Постанова 4808 № 347/1955/24

від 23.06.2026 ·

Справа № 347/1955/24 Провадження № 22-ц/4808/1052/26 Головуючий у 1 інстанції КІЦУЛА Ю. С. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Баркова В.М., секретаря Петріва Д.Б., з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 , заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника особи, визнаної недієздатною ОСОБА_3 адвоката Синишина П.Є., представника органа опіки та піклування Мицкана В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Кіцули Ю.С. та присяжних Левін Т.Я., Васкула П.В. у м.Косів, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Косівської міської ради Івано-Франківської області, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна, в с т а н о в и в: Короткий зміст заяви ОСОБА_1 12.08.2024 року звернувся із заявою про визнання недієздатною ОСОБА_3 та призначення їй опікуна. Заяву мотивував тим, що в АДРЕСА_1 у власному будинку проживає його племінниця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є повною сиротою і проживає одна. Внаслідок психічного розладу, вона є інвалідом 2 групи з дитинства та з 2014 року перебуває на диспансерному обліку в Косівській ЦРЛ. Раніше нею опікувалась її бабуся ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому він почав опікуватись племінницею. Однак, у 2020 році у нього погіршився стан здоров?я, йому фізично стало важко вести догляд за ОСОБА_5 , у зв?язку з чим він запросив до виконання цих обов?язків племінника дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який з того часу фактично здійснює догляд та опіку над ОСОБА_3 . На сьогодні ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Косівської РДА як особа, яка здійснює догляд за ОСОБА_3 як інвалідом 2-ї групи внаслідок психічного розладу. Проте, останнім часом стан психічного здоров?я підопічної ОСОБА_3 значно погіршився, у зв?язку з чим виникли обґрунтовані підстави вважати, що через хронічну і стійку душевну хворобу остання повністю втратила можливість усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому виникла необхідність у визнанні її недієздатною. У зв?язку із зазначеним, просив визнати ОСОБА_3 недієздатною та призначити їй опікуном ОСОБА_2 . Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки і піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна задоволено частково. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 визнано недієздатною. Відмовлено у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_3 . До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_3 обов`язки зі здійснення опіки над нею покладено на виконавчий комітет Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області як орган опіки і піклування. Встановлено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_3 , недієздатною два роки з дня набрання рішенням законної сили. Судові витрати по справі віднесено на рахунок держави. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у судовому засіданні встановлено, що особа, яка бажає бути опікуном недієздатної ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_2 , є студентом денної форми навчання в Заліщицькому коледжі Тернопільської області, що є несумісним із здійсненням ним обов?язків опікуна та здійсненні постійного догляду за недієздатною ОСОБА_3 , незважаючи на здійснення ним такого догляду попередні роки. Відтак, обґрунтування подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_2 належним чином не мотивовано, що, на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги На вказане рішення суду заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки не погоджується із рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимоги про призначення опікуном, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідно до подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Косівської міської ради № 24 від 28.01.2026 року з метою захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітньої ОСОБА_3 , що за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, та зважаючи на факт виконання визначеного вимогами ст. 57 ЦК України обов`язку ОСОБА_2 , опікунська рада при виконавчому комітеті Косівської міської ради вважає за доцільне визнати повнолітню ОСОБА_3 недієздатною та призначити опікуном над нею ОСОБА_2 , однак таке подання повністю проігнороване судом першої інстанції без належної на те мотивації та підстав. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні опікуном ОСОБА_2 над ОСОБА_3 містить посилання на те, що ОСОБА_2 являється студентом денної форми навчання в Заліщицькому коледжі Тернопільської області, що вказує на ту обставину, що подання органу опіки та піклування Косівської міської ради щодо призначення опікуном саме ОСОБА_2 належним чином не мотивовано, що, на переконання суду, свідчить про начебто застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 , та є додатковим заходом для запобігання мобілізації в період воєнного стану. Проте, апелянт вважає, що суд першої інстанції не вжив та не забезпечив всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, які мають значення з метою захисту прав і законних інтересів недієздатної особи ( ОСОБА_3 ). Суд першої інстанції не врахував, що:

1. ОСОБА_2 здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_3 протягом тривалого часу (з 2020 року), тобто фактично виконує функції опікуна вже довгий період, що дає йому право узаконити офіційний статус опікуна. 2. між ОСОБА_2 та підопічною сформувався сталий психоемоційний зв`язок та розуміння протягом періоду фактичного опікунства з 2020 року.

3. ОСОБА_2 має можливість поєднувати навчання та виконання обов`язків опікуна, проживає разом з особою, яка потребує опіки; 4. орган опіки та піклування Косівської міської ради не встановив обставин, що перешкоджають виконанню ОСОБА_2 обов`язків опікуна. Таким чином, суд не дав належної оцінки доказам та фактичним обставинам справи. Відповідно до статей 55, 58, 60 Цивільного кодексу України опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав осіб, які не можуть самостійно їх здійснювати. Законодавство України не містить заборони щодо призначення опікуном особи, яка є студентом денної форми навчання. Основними критеріями для призначення опікуна є: здатність особи виконувати обов`язки опікуна, наявність моральних якостей та можливості забезпечити догляд, перевага родичів або осіб, які фактично здійснюють догляд. Отже, сам факт навчання на денній формі не може бути безумовною підставою для відмови у призначенні опікуном. Водночас, вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що фактично на сьогодні ОСОБА_2 є єдиним фактично можливим опікуном ОСОБА_3 , оскільки ще задовго до звернення із заявою до суду і під час розгляду цієї справи судом, ОСОБА_2 фактично здійснював за нею постійний догляд і турботу, тобто опікувався без встановленого на законодавчому рівні статусу опікуна, а інших осіб, які могли б це робити, у неї немає. Фактично суд своїм рішенням усунув ОСОБА_2 від того, що він робить постійно впродовж тривалого часу для вказаної особи, оскільки, окрім нього, немає інших осіб з членів родини, які могли б опікуватися нею. Залишене без належної оцінки судом подання органу опіки та піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 є повністю обґрунтованим. Зазначає, що вказане подання не є самостійним документом, який подається до суду, а лише частиною матеріалів справи, які суд отримує за ухвалою суду після того, як заінтересована особа вже подала до суду заяву про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна. Орган опіки та піклування готує це подання на підставі обстеження умов проживання особи та інших документів, що стосуються відповідного питання. За таких обставин, якщо подання органу опіки і піклування Косівської міської ради, на думку суду першої інстанції, не відповідає вимогам (не належним чином мотивовано), викладеним в рішенні, то суд повинен був зобов`язати заявника або заінтересовану особу надати належний документ або інші докази для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи та вирішення питання про призначення опікуна. Оцінюючи обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулює, беручи до уваги, що ОСОБА_2 на теперішній час здійснює постійний догляд та фактично опікується ще починаючи з 2020 року за ОСОБА_3 , яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, і будь-які інші особи не можуть бути її опікунами, вважає, що призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 є доцільним, обґрунтованим і таким, що якнайкраще забезпечить інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Також вказує, що ухвалюючи рішення щодо покладення обов`язків опікуна на Орган опіки та піклування, судом першої інстанції не враховано того, що згідно з наданими роз`ясненнями Орган опіки та піклування не забезпечений будь-якою державною програмою підтримки та фінансування опікунства над повнолітніми недієздатними особами, що вказує на відсутність державного фінансування для реалізації Органом опіки та піклування всіх пов`язаних із опікунством заходів, що в першу чергу повинні включати в себе здійснення на щоденній та цілодобовій основі постійного догляду за повнолітніми недієздатними особами, які в силу хронічного та стійкого розладу психіки не здатні усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також передбачають здійснення лікування, харчування, підтримання належних побутових умов, тощо. Таким чином, з метою захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітньої ОСОБА_3 , яка за станом здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, а також з метою створення їй необхідних побутових умов, здійснення за нею належного догляду, забезпечення лікуванням (тощо), суд першої інстанції не врахував Подання органу опіки та піклування Косівської міської ради та фактично позбавив ОСОБА_3 її законних прав та інтересів. Суд першої інстанції, відмовляючи у призначенні опікуном ОСОБА_2 , не врахував положення ст. 63 ЦК України щодо переважного права родичів чи інших близьких осіб на опіку та проігнорував позитивні висновки у поданні органу опіки та піклування №24 від 28.01.2026 року, чим порушив норми процесуального права щодо повного та всебічного дослідження доказів. Просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог щодо призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 - задовольнити, призначити над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 опікуном - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позиція інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її визнає та просить задовольнити. Зокрема, вказує, що суд позбавив його можливості робити те, що він робив постійно упродовж тривалого часу для ОСОБА_3 , оскільки, окрім нього, немає інших осіб з членів родини, які могли б опікуватися нею. Також Косівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому її визнає та просить її задовольнити. Зокрема, зазначає, що згідно наявної інформації та записів у Вербовецькому старостинському окрузі Косівської міської ради, у зв`язку із віком та негативним станом здоров`я, що не надавало ОСОБА_1 можливості в повній мірі забезпечувати належне опікунство, починаючи з 2020 року до фактичного опікунства над ОСОБА_3 вступив ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є «племінником» дружини ОСОБА_1 і єдиною особою з числа родини, що в силу свого молодого віку має як бажання, так і в першу чергу фізичну можливість забезпечувати належний постійний догляд та опікунство над ОСОБА_3 . Судом першої інстанції не було належно враховано того факту, що ОСОБА_2 здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_3 протягом тривалого часу (з 2020 року), тобто фактично виконує функції опікуна вже довгий період (ще задовго до введення воєнного стану), що дає йому право та всі підстави узаконити офіційний статус опікуна. В силу такого довготривалого фактичного опікунства між ОСОБА_2 та підопічною сформувався сталий психоемоційний зв`язок та розуміння, при чому ОСОБА_2 має повне право на отримання належного рівня освіти і має всі можливості поєднувати навчання та виконувати обов`язки опікуна (що по факту і здійснює), проживає разом з особою, яка потребує опіки. Тому Органом опіки та піклування Косівської міської ради не встановлено обставин, що перешкоджають виконанню ОСОБА_2 обов`язків опікуна. Зазначає, що суд першої інстанції абсолютно не врахував того факту, що фактично на теперішній час ОСОБА_2 є єдиним фактично можливим опікуном ОСОБА_3 , оскільки ще задовго до звернення із заявою до суду і під час розгляду цієї справи судом. фактично здійснював за нею постійний догляд і турботу, тобто опікувався без встановленого на законодавчому рівні статусу опікуна, а інших осіб, які могли б це робити, у неї немає. Тобто, фактично суд усунув ОСОБА_2 від того, що він робить постійно впродовж тривалого часу для вказаної особи, оскільки, окрім нього, немає інших осіб з членів родини, які були б в змозі опікуватися нею, а тому залишене без належної оцінки судом подання органу опіки та піклування Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області про призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 є неприйнятним. Просить звернути увагу, що покладаючи обов`язки опікуна на Орган опіки та піклування, судом не враховано тієї обставини, що згідно з наданими роз`ясненнями Орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Косівської міської ради не забезпечений будь-якою державною програмою підтримки та фінансування опікунства над повнолітніми недієздатними особами, що вказує на відсутність державного фінансування для реалізації Органом опіки та піклування всіх пов`язаних із опікунством заходів, що в першу чергу повинні включати в себе здійснення на щоденній та цілодобовій основі постійного догляду за повнолітніми недієздатними особами, які в силу хронічного та стійкого розладу психіки не здатні усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також передбачають здійснення лікування, харчування, підтримання належних побутових умов тощо. Також представник ОСОБА_3 адвокат Синишин П.Є. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її вимоги визнає та просить її задовольнити, а також поновити строк на подання відзиву як такий, що пропущений з поважних причин. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду У засіданні суду апеляційної ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав. Також доводи апеляційної скарги підтримали ОСОБА_2 , представник ОСОБА_3 адвокат Синишин П.Є. та представник органу опіки та піклування Мицкан В.В. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині визнання ОСОБА_3 недієздатною ніким не оскаржено, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 28.01.1998 року Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 01.07.2024 року (а.с.7). Згідно з паспортом громадянина України у формі ID картки, виданим 22.12.2021 року органом 2620, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Старий Косів, Косівського району Івано-Франківської області (а.с.8) та зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 01.07.2024 року (а.с.10). Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 26.03.2007 року Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, особа, стосовно якої вирішується питання про визнання її недієздатною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області (а.с.11) та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 01.07.2024 року (а.с.12). Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АБ №0233385, виданою 09.04.2014 року, ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю другої групи дитинства довічно (а.с.11 зворотна сторона). Відповідно до Висновку лікарської комісії за №245 від 02.04.2024 року ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_2 та потребує постійного стороннього догляду (а.с.13). Згідно з Довідкою про отримання (неотримання) допомоги, виданою Управлінням соціального захисту населення Косівської РДА за № 1686 від 10.04.2024 року, ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні, проте немає права на щомісячну грошову допомогу на догляд як особі, що проживає з особою з інвалідністю, так як середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім?ї (а.с.14). Із акта обстеження матеріально-побутових умов сім?ї, виданого Вербовецьким старостинським округом 01.07.2024 року за №490, встановлено, що ОСОБА_3 , не працює, одинока, інвалід 2 групи внаслідок психічного розладу, ніколи не була одружена, власних дітей немає, постійно хворіє, якій потрібний постійний сторонній догляд. ОСОБА_2 зареєстрований в с. Старий Косів, але фактично веде догляд за ОСОБА_3 і без реєстрації проживає з нею на одній житловій площі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15). Довідкою, виданою Вербовецьким старостинським округом 01.07.2024 року за №491 підтверджено факт родинних відносин заявника ОСОБА_1 із ОСОБА_3 (а.с.16). Відповідно до Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Косівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 31.07.2024 року за №126-2 (а.с.18, 19) та Подання органу опіки та піклування виконавчого комітету Косівської міської ради, наданого згідно рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 28.01.2026 року за №24, з метою захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітньої ОСОБА_3 , яка за станом здоров?я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов?язки, зважаючи на факт виконання визначеного вимогами ст.57 ЦК України обов?язку ОСОБА_2 , опікунська рада при виконавчому комітеті Косівської міської ради вважає за доцільне визнати повнолітню ОСОБА_3 недієздатною та призначити опікуном над нею ОСОБА_2 . Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №431/2025 від 27.11.2025 року Івано-Франківської філії судових експертиз підекспертна ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом помірною розумовою відсталістю, згідно МКХ-10 F71, внаслідок чого не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.90-94) Застосовані норми права та мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Статтею 41 ЦК України передбачено правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун. Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України). Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99р. № 34/166/131/88 (далі-Правила), опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад. Відповідно до п.1.7 Правил органи опіки та піклування, вирішують в тому числі питання про встановлення і припинення опіки та піклування; ведуть облік щодо осіб, які потребують опіки (піклування); здійснюють нагляд за діяльністю опікунів і піклувальників; забезпечують тимчасове влаштування неповнолітніх та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування); розглядають скарги на дії опікунів (піклувальників); вживають заходи щодо захисту особистих та майнових прав неповнолітніх дітей і осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); беруть участь у розгляді судами спорів, пов`язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою (піклуванням); установлюють опіку над майном у передбачених законом випадках; оформлюють належні документи щодо особи підопічного та щодо майна, над яким установлюється опіка; провадять іншу діяльність щодо забезпечення прав та інтересів неповнолітніх дітей та повнолітніх осіб, які потребують опіки і піклування. Згідно з п.1.8 Правил рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку. Пунктом 3.1 Правил передбачено, що для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Згідно з п. 3.2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Статтею 64 ЦК України визначено виключний перелік обставин, за яких особа не може бути призначена опікуном чи піклувальником. Так, згідно з положеннями цієї статті, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав або ж якщо поведінка та інтереси такої особи суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування. Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки . Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому (ст. 2 СК України). Згідно абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99, у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно разом мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя (ст. 25-1 КЗпП України). Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19). Отож, член сім`ї (у сімейно-правовому аспекті) - це особа, яка має тісний правовий зв`язок із сім`єю, що ґрунтується на шлюбі, спорідненні, усиновленні, характеризується спільністю життя та інтересів, наявністю взаємних прав і обов`язків, передбачених сімейним законодавством. Врахувавши висновок судово-психіатричного експерта №431/2025 від 27.11.2025, яким встановлено, що ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом помірною розумовою відсталістю, що згідно з МКХ-10 F 71, внаслідок якого не здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними, суд дійшов обґрунтованого висновку, визнавши її недієздатною. Щодо можливості призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , слід виходити з такого. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється, зокрема, над фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України). Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 60 ЦК України). Положеннями ст. 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року№ 34/166/131/88. Як слідує із вищезазначених норм матеріального права, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Крім того, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 квітня 2022року у справі №712/10043/20. Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року №34/166/131/88. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20). Судом встановлено та підтверджується документами, які містяться у матеріалах справи, що рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 28.01.2026 року №24 вирішено надати суду подання органу опіки і піклування про доцільність визнання недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та можливість призначення її опікуном єдиної особи (з родинного кола) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Однак, у судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , який бажає бути опікуном недієздатної ОСОБА_3 , є студентом денної форми навчання в Заліщицькому коледжі Тернопільської області, що є несумісним зі здійсненням ним обов?язків опікуна та здійсненням постійного догляду за недієздатною ОСОБА_3 , незважаючи на здійснення ним такого догляду попередні роки. Суд дійшов висновку, що подання органу опіки та піклування у частині призначення опікуном саме ОСОБА_2 належним чином не мотивовано, що, на переконання суду, свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном. Крім того, місцевий суд у судовому засіданні встановив, що ОСОБА_2 ствердив, що є одруженим та має дитину, проживає окремо від своєї сім`ї, оскільки веде постійний догляд за своєю підопічною ОСОБА_3 . За його словами, коли він перебуває на навчанні, то догляд за ОСОБА_3 здійснює його матір. Зазначив, що утримує ОСОБА_3 за рахунок мінімальної допомоги у зв`язку зі здійсненням стороннього догляду та за рахунок пенсії ОСОБА_3 . Водночас ОСОБА_2 не зміг пояснити суду, яким чином він здійснює також оплату за своє навчання та за які кошти утримує сім`ю. У ході подальшого судового розгляду він пояснив, що визнання ОСОБА_3 недієздатною та призначення його її опікуном є додатковим заходом для запобігання його мобілізації в період воєнного стану, оскільки у нього є лише відстрочка у зв`язку із навчанням. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За положеннями ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені ЦПК України (ч. 3 ст. 294 ЦПК України). Врахувавши такі встановлені судом обставини, проаналізувавши матеріали справи, вимоги законодавства, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви в частині призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 . Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що: