Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/2877/26

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова іменем України справа №766/2877/26 провадження № 22-ц/819/945/26 11 червня 2026 року м.Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач), судді: Базіль Л.В., Приходько Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді БулахЄ.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: Зміст позовних вимог В березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №54243808 від 29 грудня 2021 року в розмірі 16330,00грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвала суду мотивована невиконанням вимог ухвали суду першої інстанції від 19 березня 2026року про залишення позову без руху, в якій суд послався на те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не містять конкретизації, оскільки ТОВ «ФК «Позика» не зазначено з чого складається заборгованість та за який період проведено нарахування боргу; в порушення вимог частини першої статті 177 ЦПК України позивач не надав доказів надіслання відповідачу поданих по суду документів засобами поштового зв`язку. Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», пославшись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просило ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, як таку що постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права; справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Скарга мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України щодо визнання позову неподаним та його повернення. Скаржник зазначив, що копія ухвали суду від 19 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху надійшла до електронного кабінету товариства 08 квітня 2026 року, що вплинуло на строк виконання вимог цієї ухвали, які було виконано позивачем 10 квітня 2026 року шляхом направлення суду відповідної заяви в електронному виді, яка отримана судом того ж дня. Тобто, товариство у визначений судом 5-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху, виконало вимоги ухвали, а питання реєстрації судом вхідної кореспонденції (заяви про усунення недоліків позову) лише 14 квітня 2026 року перебуває поза межами волі позивача. Крім того, скаржник послався на неможливість виконання вимог частини першої статті 177 ЦПК України щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів, оскільки позивач з об`єктивних причин не мав можливості вчинити відповідні дії, оскільки останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 є с.Догмарівка Генічеського району Херсонської області, яке на час звернення з позовом до суду розташовано на тимчасово окупованій території. Цей факт унеможливлює направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих документів засобами поштового зв`язку, оскільки на вказаній території відділення АТ «Укрпошта» не функціонують, що є загальновідомою обставиною. Подання позову через підсистему «Електронний суд» є належним процесуальним способом звернення до суду, що підтверджує добросовісність дій товариства та виконання вимог частини першої статі 177 ЦПК України, з урахуванням особливостей воєнного стану. Позиція інших учасників Відзив до суду апеляційної інстанції не подавався. Розгляд справи апеляційним судом Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353, частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання згідно положень частини тринадцятої 13 статті 7 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду від 14 квітня 2026року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом 06 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду через систему «Електронний суд» позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначивши останню відому адресу проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с.1-13). В позові товариство виклало обставини справи, серед яких укладення кредитного договору від 29 грудня 2021 року; невиконання позичальником договірних зобов`язань з повернення коштів; розмір заборгованості за кредитом в сумі 4600,00грн. та за процентами в сумі 11 730,00 грн.; щодо відступлення права вимоги за договором на користь позивача та надало докази на підтвердження позовних вимог, зокрема, розрахунок заборгованості, який містить строк обрахування боргу та його складові (а.с.60). Згідно листа Генічеської міської військової адміністрації від 17 березня 2026 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 16 березня 2026 року значиться адреса вказана в позовній заяві (а.с.85). На час подання позову територія Генічеської громади є тимчасово окупованою. Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 19 березня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» залишено без руху з підстав не виконання товариством вимог частини п`ятої статті 177 ЦПК України щодо надання до позовної заяви всіх наявних доказів у справі; не конкретизації позовних вимог та порушенням вимог частини першої статті 177 ЦПК України, а саме ненадання доказів направлення відповідачу листом з описом вкладення копії поданих до суду документів. Позивачу був наданий п`ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позову з дня отримання копії ухвали суду (а.с.87). Згідно довідок про доставку електронного документу, копію ухвали суду від 19 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 08 квітня 2026 року (а.с.90, 91). 10 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Позика» направило суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в якій повторно виклало обставини справи та зазначило, що відоме позивачу зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 перебуває на непідконтрольній території України; інформація про зареєстрований ОСОБА_1 електронний кабінет у системі ЄСІТС відсутня, а тому позивач позбавлений можливості виконати вимоги закону та направити копію позовної заяви з додатками відповідачу засобами поштового зв`язку (а.с.97-105). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно приписів частини першої третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Матеріали справи свідчать, що ухвалою суду від 19 березня 2026 року позов був залишений без руху з підстав не конкретизації ТОВ «ФК «Позика» позовних вимог щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором та періоду, протягом якого проведено нарахування боргу; не надання доказів надіслання відповідачу поданих по суду документів засобами поштового зв`язку, тощо. Дослідивши доводи ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд апеляційної інстанції визнає їх помилковими, адже наведені з позові обставини справи в поєднанні з наданими доказами дають можливість суду визначитися з характером спірних правовідносин та обсягом пред`явлених вимог. Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Постановлюючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції порушив вимоги статті 13 ЦПК України, якою передбачено вільний вибір позивачем способу захисту та доказів, якими він буде підтверджувати свої позовні вимоги. Суд першої інстанції фактично надав оцінку поданим позивачем доказам під час вирішення питання про прийняття позову та відкриття провадження у справі, що є передчасним, оскільки питання оцінки доказів, їхньої належності та достатності вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті спору. Статтею 177 ЦПК України визначено документи, що подаються до позовної заяви. Частиною першою наведеної норми права передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Згідно частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Отже, визначені наведеними статтями ЦПК України вимоги до форми та змісту позовної заяви, а також документів, які додаються до позовної заяви, в тому числі і щодо необхідності надання заявником доказів надсилання поданих ним документів протилежній стороні, є проявом здорового формалізму, який передбачає обов`язок всіх учасників судового процесу дотримуватися процедур, визначених законодавством, нехтування якими призводить до суттєвих негативних наслідків. Разом з тим, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). У справі, що переглядається встановлено, що користуючись наведеним вище гарантованим правом на доступ до правосуддя ТОВ «ФК «Позика» через систему «Електронний Суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому позивач повідомив суд про останнє відоме місце проживання відповідача в с. Догмарівка Генічеського району Херсонської області та неможливість виконання вимог статті 177 ЦПК України про направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками через тимчасову окупацію території Генічеського району. Суд визнає загальновідомою обставину щодо запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 № 376, Генічеський район Херсонської області з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу є тимчасово окупованою територією, до якої не здійснюються поштові відправлення. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з доводами скаржника про наявність об`єктивних причин, які унеможливили для позивача направлення відповідачу поштової кореспонденції (копії позовної заяви з додатками) та виконання приписів абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що повернення позовної заяви з підстав ненадання позивачем доказів направлення копії позовної заяви з додатками особі, останнє відоме місце проживання якої перебуває на тимчасово окупованій території, є проявом надмірного формалізму та об`єктивною перешкодою у доступі позивача до судочинства, адже наведені обставини не можуть обмежувати право позивача на доступ до правосуддя, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зобов`язаний забезпечити реалізацію права особи на судовий захист, у тому числі шляхом подальшого використання альтернативних засобів повідомлення учасників справи про ініційоване відносно них провадження, зокрема в порядку передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, серед іншого, порушення судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з допущеним судом першої інстанції порушенням норм цивільного процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання про визнання позовної заяви ТОВ «ФК «Позика» неподаною та її повернення, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду від 14 квітня 2026року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо розподілу судових витрат За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «ФК «Позика», поданої на ухвалу суду про повернення позовної заяви, розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки згідно положень статей 141, 142 ЦПК України вирішення цього питання проводиться за результатами розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»задовольнити. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 14 квітня 2026 року скасувати, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України). Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько