Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/20409/24

Справа № 308/20409/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11.06.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/124/25, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2025. Цією постановою, з урахування постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2026 про виправлення описки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 199871 від 18.12.2024 та постанови судді від 10.02.2025 вбачається, що водій ОСОБА_1 18.12.2024 о 23 год 06 хв в м. Ужгороді по вул. Університетській, 7, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився о 23 год 43 хв 18.12.2024, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП. Посилається на те, що суддею, в порушення ст. 245 КупАП неповно, не об`єктивно, не всебічно з`ясовано обставини справи, і як наслідок вирішено з грубим порушенням закону. Суд взагалі не взяв до уваги те, що перші чотири хвилини відеозапису взагалі відсутні, разом з тим, саме протягом цих хвилин патрульні ставили йому вимогу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, при цьому повністю ігноруючи вимоги ст. 266 КупАП та Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Йому не називали законні підстави для проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, а саме ознак сп`яніння, які ніби то у нього були виявлені, а тільки постійно повторювали вимогу про необхідність пройти огляд на стан сп`яніння. Працівниками поліції не було оголошено йому жодних ознак сп`яніння, разом з тим його схиляли до відмови пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що тільки після шести хвилин спілкування з патрульними, вони назвали про нібито наявність у нього саме двох ознак сп`яніння, хоча -2- о 23:10:14 год називали спочатку одну ознаку, а саме, нібито його поведінка не відповідає обстановці, а в подальшому, після його зауважень, що має бути не менше двох ознак, назвали ще запах алкоголю. Його поведінка і дії були адекватними та такими, що відповідають обстановці. Він коректно та тактовно реагував на вимоги поліцейських та надавав адекватні відповіді на їх запитання, а також сам ставив працівникам поліції питання. Суд не звернув увагу на те, що відеозаписи, які були надані патрульними, не підтверджують факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Також безпідставними є доводи суду про те, що він вчиняв дії, що свідчать про ухилення, а також створення ілюзії з його боку, що він дує в пристрій «Drager» (ілюзію згоди на проходження огляду). Крім того, ані у протоколі, ані на відеозаписах взагалі не міститься інформація про назву та марку (модель) приладу, який використовували патрульні для проведення огляду. Відтак назва приладу, на який посилається суд першої інстанції є припущенням. Також у матеріалах справи не міститься інформація про технічну справність даного приладу. Про упередженість суду першої інстанції також свідчить той факт, що ним була повністю проігнорована інформація про те, що перед проходженням огляду він повідомив патрульних про свої слабкі легені, бо вже три рази мав запалення легенів, і навіть в цей момент мав хворі бронхи, у зв`язку з чим приймав ліки. Крім того, жодного разу не висловився про свою відмову від проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів, а також не висловився щодо категоричної відмови від вказаного огляду в закладах охорони здоров`я. Після дванадцяти разів проходження ним тесту на місці зупинки ТЗ і неотримання жодного результату щодо перебування його у стані алкогольного сп`яніння, а також спростування підозр поліцейських щодо наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, такий поліцейський захід мав бути припинений, оскільки було очевидним, що не було необхідності у подальшому застосуванні такого заходу. Також у додаткових письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав на незаконність судового рішення в частині виправлення описки у зазначенні розміру накладеного на нього стягнення. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин чергової неявки не надав. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. -3- Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 18.12.2024 о 23 год 06 хв в м. Ужгороді по вул. Університетській, 7, керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився о 23 год 43 хв 18.12.2024, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. -4- Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199871 від 18.12.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією постанови ЕНА № 3687272 від 19.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 про залишення на зберігання транспортного засобу; рапортом поліцейського 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Закарпатській області Федчика О. О., відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння та іншими матеріалами справи. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським 2 взводу 2 роти УПП батальйону УПП в Закарпатській області Федчиком О. О. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199871 від 18.12.2024 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує те, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_3 . Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд оглянув відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров`я. При цьому спілкування та поведінка ОСОБА_1 , беззаперечно свідчить про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння. -5- Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп`яніння оскільки працівники поліції не називали підстави такого огляду, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено, що працівники поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , діяли згідно до вимог чинного законодавства та у відповідності процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду.. Незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. З приводу доводів апеляційної скарги про неналежність та недопустимість як доказу у справі відеозаписів, долучених до матеріалів справи, у зв`язку з тим, що відомості про технічний засіб не вказано, апеляційний суд зазначає, що таких критеріїв чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить. Доводи ОСОБА_1 щодо порушення працівниками поліції порядку проведення його огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП, оскільки не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд також відхиляє. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативно-правових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння. Крім того, з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 явно свідчила про небажання проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. ОСОБА_1 декілька разів продував у технічний прилад «Драгер», однак пристрій жодного разу не видав результат, що свідчить про його ухилення від проходження такого огляду. Також, на відео зафіксована однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, де він повідомив працівникам поліції про те, щоб вони записали у протоколі про його відмову їхати в лікарню, що підтверджує факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Твердження ОСОБА_1 про відсутність на відео файлі перших чотирьох хвилини відеозапису, судом також відхиляються, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199871 від 19.12.2024, так й у долучених до нього доказах, і не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. Доводи апеляційної скарги про те, що фідеофайли не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що відносно ОСОБА_1 19.12.2024 складено також постанову серії ЕНА № 687272 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з вказаної постанови вбачається, що у транспортного засобу під -6- керуванням ОСОБА_1 в темну пору доби не горіла одна лампа підсвітки номерного знаку, крім того не мав поліса ОСЦВП власників наземних транспортних засобів. Зазначені обставини ОСОБА_1 не заперечував, отже ці доводи є безпідставним та такими, що не підтверджується наявними в справі доказами, а позиція ОСОБА_1 щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Вказаним відеозаписом, долученим до матеріалів справи, спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення поліцейським порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому такі доводи апеляційний суд відхиляє. Докази на підтвердження доводів про хворобу легенів та вживання ліків ОСОБА_1 , що унеможливило проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу, в матеріалах справи відсутні, ці обставини нічим не підтверджені, тому апеляційним судом не беруться до уваги та відхиляються. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Разом з тим, апеляційний суд враховує те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 199871 від 18.12.2024 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 надавши свої пояснень з приводу обставин, що мали місце. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді, що дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. -7- Щодо незгоди ОСОБА_1 з виправленням описки у судовому рішенні суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає про те, що таке виправлення усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність та не змінює суті рішення та суму накладеного на ОСОБА_1 стягнення, тому не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлено, а не з`явившись на розгляд справи без поважних причин ОСОБА_1 позбавив себе такої можливості. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2025 щодо ОСОБА_4 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя