Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10292/25

Справа № 308/10292/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04.03.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю секретаря судових засідань Кушнір А. І., прокурора Вакули Ю. В., захисника-адвоката Дрюченка О. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/709/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 605,60 грн. З протоколу про адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією № 96 від 17.07.2025 та постанови судді від 01.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого 9 відділу (боротьби зі злочинами проти довкілля) Управління стратегічних розслідувань у Закарпатській області ДСР НП України по 25.03.2025, маючи спеціальне звання капітан поліції, спеціальний жетон з індивідуальним номером 0121233, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, як суб`єкт декларування, який припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави та який є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією відповідно до пп. з п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 09.04.2025, без поважних причин, подав шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду від 01.10.2025 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на те, що у нього не було ні фізичної, ні технічної можливості своєчасно подати декларацію у встановлений законом строк, оскільки він брав участь у заходах, пов`язаних із кримінальним провадженням, розпочатим відносно нього, у зв`язку з чим з 22.03.2025 по 07.04.2025 перебував у м. Києві, а повернувшись додому 08.04.2025, наступного дня, відновивши ЕЦП, одразу подав декларацію. У зв`язку з чим просить врахувати, що у нього не було умислу на несвоєчасне подання декларації. -2- Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин неявки не надав. За змістом ст. 294 КУпАП, неявка ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того враховується думка захисника-адвоката Дрюченка О. С. про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката Дрюченка О. С., який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора Вакули Ю. В., яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з вимогами ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, суди зобов`язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства. Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією України. Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31.10.2003), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27.01.1999), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15.05.2003), Законом України «Про запобігання корупції», КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини. -3- Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_1 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого 9 відділу (боротьби зі злочинами проти довкілля) Управління стратегічних розслідувань у Закарпатській області ДСР НП України по 25.03.2025, маючи спеціальне звання капітан поліції, спеціальний жетон з індивідуальним номером 0121233, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, як суб`єкт декларування, який припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави та який є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією відповідно до пп. з п. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 09.04.2025, без поважних причин, подав шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2024 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, суд послався на досліджені у судовому засіданні матеріали справи: даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 96 від 17.07.2025, повідомленням НАЗК № 69357/0/05-25 від 17.04.2025, письмовими та усними поясненнями ОСОБА_1 , а також іншими матеріалами справи. Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи, об`єктивно узгоджуються між собою, не спростовуються стороною захисту за допомогою інших доказів, і тому у своїй сукупності є достатніми для ухвалення судом рішення по справі й притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах поліції і якому присвоєне відповідне звання поліції. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Положеннями статті 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до пп. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є, зокрема, поліцейські. Положеннями ч. 1 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», цим та іншими законами України. -4- Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 № 449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.07.2021 за № 987/36609, щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII (щороку), абзац 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1700-VII (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Наказом начальника ДСР НП України від 16.07.2020 за № 205 о/с ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) Управління стратегічних розслідувань в Луганській області. Наказом начальника ДСР НАП України від 29.12.2023 за № 789 о/с ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання капітан поліції. На підставі наказу начальника ДСР НАП України від 10.05.2024 за № 312 о/с, ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого 9-го відділу (боротьби зі злочинами проти довкілля) Управління стратегічних розслідувань у Закарпатській області ДСР НП України. Згідно з наказом начальника ДСР НАП України від 24.03.2025 № 222 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (за власним бажанням) з 25.03.2025. Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 до свого звільнення був неодноразово ознайомлений з вимогами ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», щодо необхідності подання електронних декларацій, про що свідчать проставлені останнім підписи у вказаних документах. Отже, ОСОБА_1 до 00 год 00 хв 01.04.2025 був зобов`язаний був подати щорічну декларацію за 2024 рік. Відповідно до повідомлення НАЗК № 69357/0/05-25 від 17.04.2025, ОСОБА_1 опублікував в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щорічну декларацію за 2024 рік тільки 09.04.2025. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Суд першої інстанції дослідив обставини разом із наданими матеріалами справи та правильно встановив той факт, що ОСОБА_1 у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, а саме 09.04.2025, без поважних причин, подав шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію за 2024 рік, що свідчить про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Склад адміністративного правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу в цілому. -5- Вина є одним із елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності. Склад адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 172-6 КУпАП утворює несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Цей склад є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, а обов`язковим елементом є протиправне діяння. Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Доводи ОСОБА_1 про відсутність у нього фізичної спроможності подати декларацію вчасно, у зв`язку із вилученням ноутбуку та перебуванням у м. Київ для участі у слідчих діях у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні ним низки кримінальних правопорушень, апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке. Відповідно до приписів КУпАП, визначення «умислу» і «необережності» пов`язується з психічним ставленням особи до наслідків вчиненого правопорушення. При цьому диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП не передбачає настання жодних наслідків і виражаються протиправні дії особи у порушенні встановленого Законом порядку визначених строків подання декларації за відсутності поважних причин для цього. Відтак, умисна форма вини до такого діяння, як несвоєчасне подання декларації не є обов`язковою для наявності складу вказаного адміністративного правопорушення. Доводи сторони захисту про неможливість подати декларацію, у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 у м. Київ у період з 22.03.2025 по 07.04.2025, у зв`язку з участю у слідчих діях у кримінальному провадженні № 22025000000000367 в ГСУ Служби безпеки України, апеляційним судом визнаються необґрунтованими, оскільки як вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді старшого слідчого в ОВС ГУ СУ СБ України, ОСОБА_1 перебував у м. Києві та приймав участь у проведенні слідчих дій в рамках кримінального провадження № 2025000000000367 тільки 25.03.2025 й 28.03.2025. Крім того, 26.03.2025 ОСОБА_1 приймав участь у судовому засіданні у Шевченківському районному суді міста Києва. Тобто загальна тривалість часу перебування ОСОБА_1 в м. Києві становила три дні. Жодних інших доказів про перебування ОСОБА_1 у м. Києві упродовж зазначеного ним періоду часу, стороною захисту не надано і такі в матеріалах справи відсутні. Крім того, відповідно до ухвали Шевченківського районного суді міста Києва від 26.03.2025 , у рамках кримінального провадження № 22025000000000367 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби. Більше того, як вбачається з протоколу обшуку від 22.03.2025, ноутбук марки «Lenovo» був добровільно переданий при обшуку слідчому, у незадовільному технічному стані, що унеможливило оглянути весь зміст інформації та викачати таку, що ставить під сумнів доводи сторони захисту про те, що причиною несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації є також відсутність у розпорядженні останнього цього пристрою. Апеляційний суд вважає, що під поважним причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних -6- збоїв офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо. Аналіз цих поважних причин свідчить, що їх виникнення та усунення не залежать від волі особи, через що беззаперечно позбавляє її реальної можливості вчиняти дії щодо подання декларації. З матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що йому достеменно було відомо про обов`язок подати декларацію, що в судовому засіданні ним не заперечувалося. Водночас стороною захисту не зазначено про наявність будь-яких обставин, які б вказували на поважність причин невчасного подання ОСОБА_1 декларації суб`єкта декларування упродовж періоду з 00 год 00 хв 01.01.2025 по 00 год 00 хв 01.04.2025, у зв`язку з чим доводи щодо відсутності в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення, апеляційний суд визнає безпідставними. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги з приводу неналежності окремих доказів носять формальний характер та такий висновок не спростовують. Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя врахувала характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правопорушника, обставини справи й призначила останньому адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції вищевказаної статті, яке є справедливим і таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення . Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.10.2025 щодо нього, - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя