Постанова 4873 № 910/13488/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2026 р. Справа№ 910/13488/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Гончарова С.А. Сибіги О.М. за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В., за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2026, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 27.04.2026) у справі №910/13488/25 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення 212 010 934, 97 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та заяв Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн та 3 % річних у розмірі 856 538, 54 грн. за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041-ПД від 01.01.2024. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0539-03041-ПД від 01.01.2024. Короткий зміст заперечень проти позову та заяв Позивач заперечував проти позову, посилаючись на необгрунтованість заявлених вимог. В процесі розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було також погашено основну заборгованість у розмірі 211 154 396, 43 грн. Також, 13.03.2026 через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції від представника відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення, в якій представник відповідача просить суд відстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 провадження у справі №910/13488/25 в частині стягнення 211 154 396, 43 грн закрито. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3 % річних у розмірі 856 538 грн 54 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 847 840 грн 00 коп. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 строком на дванадцять місяців до 16.03.2027. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним: - в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн., що підтверджено наданими платіжними інструкціями, у зв?язку з чим суд першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 211 154 396, 43 грн. заборгованості закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; - дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд визнав його обґрунтованим, арифметично правильним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині задовольнив в розмірі 856 538, 54 грн.; - суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, а тому дійшов висновку про можливість відстрочити виконання даного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 16.03.2027, і відповідно, задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення; - враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з позовом сплачено основний борг у розмірі 211 154 396, 43 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840, 00 грн покладено на відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст 129 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося 30.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 29.04.2026, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 в частині стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 847 840,00 грн та повернути позивачу судовий збір у розмірі 837 561,54 грн. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в оскаржуваній частині щодо покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору за подачу позову у розмірі 847 840,00 грн порушено норми процесуального права, зокрема щодо застосування ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст відзиву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення суду першої інстанції 20.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на припис ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просив апеляційну скаргу відповідача з залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат - залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно застосовано ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховано, що спір виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося 11.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі "Електронний суд" 11.05.2026, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 в частині задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відстрочку його виконання та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення в оскаржуваній частині щодо задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відстрочку його виконання, порушено норми процесуального права, зокрема щодо застосування 331 Господарського процесуального кодексу України. Короткий зміст відзиву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення суду першої інстанції 26.05.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на припис ст. 2, 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, поновивши строк на його подання, в якому відповідач просив апеляційну скаргу відповідача з залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції вірно застосовано ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, враховано як наявний в країні воєнний стан, критичність та стратегічність підприємства відповідача, так і сплату суми основного боргу, як підстав для відстрочення виконання рішення суду на 1 рік. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/13488/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25, розгляд справи призначено на 27.05.2026. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 12.05.2026, справу №910/13488/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25, об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 призначити для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 в судовому засіданні 27.05.2026. 27.05.2026 розгляд справи №910/13488/25 не відбувся у зв`язку з участю судді Сибіги О.М. у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 розгляд справи №910/13488/25 призначено на 03.06.2026. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 03.06.2026 з`явились: - представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", який підтримав доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 в частині задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про відстрочку його виконання та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25; проти доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні; - представник Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", який підтримав доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі №910/13488/25 в частині стягнення витрат зі сплати судового збору у розмірі 847 840,00 грн та повернути позивачу судовий збір у розмірі 837 561,54 грн.; проти доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - заперечував, просив відмовити у її задоволенні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи і що перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до п.55 ч.1 ст.1 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 Закону № 2019-VIII, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління. Типовий договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначений додатком 5 до Кодексу системи передачі. 01.01.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"/оператор системи передачі (ОСП)/ Виконавець) та Приватним акціонерним підприємством "ДТЕК "КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - ПАТ "ДТЕК "КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ"/Користувач/ Відповідач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативнотехнологічного) управління № 0539-03041-ПД (далі - Договір, в редакції Наказу НЕК "Укренерго" від 22.12.2023 № 742). У відповідності до п.1.1, 1.2 Договору, цей договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - Договір) є публічним договором приєднання та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору. Відповідно до п.1.2 Договору, Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 309 (далі - КСП), та є однаковими для всіх Користувачів. Згідно з абз. 2 п.2.1 Договору, цей Договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодіє Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга). Послуга, яка надається за цим Договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12. У відповідності до п.2.2 Договору, Користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору. У пункті 3 ч.2 ст.33 Закону № 2019-VIII передбачено, що оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління. Відповідно до п.3.2 Договору, оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою. Аналогічне положення закріплене в ч.5 ст.33 Закону № 2019-VIII. Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. (п.3.3 Договору). Пунктом 3.4 Договору передбачено, що планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Відповідно до п.3.5 Договору, Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Згідно п.3.7 Договору передбачено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартість фактичної наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Відповідно до п.3.8 Договору, Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування. Відповідно до п.3.9 Договору, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). Згідно з пунктом 11.5 Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт надання Послуги або акт коригування до акта наданої Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму офіційному веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома Сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документу). Відповідно до пункту 11.6 Договору, рахунки, акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з моменту набуття документом статусу "Доставлено" у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб. Згідно з підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 Договору, права ОСП (Позивача) своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану Послугу. Відповідне право кореспондується із установленим в підпункті 4.2.1 пункту 4.1 обов`язком Відповідача своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим Договором. З наведених умов Договору вбачається, що оплата за Договором здійснюється на умовах часткової поетапної оплати за кожну декаду розрахункового періоду трьома платежами, протягом періоду, зазначеного в пункті 3.5 Договору, а за наслідком завершення відповідного розрахункового періоду здійснюється остаточний розрахунок на підставі акта надання Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно) (згідно з п. 3.7. Договору). У разі збільшення фактичних обсягів та вартості Послуг згідно акту коригування до акту надання Послуги з моменту отримання Користувачем акту коригування за відповідний розрахунковий період аналогічно виникає обов`язок додатково сплатити грошове зобов`язання на суму збільшення фактичного обсягу наданої Послуги згідно відповідного акту коригування та строк його виконання становить до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акту надання Послуги (включно) (згідно з п.3.7. Договору). Як зазначав позивач, на виконання умов Договору, протягом серпня 2025 - листопада 2025, позивач надав, а відповідач отримав Послугу на загальну суму 211 154 396,43 грн. з ПДВ, що підтверджується актами надання Послуги, які підписані без жодних зауважень. Відповідач свої зобов`язання перед позивачем прострочив, Послугу за період з серпня 2025 по листопад 2025 не оплатив в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість на суму 211 154 396,43 грн. Отже, з урахуванням вище наведеного та заяви про збільшення позовних вимог, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн та 3 % річних у розмірі 856 538,54 грн. В свою чергу, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 211 154 396,43 грн., що підтверджено наданими платіжними інструкціями, у зв?язку з чим суд першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 211 154 396,43 грн. заборгованості закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 856 538, 54 грн. У наведених частинах рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується. Також, суд першої інстанції встанови достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, а тому дійшов висновку про можливість відстрочити виконання даного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 16.03.2027, відповідно, задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, і у вказаній частині рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем. Крім того, враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з позовом сплачено основний борг у розмірі 211 154 396, 43 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840, 00 грн покладено на відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст 129 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, і у вказаній частині рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційних скарг (з урахуванням меж апеляційного оскарження, а саме: позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, а відповідач - в частині розподілу судового збору), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" . Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно наявних в матеріалах справи заяв по суті спору та заяв про закриття провадження у справі, поданих як позивачем так і відповідачем, сторони повідомили суд першої інстанції про сплату основного боргу в повному обсязі, на підтвердження чого надали відповідні платіжні інструкції, а саме: № 4227534 від 20.10.2025 на суму 11 947 201,64 грн; № 4227533 від 20.10.2025 на суму 34 459 572,91 грн; № 4234834 від 27.10.2025 на суму 46 406 774, 55 грн; № 4254186 від 07.11.2025 на суму 20,85 грн; № 4254184 від 07.11.2025 на суму 16 285 115,35 грн; № 4254183 від 07.11.2025 на суму 15 894 716,61 грн; № 4254185 від 07.11.2025 на суму 0, 04 грн; № 4265289 від 18.11.2025 на суму 32 179 852,85 грн; № 4289308 від 28.11.2025 на суму 16 450 056, 22 грн; № 4289300 від 28.11.2025 на суму 7 079 104,37 грн; № 4289299 від 28.11.2025 на суму 7 696 663,56 грн; № 4319388 від 18.12.2025 на суму 13 008 301,90 грн;№ 4305922 від 08.12.2025 на суму 30 755 505,29 грн; №4289300 від 28.11.2025 на суму 7 079 104,37 грн. В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником. За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 211 154 396, 43 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а тому провадження у справі в частині стягнення 211 154 396,43 грн. заборгованості закрито підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну вірність, у зв?язку з чим, враховуючи, те, що розрахунок не суперечить нормам чинного законодавства, дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню в розмірі 856 538,54 грн. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору також не оскаржується. Також, суд першої інстанції встанови достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, а тому дійшов висновку про можливість відстрочити виконання даного рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 16.03.2027, відповідно, задовольнив заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, і у вказаній частині рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем. Дослідивши доводи апеляційної скарги позивача в цій частині, заперечення відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Обґрунтовуючи подану заяву відповідач зазначав, що основну заборгованість відповідачем погашено повністю та вказував, що підставою, що унеможливлює виконання рішення, - є введення указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, який триває дотепер. Згідно додатку до постанови НКРЕКП № 1411 від 13.11.2018, місцем провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є територія м. Києва в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата, а також частково визначена територія Київської області. На території міста Києва ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста. Основним джерелом доходів відповідача - є кошти, які надходять на поточні рахунки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", які споживачі електричної енергії вносять як плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. Починаючи з 24.02.2022, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли, систематичними також є оголошення сигналів повітряної тривоги. Відповідач обгрунтовано посилався також на загальновідомий факт, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування. Так, з 2022 року і по нині, а особливо напередодні опалювального періоду та після його початку, відбуваються масовані ракетні та авіаційні удари по енергетичній інфраструктурі, що призводить до вкрай тяжких наслідків. Як показує статистика, більшість ракетних обстрілів та атак з повітря ударними безпілотними літальними апаратами припадає на столицю України, що відчувають на собі всі кияни та гості столиці, особливо вночі. Так, об`єкти ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як оператора системи розподілу також зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат. Починаючи з вересня-жовтня 2025 року, НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі, знову запроваджені в Україні графіки відключення електричної енергії всім споживачам, як непобутовим, так і побутовим. Відповідач є критично важливим та стратегічним підприємством в Київському регіоні, зокрема в столиці України - місті Києві та є підприємством паливно-енергетичного комплексу, критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення столичного регіону в особливий період (наказ Міністерства енергетики України № 107 від 24.03.2023 "Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (протокол № 2)"). Першочерговим завданням ПРАТ "ДТЕК Київські електромережі" є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міста Києва, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов`язань відповідача. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення, ремонт та обслуговування електричних мереж розподілу електричної енергії. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону, зокрема: неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання; перебоїв з виїздом аварійних бригад для відновлення пошкоджених, в т.ч. ракетними обстрілами мереж та об`єктів енергетики; зрив діяльності компанії по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач; нестабільне електрозабезпечення або повна його відсутність найголовніших органів державної влади та управління усіх ланок та рівнів, через триваючу військову агресію російської федерації та постійні обстріли. Відповідач, будучи приватним підприємством, не забезпечений фінансовою підтримкою міжнародної спільноти та може розпоряджається виключно грошовими коштами, отриманими від господарської діяльності. З огляду на вищенаведене, доводи скаржника в цій частині щодо недоведення відповідачем неможливості виконання рішення чи його істотне ускладнення - судом апеляційної інстанції відхиляються, як необгрунтовані. Таким чином, враховуючи становище, в якому опинився відповідач, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що існують об`єктивні обставини передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України для відстрочення виконання судового рішення у разі повного або часткового задоволення судом позовних вимог. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення суду для відповідача, в даному випадку, не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, а відповідною заявою він лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити у майбутньому повне виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем. Крім того, доводи скаржника про те, судом першої інстанції також не враховано, що і позивач в умовах запровадженого та діючого воєнного стану несе значні витрати на відновлювальний ремонт пошкоджених електричних мереж, електропідстанцій та інших об?єктів енегретичної інфраструктури в межах всієї України внаслідок щоденних атак з боку російської федерації - судом апеляційної інстанції не приймаються саме як підстава для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки основну заборгованість (211 154 396,43 грн.) відповідачем погашено повністю, а відстрочено виконання рішення лише в частині нарахованих 3% річних (856 538, 54 грн.), відповідач не заперечував необхідність сплати 3% річних, а також обгрунтовано враховано в цій частині доводи відповідача про надходження коштів від споживачів електричної енергії та належність відповідача саме до приватних підприємств, не забезпечених фінансовою підтримкою міжнародної спільноти. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення про стягнення коштів за неналежне виконання договору, у зв?язку з чим суд першої інстанції обгрунтовано встановив можливість відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 на 12 (дванадцять) місяців, тобто до 16.03.2027, задовольнивши відповідну заяву відповідача. Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволенню не підлягає. Щодо доводів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Так, суд першої інстанції, присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840,00 грн вказав, що враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з позовом сплачено основний борг у розмірі 211 154 396, 43 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840, 00 грн покладено на відповідача, з огляду на положення ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір». У п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Наведеною нормою Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі. Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Верховний Суду у своїй постанові від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20 зазначив, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Аналогічні правові позиції висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019). Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 903/181/19, від 06.09.2021 у справі № 910/8775/20 та від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22. Також, у пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 847 840,00 грн., який було нараховано, виходячи із суми позовної вимоги, в частині якої було закрито провадження у справі (211 154 396,43 грн.). Так, ціна позову після закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу (211 154 396,43 грн.), склала 856 538,54 грн., що складає суму 3% річних, за яку підлягає сплаті судовий збір у розмірі 12 848,08 грн. (1,5% від ціни позову). Отже, розмір судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов подано через систему «Електронний суд») за вимоги в цій частині, складає 10278,46 грн. (12 848,078*0,8). Тобто, частина витрат зі сплати судового збору, яка складає 837 561,54 грн. (847 840,00 грн. - 10 278,46 грн.) покладена на відповідача судом першої інстанції помилково. Отже, здійснений судом першої інстанції розподіл судового збору не відповідає положенням пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" та статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника (відповідача) про те, що на сторону не можуть бути покладені судові витрати, пропорційні позовним вимогам, щодо яких судом закрито провадження (тобто розгляд по суті не здійснювався). Так, у постанові від 23.01.2024 № 910/7984/22 Верховний Суд погодився з наступними висновками: "…лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа. Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито. Верховний Суд підкреслює, що у зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України. Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях". З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, закривши провадження у справі в частині заявленої до стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 211 154 396,43 грн. у зв`язку з його погашенням відповідачем після відкриття провадження у справ на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно стягнув з відповідача всю суму судового збору в розмірі 847 840,00 грн., коли з відповідача на користь позивача підлягав стягненню судовий збір лише у розмірі 10278,46 грн., у зв?язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні згідно з ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору саме у розмірі 10278,46 грн., у зв?язку з чим апеляційна скарга відповідача у наведеній частині підлягає задоволенню. Також, в апеляційній скарзі відповідач просив повернути позивачу судовий збір в розмірі 837 561,54 грн. (тобто в тій частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 211 154 396,43 грн., провадження за якою було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України), проте, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки в силу приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» відповідна сума судового збору повертається саме за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. А оскільки суб?єктом сплати відповідної суми судового збору був позивач, відповідно, саме він наділений правом на подання такої заяви, і відповідно, правом на повернення відповідної суми судового збору. Відповідач в даному контексті, не є уповноваженою особою позивача на заявлення такої вимоги, поза межами представництва. Отже, сума судового збору, сплачена ПрАТ «НЕК Укренерго» за подання позовної заяви у зазначеній частині 837 561,54 грн. (тобто в тій частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 211 154 396,43 грн., провадження за якою було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України), підлягає поверненню позивачу ухвалою суду за зверненням останнього з відповідним клопотанням до суду. Станом на момент розгляду відповідних апеляційних скарг, позивачем, як уповноваженим суб?єктом на відповідне звернення в силу приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», такої заяви не подано, проте, вирішення даного спору в суді апеляційної інстанції не позбавляє його на таке звернення в порядку, визначеному процесуальним законом. Усі інші доводи, обгрунтування, посилання учасників справи враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові, з урахуванням наведених мотивів. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в апеляційній скарзі (в оскаржуваній частині щодо відстрочки виконання рішення), не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній частині рішення, рішення суду першої інстанції в частині відстрочки виконання рішення суду на 12 місяців ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 (в оскаржуваній частині щодо відстрочки виконання рішення) - відсутні. В свою чергу, доводи Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", викладені в апеляційній скарзі щодо невірного розподілу судового збору, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим на підставі ч. 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 в частині розподілу витрат зі сплати судового збору у розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. - слід змінити, присудивши до стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 10 278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 46 коп. судового збору за подачу позову, виклавши резолютивну частину рішення у відповідній редакції. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір за подачу апеляційної скарги Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 (в оскаржуваній частині щодо відстрочки виконання рішення) - слід залишити за скаржником. Крім того, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 в частині розподілу судових витрат - удовий збір не сплачується, і відповідно, не розподіляється. Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 (в оскаржуваній частині щодо відстрочки виконання рішення) - залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 (в частині розподілу судового збору) - задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 в частині розподілу витрат зі сплати судового збору у розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. - змінити, присудивши до стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 10 278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 46 коп. судового збору за подачу позову.

4. Викласти пункт 3 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 в наступній редакції: Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (адреса: 04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20, ідентифікаційний код 41946011) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 3 % річних у розмірі 856 538 (вісімсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 54 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 278 (десять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 46 коп.

5. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 - залишити без змін.

6. Судовий збір за подачу апеляційної скарги Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 у справі № 910/13488/25 (в оскаржуваній частині щодо відстрочки виконання рішення) - залишити за скаржником.

7. Матеріали справи №910/13488/25 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано: 11.06.2026. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді С.А. Гончаров О.М. Сибіга