Постанова Львівський апеляційний суд № 465/9309/24

Справа № 465/9309/24 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д. І. Провадження № 22-ц/811/1969/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг, ВСТАНОВИВ: у листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Хоум Серв» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на свою користь 13 575 грн 18 коп. заборгованості за надані послуги з управління будинку і споруд, прибудинкових територій та судові витрати по справі. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували на те, що 04 грудня 2019 між ТОВ «Хоум Серв» (управляюча компанія) та власником квартири АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 (споживач), укладено договір № 111/0412-19 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій. Відповідно до довідки за період січень 2021 року липень 2023 року ОСОБА_1 частково сплачував за послуги та станом на 19 листопада 2024 рік основна заборгованість за послуги по утриманню будинку складає 8 000 грн 64 коп. Позивач нараховував комунальні послуги до 31 серпня 2022 року включно, так як з 01 вересня 2022 року ним було достроково розірвано договір про надання послуг з управління та утримання будинків та споруд, про що було повідомлено споживачів. Сума основного боргу складає 8 000 грн 64 коп., інфляційне збільшення 9 077 грн 07 коп., штрафні санкції у вигляду 3 % річних - 1 912 грн 88 коп., пеня (у вигляді подвійної облікової ставки НБУ) 4 063 грн 69 коп. Період прострочення грошового зобов`язання (пені) 366 днів. Загальна сума боргу 13 575 грн 18 коп., яку просив стягнути. Також просили зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 8 000 грн 64 коп., починаючи з 20 листопада 2024 року до моменту виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, та стягнути вказану суму нарахованих відсотків з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хоум Серв». Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хоум Серв» 8 000 грн 64 коп. основного боргу, 2 665 грн 50 коп. інфляційного збільшення, 680 грн 46 коп. штрафних санкцій у вигляді 3% річних, 2 238 грн 58 коп. пені (у вигляді подвійної облікової ставки НБУ). Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хоум Серв» судовий збір за розгляд справи у розмірі 3 028 грн 00 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 , подавши в червні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким продовжити строки виконання зобов`язань позивачем по договору № 111/0412-19 від 04 грудня 2019 року на період дії воєнного стану (на період, що дорівнює строку дії форс-мажорних обставин) та скасувати додаткові штрафні санкції у розмірі 3 % річних, інфляційного збільшення та пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ. Зменшити суму основного боргу на величину неправомірного одноразового внеску «Ремонтні роботи» в розмірі 500 грн 00 коп. Розподілити стягнення судового збору. Заявник не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, оскільки, вважає, що в суму заборгованості був включений неправомірний одноразовий внесок «Ремонтні роботи» в розмірі 500 грн 00 коп. за січень 2020 року, який не був предметом договору № 111/0412-19 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій від 4 грудня 2019 року. За даним договором ремонтний фонд був включений в постійну складову і оплачувався кожним мешканцем будинку за статтею нарахувань «Утримання будинків». Згідно договору № 111/0412-19 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій від 4 грудня 2019 року розділу 8, пункту 8.1. позивач ( ОСОБА_1 ) звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань по цьому договору на період дії воєнного стану (форс-мажорні обставини), а згідно пункту 8.2. цього ж договору строки виконання зобов`язань продовжуються на період дії воєнного стану (на період, що дорівнює строку дії форс-мажорних обставин). В червні 2025 року надійшов відзив ТОВ «Хоум Серв» на апеляційну скаргу відповідача, такий обґрунтований правильністю рішення суду першої інстанції та безпідставністю доводів апеляційної скарги і містить прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року без змін. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог. В частині позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено, рішення суду не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції не перевіряється. Судом встановлено, що 04 грудня 2019 між ТОВ «Хоум Серв» (управляюча компанія) та власником квартири АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 (споживач), укладено договір № 111/0412-19 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна. Відповідно до пункту 2.1. договору № 111/0412-19 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, у відповідності до умов даного договору управляюча компанія надає споживачу послуги по управлінню житловим будинком і прибудинковою територією, а також надає послуги зі сприяння в забезпеченні якісного та своєчасного отримання споживачем послуг утримання, визначених цим договором, шляхом отримання від споживача оплати згідно тарифу для постійних складових або відшкодування управляючій компанії вартості змінних складових та перерахування отриманих коштів виконавцям послуг. споживач приймає надані послуги та своєчасно їх оплачує відповідно до діючих тарифів та умов договору. За пунктом 2.2 цього договору управляюча компанія забезпечує кваліфіковане, якісне, гарантоване обслуговування житлового фонду, його технічного обладнання, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення споживачу належних умов для проживання в житловому будинку АДРЕСА_2 . Порядок розрахунків за договором встановлено пунктом 3.1. розрахунковим періодом є календарний місяць. Управляюча компанія в термін до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає на вимогу споживача кожній квартирі в будинку рахунок зі сплати послуг, а споживач зобов`язується оплатити рахунок у термін до 26 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно до пункту 3.6. договору за несвоєчасне здійснення споживачем оплати за надані послуги, починаючи з 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, управляюча компанія має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Споживач зобов`язаний оплачувати в установлений цим договором строк, за діючими тарифами відповідно до загальної площі житлового приміщення та показників лічильників (ліфти та МЗК) та /або нормативів споживання не пізніше 26 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, за підпунктом 4.2.1. договору. За підпунктом 4.2.5. договору споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому договорі. Управляюча компанія має право у випадку порушення споживачем підпункту 4.2.1. цього договору стягнути з нього у встановленому порядку заборгованість по платежах на утримання будинку та прибудинкової території, а також нараховану пеню за порушення строків оплати, а також здійснювати стягнення у добровільному порядку або згідно рішення суду (підпункт 4.3.8 договору). Згідно довідки про розрахунок заборгованості, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 19 листопада 2024 року становить 8 000 грн 64 коп. + 2 655 грн 50 коп. (інфляційне збільшення) + 680 грн 46 коп. (штрафні санкції у вигляді 3% річних) + 2 238 грн 58 коп. (пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ) = 13 575 грн 18 коп. Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. За змістом статей 322, 360 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом; співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до частини третьої статті 20 цього закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Такі положення Закону України «Про житлово комунальні послуги», свідчать про обов`язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та неможливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом). Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом (стаття 611 ЦК України). Розрахунок заборгованості, який долучений позивачем до позовної заяви, свідчить про несплату відповідачем наданих послуг. За положеннями статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт укладення договору та надання житлово-комунальних послуг, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, як то: копії договору, розрахунків, які свідчать про надання послуг позивачем та неналежне виконання умов договору відповідачем. Дані документи стосуються безпосередньо обставин справи та підтверджують факт надання відповідачу житлово-комунальних послуг, а відтак враховані судом, як належні та допустимі докази в процесі доказування, оскільки не спростовані відповідачем. Відповідачем у справі не доведено, що послугами, які надав позивач у спірний період, він, відповідач, фактично не користувався. А відтак, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 8 000 грн 64 коп. основного боргу за надання послуг. Відповідач жодних належних і допустимих доказів на спростування, зокрема, позовних вимог в частині безпідставного, на його думку, включення до суми основного боргу одноразового внеску у розмірі 500 грн 00 коп., не надав, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17). Щодо покликання заявника на те, що він звільняється від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань по цьому договору на період дії воєнного стану (форс-мажорні обставини), а згідно пункту 8.2. цього ж Договору строки виконання зобов`язань продовжуються на період дії воєнного стану (на період, що дорівнює строку дії форс-мажорних обставин), колегія суддів звертає увагу на таке. Щодо стягнення інфляційного збільшення, штрафних санкцій у виді 3 % річних і пені. Відповідно до положень частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Поряд з цим Кабінетом Міністрів України 5 березня 2022 року прийнято постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» пунктом 1 якої в редакція, яка діяла до 23 грудня 2023 року було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. З матеріалів справи убачається, що ТОВ «Хоум Серв» нараховувало комунальні послуги відповідачу до 31 серпня 2022 року включно. Враховуючи імперативний припис щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, станом на 31 серпня 2022 року, колегія суддів доходить висновку про необґрунтоване стягнення судом з відповідача на користь ТОВ «Хоум Серв» інфляційного збільшення, штрафних санкцій у виді 3 % річних і пені. Відтак, у цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог. Надаючи оцінку у цій частині доводам апеляційної скарги про звільнення від відповідальності на підставі положень укладеного між сторонами договору, а саме пункту 8.1., колегія суддів вважає такі необґрунтованими, адже сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання. У той час як відповідачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і неналежним виконанням ним своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором. Також безпідставними, з огляду на викладене, є доводи апеляційної скарги та прохання особи, яка її подала про продовження строків виконання зобов`язань по договору № 111/0412-19 від 04 грудня 2019 року на період дії воєнного стану. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, оскаржене рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення, штрафних санкцій у виді 3 % річних і пені належить скасувати, з ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в їх задоволенні, в решті рішення, в оскарженій частині, належить залишити без змін як законне та обґрунтоване. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, за розгляд справи судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Хоум Серв» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 784 грн 70 коп., а за розгляд справи судом апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір з ТОВ «Хоум Серв» на користь ОСОБА_1 в розмірі 1 491 грн 96 коп. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» 2 665 грн 50 коп. інфляційного збільшення, 680 грн 46 коп. штрафних санкцій у вигляді 3% річних, 2 238 грн 58 коп. пені (у вигляді подвійної облікової ставки НБУ) скасувати, ухвали в цій частині нове рішення про відмову в задіоленні цих позовних вимог. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 травня 2025 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» 8 000 грн 64 коп. основного боргу залишити без змін. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» судовий збір в розмірі 1 784 грн 70 коп. за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хоум Серв» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 491 грн 96 коп. за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 12 червня 2026 року. Головуючий С. М. Копняк Судді: С. М. Бойко А. В. Ніткевич