію; 8.1.4. установчі документи, виписка про реєстрацію страхувальника (вигодонабувача) - юридичної особи, копія довідки про присвоєння страхувальнику (вигодонабувачу) - фізичній особі податкового номеру, копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість страхувальника (вигодонабувача) - юридичної особи або інших документів, що видаються державними органами з метою обліку платників податку та внесення їх до відповідних реєстрів; 8.1.5. документи, що підтверджують наявність майнового інтересу страхувальника (вигодонабувача) і засвідчують його право власності (володіння, користування) на застраховане майно (договір купівлі-продажу, свідоцтво про приватизацію, свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав, технічний паспорт та план-схема бюро технічної інвентаризації (БТІ), договір оренди тощо); 8.1.6. документи компетентних органів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку, в т.ч. при настанні збитків в результаті протиправних дій третіх осіб, пошкодження або знищення Застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб та інших протиправних дій, що застраховані, - копію заяви Страхувальника до органів внутрішніх справ або інших компетентних органів, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, рішення органів МВС (прокуратури, суду тощо) по справі і т.п., при наявності охорони силами сторонніх організацій - договір щодо надання охоронних послуг; 8.1.7. фото, кіно, відеоматеріали, описи, ескізи, плани, схеми, на яких зафіксовано зовнішній вигляд, розташування пошкодженого майна після настання страхового випадку (за наявності); 8.1.8. документи, що необхідні страховику для реалізації права вимоги до винних у заподіянні збитках осіб; 8.1.9. бухгалтерські та фінансові документи, що підтверджують розмір збитку та (або) наявність майнового інтересу, в т.ч. калькуляції на проведення ремонтних робіт, придбання нового майна замість втраченого або пошкоджено, чеки, рахунки фактури, квитанції, виписки з інвентарних книг, накладні, кошториси, калькуляції; 8.1.10. у разі страхування товарних та матеріальних запасів дані обліку про наявність товарних та матеріальних запасів на момент збитку та їх рух, прибуткові та видаткові накладні, митні декларації тощо, а також, за наявності, Положення про облікову політику щодо обліку наявності та руху товарних та матеріальних запасів; 8.1.11. копії матеріалів досудового розслідування на поточну дату за додатковою вимогою страховика (протокол, талон-повідомлення при реєстрації заяви та повідомлення про злочин тощо) та (або) процесуальні рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого, судді, суду; 8.1.12. інші документи та матеріали на вимогу страховика, що стосуються предмету страхування, причин та обставин настання страхового випадку й розміру збитків. Відповідно до пунктів 8.2. та 8.3. Умов страховик залишає за собою право змінити перелік документів, передбачених пунктом 8.1. Умов, а також вимагати у страхувальника додаткові документи, якщо з урахуванням конкретних обставин їх відсутність унеможливлює встановлення майнового інтересу, факту та причин настання страхового випадку та (або) визначення розміру збитків. У разі неможливості надання яких-небудь документів з об`єктивних причин, страхувальник зобов`язаний надати страховику письмове пояснення причин їхньої відсутності/ненадання. Пунктом 8.5. Умов передбачено, що рішення про визнання події страховим випадком приймається страховиком протягом 10-ти робочих днів після отримання всіх документів, зазначених у пункті 8.1. цього Договору. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником, без поважних на це причин, про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом, Правилами та договором страхування (пункти 10.1.5. та 10.1.8. Умов). Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач повідомив про настання 24.02.2022 страхового випадку, а саме, втрату застрахованого майна (втрату усіх правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном, неможливість практичного здійснення володіння, користування та розпорядження застрахованим майном) внаслідок повномасштабного вторгнення військами російської федерації на територію України та окупації усієї території Скадовського (раніше - Каланчацького) району Херсонської області, на території якого знаходилось застраховане майно, та неможливість реалізації права власності на застраховане майно в умовах окупації відповідної території. Із поданих позивачем доказів та пояснень убачається, що окупація території місцезнаходження застрахованого майна призвела до втрати позивачем можливості володіти, користуватись і розпоряджатись майном; неможливість здійснення володіння, користування і розпорядження застрахованим майном внаслідок окупації території Скадовського району є обставиною, що підтверджує втрату майна; приїжджати на територію застрахованого майна заборонено, відомостей про розташування вибухових об`єктів та безпечні шляхи проїзду у співробітників позивача не було, доступу в працівників до турбін немає; будь-яка спроба прибути до місцезнаходження такого майна несла для співробітників загрозу бути покаліченими, закатованими, розстріляними чи підірваними на закладених окупантами мінах; позивач з 24.02.2022 не може вільно прибувати за місцезнаходженням застрахованого майна; приблизно в 7 ранку 24.02.2022 через небезпеку для обладнання та для життя і здоров`я персоналу ВЕС «Мирненська» була зупинена за рішенням начальника станції і всі ВЕУ переведені в режим СТОП; в силу фактичних обставин наведених вище, а саме, окупації території місцезнаходження майна, неможливості прибуття до майна та його використання, що спростовує створену записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно презумпцію володіння позивача застрахованим майном, наразі застраховане майно не може вважатись таким, «яке є у позивача» в розумінні ст. 656 ЦК України; провести фізичний огляд застрахованого майна неможливо з відомих усім об`єктивних причин. У службовій записці технічного директора Федорова С.В. від 25.02.2022 на ім`я генерального директора позивача вказано, що «приблизно в 6 ранку 24 лютого 2022 року почули вибухи, постріли. В районі знаходження ВЕС «Мирненська» була помічена військова техніка з прапорами рф», і що «для уникнення аварій та збереження обладнання ВЕС зупинили станцію, припинили генерацію та перевели всі робочі ВЕУ у холостий режим. З огляду на загрозу для життя, співробітники тимчасово покинули територію ВЕС та підстанцій ВЕС»; в службовій записці від 24 березня 2022 року технічний директор доповідав, що «військові рф забороняють виїжджати до ВЕС». В листі ТОВ «Вестас Юкрейн» від 28 лютого 2022 року, адресованому на ім`я директора позивача, директор ТОВ «Вестас Юкрейн» повідомив про форс-мажорні обставини, з огляду на розпочату рф наступальну військову операцію проти України, військові дії і необхідність дотримуватись рекомендацій і вказівок уряду України, що перешкоджає постачальнику послуг "фізично отримати доступ до об`єкта». В заяві свідка від 26 вересня 2023 року директор позивача зазначив, що «окупанти не дозволяли виїжджати на територію розташування застрахованого майна». Тобто, втрату застрахованого майна (неможливість практичного здійснення володіння, користування та розпорядження застрахованим майном) позивач пов`язує з окупацією території, на якій знаходилось застраховане майно, неможливістю доступу до застрахованого майна та, як наслідок, неможливістю реалізації права власності на застраховане майно в умовах окупації відповідної території. Враховуючи зазначені позивачем у повідомленні про страховий випадок, заяві про виплату страхового відшкодування, позовній заяві, відповіді на відзив обставини, та додані до відповіді на відзив докази, на які позивач посилається на підтвердження втрати ним застрахованого майна та в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що неможливість позивача володіти, користуватись і розпоряджатись застрахованим майном (неможливість здійснення володіння, користування і розпорядження застрахованим майном, неможливість технічного обслуговування вітроелектростанції), зумовлена відсутністю та неможливістю доступу до застрахованого майна внаслідок окупації території місцезнаходження застрахованого майна, а не прямим безпосереднім впливом збройного конфлікту чи неоголошених та відкритих ворожих актів з боку російської федерації на застраховане майно, а тому неможливість позивача володіти, користуватись і розпоряджатись майном (неможливість здійснення володіння, користування і розпорядження застрахованим майном) внаслідок окупації території Скадовського району, на території якого знаходиться застраховане майно, не підтверджує настання страхового випадку (втрату застрахованого майна внаслідок війни) та не є страховим випадком в розумінні пункту 6 Договору, пунктів 1.24., 1.28. Умов, пунктів 4.2.22., 12.2.1. Правил. За таких обставин, зазначені позивачем у повідомленні про страховий випадок, заяві про виплату страхового відшкодування, позовній заяві та відповіді на відзив, заяві свідка, службовій записці обставини щодо неможливості здійснення володіння, користування і розпорядження застрахованим майном, як і збитки позивача внаслідок фактичної неможливості здійснення ним володіння, користування і розпорядження застрахованим майном спричинені неможливістю доступу позивача до застрахованого майна внаслідок окупації території Скадовського району. Однак, як правильно виснував суд першої інстанції з посиланням на пункт 3.1.4. Умов, збитки внаслідок неможливості доступу, неможливості використання застрахованого майна не є страховим випадком та не підлягають відшкодуванню. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно підкреслив, що за умовами укладеного сторонами Договору відповідачем застраховано конкретне визначене у договорі майно (вітрові електроустановки (далі - ВЕУ) №№ 1-11, 14-20, 12, 13, 21-33, 35-40 Мирненської вітрової електростанції, вітрова електростанція «Мирненська», трансформаторні підстанції, повітряні лінії (які в договорі визначені як «Застраховане майно»), а не право власності позивача на зазначене застраховане майно, а страховим випадком, за умовами пункту 6 договору, є факт понесення позивачем збитків внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого майна в результаті настання зазначених у договорі подій (страхових ризиків), на випадок яких було здійснено страхування, та які, відповідно до статті 8 Закону, мають ознаки ймовірності та випадковості настання. Отже, майно і право власності на майно, та відповідно втрата майна і втрата права власності на майно є різними за змістом поняттями. Суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що втрата майна може мати місце, наприклад, у зв`язку зі знищенням майна або у зв`язку з крадіжкою чи захопленням майна, тоді як втрата права власності на майно може мати місце, наприклад, у зв`язку з націоналізацією, реквізицією чи конфіскацією майна, відчуженням власником свого майна, відмовою власника від права власності, припинення юридичної особи чи смерті власника (стаття 346 ЦК України). Крім того, втрата майна не завжди означає втрату права власності на майно (наприклад, при крадіжці в особи майна власник не втрачає право власності на майно), а втрата (припинення) права власності на майно не завжди означає втрату майна (наприклад, особа може втратити право власності на майно у зв`язку з відчуженням майна, але майно може ще якийсь певний час у неї знаходитись). Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виснував, що втрата майна і втрата особою права власності на майно є різними страховими випадками. Страхування майна здійснювалось за правилами страхування майна (пункт 11 статті 6 Закону), а страхування припинення права власності та інших майнових прав (титульне страхування) здійснюється за правилами страхування фінансового ризику (пункт 18 статті 6 Закону), відповідно до додатку 1 до Правил страхування фінансових ризиків «Особливі умови добровільного страхування фінансового ризику втрати (припинення) права власності та інших майнових прав (титульне страхування)». Наявними у справі доказами (інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), доданими позивачем до позовної заяви, підтверджується, що позивач залишається власником застрахованого майна. Крім того, згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач за своєю правовою природою не є страховим випадком, з огляду на умови укладеного між сторонами Договору страхування. Надаючи оцінку обставинам повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку, колегія суддів виходить з того, що пунктом п`ятим частини першої статті 989 Цивільного кодексу України, статтею 20 Закону встановлено обов`язок страхувальника повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. За умовами договору, у разі настання випадку, який має ознаки страхового, позивач зобов`язаний був негайно, протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин звернутися у цілодобовий інформаційний центр відповідача і повідомити про випадок, що стався, за телефонами або на e-mail (пункт 7.1.1. Умов); протягом 48 (сорока восьми) годин з моменту настання випадку надати особисто або надіслати факсом, поштовим зв`язком відповідачу письмове підтвердження повідомлення про подію (пункт 7.1.2. Умов); негайно проінформувати відповідні органи, виходячи з їх компетенції (органи внутрішніх справ, пожежної охорони, аварійні служби тощо) про настання страхового випадку та отримати від них документи, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку (пункт 7.1.3. Умов). Учасниками справи не заперечується, що позивач повідомив відповідача про настання 24.02.2022 страхового випадку (втрату застрахованого майна внаслідок війни російської федерації з Україною) лише 23.02.2023, шляхом направлення з поштового відділення на поштову адресу відповідача і на електронну адресу відповідача office@uniqua.ua повідомлення про страховий випадок №8 від 23.02.2023, тобто через рік після заявленої позивачем дати настання страхового випадку. Крім того, позивач стверджує, що на підтвердження настання страхового випадку (втрати застрахованого майна внаслідок війни), на виконання вимог пункту 8.1. Умов, 24.02.2023 було направлено відповідачу всі наявні документи, передбачені в пункті 8.1. Умов. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування вих. №10 від 24.02.2023, до якої на підтвердження факту настання страхового випадку було додано такі документи: 1) копію повідомлення вих. № 8 від 23.02.2023; 2) копію договору добровільного страхування майна № 001443/2001/0000015; 3) інформацію про ТОВ «Віндкрафт Каланчак» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 4) копію статуту ТОВ «Віндкрафт Каланчак» з описом, що містить ключ доступу до електронної версії статуту; 5) копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.08.2013; 6) копії технічних паспортів на застраховане майно; 7) інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо застрахованого майна; 8) балансову довідку від 23.02.2023; 9) копію запиту вих. № 95 від 05.07.2022 з доказами направлення; 10) копію листа ГУ ДСНС України у Херсонській області №6601-196/02 від 19.07.2022; 11) копію адвокатського запиту вих. № 1-06-02/23 від 06.02.2023 з доказами направлення; 12) копію листа ГУ ДСНС України у Херсонській області №6602-456/66 від 10.02.2023 з копією конверта і інформацією про дату вручення; направлення заяви підтверджується доданими позивачем до позовної заяви заявою про виплату страхового відшкодування за підписом генерального директора відповідача Власенка А.В. , описом вкладення до цінного листа та доданим до нього фіскальним чеком поштового відділення АТ «Укрпошта» ВПЗ Київ

19. Судом першої інстанції також було встановлено, що до заяви про виплату страхового відшкодування вих. №10 від 24.02.2023 позивачем не було додано копії звернення позивача до правоохоронних органів щодо втрати застрахованого майна внаслідок окупації території місцезнаходження застрахованого майна, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; матеріали справи копії таких документів також не містять. Надаючи оцінку цим обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не дотримався вимог розділу 7 Умов (дій у разі настання страхового випадку) щодо своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, надання письмового підтвердження повідомлення про подію, інформування відповідних органів про настання страхового випадку та отримання від них документи, що підтверджують факт та обставини настання випадку, та не дотримався вимог розділу 8 Умов (умов здійснення виплати страхового відшкодування), оскільки не надав відповідачу всі передбачені договором документи на підтвердження факту і обставин настання страхового випадку і розміру збитків, зокрема, документів компетентних органів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку, зокрема, копії заяви до органів внутрішніх справ або інших компетентних органів, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (пункт 8.1.6). Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може. Так, за висновком суду першої інстанції, єдиними документами, які не додав позивач до заяви про виплату страхового відшкодування є звернення позивача до правоохоронних органів щодо втрати застрахованого майна внаслідок окупації території місцезнаходження застрахованого майна, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Одночасно, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами спірне майно розташовано за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, Мирненська селищна рада. Ця територія була окупована у лютому 2022 року, та, станом на час розгляду спору судами, - залишається окупованою. Ці обставини є загальновідомими, отже, не потребують доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про тимчасово окуповану територію України» органи державної влади, представницький орган Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території не діють з дня початку тимчасової окупації такої території до дня її звільнення від тимчасової окупації. Відповідно, позивач не мав можливості звернутись до правоохоронних органів щодо втрати застрахованого майна за місцезнаходженням такого майна, та надати копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Пунктом 8.5. Умов передбачено, що рішення про визнання події страховим випадком приймається страховиком протягом 10-ти (десяти) робочих днів після отримання всіх документів, зазначених у пункті 8.1. цього Договору. Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, отримавши від нього заяву про виплату страхового відшкодування з доданими до неї документами зобов`язаний був розглянути ці документи та прийняти рішення про виплату або ж про відмову у виплаті страхового відшкодування. Натомість, відповідач таких дій не вчинив. Отже, звернення позивача до суду із позовом, - є обґрунтованим, оскільки має місце порушення прав позивача, які ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами Договору. Разом з цим, оскільки під час розгляду спору судом було встановлено, що подія, на яку посилається позивач, з огляду на умови укладеного між сторонами Договору, - не є страховим випадком, колегія суддів, все ж таки погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позовних вимог, - відсутні. Оскільки під час розгляду спору було встановлено, що подія, на яку посилається позивач, - не є страховим випадком, то, відповідно питання своєчасності звернення позивача до відповідача із заявою про настання страхового випадку, не має правового значення для розгляду спору по суті. Відповідно до статті 991 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відповідно до частини другої статті 991 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, зокрема, несвоєчасне повідомлення страхувальником, без поважних на це причин, про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом, Правилами та Договором страхування (пункти 10.1.5. та 10.1.8. Умов). Зміст ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування», на які посилається суд першої інстанції, надають право страховику відмовитись від виплати страхового відшкодування, виключно за умови, що у нього виник обов`язок його виплатити. Натомість під час розгляду спору судом було встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт настання передбаченого Договором страхового випадку - втрати застрахованого майна внаслідок війни, позивачем у встановленому процесуальним законом і договором порядку не доведено, що заявлений ним збиток покривається за договором, не є виключенням зі страхових випадків та підлягає відшкодуванню, натомість, зібраними у справі доказами підтверджується, що заявлений позивачем випадок не підпадає під страховий випадок, який за умовами укладеного між сторонами договору є підставою для здійснення страхової виплати. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів також зауважує, що значна частина доводів апеляційної скарги, поданої на судове рішення від 17.07.2025 у підсумку зводиться до того, що судом першої інстанції надано неправильне тлумачення умовам укладеного Договору страхування в частині визначення поняття «втрата майна». Колегія суддів вважає такі доводи позивача безпідставними. За нормою ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 підтвердила усталену правову позицію Верховного Суду, що тлумачення правочинів має здійснюватися за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України, і що стаття 213 ЦК України встановлює три рівні тлумачення, перехід між якими можливий тільки за умови, що на попередньому рівні тлумачення не вдалося витлумачити зміст правочину: «

58. За частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу.

59. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

60. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (див., для прикладу, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 915/692/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 910/15161/18, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 19 грудня 2023 року у справі № 925/1205/22, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 757/5305/13-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/13820/16-ц, від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 тощо).

61. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.

62. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

63. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

64. Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення (див. постанови великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 916/2500/15, постанови об?єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19)». Згідно з преамбулою Договору страхування, цей Договір укладено відповідно «Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу)» від 14.01.2016. Те ж саме зазначено в преамбулі Умов добровільного страхування майна (аркуш 4 Договору), з якими Позивач ознайомлений (згідно з п. 12.6 Умов до Договору, Страхувальник з Правилами ознайомлений). Таким чином, Правила добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) від 14.01.2016 є частиною Договору страхування. Пунктом 4.2.22 Правил добровільного страхування майна від 14.01.2016, унормовано, що під втратою або пошкодженням Застрахованого майна в результаті дії усіх ризиків зовнішнього впливу, що не підпадають під виключення та обмеження страхування, слід розуміти, якщо інше не передбачено Договором страхування, несприятливу зміну фізичного стану Застрахованого майна, що Страхувальник або його працівники не передбачали, а також не могли передбачати на підставі всіх професійних навичок, необхідних для здійснення своєї діяльності. Якщо інше не передбачено Договором страхування, незначні зміни, які не зменшують вартість Застрахованого майна, як втрата або пошкодження Застрахованого майна не розглядаються. Отже, суд першої правильно витлумачив зміст поняття «втрата майна» на підставі першого рівня тлумачення, тобто на підставі буквального розуміння змісту цього поняття, оскільки зміст поняття «втрата майна» прямо розкритий у п. 4.2.22 Правил добровільного страхування майна, які є частиною Договору страхування. Натомість, доводи апеляційної скарги не містять жодного посилання на умови укладеного між сторонами Договору страхування, який би вказував на те, що предметом страхування є майнові права, а не власне майно (його фізичний стан), або ж що страховим випадком, передбаченим умовами договору є саме втрата позивачем, як власником цього майна можливості реалізувати права щодо цього майна, а не втрата цим майном його фізичних характеристик. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.07.2025 до суду надійшла подана відповідачем 22.07.2025 заява про розподіл судових витрат, у якій відповідач просить стягнути з позивача 1 986 134,89 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України. Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження витрат, понесених відповідачем ним подано договори про надання правничої допомоги, звіти щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, рахунки, платіжні інструкції, акти приймання виконаних робіт (надання послуг), зареєстровані податкові накладні. Так, 27.08.2012 відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» укладено Договір про юридичні послуги № 874-12 (загальні умови), відповідно до п. 2.2 якого, якщо сторони погодили Спеціальні Умови, такі Спеціальні Умови будуть застосовуватися до відносин між сторонами щодо Проекту, визначеного в Спеціальних Умовах, які, для цілей цього Проекту, будуть мати перевагу у випадку виникнення конфлікту з Загальними Умовами. 22.08.2023 відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» («ВКП») укладено Договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) №874-12-8 від 22.08.2023, у якому погоджено спеціальні умови на представництво інтересів Відповідача у справі №910/10750/23. У пункті 4 зазначеного Договору сторони погодили, що Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» надасть Клієнту юридичні послуги з представництва інтересів Клієнта в суді у справі № 910/10750/23 Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ «Віндкрафт Каланчак» про стягнення з Клієнта 7 542 685 473,00 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна від 04.11.2021 № 001443/2001/0000015, що включатиме такі послуги: - юридичний аналіз спірних правових відносин; вивчення та оцінка доказів та аналіз можливих варіантів правової позиції Клієнта в суді, погодження з Клієнтом правової позиції/стратегїї; - допомогу у збиранні доказів, надання рекомендацій щодо отримання конкретних доказів, які необхідні для обґрунтування правової позиції; - підготовку і подачу відзиву на позовну заяву, пояснень, заперечень на відповідь на відзив, заяв, клопотань, інших процесуальних документів, вивчення процесуальних документів та доказів, що подаються іншими сторонами, процесуальні дії у відповідь; - підготовку і подачу апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги або відзиву на касаційну скаргу, пояснень, заяв, клопотань, інших процесуальних документів, вивчення процесуальних документів та доказів, що подаються іншими сторонами, процесуальні дії у відповідь; - візити в суд для подачі процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засіданнях; - участь та представництво Клієнта в судових засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; - регулярні звіти Клієнту щодо стану Справи, подальших дій і очікуваних подій. У п. 5 Договору № 874-12- 8 від 22.08.2023 сторони домовились, що гонорар за послуги з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів Клієнта у Справі (за обсяг послуг і робіт, вказаний у пункті 4 вище, не включаючи ПДВ і Витрати не перевищить еквівалент: 1) в суді першої інстанції - 20 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 24 000 євро. 50% суми Гонорару за кожну інстанцію сплачується Клієнтом авансом до початку надання Послуг. Решта суми Гонорару обчислюється на основі погодинних ставок Адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» та сплачується Клієнтом після прийняття судом відповідної інстанції судового рішення у Справі. У п. 6 Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 874-12- 8 від 22.08.2023 сторони погодили, що інтереси Клієнта в Суді представлятимуть, зокрема, такі адвокати Адвокатського об`єднання: Богдан Шабаровський (погодинна ставка - 160 євро), Юрій Колос (погодинна ставка - 250 євро), Олег Качмар (погодинна ставка - 350 євро). Додатковим договором від 28.03.2025 відповідач та Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери», посилаючись на те, що обсяг фактично виконаних робіт (наданих послуг) з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції перевищив погоджений сторонами у Договорі гонорар, збільшили розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції до 35 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - до 42 000 євро. У зв`язку зі збільшенням розміру гонорару у п. 5 Договору (з врахуванням Додаткового договору) сторонами підтверджено, що частину Гонорару за першу інстанцію в сумі 392 856,00 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 471 427,20 грн, що становило еквівалент 10 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 12 000 євро, сплачено Клієнтом 15.09.2023 згідно з рахунком Адвокатського об`єднання № 2006 від 07.09.2023, та погоджено, що інша частина Гонорару за першу інстанцію у розмірі еквівалентному 15 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 18 000 євро, підлягає сплаті Клієнтом протягом 15 календарних днів після укладення цього додаткового договору. Решта Гонорару за першу інстанцію обчислюється на основі погодинних ставок Адвокатського об`єднання та сплачується Клієнтом після прийняття судом першої інстанції судового рішення у Справі. За надання професійної правничої допомоги з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції Адвокатським об`єднанням відповідачу було виставлено такі рахунки: - рахунок на передплату № 2006 від 07.09.2023 на суму 392 856,00 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 471 427,20 грн (еквівалент 10 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ -12 000 євро за курсом НБУ на дату виставлення рахунку - 50 % суми Гонорару з ПДВ відповідно до п. 5 Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 874-12-8 від 22.08.2023 у первісній редакції); - рахунок № 2006/1 від 06.12.2023 на суму 35 281,94 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 42 338,33 грн (понесені Адвокатським об`єднанням витрати на переклад документів, отримання витягів з англійського реєстру компаній, отримання висновків експертів, поштові і транспортні витрати, пов`язані зі справою); - рахунок № 3986 від 28.03.2025 на суму 671 206,50 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 805 447,80 грн (інша частина Гонорару за першу інстанцію у розмірі, еквівалентному 15 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 18 000 євро за курсом НБУ на дату виставлення рахунку відповідно до п. 5 Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 874-12-8 від 22.08.2023 з урахуванням Додаткового договору від 28.03.2025); - рахунок № 4361 від 18.07.2025 на суму 555 767,97 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 666 921,56 грн (еквівалент 10 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 12 000 євро за курсом НБУ на дату виставлення рахунку, з урахування знижки на гонорар у розмірі 39 % на суму 5 400 євро без ПДВ, відповідно до п. 5 Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 874-12-8 від 22.08.2023 з урахуванням Додаткового договору від 28.03.2025. Відповідач сплатив Адвокатському об`єднанню рахунок на передплату № 2006 від 07.09.2023 на суму 392 856,00 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 471 427,20 грн, рахунок № 2006/1 від 06.12.2023 на суму 35 281,94 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 42 338,33 грн, рахунок № 3986 від 28.03.2025 на суму 671 206,50 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 805 447,80 грн, загалом - на суму 1 099 344,44 грн. без ПДВ, а разом з ПДВ - 1 319 213,33 грн, що станом на дату виставлення рахунків становило 25 000 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 30 000 євро, та понесені витрати, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями, а саме: - платіжною інструкцією № 112264 від 15.09.2023 на суму 471 427,20 грн; - платіжною інструкцією № 130035 від 13.12.2023 на суму 42 338,33 грн; - платіжною інструкцією № 028150 від 07.04.2025 на суму 805 447,80 грн; Залишок гонорару у розмірі 484 527,00 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 666 921,56 грн, відповідно до п. 5 Договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 874-12-8 від 22.08.2023 з урахуванням Додаткового договору від 28.03.2025, виставленого Адвокатським об`єднанням рахунку № 4361 від 18.07.2025, ще підлягає сплаті відповідачем. Звітами від 05.01.2024 за період з серпня по грудень 2023 року, від 05.01.2024 за період з січня по грудень 2024 року та від 18.07.2025 за період з січня по липень 2025 року, які містять детальні описи виконаних адвокатами робіт (наданих послуг) та понесених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, підтверджується, що на надання Відповідачеві професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням, зокрема, адвокатами Качмарем О.