Постанова Одеський апеляційний суд № 947/573/26

Номер провадження: 33/813/949/26 Номер справи місцевого суду: 947/573/26 Головуючий у першій інстанції Борщов І. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Чередник К.А., осіб, які з`явилися до судового засідання: - ОСОБА_1 , - адвоката Очколяс Дмитра Вікторовича, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Очколяс Дмитра Вікторовича на постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2026 року, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514736 від 16.11.2026 року, водій ОСОБА_1 16.11.2025 року, близько 13:25, навпроти буд.8/1 по вул. Інглезі (25-ї Чапаївської дивізії) в м. Одесі, керував транспортним засобом Hyundai H-1, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою судді Київського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок. Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Очколяс Дмитро Вікторович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції підтверджено неповноту відеозапису. У мотивувальній частині постанови суддя Борщов І.О. зазначив: «Дійсно, на відеозапису відсутній певний фрагмент з 13.25 год. до 13.40 год.». Цей факт є визнанням судом того, що наданий доказ є неповним та не відображає всіх обставин події. Відсутність відеофіксації протягом тривалого часу є істотним порушенням, яке ставить під сумнів об`єктивність всього доказу. Порушення права на захист через неповноту відеозапису. У запереченнях на протокол зазначалося, що саме у цей проміжок часу на ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск, погрози, що зумовило його відмову від реалізації права на правову допомогу, передбаченого ст. 268 КУпАП. Суд першої інстанції безпідставно відхилив ці доводи, зазначивши, що «з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводить себе впевнено, постійно сперечається з поліцейськими, агресивно доводить свою позицію». Проте така поведінка може бути наслідком застосованого тиску, а відсутність запису позбавляє суд можливості об`єктивно оцінити обставини події. Також суд не аргументує, чому все те, що має трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності через недоведення вини, у даному випадку судом трактується саме не на користь особи, а на користь поліцейського, який не виконав своїх обов`язків належним чином. Відсутність фіксації моменту зупинки транспортного засобу. Відеозапис не містить відомостей про те, яким чином, коли та за яких обставин відбулася зупинка автомобіля Hyundai Н-1. Відсутність доказів моменту зупинки та керування автомобілем унеможливлює встановлення головного елементу складу правопорушення за ст. 130 КУпАП - факту керування транспортним засобом. 24.04.2026 року на адресу суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Очколяс Д.В. надійшло клопотання про призначення у справі комплексної судово-психологічної та лінгвістичної експертизи, з наступними питаннями: - Чи містяться у мовленні особи ОСОБА_1 ознаки порушення логічного і змістового зв`язку між його висловлюваннями та висловлюваннями інших учасників комунікації, зафіксованої у відеозаписі обставин подій 16.11.2025 року? - Чи міститься в мовленні осіб, зафіксованому у відеозаписі обставин подій 16.11.2025 року, інформація позитивного або негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , яка могла вплинути на його поведінку? - Які індивідуально-психологічні особливості має ОСОБА_1 .? Чи могли властиві ОСОБА_1 індивідуально-психологічні особливості суттєво вплинути на його поведінку за обставин ситуації (подій) 16.11.2025 року, зафіксованої у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, зокрема пов`язаної із обвинуваченням його у керуванні автотранспортним засобом під дією психоактивних речовин (у стані наркотичного сп`яніння)? - У якому емоційному стані перебував ОСОБА_1 під час ситуації (подій) 16.11.2025 року, зафіксованої у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, за обставин якої його звинуватили у керуванні автотранспортним засобом під дією психоактивних речовин (у стані наркотичного сп`яніння)? - Чи перебував ОСОБА_1 у стані вираженого емоційного напруження (стресу) або емоційного збудження (фрустрації), що суттєво вплинув на його свідомість і поведінку (здатність оцінювати ситуацію та контролювати свої дії) та може розглядатися як психологічна підстава стану сильного душевного хвилювання? - Чи виявляються у поведінці ОСОБА_1 під час комунікативної взаємодії за обставин ситуації (подій) 16.11.2025 року, зафіксованої у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, психологічні ознаки незвичного психоемоційного стану (зокрема, стану сп`яніння внаслідок вживання психоактивних речовин)? - Які психологічні особливості має комунікативна взаємодія між особами за участю ОСОБА_1 за обставин ситуації (подій) 16.11.2025 року, зафіксованої у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського (інформування, переконання, мотивування, спонукання та наявність/відсутність ознак деструктивного психологічного впливу (тиску))? Присутні в судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Очколяс Дмитро Вікторович підтримали доводи клопотання. Проаналізувавши клопотання про призначення експертизи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки адвокатом у клопотанні не наведено яким чином судово-психологічна та лінгвістична експертиза необхідна для встановлення наявності події і складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 у своїх доводах не вказує, що діяв у стані крайньої необхідності, що виражалося емоційною напруженістю. Апеляційний суд звертає увагу, що призначення експертизи призведе до порушення строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 277 КУпАП 20 днів з часу надходження до апеляційного суду матеріалів апеляційної скарги. За таких підстав, а також враховуючи, що наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для задоволення даного клопотання. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, які з`явилися до судового засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд. Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського. Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо. Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514736 від 16.11.2026 року, водій ОСОБА_1 16.11.2025 року, близько 13:25, навпроти буд.8/1 по вул.Інглезі (25-ї Чапаївської дивізії) в м. Одесі, керував транспортним засобом Hyundai H-1, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 16.11.2025 року о 14-00год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка не відповідає обстановці, підвищена жвавість рухів . Від огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився. До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються події, що мала місце 16.11.2025 року, за участі ОСОБА_1 . Відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу Hyundai H-1, державний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який в подальшому був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху. З відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений у зв`язку з порушення правил дорожнього руху пов`язаних із перетином подвійної суцільної лінії горизонтальної дорожньої розмітки і порушення порядку користування показниками поворотів. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил дорожнього руху і розгляду таких матеріалів поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що у того виявленні ознаки наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 на неодноразове пропонування працівником поліції пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, відмовлявся від проходження такого огляду. Поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 права та обов`язки, наслідки відмови від проходження медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 в черговий раз відмовився від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Після чого працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння. Огляд особи на стан сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп`яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом. Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп`яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція № 1452/735). Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису. Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026). Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026). Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо. Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі. Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 16.11.2025 року, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції підтверджено неповноту відеозапису а саме відсутній певний фрагмент з 13.25 год. до 13.40 год., апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанції мотивовано зазначено, що зі змісту відеозаписів (два файли) вбачається, що в цей період здійснюється оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за порушення ним правил дорожнього руху. При цьому, з відеозаписів вбачається, що відеофіксацію виявленого правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, здійснював інший екіпаж поліції, який прибувши одразу ввімкнув портативний відеореєстратор з моменту виконання службових обов`язків у відповідності до Інструкції № 1026 За таких підстав, відсутність проміжку часу з 13.25 год. до 13.40 год. на відеозаписі не впливає на розгляд справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Твердження в апеляційний скарзі про те, що саме у цей проміжок часу на ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск, погрози, що зумовило його відмову від реалізації права на правову допомогу, передбаченого ст. 268 КУпАП, не підтвердженні належним чином, оскільки скарг на дії працівників поліції захисником не надані, на відеозаписах таких дій з боку працівників поліції не встановлено, з наявного відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 до служби моніторингу звертався. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозапис не містить відомостей про те, яким чином, коли та за яких обставин відбулася зупинка автомобіля Hyundai Н-1, апеляційним судом визнаються як безпідставні, так як матеріалами справи, а саме відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу Hyundai H-1, державний знак НОМЕР_1 , та його керування ОСОБА_1 з порушенням вимог ПДР України (розворот через подвійну суцільну смугу і початок руху у зворотному напрямку). Впродовж здійснення всієї відео фіксації ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи. Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов`язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення. При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП. Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв`язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Очколяс Дмитра Вікторовича - залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2026 року - залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено: 11.06.2026 року. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе