Постанова 4873 № 910/11659/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" травня 2026 р. Справа№ 910/11659/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Шапрана В.В. Андрієнка В.В. секретар судового засідання Рибчич А.В. за участю представників: від позивача - Фукс А.В від відповідача - Бакуліна В.О. розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. (повний текст складено 02.03.2026 р.) та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. у справі № 910/11659/25 (суддя - Трофименко Т.Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення 10948840,20 грн, ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Технологія" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 10948840,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування, передбаченого договором добровільного страхування майна № 12-1411-24-00018 від 24.06.2024 р. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. у справі № 910/11659/25 позов Приватного акціонерного товариства "Технологія" задоволено повністю. До суду 16.02.2026 р. від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат, у якій останній просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Технологія" 440651,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. у справі № 910/11659/25 заяву Приватного акціонерного товариства "Технологія" про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Технологія" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Не погодившись з рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ним було правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки обставини пошкодження, що сталось 30.08.2024 р., свідчить про те, що таке пошкодження відбулось в результаті воєнних дій у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, що не є страховим випадком у відповідності до пп. 2 п. 3.1. розд. 3 укладеного договору страхування. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" у справі № 910/11659/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Також не погодившись з додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині задоволення заяви та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що дана справа з урахуванням коефіцієнту складності, визначеного на підставі рішення Ради суддів України № 46 від 09.06.2016 р. «Щодо визначення коефіцієнтів навантаження на суддів та складності справ за категоріями», не є складною та має враховуватися при стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Заява про відшкодування судових витрат містить загальні норми права без аналізу співмірності витрат, складності справи, часу, необхідного для виконання робіт, та значення спору для сторін. Такий формальний підхід не відповідає стандартам доведення судових витрат (основною аргументацією є те, що сторони погодили вартість робіт за годину 175 Євро, а адвокатом надано послуг протягом 51.5 год), а ставка погодинної оплати в розмірі 175 Євро є однозначно такою, що не відповідає реаліям оплати юридичних послуг в Україні. Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» у справі № 910/11659/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 р. апеляційну скаргу у справі № 910/11659/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. у справі № 910/11659/25 та призначено до розгляду на 21.04.2026 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. у справі № 910/11659/25, об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. в одне апеляційне провадження для спільного розгляду та призначено до розгляду на 21.04.2026 р. Через систему "Електронний суд" 21.04.2026 р. від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшло клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просить витребувати у Приватного акціонерного товариства "Технологія" копію позовної заяви у справі № 920/623/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 69408696,05 доларів США з доданими до неї документам. У судовому засіданні 21.04.2026 р. представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 920/326/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Технологія" до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 69408696,05 доларів США. Крім того, у судовому засіданні 21.04.2026 р. представником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" подано клопотання про призначення експертизи. В обгрунтування поданого клопотання відповідачем зазначено про те, що ключовим питанням, яке слід з`ясувати, є те, чи відбулось знищення (загибель) застрахованого майна від вибуху та пожежі або внаслідок падіння літального апарату. Також у призначеному судовому засіданні 21.04.2026 р. після розгляду вищенаведених клопотань представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання часу для підготовки письмової заяви про відвід колегії суддів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 р. після розгляду заявлених клопотань у судовому засіданні оголошено перерву до 04.05.2026 р. Через систему «Електронний суд» 24.04.2026 р. від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшла заява про відвід колегії суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. від розгляду справи № 920/623/26. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 р. визнано необґрунтованим заявлений Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" відвід колегії суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. у розгляді справи № 910/11659/25 та передано матеріали справи № 910/11659/25 для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою з метою розгляду заяви про відвід. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" відвід колегії суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. у розгляді справи № 910/11659/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 р. відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду Буравльова С.І., Шапрана В.В. та Андрієнка В.В. від розгляду справи № 910/11659/25. У судовому засіданні 04.05.2026 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційних скарг, після чого було оголошено перерву до 25.05.2026 р. У судовому засіданні 25.05.2026 р. представники сторін у судових дебатах підтримали пояснення по суті апеляційних скарг. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, судова колегія встановила наступне. 24.06.2024 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" (далі - страховик) та Приватним акціонерним товариством "Технологія" (далі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майна № 12-1411-24-00018 (далі - договір страхування). Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - промисловим обладнанням згідно додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору (п. 1 договору). Відповідно до п. 2.1 договору страхування страхова сума за договором складає 62727400,00 грн. Згідно з п. 2.2 договору страхування страхувальник призначає вигодонабувачем АТ "Правекс-Банк". Як передбачено п. 2.7 договору страхування, франшиза (безумовна) у відсотках (%) від розміру страхової суми, зазначеної в п. 2.1 цього договору за страховими випадками, зазначеними в п. 2.3 цього договору згідно з додатком № 1 та додатком № 2 до цього договору. У відповідності до п. 2.3 договору страхування за даним договором відшкодовуються збитки внаслідок настання наступних подій: - вогонь (пожежа, вибух, удар блискавки) (п. 2.3.1 договору); - стихійні явища (буря, вихор, ураган, смерч, шторм, град, зливові дощі, тиск снігового шару, повінь, надходження підґрунтових вод, паводок, льодохід, переміщення чи осідання ґрунту, зсув, обвал, землетрус, гірські обвали і схід лавин) (п. 2.3.2 договору); - вплив рідини з водопровідних, каналізаційних, опалювальних та протипожежних систем, внаслідок їх пошкодження, в тому числі із сусідніх приміщень (п. 2.3.3 договору); - неправомірні дії третіх осіб, а саме: крадіжка зі зламом, грабіж, розбійний напад, умисне знищення або пошкодження майна третіми особами (включаючи вандалізм, хуліганство) (п. 2.3.4 договору); - падіння літальних апаратів, їх частин, уламків (п. 2.3.5 договору); - наїзд наземних транспортних засобів (п. 2.3.6 договору); - бій скла, вітрин (п. 2.3.7 договору). Згідно з п. 3.1 договору страхування не визнається страховим випадком та не підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні майновим інтересам страхувальника внаслідок загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті: 1) впливу ядерної енергії та випромінювання в будь-якій формі; 2) будь-яких воєнних дій, війни, у тому числі громадянської війни, інтервенції, збройних конфліктів як з оголошенням, так і без оголошення війни, незалежно від кількості людей, що беруть участь у них, вторгнення, дії зовнішніх ворогів; 3) будь-якого терористичного акту; 4) внутрішніх громадських заворушень, воєнних або громадянських повстань, революцій, відділення територій, заколоту, путчу, бунту, державного перевороту, дії військової або узурпованої влади, військове або облогове положення або будь-які події або причини, направлені на підтримку таких подій; 5) конфіскації, реквізиції, арешту цивільними або військовими владами; 6) забруднення та/або зараження землі, води і повітря (а саме: пошкодження та витрати по їхній очистці або видалення речовин, що попали в них); 7) зносу, корозії, окислювання, гниття й інших природних властивостей майна; 8) пошкодження майна, викликані вологістю у приміщенні (грибок, цвіль, пліснява), а також проникненням у застраховане приміщення рідин (в т.ч. дощу, зливу), снігу, граду через відкриті вікна, двері, отвори, зроблені навмисне або, що виникли внаслідок старості або будівельних дефектів, або зроблені всупереч будівельного проекту; 9) обвалу будинків, споруд через старість або аварійність; 10) помилок, допущених при проектуванні та будівництві, недоліків або дефектів матеріалів, конструкцій, машин і обладнання; 11) пошкодження (знищення) майна викликано не страховою подією, обумовленою в договорі страхування; 12) експлуатації техніки, обладнання, які мають внутрішні недоліки та дефекти; 13) дії гризунів або інших шкідників; 14) використання машин та обладнання в процесі будівництва і монтажних робіт та проведення інших будівельно-монтажних робіт; 15) грубого порушення умов протипожежної безпеки, встановленого порядку охорони майна, переданого на страхування, інших встановлених правил використання та збереження майна, умов технологічних процесів, техніки безпеки, що призвело до загибелі, пошкодження чи втрати майна, та збитків, що є наслідком невиконання страхувальником приписів за підсумками перевірок УППБ МНС; 16) навмисних дій страхувальника (вигодонабувача) або особи, на користь якої укладено договір страхування; 17) крадіжки під час та після настання страхового випадку, крім випадку крадіжки зі зламом; 18) комп`ютерного та/або електронного злочину, будь-яких збоїв в роботі комп`ютерних та електронних систем; 19) крадіжки без зламу, нез`ясовного зникнення, недостачі; 20) ризику "неправомірні дії третіх осіб" по відношенню до рухомого майна, якщо: відсутня постійна фізична охорона та/або технічна (пультова) охорона в приміщенні, де знаходиться застраховане майно; відсутні грати або ролети на вікнах та вхідних дверях приміщення, де зберігається застраховане майно, якщо воно знаходиться на 1-му поверсі будівлі; припинена господарська діяльність або звільнене застраховане приміщення (або приміщення, в якому знаходиться застраховане майно) на строк понад 45 календарних днів; 21) інші випадки, які не відносяться до страхових згідно чинного законодавства. У відповідності до п. 4.1 договору страхування страхувальник має право, зокрема, отримати страхове відшкодування на умовах розділів 6 та 7 цього договору. За п. 4.4 договору страхування страховик зобов`язаний, зокрема: - протягом 2 (двох) робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування (п. 4.4.2 договору); - протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку, та виконання страхувальником зобов`язання, передбаченого в п. 5.5 цього договору, здійснити огляд пошкодженого майна та вжити заходів для визначення розміру збитку та/або проведення незалежної експертизи (п. 4.4.4 договору); - скласти розрахунок вартості відновлювального ремонту (кошторис) фахівцями страховика (або залученими страховиком незалежними експертами) не пізніше 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дня огляду пошкодженого майна (п. 4.4.5 договору); - скласти страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (його частини) в термін не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів від дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, зазначених в розділі 8 цього договору, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, а також отримання акту експертизи, якщо така експертиза була замовлена страховиком (п. 4.4.7 договору); - у разі відмови у виплаті страхового відшкодування - протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити про це страхувальника та вигодонабувача з обґрунтуванням причин відмови (п. 4.4.8 договору); - здійснити виплати страхового відшкодування протягом 10 (десяти) робочих днів від дати складання страхового акту (п. 4.4.9 договору). Пунктами 5.1, 5.2 договору страхування сторони погодили, що страхувальник зобов`язаний негайно вжити можливих заходів щодо порятунку майна, запобігання подальшого його пошкодження й усунення причин, що сприяють виникненню додаткового збитку, у т.ч. забезпечити охорону пошкодженого майна і виконувати всі інструкції стосовно страхового випадку, отримані від страховика. Протягом 2-х календарних днів з моменту настання страхового випадку страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика, шляхом надання повідомлення на його гарячу лінію за визначеним у п. 5.2 номером Контакт-центру. Згідно з п. 5.3 договору страхування страхувальник зобов`язаний негайно заявити про страховий випадок у відповідні державні органи (внутрішніх справ, державну пожежну охорону, органи державних аварійних служб та інші державні органи, що фіксують настання страхової події). Відповідно до п. 5.4 договору страхування страхувальник зобов`язаний вимагати від компетентних органів оформлення та надання документів щодо встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку. Страхувальник зобов`язаний зберегти до прибуття страховика чи його уповноваженого представника та пред`явити пошкоджене майно чи залишки від нього в тому вигляді, в якому воно було після події. Зміна картини збитку припустима тільки, якщо це диктується письмовими вказівками державних органів, розумінням безпеки, зменшенням розміру збитку, але з обов`язковим фіксуванням (кіно-, фотозйомка, схема) місця події (п. 5.6 договору страхування). За п. 5.7 договору страхування страхувальник зобов`язаний в присутності представника страховика скласти письмово перелік знищеного, пошкодженого чи втраченого майна. Цей перелік підписується страхувальником та представником страховика. Без підпису представника страховика перелік знищеного, пошкодженого чи втраченого майна вважається не дійсним. У відповідності до п. 5.8 договору страхування страхувальник зобов`язаний надати страховику документи, зазначені в розділі 8 цього договору. Відповідно до п. 5.9 договору страхування страхувальник зобов`язаний письмово повідомити (надати повідомлення про страховий випадок) страховика та вигодонабувача (якщо такий передбачений договором страхування) про настання страхового випадку протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання страхувальником такої інформації. У повідомленні про настання страхового випадку повинні бути детально описані обставини події та характер збитку. Також страхувальник зобов`язаний надати страховику або незалежному експерту, замовленому страховиком, можливість провести огляд пошкодженого майна, брати участь в комісіях, створюваних для встановлення причин і визначення розміру збитку, і бути присутнім при проведенні такого огляду (п. 5.10 договору страхування). Згідно з п. 6.1 договору страхування розмір страхового відшкодування визначається при пошкодженні, знищенні або втраті майна виходячи із фактичного розміру збитків, завданих майну в результаті страхового випадку, зазначеного в договорі, на підставі даних огляду та документів згідно розділу 8 договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру страхової суми за договором. У розділі 10 договору страхування визначені підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, якими є: - надання страхувальником недостовірних відомостей про майно під час укладання та/або в період дії договору (п. 10.1.1 договору); - несвоєчасне повідомлення страховика страхувальником (або довіреною особою страхувальника) про факт настання страхового випадку (п. 10.1.2 договору); - ненадання страховику документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, відповідно до розділу 8 цього договору (п. 10.1.3 договору); - навмисні дії страхувальника (вигодонабувача) або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (п. 10.1.4 договору); - навмисні дії або груба недбалість третіх осіб, з якими страхувальник уклав договір на охорону застрахованого майна, спрямовані на настання страхового випадку (п. 10.1.5 договору); - вчинення страхувальником (вигодонабувачем) або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку (п. 10.1.6 договору); - переміщення застрахованого майна без згоди страховика з місця страхування (п. 10.1.7 договору); - створення страхувальником перешкод у визначенні обставин страхового випадку (п. 10.1.8 договору); - навмисне не прийняття розумних і доступних заходів щодо зменшення збитків при виникненні страхового випадку (п. 10.1.9 договору); - отримання відшкодування повністю або у відповідній частині страхувальником або вигодонабувачем від особи, причетної до завдання збитків чи від іншої особи - на суму отриманого відшкодування (п. 10.1.10 договору); - невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов`язків згідно з договором, включаючи ті випадки, коли таке невиконання або неналежне виконання обов`язків сталося внаслідок дії непереборних обставин (п. 10.1.12 договору); - здійснення страхувальником ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку майна без письмового дозволу страховика (п. 10.1.13 договору); - інші випадки, прямо передбачені чинним законодавством України (п. 10.1.14 договору). Згідно з додатками № 1 та № 2 до договору страхування, за цим договором взято на страхування наступне майно: 1) Флексо 8 - кольорова машина типу EXLpackagin 520/8; 2) Лінія для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021; 3) Машина для офсетного друку BRAVA 350 (Bravina) 2017 SPS 30-0010. 30.08.2024 р. о 1:28 годині на території будівлі, яка належить Приватному акціонерному товариству "Технологія" за адресою: м. Суми, пр-т Перемоги (Курський) 147/5, 147-А, сталася пожежа (вогонь), спричинена вибухом внаслідок падіння літального апарату та його частин і уламків, у зв`язку з чим було знищено майно, про що страховика було повідомлено в цей же день за телефоном гарячої лінії, що було зафіксовано Приватним акціонерним товариством "СК "УСГ" та направлено смс-повідомлення про зафіксоване звернення. 30.08.2024 р. комісією у складі головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Сумського районного управління ГУ ДСНС у Сумській області Новохацької І.М., начальника цеху № 6 Приватного акціонерного товариства "Технолоія" Третяк В.В. та оператора верстатів та установок Приватного акціонерного товариства "Технологія" Кравченко М.О. складено акт про пожежу. 03.09.2024 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Приватного акціонерного товариства "Технологія" із заявою № 03/3601 про надання дозволу судовому експерту Лиценку Михайлу провести огляд пошкодженого майна для пожежно-технічного експертного дослідження щодо визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі/вибуху 30.08.2024 р. на підприємстві Приватного акціонерного товариства "Технологія". У відповідь, 03.09.2024 р. Приватне акціонерне товариство "Технологія" листом № 170/12 надало судовому експерту Лиценку Михайлу дозвіл на обстеження місця події, а саме пожежі/вибуху, що сталася 30.08.2024 р. у м. Суми, пр-т Перемоги, 147-А, 147/2, 147/3, 147/5, 147/6. 03.09.2024 р. судовий експерт Лиценко Михайло прибув на місце події, провів обстеження (огляд), однак висновку за результатами обстеження страхувальнику не було надано. 16.09.2024 р. позивач звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 09.09.2024 р., Вказану заяву отримано відповідачем 18.09.2024 р. згідно з даними повідомлення про вручення поштового відправлення № 4003000045180. Позивач стверджує, що з боку відповідача не було виконано своїх обов`язків за укладеним договором страхування щодо здійснення огляду пошкодженого майна та подальшого вжиття заходів для визначення розміру збитку та/або проведення незалежної експертизи у встановлені договором строки. 30.09.2024 р. Приватним акціонерним товариством "Технологія" було складено акт обстеження (огляду) технічного стану рухомого майна, пошкодженого та знищеного внаслідок вибуху та пожежі, що спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей, застрахованого за договором страхування, яким встановлено, що пожежею знищено 1 (одну) одиницю рухомого майна, застрахованого за договором страхування, а саме: Лінію для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021. 05.11.2024 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" листом № 03/4744 повідомило Приватне акціонерне товариство "Технологія" про погодження дати огляду місця події та отримання необхідної інформації та документів з метою встановлення причин виникнення пожежі та розрахунку матеріального збитку. Даним листом відповідач визначив склад групи для огляду місця події та просив забезпечити участь уповноваженого представника страхувальника при огляді. 06.11.2024 р. для огляду пошкодженого та знищеного майна прибули представники страховика, однак вони відмовились від підпису акта спільного огляду пошкодженого та знищеного майна від 06.11.2024 р., у зв`язку з чим вказаний акт спільного огляду пошкодженого та знищеного майна підписано лише представниками Приватного акціонерного товариства "Технологія". Листом № 216/4 від 07.11.2024 р. позивач звернувся до відповідача, у якому повідомив про висловлення недовіри експертам, залученим до проведення огляду через виявлену ними упередженість у процесі його проведення, а тому просив залучити незалежних експертів. Із цим листом також направлено відповідачу для підписання акт спільного огляду пошкодженого та знищеного майна від 06.11.2024 р., які отримано останнім 12.11.2024 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4002000030063. 07.11.2024 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 216/3, у якому просив надати дозвіл на вивезення та подальшу утилізацію залишків, що утворилися внаслідок знищення/пошкодження застрахованого майна. У зв`язку з ненаданням відповідачем відповіді на вищевказаний лист позивача, останній повторно звернувся до відповідача із листом № 221/3 від 15.11.2024 р. щодо надання дозволу на вивезення та подальшу утилізацію залишків майна. Листом № 03/4965 від 18.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про неможливість надання згоди на утилізацію залишків майна, оскільки воно не визнане конструктивно знищеним та не відповідає критеріям повного знищення відповідно до п. 6.1.2 договору та повідомило про необхідність надання переліку обладнання, яке планується утилізувати із зазначенням причин його утилізації, а також інформацію про місцезнаходження обладнання, яке було застраховане, але не було виявлено в зоні дії договору, та чи перебувало це обладнання у місці дії договору на момент заявленої страхової події. У відповідь, 20.11.2024 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 224/2, у якому вказав про зловживання останнім своїми правами та не виконання ним зобов`язань, передбачених договором страхування. Зокрема, позивач вказав, що все знищене/пошкоджене застраховане майно під час страхової події знаходилось за адресою місця страхування, вивезення та подальша утилізація залишків якого необхідна у зв`язку з тим, що діяльність страхувальника паралізована. При цьому, Приватне акціонерне товариство "Технологія" зберігало пошкоджене та знищене майно виключно для можливості огляду та обстеження його страховою компанією, хоча договором страхування не передбачено обов`язок страхувальника на отримання дозволу на вивезення та утилізацію. Так, у цьому листі позивач втретє наголосив на терміновій необхідності демонтажу, розбору завалів під якими знаходиться у тому числі застраховане майно, вивезення та утилізації залишків знищеного/пошкодженого майна, у зв`язку з чим пропонував страховику взяти участь у вказаних діях для фіксації переліку відповідного майна. Листом № 224/2 від 20.11.2024 р. відповідач повідомив позивача про те, що він не заперечує щодо демонтажу, розбору завалів, під якими знаходиться застраховане майно, за умови, що страхувальником завчасно буде погоджено з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ" день проведення вказаних дій. Щодо вивезення та утилізації залишків, що утворились внаслідок знищення/пошкодження, відповідач зауважив, що вказані дії потребують додаткового погодження за результатами огляду вказаного майна, так як лише після його діагностики та проведення товарознавчого дослідження буде можливо встановити його пошкодження або знищення. Листом № 03/5251 від 03.12.2024 р. відповідач звернувся до позивача, у якому повідомив, що при огляді обладнання на території Приватного акціонерного товариства "Технологія" його неможливо було ідентифікувати, а частина обладнання могла бути переміщена, що стало причиною не підписання такого акту. Також відповідач заперечив щодо упередженості експертів та зазначив на необхідності проведення додаткового огляду для встановлення ступеню пошкодження майна та його ідентифікації, а також на необхідності надання страхувальником калькуляції по заміненим пошкодженим частинам обладнання та вартості робіт по їх заміні у разі проведення таких ремонтних робіт. Листом № 237/2 від 12.12.2024 р. позивач просив відповідача забезпечити присутність його уповноваженого представника на місці страхової події, для підписання переліку знищеного, пошкодженого чи втраченого майна. У листі № 03/5468 від 16.12.2024 р. відповідач висловив свої зауваження щодо складеного позивачем акту огляду від 30.09.2024 р., надав пояснення щодо не підписання його представниками акту огляду від 06.11.2024 р. та наголосив на можливих причинах відмови у виплаті страхового відшкодування. Також відповідачем було погоджено дату проведення огляду місця події на 19.12.2024 р. Листом № 240/2 від 17.12.2024 р. Приватне акціонерне товариство "Технологія" підтвердило дату огляду місця події та надало перелік знищеного/пошкодженого майна, що може бути оглянуто за відповідною адресою. 19.12.2024 р. експерти, які були залучені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ", спільно з представником страховика провели повторний (третій) огляд пошкодженого та знищеного застрахованого майна Приватного акціонерного товариства "Технологія", за результатами якого було складено Письмовий перелік пошкодженого та знищеного майна, яке застраховане за договором страхування. Листом № 03/0101 від 07.01.2025 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" повідомило, що ним не було підписано Перелік пошкодженого та знищеного майна, оскільки його було складено з порушенням п. 5.7 договору страхування, а саме до прибуття представника страховика. Крім того, зазначено, що вказаний акт (перелік) не містить інформації з приводу того, яке майно вважається знищеним, а яке пошкодженим. 23.04.2025 р. позивач направив на адресу відповідача лист від № 79 про виплату страхового відшкодування разом з остаточною заявою на виплату страхового відшкодування від 22.04.2025 р. № 79/6 щодо уточнення суми збитку, яка підлягає компенсації в якості виплати страхового відшкодування. За результатами розгляду заяв страхувальника про виплату страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" прийняло рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке оформлене листом від 28.08.2025 р., вих. № 03/3708. Підставою для відмови визначено те, що збитки, заподіяні майновим інтересам Приватного акціонерного товариства "Технологія", не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню на підставі пп. 2 п. 3.1 розд. 3 договору страхування. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування за наявності підстав для такого відшкодування, та не виконує дій, які він зобов`язаний здійснити відповідно до умов укладеного між сторонами договору страхування та вимог чинного законодавства. У свою чергу, відповідач зазначив, що нанесена позивачеві майнова шкода є збитками, що сталися внаслідок загибелі, пошкодження чи втрати застрахованого майна в результаті воєнних дій, війни, дії зовнішніх ворогів, а тому подія, що сталася 30.08.2024 р., відповідно до пп. 2 п. 3.1. розд. 3 договору страхування не є страховим випадком. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до п. 69 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством. Згідно з п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. За п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 89 Закону України "Про страхування", страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов`язаний, у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк. Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. За ч. ч. 1, 2 ст. 104 Закону України "Про страхування", у разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови. Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку; 3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об`єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов`язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків); 6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування; 7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов`язковість укладення яких визначена законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2024 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій вказав, що 30.08.2024 р. внаслідок вибуху та пожежі, які спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей, було знищено застраховане майно позивача, а саме: виробниче обладнання - Лінія для виробництва мюзле, Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021, яке визначене у додатку № 1 до укладеного договору страхування. Стосовно доводів скаржника про те, що ним було правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки обставини пошкодження, що сталось 30.08.2024 р., не є страховим випадком у відповідності до пп. 2 п. 3.1. розд. 3 договору страхування, судова колегія зазначає наступне. Так, позивач вказує, що 30.08.2024 р. стався страховий випадок - знищення застрахованого майна внаслідок падіння літальних апаратів, їх частин та уламків, що визначений пп. 2.3.5 п. 2.3 договору страхування. За змістом п. 2.3.5 договору страхування за даним договором відшкодовуються збитки внаслідок, зокрема падіння літальних апаратів, їх частин, уламків. В матеріалах справи міститься висновок експерта № СЕ-19/119-25/20564-ВТХ від 05.01.2026 р., складений в межах кримінального провадження та внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.08.2024 р. за № 22024200000000312, за результатами проведення судової вибухово-технічної експертизи щодо причин пошкодження об`єктів, належних на праві власності Приватному акціонерному товариству "Технологія", розташованих за адресою: м. Суми, пр. Перемоги, буд. 147/5. Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Згідно з ч. 3 ст. 98, ч. 1 ст. 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 р. у справі № 923/188/20). Висновком експерта № СЕ-19/119-25/20564-ВТХ від 05.01.2026 р., було встановлено, що 30.08.2024 р. за адресами: м. Суми, пр. Перемоги, буд. 147/5, буд. 147/6, які розміщені поруч під одним дахом будівлі цеху № 3 Приватного акціонерного товариства "Технологія", стався один вибух вибухового пристрою військового призначення - бойового припасу, а саме авіаційного засобу ураження. У вказаному висновку експерта не встановлено конкретно в результаті якого саме засобу ураження мав місце вибух, а надалі пожежа на об`єкті позивача за адресою: м. Суми, пр-т. Перемоги, буд. 147А, однак зазначено, що встановити точний вид, тип, марку авіаційного засобу ураження не представляється за можливе у зв`язку з малою інформативністю наданих на дослідження об`єктів та відсутністю відповідної інформації у наявній у розпорядженні експерта довідниковій літературі. Згідно з Правилами виконання польотів державної авіації України, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 05.01.2015 р. № 2, авіаційні засоби ураження - це бойові (навчально-бойові) засоби, які забезпечують безпосереднє ураження цілі та вирішення допоміжних завдань, не пов`язаних з ураженням цілей. Авіаційні засоби ураження поділяються на: ракети, бомбардувальні засоби (основного і допоміжного призначення), міни, торпеди і артилерійські боєприпаси. Відповідно до п. 54 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України літальний апарат - це пристрій для польотів в атмосфері чи космічному просторі. Отже "літальний апарат" є більш широким поняттям, яке охоплює таке поняття як "авіаційний засіб ураження", який можна вважати спеціальним різновидом технічних засобів, який здійснює рух (керований чи некерований) у повітряному просторі. У листі Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Сумській області № 6/4341-в від 21.10.2024 р. надано інформацію у кримінальному провадженні № 22024200000000312, де вказано, що причиною вибухів та подальшої пожежі в приміщеннях позивача є влучання у будівлю підприємства саме літального об`єкту (апарату). У матеріалах справи відсутні тому докази, які б спростовували вищенаведені висновки про те, що пожежа в приміщеннях позивача виникла за інших причин, а не внаслідок падіння літального апарату. Тому, не зважаючи на те, що в п. 3.1 укладеного між сторонами договору страхування, серед виключень зі страхових випадків, передбачено будь-які воєнні дії та війну, однак у п. 2.3.5 договору страхуванн сторони погодили, що падіння літальних апаратів, їх частин та уламків є одним із страхових випадків, за настання якого відшкодовуються збитки внаслідок знищення, пошкодження або втрати майна. При цьому, договір страхування не містить обмежень щодо виду або призначення літального апарата. У відповідності до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити зміст правочину, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19). Відповідно до принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав), особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення таких умов повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведено інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.04.2018 р. у справі 753/11000/14-ц та від 05.12.2022 р. у справі № 753/8945/19. Оскільки відповідач є автором договору страхування як юридична особа, яка здійснює діяльність з надання послуг страхування і є професіоналом у даній сфері, тому саме відповідач повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю і суперечливістю будь-якої умови такого договору. Крім цього, укладаючи договір страхування вже під час дії воєнного стану, та включаючи до переліку страхових випадків такий випадок, як "падіння літальних апаратів, їх частин, уламків", без конкретизації виду та мети застосування таких літальних апаратів, відповідач міг передбачити ймовірність пошкодження чи знищення застрахованого майна позивача внаслідок падіння будь-яких літальних апаратів. До того ж, вогонь (пожежа, вибух), який мав місце у спірному випадку, відповідно до п. 2.3.5 договору страхування також віднесено до страхових випадків, що є додатковим підтвердженням відсутності підстав для прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Відповідно до п. 4.1 договору страхування страхувальник має право на замовлення незалежної експертизи за власний рахунок в разі незгоди з висновком експертизи страховика, комісії з розслідування страхового випадку або незалежної експертизи, замовленої страховиком. Вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Технологія" звернулось до Сумського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України про проведення товарознавчої експертизи. За результатами проведеної експертизи було складено висновок експертів № 1112/1158 від 26.12.2024 р., відповідно до якого визначено, що розмір матеріальної шкоди станом на 30.08.2024 р., завданої власнику Приватного акціонерного товариства "Технологія ", внаслідок знищення Лінії для виробництва мюзле, TM Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), 7, інвентарний номер 2294, заводський номер MDF-021, в результаті вибуху та пожежі, що спричинені падінням літальних апаратів, їх частин та деталей, складає 16656358,00 грн. Як передбачено п. 6.1.2 договору, страхування знищення - це дії з майном, в результаті яких майно повністю втратило свої якісні риси і не може бути використане в майбутньому ні в якому вигляді, а також не може бути відремонтоване, реставровано або відновлено до первинного стану іншим способом. За умовами пп. 1 п. 6.16 Правил добровільного страхування майна від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ, розмір збитків, що виник внаслідок страхового випадку при знищенні майна визначається у розмірі фактичної вартості майна на дату настання страхового випадку, за вирахуванням вартості залишків, гідних для реалізації, але не більше страхової суми. З додатку № 1 до договору страхування вбачається, що страхова сума застрахованого майна - Лінії для виробицтва мюзле, TM Muselet machine, модель 20301, виробництва MEC Project (Італія), № MDF-021, визначена у розмірі 10959800,00 грн, франшиза - 10959,80 грн. Отже, позивачем було правильно визначено суму збитків, яка підлягає компенсації в якості виплати страхового відшкодування, у розмірі 10948840,20 грн (10959800,00 грн - 10959,80 грн). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 10948840,20 грн є обгрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів. Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 440651,00 грн, судова колегія зазначає наступне. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: - договір про надання правничої допомоги № 11/08/25-1 від 11.08.2025 р., укладений між Адвокатським бюро «Анни Фукс» та Приватним акціонерним товариством «Технологія» (далі - договір); - додаткову угоду № р.1 від 01.12.2025 р. до договору про надання правничої допомоги № 11/08/25-1 від 11.08.2025 р.; - рахунки на оплату № 15 від 01.12.2025 р., № 16 від 01.12.2025 р., № 17 від 01.12.2025 р., № 18 від 01.12.2025 р.; - акт надання послуг № 2 від 12.02.2026 р.; - детальний опис виконаної роботи (послуг), виконаних (наданих) адвокатом Фукс А.В. під час супроводження справи № 910/11659/25 в суді першої інстанції; - платіжну інструкцію № 22565 від 30.12.2025 р. Відповідно до п. 1.1 договору бюро зобов`язалось надавати клієнту правничу допомогу, пов`язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, зокрема, в Господарському суді міста Києва, у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення суми страхового відшкодування по договору добровільного страхування майна № 12-1411-24-00018 від 24.06.2024 р. (далі - правнича допомога), а клієнт зобов`язався приймати та оплачувати надану правничу допомогу на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.4 договору при виконанні кожного етапу правничої допомоги (розгляд справи у відповідній судовій інстанції) сторони складають акт прийому-передачі фактично наданої правничої допомоги. Як передбачено п. 5.1 договору, приймання-передача фактично наданої правничої допомоги оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг. Додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили вартість послуг бюро за супровід справи № 910/11659/25 за позовом клієнта до ПАТ "Страхова компанія "УСГ" про стягнення суми страхового відшкодування та узгодили порядок оплати послуг бюро. Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 1 до договору вартість правничої допомоги по веденню справи та представництву інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва не буде перевищувати 440651,00 грн. Протягом 1-го дня після винесення рішення Господарським судом міста Києва бюро складає акт приймання-передачі наданих послуг та передає його клієнту для підписання. 12.02.2026 р. між позивачем та бюро було підписано акт надання послуг № 2 на суму 440651,00 грн. Як передбачено ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Згідно з п. 2 ч. ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р. Отже питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано детальний опис виконаної роботи (послуг) наданих адвокатом Фукс А.В. під час супроводження справи № 910/11659/25 в суді першої інстанції від 12.02.2026 р., відповідно до якого адвокатом було надано такі послуги: - аналіз матеріалів для підготовки позовної заяви (16,5 год.); - підготовка до написання позовної заяви (18 год.); - аналіз ухвали Господарського суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху; - підготовка та написання клопотання про усунення недоліків позовної заяви; - аналіз ухвали Господарського суду м. Києва про відкриття провадження у справі (0,5 год); - аналіз відзиву на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без руху (3,5 год.); - заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху та продовження строку на подання відзиву (1 год.); - підготовка та написання відповіді на відзив (7 год.); - аналіз заперечення на відповідь на відзив (2 год.); - аналіз клопотання по витребування доказів (2 год.); - аналіз клопотання про зобов`язання виконати вимоги ухвали (1 год.); - аналіз долученого висновку вибухо-технічної експертизи (2 год.); - підготовка та написання письмових пояснень щодо долученого до матеріалів справи висновку вибухо-технічної експерта (3 год.); - підготовка та написання письмових пояснень щодо долученого до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення повторної вибухо-технічної експертизи (3 год.); - підготовка та написання письмових пояснень щодо Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України (2 год); - підготовка та написання судових дебатів (2 год.); - участь представника позивача у судових засіданнях (7 год.). З вказаного детального опису виконаної роботи (послуг) вбачається, що значну кількість часу адвокатом було витрачено на аналіз відповідних матеріалів, поданих іншою стороною, процесуальних документів та ухвал суду, за які, відповідно, нараховано кошти за правничу допомогу. Однак виокремлення юридичних послуг у вигляді аналізу певних матеріалів та процесуальних документів, як самостійного виду адвокатських послуг, є необґрунтованим, оскільки така дія як "аналіз" охоплюється підготовкою конкретного процесуального документа та не може оплачуватись окремо. Сам по собі "аналіз" документів є внутрішньою підготовчою роботою адвоката, яка: не має самостійного процесуального результату, не породжує окремого юридичного наслідку та не є самостійною процесуальною дією. Відтак суд зазначає, що визначені у детальному описі позивачем послуги такі як "аналіз" не підлягають включенню до витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, наданий акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному у них розмірі з іншої сторони. Розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Таким чином, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у загальному розмірі 100000,00 грн. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. та додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. у справі № 910/11659/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" задоволенню не підлягають. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2026 р. у справі № 910/11659/25 залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2026 р. у справі № 910/11659/25 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02.06.2026 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.В. Шапран В.В. Андрієнко