Постанова Львівський апеляційний суд № 445/1978/25

Справа № 445/1978/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В. Провадження № 22-ц/811/424/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Якимчук Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року, - ВСТАНОВИВ: в січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, ухваленого у справі за позовом ТзОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обгрунтування заяви покликається на те, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року з неї на користь ТОВ «Авентус Україна» стягнуто заборгованість в розмірі 82 535,55 грн. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем не взмозі виконати рішення суду, сплативши відразу ж усю заборгованість, оскільки таких коштів не має, а також не має у власності рухомого чи нерухомого майна, за рахунок якого можливе примусове виконання рішення, єдиним її джерелом доходу є заробітна плата, яка за довідкою форми ОК-7 становить 36 000 грн нарахованих, фактично отримуваний дохід 28 000 грн. Крім того, щодо неї ухвалено інші судові рішення про стягнення заборгованості на суму близько 235 000 грн, що є значним фінансовим навантаженням. Стверджує, що не ухиляється від виконання судових рішень і має намір сплачувати їх добросовісно щомісячними платежами. Враховуючи загальну заборгованість за рішенням суду у розмірі 82 535,55 грн, просить розстрочити виконання рішення на 60 місяців; встановити щомісячний платіж у розмірі 2 000 грн, що у сумі з іншими рішеннями становитиме близько 5 600 грн на місяць, або 20% щомісячного доходу. Таке розстрочення забезпечить реальне та стабільне надходження коштів стягувачу та відповідатиме принципам справедливості та співмірності. З наведених підстав просить розстрочити виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року строком на 60 місяців, встановити щомісячний платіж у розмірі 2000 грн. Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 445/1978/25 за позовною заявою ТзОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року та додаткового рішення від 11.11.2025 року у цивільній справі № 445/1978/25 за позовною заявою ТзОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8362321 від 07.10.2024 року в розмірі 80 008,15 грн., 2422,40 грн., судового збору та 105 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (загальна сума 82 535,55 грн.), шляхом погашення заборгованості рівними частинами, строком на 6 (шість) місяців починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів у розмірі 13 755,925 грн. В решті вимог відмовлено. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд визнав наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, але не обгрунтував чому 6 місяців є достатнім і співмірним строком. Крім того суд не дав оцінки реальним можливостям боржника. Судом встановлено щомісячний платіж - 13755,93 грн., що становить майже 50% фактичного доходу заявника. Встановлення такого щомісячного платежу створює ризик невиконання ухвали та примусового відкриття виконавчого провадження. З огляду на наведене, просить ухвалу суду скасувати в частині визначення строку розстрочки та розміру щомісячного платежу; встановити новий порядок розстрочки виконання рішення, розстрочити виконання рішення строком до 36 місяців; визначити щомісячний платіж до 7 000 грн, що відповідає реальним можливостям боржника та не порушує вимог ст. 70 Закону «Про виконавче провадження»; забезпечить дотримання принципу співмірності та реальності виконання, а також можливість виконання інших судових рішень. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частково задовольняючи заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що через скрутне матеріальне становище заявник не має можливості виконати судове рішення, сплативши одразу всю суму заборгованості, та врахувавши її матеріальне становище постановив розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року та додаткового рішення від 11.11.2025 року у справі за позовом ТзОВ «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8362321 від 07.10.2024 року в розмірі 80 008,15 грн., 2422,40 грн. судового збору та 105 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (всього 82 535,55 грн.), шляхом погашення заборгованості рівними частинами, строком на 6 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів у розмірі 13 755,92 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Згідно із ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19. Необхідною умовою для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення є ретельне з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін у справі. Це означає, що суд повинен дослідити та оцінити як доводи, так і заперечення кожної сторони. Зокрема, має бути врахований вплив рішення про розстрочення на права та інтереси позивача, його потенційні наслідки для виконання зобов`язання в повному обсязі та забезпечення належного рівня захисту прав сторін. Водночас суд повинен оцінити обставини, які обґрунтовують потребу відповідача у розстроченні, такі як фінансовий стан, характер зобов`язань та інші фактори, що можуть впливати на можливість своєчасного виконання судового рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 926/4693/23. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі і на день ухвалення рішення суду, яке просить розстрочити ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» і відповідачем було укладено кредитний договір № 8362321, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 37 000,00 гривень строком на 360 днів, зобов`язалася сплачувати проценти за користування кредитними коштами кожні 30 днів за стандартною ставкою 1% в день, зниженою 0,75% в день. У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 80 008,15 грн., з яких: 36 617,00 грн. тіло кредиту, 43 391,15 грн. проценти. У зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань ТОВ «Авентус Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 15 жовтня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованість за договором № 8362321 про надання споживчого кредиту від 07.10.2024 року в розмірі 80 008,15 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Додатковим рішенням цього суду від 11 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 105 грн. Звертаючись із заявою про розстрочення виконання рішення суду, ОСОБА_1 обґрунтовує її скрутним матеріальним станом, вказує, що заробітна плата становить 36 000 грн., однак фактично отримуваний нею дохід складає 28 000 грн.; крім того щодо ОСОБА_1 ухвалено чотири судових рішень про стягнення з неї кредитної заборгованості на загальну суму близько 235 000,00 грн., що створює значне фінансове навантаження; одноразове виконання кожного з рішень є неможливим, а відсутність розстрочення унеможливить їх реальне виконання. Згідно із відомостями з Пенсійного фонду України ОСОБА_1 у 2024 року отримала річний дохід в розмірі 423456,89 грн., а у 2025 році - 406276, 16 грн. Крім того, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором № 708821440 від 17.08.2024 у розмірі 82 180,28 грн., 2 422, 40 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу. 19 листопада 2025 року рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» загальну суму заборгованості за договором позики №5947541124 від 05.11.2024 року в розмірі 32760 грн. та 2422,40 грн. судового збору. Вищезазначені судові рішення не набрали законної сили, оскільки оскаржені ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду. Заперечуючи щодо розстрочення виконання рішення суду, ТзОВ «Авентус Україна» покликається на те, що у суді першої інстанції відповідач просила розстрочити виконання рішення строком на 60 місяців, фактично пропонуючи щомісячний платіж близько 2000 грн., а в апеляційній скарзі просить розстрочити виконання рішення строком на 36 місяців у розмірі щомісячного платежу 7000 грн., вважає таку зміна позиції непослідовною, що ставить під сумнів достовірність доводів відповідача про складне матеріальне становище. Наявність інших боргів не впливає на обсяг прав позивача, а інші фінансові зобов`язання апелянта є наслідком її власної поведінки. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що вона не має змоги виконати рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року, оскільки у неї наявна ще заборгованість по інших кредитних договорах на загальну суму близько 235 000 грн., по яких також ухвалено судові рішення про стягнення з неї заборгованості, а відсутність розстрочення на такий короткий термін унеможливить їх реальне виконання. Колегія суддів погоджується з тим, що наявність інших фінансових зобов`язань заявника є наслідком її власної поведінки та не може бути підставою для погіршення становища позивача, порушення його прав на повернення стягнутих рішенням суду коштів. Вирішуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції має враховувати лише майновий стан боржника, а й інтереси стягувача, принцип обов`язковості судового рішення та необхідність забезпечення його реального і своєчасного виконання. Крім того, доводи апеляційної скарги про необхідність розстрочення виконання рішення строком на 36 місяців є безпідставними, оскільки запропонований ОСОБА_1 строк виходить за межі, встановлені частиною 5 статті 435 ЦПК України, відповідно до якої розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення. Оцінюючи всі надані сторонами докази у сукупності, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення. З огляду на вищенаведене, повно та всебічно дослідивши заяву про розстрочку виконання рішення, враховуючи майновий стан заявника та її бажання повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, наявності інших кредитних зобов`язань та фінансового навантаження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розстрочку виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року та додаткового рішення цього суду від 11.11.2025 року строком на 6 місяців, починаючи з дня набрання ухвалою суду законної сили, встановивши спосіб і порядок сплати щомісячних платежів. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 19 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанова складена 12 червня 2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк