Постанова 4857 № 300/2039/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2039/25 пров. № А/857/17302/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Матковської З.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (судді Микитин Н.М., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/2039/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 1, ВЧ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , згідно поданого рапорту від 05.02.2025 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. В задоволенні вимог до Військової частини НОМЕР_2 - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що відповідно до рапорту, ОСОБА_1 виявив бажання звільнитися з військової служби під час воєнного стану за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю з І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме - за матір`ю. Однак, до рапорту не додано документів, які б підтверджувати, відсутність у матері військовослужбовця інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення або що інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , згідно наказу № 155 від 24.08.2022 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 24.08.2022, що підтверджується довідкою від 29.04.2024 та не заперечується сторонами (а.с.18). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 позивач 05.04.1985 року народження є сином ОСОБА_2 (а.с.20). Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є сином ОСОБА_2 (а.с.30). Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 20 січня 1993 року Серія НОМЕР_5 , розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_5 (а.с.29). Син ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, згідно довідки до акту МСЕК серії 12ААВ № 692682, та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_6 від 08.01.2025 № 80А (а.с. 38, 36). Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 852640 від 19.09.2024 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, інвалідність встановлена довічно (а.с.26). Як вбачається із протоколу № 43/3 заключення ЛКК від 15.10.2024 ОСОБА_2 потребує догляду (а.с.18). 05.02.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, оскільки відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, до якого були долучені документи згідно додатку до вказаної заяви, в яких надав докази відсутності у матері позивача інших членів сім`ї 1-го чи ІІ-го ступеня споріднення, як в особи з інвалідністю II групи. До рапорту позивачем було додано: нотаріально завірену копію паспорту та коду позивача; нотаріально завірену копію посвідчення НОМЕР_7 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження; оригінал характеристики позивача; нотаріально завірену копію паспорту та коду ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію довідки до акту МСЕК серії 12 АГГ № 852640; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 ; нотаріально завірену копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1338; нотаріально завірену копію протоколу заключення ЛКК № 43/3 від 15.10.2024; нотаріально завірену копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ; нотаріально завірену копію паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 серії 12ААВ№ 692682; нотаріально завірену копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серп 12ААА № 052666; нотаріально завірену копію довідки форми 5 № 699А; оригінал витягу з реєстру ТГ № 2025/001167664; оригінал витягу з реєстру ТГ № 2025/001217517; нотаріально завірену копію відповіді № 210 на звернення про видачу довідки; нотаріально завірену копію довідки №1361; нотаріально завірену копію Акту про обстеження житлового приміщення та матеріально-побутових умов від 24.01.2025; оригінал відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 № НЮА-251 від 28.01.2025 (а.с.70-100). Листом від 02.03.2025 № 1472/2/196 відповідачем 2, було повідомлено позивачу, що підстав для звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до пункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встановлено, оскільки до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім`ї 1-го чи ІІ-го ступеня споріднення, як в особи з інвалідністю II групи та документів, що остання потребує постійного догляду (а.с.101). Вважаючи протиправною відмову у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", представник позивача звернулася з цим позовом до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Частинами 1, 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду цієї справи строк дії воєнного стану в Україні триває. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). В свою чергу, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008). Відповідно до пунктів 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Згідно з пунктом 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України. Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008 військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. У пункті 116 Положення №1153/2008 наведені випадки, за яких допускається зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання. Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Згідно з пунктом 117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення. Пунктом 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, - у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: - підстави звільнення з військової служби; - думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; - районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_4, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Згідно з пунктом 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин. Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу. Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції. Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII, зокрема через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Судом встановлено на підставі матеріалів справи про наявність у матері позивача ОСОБА_2 інвалідності II групи, інвалідність встановлена на строк до довічно згідно довідки до акта МСЕК серії 12 ААГ № 852640 від 19.09.2024 (а.с.26), що відповідачем не оспорюється. 05.02.2025 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи, оскільки відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, до якого були долучені документи згідно додатку до вказаної заяви, в яких надав докази відсутності у матері позивача інших членів сім`ї 1-го чи ІІ-го ступеня споріднення, як в особи з інвалідністю II групи. До рапорту позивачем було додано: нотаріально завірену копію паспорту та коду позивача; нотаріально завірену копію посвідчення НОМЕР_7 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження; оригінал характеристики позивача; нотаріально завірену копію паспорту та коду ОСОБА_2 ; нотаріально завірену копію довідки до акту МСЕК серії 12 АГГ № 852640; нотаріально завірену копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 ; нотаріально завірену копію індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1338; нотаріально завірену копію протоколу заключення ЛКК № 43/3 від 15.10.2024; нотаріально завірену копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 ; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 ; нотаріально завірену копію паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 ; нотаріально завірену копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_3 серії 12ААВ№ 692682; нотаріально завірену копію довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серп 12ААА № 052666; нотаріально завірену копію довідки форми 5 № 699А; оригінал витягу з реєстру ТГ № 2025/001167664; оригінал витягу з реєстру ТГ № 2025/001217517; нотаріально завірену копію відповіді № 210 на звернення про видачу довідки; нотаріально завірену копію довідки №1361; нотаріально завірену копію Акту про обстеження житлового приміщення та матеріально-побутових умов від 24.01.2025; оригінал відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 № НЮА-251 від 28.01.2025 (а.с.70-100). Однак, листом від 02.03.2025 № 1472/2/196 відповідачем, було повідомлено позивачу, що підстав для звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до пункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встановлено, оскільки до рапорту не додано документів, що підтверджують відсутність у матері позивача інших членів сім`ї 1-го чи ІІ-го ступеня споріднення, як в особи з інвалідністю II групи та документів, що остання потребує постійного догляду (а.с.101). При цьому, відповідачем-апелянтом не заперечується обставина подання позивачем вищезазначеного рапорту від 05.02.2025 та долучених до нього документів, що додатково підтверджується проставленим військовою частиною штампом із датою прийняття рапорту із додатками та реєстраційним вхідним номером (а.с.21). Аналізуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання на не подання доказів позивачем до рапорту про відсутність інших членів сім`ї 1-го чи ІІ-го ступеня споріднення, то колегія суддів враховує наступне. Визначення поняття «інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення» міститься в підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу ІV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Водночас, підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України містить застереження про те, що таке визначення поняття «інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення» використовуються лише для цілей розділу ІV Податкового кодексу України «Податок на доходи фізичних осіб». Визначення поняття «сім`я» міститься в пункті 1 частини другої статті 3 Сімейного кодексу України, згідно якого сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з абзацом другим резолютивної частини рішення Конституційного суду України №5-рп/99 від 03.06.1999 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї»), до кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їхні діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї». Так, відповідно до частини другої статті 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Окрім кодифікованих нормативно-правових актів, законодавець застосовує поняття «член сім`ї» і в інших правових документах, де висловлені різні підходи до його розуміння. Так, частиною 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що члени сім`ї: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 (а.с.39-40). Згідно акту депутатів Калинівської територіальної громади VIII скликання від 24.01.2025 проведено обстеження житлового приміщення та матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 і зафіксовано, за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В даний час ОСОБА_1 , перебуває у лавах ЗСУ, а його хвора мати ОСОБА_2 проживає одна, хворіє невиліковною хворобою та має II групу інвалідності загального захворювання на довічно. Крім сина ОСОБА_1 здійснювати догляд за нею немає кому взагалі, лише син може надати мамі допомогу як фізично так і матеріально, а саме: супровід її до лікарів, придбання важливо-необхідних ліків, продуктів харчування та загальний фізичний догляд (а.с.43). Також суд звертає увагу, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 (а.с.20). Таким чином, суд зазначає, що членами сім`ї ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є два сини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 Однак, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 з 24.02.2024 року по теперішній час, що підтверджується довідкою від 08.01.2025 №80/А (а.с.38). При цьому, ОСОБА_3 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ № 692682 з 14.03.2023 є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, з травмою, отриманою у зв`язку із захистом Батьківщини. Йому протипоказана важка фізична праця. Ступінь втрати його професійної працездатності - 60 %, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.36-38). Відтак, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_3 , не може доглядати ОСОБА_2 , оскільки проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_6 з 24.02.2024 року та є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, з травмою, отриманою у зв`язку із захистом Батьківщини. На переконання суду, перебування брата позивача ОСОБА_3 на військовій службі унеможливлює його участь у здійсненні постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 . Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що брат позивача ОСОБА_3 звертався до керівництва Військової частини НОМЕР_6 , в якій він проходить військову службу, із рапортом про звільнення його з військової служби на тій же підставі, яку позивач зазначив у своєму рапорті у спірних правовідносинах. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні інші члени першого чи другого ступеня споріднення окрім позивача, які виявили бажання та мають реальну можливість здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Також, суд вважає необґрунтованими є доводи відповідачів про те, що позивач не надав доказів відсутності членів сім`ї другого ступеня споріднення, оскільки судом таких не встановлено, а згідно з процесуальним законодавством, обов`язок доказування належить стороні, яка стверджує обставини, що мають юридичне значення, однак відповідачі не надали докази наявності у ОСОБА_2 членів сім`ї другого ступеня спорідненості та довели можливість їх участі у здійсненні догляду. Крім того, відмовляючи у задоволенні рапорту позивача від 05.02.2025, Військова частина НОМЕР_1 у своєму рішенні від 02.03.2025 № 1472/2/196 зазначила, що до рапорту додано довідку до акта огляду медико-соціальної комісії серії 12ААГ №852640 від 19.09.2024, виданої Броварським міськрайонним бюро МСЕК, згідно з якою матері військовослужбовця - ОСОБА_2 встановлено інвалідність II групи загального захворювання безстроково, однак не зазначено, що вона потребує постійного догляду і дана обставина не підтверджується висновком ЛКК. Однак, на переконання суду, сам факт видачі лікарсько-консультативною комісією висновку за формою №080-4/о № 43/3 від 15.10.2024, затвердженою наказом МОЗ України від 09.03.2021 за №407, є офіційним підтвердженням наявності у особи порушень функцій організму, внаслідок яких вона не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує стороннього догляду. Зазначена форма є уніфікованою первинною обліковою медичною документацією, зміст якої вже за своєю правовою природою передбачає встановлення саме такої потреби, а тому не потребує додаткового або дублюючого формулювання щодо наявності постійного догляду. Вимога відповідача щодо обов`язкового окремого зазначення у висновку формулювання "потребує постійного догляду" фактично зводиться до висування умов, не передбачених ані формою документа, ані нормативно-правовими актами, що регулюють порядок його видачі. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі дискреції суб`єкта владних повноважень. Отже, посилання військової частини на відсутність у акті огляду медико-соціальної комісії серії 12ААГ №852640 від 19.09.2024 прямої вказівки на "постійний догляд", є формальними, такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні змісту та правової природи медичного документа, і не спростовують встановленого лікарсько-консультативною комісією факту потреби ОСОБА_2 у сторонньому догляді. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах даної судової справи доказами підтверджується необхідність та факт постійного догляду ОСОБА_1 за своєю матір`ю ОСОБА_2 яка є особою з інвалідністю ІІ групи та членом сім`ї першого ступеня споріднення по відношенню до позивача, і, при цьому, відсутні інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за матір`ю через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Проходження військової служби накладає на військовослужбовця суворі обмеження щодо свободи пересування та виконання будь-яких додаткових обов`язків, не пов`язаних із військовою діяльністю. Відтак сама його фізична присутність в Україні не свідчить про можливість здійснення догляду за непрацездатним членом сім`ї. З огляду на це, проходження військової служби братом позивача не може бути достатньою підставою для відмови у звільненні іншого військовослужбовця, оскільки такий член сім`ї не може взяти на себе фактичну опіку і здійснювати необхідний догляд. Звільнення одного з військовослужбовців для забезпечення належного догляду за особою з інвалідністю ІI групи у цьому випадку є правомірним також з точки зору дотримання принципів соціальної справедливості та гарантій соціального захисту. Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 вказав на недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ. Крім того, аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то на переконання колегії суддів, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №

667. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права. Тож у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основоположних свобод органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, відмова у звільненні позивача за наявності в нього обов`язку щодо догляду за особою з інвалідністю та відсутністю іншої особи, спроможної реально забезпечити необхідний догляд особі з інвалідністю в ситуації, що склалася, суперечить принципам: державних гарантій соціального захисту (стаття 46 Конституції України); недопущення перешкод у реалізації прав людини (стаття 21 Конституції України); пріоритетності прав осіб з інвалідністю на отримання належного догляду (Закон № 875-XII). Таким чином, при ухвалені рішення про звільнення військовослужбовця з військової служби повинно бути забезпечено належний баланс між інтересами держави та правами людини. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 по справі № 380/16966/24, які підлягають врахуванню судом відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України. 02.10.2024 набрали чинності Зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція), внесені наказом Міністерства оборони України №495 від 23.07.2024. Додатком 19 до Інструкції, в редакції із внесеними змінами, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, відповідно до якого одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) для цілей звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи є акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 (п.26 Додатку). Згідно з частинами 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом), достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування). Суд звертає увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень повинні ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Отже, обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень, а відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій, які є предметом оскарження, надано не було. Відповідно до пункту 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_4, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, ІНФОРМАЦІЯ_4 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_4 утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах (далі - Положення 154). Пунктом 11 Положення 154, визначено, що Районні ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), серед іншого, перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця. Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 у разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов`язаний надіслати у триденний строк до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання сім`ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. З огляду на наведені матеріали справи та осбвини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що слід визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 , згідно поданого рапорту від 05.02.2025 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та як наслідок судом першої інстанції правильно зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №300/2039/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк З.М. Матковська