Постанова 4803 № 182/1829/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4677/26 Справа № 182/1829/24 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Кобеляцька-Шаховал І.О.), - В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2110226434575 від 12 квітня 2021 року у розмірі 47 516 грн.00 коп., з яких 4 700 грн.00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 42 816 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, а також судові витрати в розмірі 16 028 грн. 00 коп., які складаються зі сплати судового збору 3 028 грн. 00 коп. та витрат на правову допомогу 13 000 грн. 00 коп. Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково: стягнуто із ОСОБА_1 , на їх користь заборгованість у розмірі 47 516 грн.00 коп., з яких 4 700 грн.00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 42 816 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, а також стягнуто судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп., а всього 13 028 грн. 00 коп.. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 04.09.2025 року залишено без задоволення. Із вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Працевитий Г.О. та подавапеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи та практиці Верховного Суду. Зокрема зазначав, що судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено умови кредитного договору, оскільки сторонами погоджено 16 денний строк кредитування, а надані позивачем розрахунки заборгованості свідчать про нарахування процентів поза межами вказаного строку кредитування. Зокрема вважає, що розмір відсотків, які були погоджені сторонами договору складає 1 504 грн., а положення п. 1.9 кредитного договору, який продовжує його строк дії до одного року є таким що вводить позивача, як споживача кредитних послуг в оману з огляду на зазначений у п.1.3 договору строк кредитування 16 днів. Також зазначав, що під час розгляду справи в суду апеляційної інстанції відповідач поні витрати на правову допомогу докази на підтвердження яких будуть надані пізніше. Враховуючи наведене просив скасувати рішення рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр». ТОВ «Коллект Центр» надано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зокрема зазначав, що між відповідачем та первісним кредитором погоджено усі істотні умови договору, зокрема і відсотки за користування кредитом, які нараховувались в межах річного строку дії договору. Наголошує на презумпції правомірності правочину та вказує на те, що відповідачем не спростовано такої презумпції кредитного договору або його окремих умов. Також зазначає, що саме неправомірні дії відповідача щодо не повернення кредитних коштів стали причиною звернення до суду із позовом, а тому у разі задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються лише на відповідача. При цьому заявлений відповідачем розмір правової допомоги за розгляд справи у суді апеляційної інстанції є необґрунтованим та завищеним. Також до відзиву на апеляційну скаргу позивачем надано клопотання про розгляд справи із викликом сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 47 516 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328х30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи із викликом сторін, у суду апеляційної інстанції не має. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг № 2110226434575, відповідно до якого Товариством було надано відповідачу грошові кошти на загальну суму 4 700 грн. 00 коп., а відповідач, в свою чергу, зобов`язувався повернути кредит у термін, визначений договором та сплатити проценти. Згідно п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2,0 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована. Відповідно до пп. 1.4.1., 1.4.2. договору, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Згідно п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік. Перерахування суми кредиту на банківську картку НОМЕР_1 , зазначену ОСОБА_1 в кредитному договорі, підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Пор Пей» від 01 березня 2024 року. Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №2110226434575 заборгованість ОСОБА_1 станом 30.11.2021 року складає 34 449,82 грн. з яких 4 700 грн. тіло, 29 749,82 грн. - відсотки. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Згідно з реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 34 449,82 грн. З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2110226434575 заборгованість ОСОБА_1 станом 10.01.2023 року складає 82 034,50 грн. з яких 4 700 грн. тіло, 77 334,50 грн. (29 749,82+47 584,68) - відсотки. При цьому відсотки нараховувались у розмірі 47 584,68 грн з 01.12.2021 року по 11.04.2022 року. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Згідно з реєстром боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 82 034 грн. 50 коп., з яких 4 700 грн. тіло, 77 334,50 грн. - відсотки. Звертаючись до суду із позовом ТОВ «Коллект центр», що враховуючи принцип розумності та співмірності просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь як нового кредитора 47 516 грн. з яких 4 700 грн. тіло, 42 816 грн. - відсотки Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивач довів право вимоги до відповідача за укладеним з первісним позичальником кредитним договором №2110226434575, за яким відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в результаті чого утворилась заборгованість. Суд апеляційної інстанції частково погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги представник відповідача фактично не оспорює підписання кредитного договору №2110226434575 ОСОБА_1 в електронному вигляді чи передачу прав вимоги за цим договором до ТОВ «Коллект Центр», однак наголошує на тому що розмір відсотків не відповідає умовам договору, оскільки вони нараховувались поза межами 16 денного строку дії договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Як зазначено вище та вбачається з матеріалів справи п. 1.1 та 1.4. договору про надання фінансових послуг №2110226434575 чітко погоджено розмір відсоткових ставок та порядок їх нараховування. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 1.9 вказаних договорів передбачено граничний строк кредитування в один рік, а тому доводи апелянта з приводу нарахування відсотків поза межами визначених договорами строків кредитування у 16 днів не знайшли свого підтвердження. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заявлена сума відсотків у розмірі 42 816 грн. з огляду на сам розмір позики 4 700 грн. є завищеним, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК Українизасадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20. Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 42 816 грн. не є співмірною сумі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 700 грн. за договором від 12.04.2021 року, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. На зазначене суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкових висновків про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Служба миттєвого кредиту», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що укладення ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг №2110226434575 перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку щодо необхідності зменшення розміру заборгованості за відсотками до 5 000 грн.. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 рокупідлягає зміні в частині загального розміру стягнутої заборгованості, зокрема за договором №2110226434575 з 47 516 грн. на 9 700 грн. та розміру відсотків із 42 816 грн. на 5 000 грн.. Згідно частин 1, 10, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» підлягають частковому задоволенню (20%), як і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 (80%), тому розмір сплаченого ними судового збору у судах першої та апеляційної інстанції підлягають пропорційному взаємозарахуванню. Таким чином з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 301,28 грн. (2 906,88-605,60). Відповідно рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з відповідача витрат зі сплати судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового про стягнення на його користь з позивача 2 301,28 грн. Що ж стосується витрат на правову допомогу, стягнутих із відповідача на користь позивача, то суд першої інстанції враховуючи підстави та предмет позову співмірно зменшив їх розмір до 10 000 грн., Крім того в апеляційній скарзі не має доводів щодо їх неспівмірності чи не обґрунтованості. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 47 516 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. 141, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року змінити в частині розміру стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» розміру загальної заборгованості з «47 516 грн. 00 коп.» на «9 700 грн.» та розміру заборгованості за відсотками з «42 816 грн. 00 коп.» на «5 000 грн.» Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп. та загального розміру судових витрат 13 028 грн., скасувати. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_2 )судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 301,28 грн. В іншій частині залишити рішення без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи А.В. Гапонов Л.Н. Никифоряк