Постанова 4818 № 646/1953/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Харків справа № 646/1953/25 провадження № 22-ц/818/2908/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року, в складі судді Чорної Б.М.,- ВСТАНОВИВ: В березні АТ "СЕНС БАНК" звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №816/27/19/06/041 від 08.11.2006 року станом на 23.02.2022 року в розмірі 56575,54 грн що складається з 3% річних в розмірі 11724,68 грн та інфляційних витрат в розмірі 44850,86 грн, та стягнути судові витрати по сплаті судового збору. Позов обґрунтований тим, що 08.11.2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», надалі за текстом «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом «Позичальник» уклали договір кредиту № 816/1-27/19/06-041 (надалі за текстом - Кредитний договір). Відповідно до Договору, Відповідач зобов`язується в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. Відповідно до виконавчого листа Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2010 року, справа № 2-635/2010 на користь АТ «Укрсоцбанк» було стягнуто солідарно з Відповідачів заборгованість за кредитним договором № 816/1-27/19/06-041 від 08.11.2006 року, заборгованість в розмірі 106 517,58 грн., дане рішення Відповідачами не виконано. В результаті невиконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 23.02.2022 року становить 56 575,54 грн (сума заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість 11 724,68 грн.; сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 44 850,86 грн.), яку просить стягнути на користь позивача, а також понесені судові витрати. Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 816/1-27/19/06-041 від 08.11.2006 року розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішення суду, яка станом на 23.02.2022 року становить - 56 575,54 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 1 211,20 грн з кожного. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності виконавчого провадження з виконання ухваленого на користь позивача рішення про стягнення заборгованості. Зі змісту постанови державного виконавця від 12.10.2012 вбачається, що виконавчий лист було повернуто стягувану та визначено строк для його повторного пред`явлення до 12.10.2013 року. Але відомостей про повторне пред`явлення виконавчого листа матеріали справи не містять. Позивач жодним чином не обґрунтовував причини пропуску ним загального строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач у відзиві на позов. Зазначена заява була неправомірно залишена судом поза увагою. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 08.11.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 816/1-27/19/06-041, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 65 000,00 грн зі сплатою 18 (вісімнадцяти) відсотків та наступним порядком погашення суми основної заборгованості, дата остаточного повернення 10.11.2013 року (а.с. 37-39). Також, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 816/1-27/19/06-041 від 08.11.2006 року відповідно до якого внесли відомості до договору, а саме виключили п.3.3.5 ст.3. (а.с.36) З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № 816/1-27/19/06-041, 08.11.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 816/2-27/19/6-064, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником взятих на себе обов`язків і за порушення обов`язків боржника відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (а.с.34-35) Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 01.12.2010 року позов акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа : опікунська рада Куп`янської міської ради Харківської області про розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості задоволено. Розірвано кредитний договір № 816/1-27/19/06-041 від 08.11.2006 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» у розмірі 106517,58 грн., сплачений збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист №2-635/2010, строком пред`явлення до 13.02.2013 року.(а.с.19) Відповідно до змісту постанови державного виконавця від 12.10.2012 року вбачається, що Виконавчий лист №2/635/2010 виданий 09.03.2011року був повернутий стягувачу АКБ «Укрсоцбак» на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» та визначено строк для повторного пред`явлення для виконання в строк до 12.10.2013 року.(а.с.18 зворот) Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року (а.с.67). 12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». (а.с.40-42) Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості 3% річних та інфляційних витрат ст. 625 ЦК на суму заборгованості згідно рішення суду за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 року, загальна сума заборгованості склала 56 575,54 грн (11 724,68 грн сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 44 850,86 грн. сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість) (а.с.68-69) Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно із ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання. Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення. Основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України). Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст.1291 Конституції України). Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до ч.1 ст.431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Як встановлено у справі, рішення суду від 01 грудня 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором не виконане та на примусовому виконанні не перебуває з 12 жовтня 2012 року, що зокрема підтверджується постановою державного виконавця від 12.10.2012 року. Ураховуючи положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АКБ «Укрсоцбанк» присудженої суми заборгованості збіг. Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі №757/44680/15-ц висловив правовий висновок про правильне застосування норм права, згідно якого натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном. Конструкція статті 625 ЦК України, щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Аналогічна позиція Верховним Судом висловлена у постановах по справах №569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, №442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, №390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року, №554/9126/20 від 13 березня 2023 року. У постанові від 13 березня 2023 року по справі №554/9126/20 Верховний Суд також вказав, що пред`явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред`явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги. Факт не перебування виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби в сукупності з з постановою державного виконавця від 12.10.2012 року якою виконавчи лист було повернуто стягувану з визначенням терміну для повторного пред`явлення до 12.10.2013 року свідчать що позивачем пропущено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання та основна вимога позивача, яка виникла на підставі рішення суду, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, а тому між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не можуть бути застосовані положення ст.625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише за грошовим зобов`язанням, яке підлягає виконанню. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права. Такі висновки викладені у постанові Верховного суду від 11 лютого 2026 року по справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25) Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту того що стягувачем або його правонаступником повторно пред`являвся виконавчий документ до примусового виконання або такий документ на даний час перебуває на виконанні, позивачем не надано. У зв`язку із цим вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки, суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення апеляційної скарги з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в сумі 2906,88 грн. Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволені позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2906 (дві тисячі дев`ятсот шість) 88 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина