Постанова КАС ВС № 640/26313/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Київ справа № 640/26313/19 адміністративне провадження № К/990/50808/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кашпур О.В., суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/26313/19 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, прийняту у складі судді Шляхової О. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Файдюка В.В., УСТАНОВИВ: І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» (далі - АТ «Лубнигаз») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Національна комісія), Державної казначейської служби України, у якому просило: - визнати протиправною бездіяльність НКРЕКП, яка полягає у невстановленні для АТ «Лубнигаз» економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу у період з 2016 по 2019 рік; - стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; - визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 24 грудня 2019 року №3030 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Лубнигаз»; - зобов`язати Національну комісію встановити для АТ «Лубнигаз» економічно обґрунтований тариф на послуги розподілу природного газу на 2020 рік у розмірі 2 грн 34 коп. за 1м3 розподіленого природного газу. ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення.

3. Клопотання представника Національної комісії про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду задоволено.

4. Адміністративний позов у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, залишено без розгляду.

5. Суд першої інстанції зазначив, що за результатами діяльності у 2016 - 2019 роках позивач мав дізнатися про отримання збитків, що підтверджується відповідною звітністю, зокрема, на сайті позивача за посиланням https://lubnygaz.com.ua/finances/. Крім того позивач, як суб`єкт господарювання, не міг не бути своєчасно обізнаний щодо настання зазначених у позовній заяві негативних фінансових наслідків заявленої бездіяльності відповідача зважаючи на систематичне складання фінансової звітності, а також регулярне звітування про фінансові показники діяльності до територіальних органів Державної фіскальної служби. Проте позовну заяву позивачем подано до суду лише 27 грудня 2019 року, тобто майже через 3 роки щодо збитків за 2016 рік, та через 2 роки щодо збитків за 2017 рік та майже через 1 рік за 2018 рік.

6. За висновком суду першої інстанції, позивач пропустив шестимісячний строк звернення із позовом до суду щодо відшкодування майнової шкоди в частині заявлених вимог за період з 2016 по 2019 роки.

7. Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією.

8. Залишаючи без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що при визначенні початку строку звернення до суду підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. При цьому, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

9. Суд апеляційної інстанції указав, що погоджується з висновками суду першої інстанції про пропущення АТ «Лубнигаз» строку звернення до суду з таким позовом, оскільки про порушення своїх прав (отримання збитків), як позивач зазначив, останній дізнався зі змісту постанов НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №1376, від 31 березня 2016 року №554, від 27 вересня 2016 року №1626, від 15 грудня 2016 року №2295.

10. За висновком Шостого апеляційного адміністративного суду суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку (досудове врегулювання спору) не є поважними. Судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог статті 242 КАС України. ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

11. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ «Лубнигаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, на обґрунтування якої зазначило, що суди неповно з`ясовали обставин, що мають значення для справи, що призвело до винесення незаконної та необґрунтованої ухвали та постанови.

12. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували: триваючого характеру бездіяльності Національної комісії; природи шкоди, що формується внаслідок системного тарифного дефіциту; специфіки пізнішого нормативного врегулювання (постанова НКРЕКП від 29 вересня 2021 року № 1635, Закон України від 14 липня 2021 року № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-IX)).

13. Скаржник вважає, що суди порушили статті 2, 6, 121, 122, 242 КАС України, оскільки фактично відмовили АТ «Лубнигаз» у доступі до суду щодо відшкодування шкоди та не надали повної та належної оцінки аргументам про триваючий характер порушення та добросовісну поведінку позивача. При цьому суди не врахували позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/29/22 та практику ЄСПЛ щодо заборони надмірного формалізму й необхідності забезпечення реального, а не фіктивного доступу до правосуддя. У результаті скаржник позбавлений будь-якої можливості отримати судове рішення по суті своїх вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок тривалої протиправної бездіяльності НКРЕКП, що несумісно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

14. АТ «Лубнигаз» звернуло увагу, що держава сама визнала наявність системної проблеми з тарифним регулюванням та необхідність ретроспективного врахування понесених витрат операторів ГРМ у майбутніх тарифах, а саме прийнято постанову НКРЕКП від 29 вересня 2021 року № 1635 (Методика), яка запровадила механізм коригування планової тарифної виручки на суму витрат, що не були враховані у попередніх тарифах та Закон №1639-IX, який фактично визнав системність проблеми недофінансування операторів ГРМ у минулі періоди. Ці нормативні акти підтверджують, що до 2019- 2021 років сама держава не створила прозорого, визначеного та остаточного механізму компенсації минулих витрат; унеможливлювало для скаржника чітке та остаточне визначення обсягу невідшкодованої шкоди в кожний окремий момент часу до впровадження зазначених механізмів. Водночас АТ «Лубнигаз» діяло добросовісно, а саме: зверталося до НКРЕКП з вимогами переглянути тарифи; брало участь у досудових процедурах та в процесі запровадження нової Методики; очікувало, що частина понесених витрат буде компенсована у майбутніх тарифах у межах нових нормативних механізмів. Отже, скаржник уважає, що покладати на позивача негативні процесуальні наслідки у вигляді «пропуску строку» - неспівмірно і суперечить практиці Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості використання процесуальних строків як механізму звільнення суб`єкта владних повноважень від відповідальності за власну тривалу протиправну поведінку.

15. На переконання скаржника, у цій справі шкода, про яку йдеться, завдана саме внаслідок тривалої, системної бездіяльності НКРЕКП; сама держава пізніше визнала цю проблему та створила механізми часткової компенсації; скаржник діяв активно та добросовісно, намагаючись урегулювати спір поза судом; однак на національному рівні він фактично позбавлений будь-якого розгляду по суті його вимог про відшкодування шкоди за попередні періоди.

16. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для розгляду позовних вимог по суті. IV. Позиція інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу Національна комісія зазначила, що вважає викладені в ній доводи необґрунтованими та наголосила, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та прийняли рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому в силу статті 350 КАС України, підстави для їх скасування відсутні.

18. На думку НКРЕКП, позивач у своїй касаційній скарзі щодо оскарження ухвали про залишення позову без розгляду внаслідок пропущення строку звернення до суду, аналогічно, як і в своїй апеляційній скарзі, безпідставно акцентує увагу виключно на триваючому характері нібито бездіяльності Національної комісії, подаючи її як самостійну підставу в межах ухвали про залишення позову без розгляду. При цьому позивач умисно уникає обґрунтування позовних вимог в частині майнової шкоди, нівелюючи основний факт, який полягає у пропущенні строків звернення до суду. Більше того, з огляду на характер заявлених вимог, предметом розгляду у справі є не лише адміністративно-правова відповідальність органу державної влади за неналежне регулювання тарифів, а й вимога про стягнення з державного бюджету значної суми коштів. Вимога про компенсацію майнової шкоди має чітко визначені межі з дати встановлення факту щодо фіксації збитковості. Клопотання про залишення без розгляду представником НКРЕКП подавалось виключно в частині стягнення майнової шкоди за період 2014-2017 роки, про що з-поміж іншого зазначалось в судовому засіданні, а не в частині визнання бездіяльності протиправною, тому посилання позивача на триваюче правопорушення є безпідставним.

19. Отже, на переконання Національної комісії, суди попередніх інстанцій обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшли висновку про залишення адміністративного позову АТ «Лубнигаз» в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року є законними, обґрунтованими та не підлягають скасуванню в межах касаційного провадження.

20. У зв`язку з викладеним НКРЕКП просить відмовити в задоволенні касаційної скарги АТ «Лубнигаз», а оскаржувані судові рішення залишити без змін. V. Рух справи у суді касаційної інстанції

21. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., ухвалою від 23 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Лубнигаз» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 640/26313/19.

22. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 29 травня 2026 року №1056/0/15-26 "Про тимчасове відсторонення судді Верховного Суду Желєзного І.В. від здійснення правосуддя" та на підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж. М. від 01 червня 2026 року №20329/26 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Кашпур О.В., судді Мацедонська В.Е., Смокович М.І.

24. Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2026 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/26313/19.

25. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 11 червня 2026 року. VІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції

26. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

27. Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх.

28. На підставі частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. У справі, що розглядається, АТ «Лубнигаз» просить, зокрема, стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією.

30. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року, визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву АТ «Лубнигаз» у вказаній частині залишив без розгляду.

31. Касаційне провадження в цій справі відкрито на підставі посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

32. Відповідаючи на питання, поставлені перед судом касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

33. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

34. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

35. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

36. За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

37. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

38. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

39. Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

40. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

41. Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

42. Таким чином, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

43. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

44. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

45. Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності в адміністративно-процесуальних відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

46. Верховний Суд зазначає, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

47. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

48. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

49. Як установили суди попередніх інстанцій, про порушення своїх прав (отримання збитків) позивач дізнався з постанов НКРЕКП від 29 грудня 2015 року № 1376, від 31 березня 2016 року № 554, від 27 вересня 2016 року № 1626, від 15 грудня 2016 року № 2295.

50. Однак із позовною заявою щодо захисту порушених, на думку позивача, прав останній звернувся лише в грудні 2019 року, тобто із значним пропуском строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

51. Стосовно доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували: триваючого характеру бездіяльності Національної комісії; природи шкоди, що формується внаслідок системного тарифного дефіциту; специфіки пізнішого нормативного врегулювання, Верховний Суд зазначає таке.

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17 дійшла висновку, що в чинному законодавстві України не визначено поняття «триваюче правопорушення». Разом з тим за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

53. Разом із цим, відшкодування шкоди пов`язане з конкретними фінансовими втратами, які відображаються у бухгалтерській та податковій звітностях позивача за відповідні періоди. Отже, право на позов про стягнення цих коштів виникало не абстрактно, а з моменту затвердження фінансової звітності, з якої позивач достеменно усвідомлював розмір некомпенсованих витрат (збитків). При цьому триваючий характер бездіяльності відповідача не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися строків звернення до суду за кожен окремий фінансовий період.

54. Повертаючись до обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що позивач виявив відповідні, на його думку, порушення, які стали підставою для звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, саме з постанов НКРЕКП від 29 грудня 2015 року № 1376, від 31 березня 2016 року № 554, від 27 вересня 2016 року № 1626, від 15 грудня 2016 року № 2295, за змістом яких позивач і обрахував наведені ним збитки в адміністративному позові.

55. Отже, дізнавшись про порушення, на думку АТ «Лубнигаз», своїх прав, позивач мав можливість сформувати правову позицію та звернутись до суду з відповідним позовом у межах строку, визначеного нормами статті 122 КАС України, проте таких дій позивач не вчинив.

56. Посилання ж скаржника на те, що АТ «Лубнигаз» діяло добросовісно, а саме: зверталося до НКРЕКП з вимогами переглянути тарифи; брало участь у досудових процедурах та в процесі запровадження нової Методики; очікувало, що частина понесених витрат буде компенсована у майбутніх тарифах у межах нових нормативних механізмів, підтверджує обізнаність позивача про порушення його прав, водночас не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропуску значного строку звернення до суду із цим позовом.

57. Так, прийняття державою в особі компетентних органів подальших нормативно-правових актів про які зазначає позивач, як постанова НКРЕКП від 29 вересня 2021 року № 1635, спрямоване на врегулювання кризових явищ на ринку природного газу в позасудовому порядку. Водночас наявність таких механізмів, а також очікування позивача щодо можливої позасудової компенсації витрат у майбутньому, є проявом його господарської стратегії, однак не зупиняє перебігу процесуальних строків та не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду із позовом про стягнення шкоди.

58. Ураховуючи наведене, а також те, що позивач звернувся до суду в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь АТ «Лубнигаз» 230 544 899 грн 74 коп. без ПДВ в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Національною комісією, із значним пропуском строку звернення до суду, Верховний Суд уважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про визнання неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, та залишення позовної заяви АТ «Лубнигаз» у вказаній частині без розгляду.

59. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що застосування судами попередніх інстанцій наслідків пропуску строку звернення до суду не є проявом надмірного формалізму, оскільки позивач, будучи суб`єктом господарювання з відповідним юридичним та фінансовим супроводом, не був позбавлений об`єктивної можливості своєчасно ініціювати судовий захист. Забезпечення стабільності фінансової системи держави та принципу правової визначеності вимагає чіткого дотримання процесуальних строків

60. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

62. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Лубнигаз» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №640/26313/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О.В. Кашпур Судді В.Е. Мацедонська М.І. Смокович