Й. і Шабаровським Б. В., які представляли інтереси Відповідача в суді, за період з серпня 2023 року по липень 2025 року витрачено загалом 152,3 год. (адвокатом Шабаровським Б. В. - 98,5 год, а адвокатом Качмарем О. Й. - 53,8 год), вартість наданих адвокатами послуг, що включають в себе збір доказів, підготовку відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, заяви про залучення третіх осіб, пояснень та інших процесуальних документів, участь у 13 (тринадцяти) судових засіданнях (03.10.2023, 28.11.2023, 20.02.2024, 26.03.2024, 30.04.2024, 03.12.2024, 24.12.2024, 18.03.2024, 22.04.2025, 24.04.2025, 22.05.2025, 10.06.2025, 17.07.2025), з урахуванням їхніх погодинних ставок, склала 34 590 євро без ПДВ, а разом з ПДВ - 41 508 євро. При цьому, звітами підтверджується, що частина зазначених у звітах робіт (зустрічі і наради (обговорення) з відповідачем, електронне листування, телефонні переговори, тощо) була тарифікована Адвокатським об`єднанням за ставкою "0" (нуль) євро. Факт надання професійної правничої допомоги відповідно до вказаних вище рахунків і звітів на зазначену в них суму підтверджується також підписаними відповідачем та Адвокатським об`єднанням актами виконаних робіт (надання послуг) від 13.12.2023, від 28.03.2025, від 18.07.2025, а саме: - актом виконаних робіт (надання послуг) від 28.03.2025 на суму 471 427,20 грн; - актом виконаних робіт (надання послуг) від 13.12.2023 на суму 42 338,33 грн; - актом виконаних робіт (надання послуг) від 28.03.2025 на суму 805 447,80 грн; - актом виконаних робіт (надання послуг) від 18.07.2025 на суму 666 921,56 грн, а також зареєстрованими податковими накладними, а саме: - податковою накладною № 40 від 15.09.2023 на суму 471 427,20 грн з ПДВ; - податковою накладною № 43 від 13.12.2023 на суму 42 338,33 грн з ПДВ; - податковою накладною № 73 від 28.03.2025 на суму 805 447,80 грн з ПДВ. Надаючи оцінку поданим відповідачем доказам, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розмір судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з отриманням ним професійної правничої допомоги становить 1 655 112,41 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 1 986 134,89 грн. Вирішуючи питання про покладення на позивача витрат, понесених відповідачем у зв`язку з отримання правничої допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, документально підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатами послуг, предметом позову та значенням справи для сторін. Переглядаючи ухвалене судом додаткове рішення в апеляційному порядку, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України). Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Разом з цим, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що позивачем не було подано заперечень на клопотання відповідача про розподіл судових витрат. Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має також керуватись приписами частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України. Колегія суддів, переглядаючи справу в апеляційному порядку погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, а також про те, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Зокрема, як убачається зі змісту звіту від 05.01.2024 за період з серпня по грудень 2023 року адвокатами надано Клієнту послуг та додаткових витрат на загальну суму 19 720, 80 Євро (з ПДВ), що за офіційним курсом НБУ гривні до Євро на 05.01.2024 становить 821 765,23 грн. Зі змісту звіту від 15.01.2025 убачається, що за період з січня по грудень 2024 року адвокатами надано Клієнту послуг та додаткових витрат на загальну суму 13 859,22 Євро (з ПДВ), що за офіційним курсом НБУ гривні до Євро на 15.01.2025 становить 600 381,41 грн. Змістом звіту від 18.07.2025 зафіксовано, що за період з січня по липень 2025 року, адвокатами надано клієнту послуг та додаткових витрат на загальну суму 10 185,36 Євро (з ПДВ), що за офіційним курсом НБУ гривні до Євро на 18.07.2025 становить 493 480,70 грн. Загальна сума послуг, наданих адвокатами клієнту, що підтверджується звітами, становить 1 915 627,33 грн. При цьому, послуги надавалась не лише адвокатами, залученими до представництва інтересів відповідача у суді, а й інші особи. Також, до актів включено ряд інших витрат: переклад документів, поштові витрати, нотаріальні послуги, вартість послуг з виготовлення витягів з англійського реєстру компаній, послуги DHL. Зокрема, відповідно до звіту від 05.01.2024 саме Олегом Качмаром та Богданом Шабаровським надано послуг на загальну вартість 19 216,80 Євро з ПДВ, що становить 800 764,06 грн. В той час як загальна вартість послуг становить 19 720,80 Євро з ПДВ (821 765,23 грн). Решта послуг надана особами, що не представляли інтереси відповідача у суді. Відповідно до звіту від 15.01.2025 саме Олегом Качмаром та Богданом Шабаровським надано послуг на загальну вартість 10 539,60 Євро з ПДВ, що становить 456 675,47 грн. В той час як загальна вартість послуг становить 13 859,22 Євро з ПДВ (600 381,41 грн). Решта послуг надана особами, що не представляли інтереси відповідача у суді. Також у звіт включено послуги з перекладу документів, поштові витрати, нотаріальні послуги, послуги з виготовлення витягів з англійського реєстру компаній, послуги DHL. Відповідно до звіту від 18.07.2025 саме Олегом Качмаром та Богданом Шабаровським надано послуг на загальну вартість 10 131,60 Євро з ПДВ, що становить 490 876,02 грн. В той час як загальна вартість послуг становить 10 185,36 Євро з ПДВ (493 480,70 грн). У звіт включено поштові послуги. Отже, хоча загальна вартість юридичних та інших послуг наданих адвокатами відповідачу відповідно до звітів від 05.01.2024, від 15.01.2025 та від 18.07.2025 становить 1 915 627,33 грн, однак, вартість послуг наданих Олегом Качмаром та Богданом Шабаровським сукупно становить 1 748 315,55 грн. Як убачається із доданих до заяви актів від 28.03.2025, від 13.12.2023, від 28.03.2025, від 18.07.2025 вартість наданих за договором послуг становить 1 986 134,91 грн. При цьому, акти виконаних робіт не містять детального опису послуг, включених до їх вартості. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вартість наданих та підтверджених у встановленому законом порядку послуг становить 1 748 315,55 грн. Вирішуючи питання про покладення на позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів не може не врахувати, що звітами підтверджується надання таких правничих послуг як: вивчення ухвали про відкриття провадження; підготовка та подача адвокатських запитів до Нацполіції, ПраТ «НЕК «Укренерго», Офісу генерального прокурора; вивчення листування клієнта з перестраховиками; тім-дзвінок з клієнтом та перестраховиками; вивчення коментарів юристів перестраховиків до проекту відзиву; підготовка документів для подачі відзиву та подача відзиву в суд; підготовка листа до ЛЛойдс; вивчення відзиву Нацполіції у Херсонській області; підготовка та подача адвокатського запиту до АТ «Укрпошта»; підготовка та подача заяви про доступ до матеріалів справи у системі «Електронний Суд»; моніторинг інформації по справі; вивчення на юр. аналіз ухвал про продовження строку на подання відповіді на відзив; тімз-дзвінок з клієнтом, погодження правової позиції, обговорення відповіді на відзив та заперечень; ел. лист клієнту за результатами судового засідання; підготовка та подача адвокатського запиту до НЕК «Укренерго» щодо складання актів про виробіток та відпуск електроенергії; нарада з Клієнтом для обговорення проекту заперечень; електронне листування з Клієнтом; підготовка інформації для запиту на проведення лінгвістичної експертизи; підготовка документів для подачі в суд та фактична їх подача у суд; електронні повідомлення юристам перестраховиків; вивчення клопотання про відкладення розгляду справи; підготовка та направлення листів перестраховикам щодо необхідності підготовки та подачі пояснень, а також участі у судових засіданнях; подача процесуальних документів у суд; аналіз плану процесуальних дій у справі, підготовка та направлення звіту клієнту; підготовка та подача в суд нотаріально засвідчених перекладів на англійську мову ухвал та прохання про вручення за кордом проц.документів, додатковий юридичний аналіз правової позиції. Також, певні позиції постійно дублюються. Зокрема, обговорення питання про залучення перестраховиків до участі у справі наведені у двох звітах, підготовка та доповнення клопотання про залучення також має місце у двох звітах, з окремою оплатою за кожну позицію. Надаючи оцінку змісту звітів про надання послуг від 05.01.2024, від 15.01.2025 та від 18.07.2025, колегія суддів приходить до висновку, по-перше, про постійне дублювання послуг, які можна оцінити як правові (погодження правової позиції, додатковий аналіз, доповнення до проекту заяви тощо), по-друге, про включення до звітів послуг, які не можна віднести до правових. Зокрема, ведення електронного листування з клієнтом, дзвінки з клієнтом, аналіз ухвали про відкладення розгляду справи або про відкриття провадження у справі, аналіз плану процесуальних дій у справі, моніторинг інформації по справі тощо. Важливою є і та обставина, що представництво інтересів відповідача здійснювалось двома адвокатами, у зв`язку з чим такі послуги як: підготовка до участі у судовому засіданні, участь у судовому засіданні, підготовка відзиву, листа до перестраховиків, дзвінок з клієнтом та направлення клієнту звіту - також постійно дублювались. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що таким, що відповідає принципу розумності та обґрунтованості є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 993 067,45 грн, що складає 57% від підтвердженого розміру понесених витрат. Саме у такому розмірі, колегія суддів вважає, витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про розподіл судових витрат. Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 залишена колегією суддів без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак». Керуючись ст. ст. 129, 244, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/10750/23 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/10750/23, - без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі № 910/10750/23 задовольнити частково.

3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 у справі №910/10750/23 скасувати.

4. Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндкрафт Каланчак» (75800, Херсонська область, Каланчацький район, селище міського типу Каланчак, вулиця Херсонська, будинок 98; ідентифікаційний код 37390074) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, місто Київ, вулиця Теліги Олени, будинок 6 літ. В; ідентифікаційний код 20033533) 993 067 (дев`ятсот дев`яносто три тисячі шістдесят сім) грн 45 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання цієї постанови.

7. Матеріали справи №910/10750/23 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 12.06.2026. Головуючий суддя А.О. Мальченко Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко