Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/21302/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/21302/25 пров. № А/857/25336/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідачаСала П. І., суддів:Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у письмовому провадженні в апеляційному порядку адміністративну справу за позовом за позовом приватного підприємства "Енерджі Стар" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, за апеляційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року (ухвалене суддею Костецьким Н.В.), ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року приватне підприємство "Енерджі Стар" (далі - ПП "Енерджі Стар" або позивач) через свого представника звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі також відповідач) щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100173/2 від 23.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/001227 від 23.04.2025. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 380/21302/25 позов задоволено повністю. 25.03.2026 позивач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних розглядом справи, у розмірі 9000,00 грн. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 вказану заяву задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ПП "Енерджі Стар" понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Вважає, що написання позовної заяви не потребувало багато часу для такого високого розміру гонорару, оскільки справа є незначної складності, а наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, взяті із судової практики Верховного Суду. Крім того, суд не дослідив і не надав належної оцінки тому, що така послуга як зібрання з клієнта документів та їх аналіз є складовою частиною послуги з підготовки позовної заяви, а не є окремим видом правничої допомоги в розумінні Закону України "Про адвокатську діяльність", відтак її виділення є штучним та спрямоване на збільшення витрат. Просить врахувати, що на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді на момент подання позову у цій справі вже перебували справи за позовом ПП "Енерджі Стар" до Львівської митниці, які є подібними за підставами та предметом позову, а також матеріально-правовим регулюванням правовідносин, що додатково підтверджує непропорційність заявлених до відшкодування сум гонорару. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці з призначенням справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Здійснюючи апеляційний перегляд, суд апеляційної скарги доходить висновку, що при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни не встановлено. Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами, передбаченими ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Отже, з наведеного висновується, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам. На доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав до суду необхідні та достатні документи, а саме: - договір про надання правової допомоги № б/н від 01.02.2023, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Люрц"; - додаткову угоду №24 від 13.10.2025 до договору № б/н від 01.02.2023; - акт приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2026 із зазначенням виду робіт, кількості затрачених годин, розрахунку витрат та вартості на загальну суму 9000,00 грн. При цьому відповідно до п. 3.1 договору № б/н від 01.02.2023 Клієнт оплачує послуги Адвокатського об`єднання, передбачені в розділі І цього договору у розмірі, визначеному окремою угодою або актах приймання-передачі наданих послуг, чи іншому аналогічному документі. Згідно з п. 3 додаткової угоди № 24 від 13.10.2025 орієнтовна вартість послуг за ведення справи у судових органах становить 10 000,00 грн. Остаточна вартість наданих юридичних послуг визначається в Акті приймання-передачі наданих послуг, що складається Адвокатським об`єднанням та підписується Сторонами після завершення надання послуг за звітний період або повного завершення справи. При визначенні остаточної вартості послуг Сторони погоджуються, що розрахунок здійснюється виходячи з фактично витраченого Адвокатським об`єднанням часу на надання послуг за ціною у розмірі 2000,00 грн за одну годину роботи Адвоката. До фактично витраченого часу відноситься час, що був витрачений на: правовий аналіз документів та обставин справи; підготовку правових висновків, процесуальних та інших документів; участь у судових засіданнях; представництво інтересів Клієнта в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях; проведення зустрічей та консультацій з Клієнтом та третіми особами, необхідних для виконання доручення; вивчення судової практики, законодавства та інших нормативно-правових актів; інші дії, необхідні для належного виконання доручення Клієнта за цим Договором. Поряд з цим, дослідивши та проаналізувавши зміст поданих документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом, у зв`язку з чим зменшив заявлені позивачем витрати на правничу допомогу до 4000,00 грн. Наведеним спростовуються доводи апелянта щодо неврахування судом критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, оскільки суд першої інстанції врахував вимоги статті 134 КАС України, визнав заявлений підприємством до відшкодування розмір правової допомоги завищеним і ухвалив рішення про стягнення суми грошової допомоги у меншому розмірі: присудив до відшкодування 4000,00 грн, тоді як позивач просив 9000,00 грн. Це також нівелює твердження відповідача про те, що суд не дослідив і не надав оцінки адвокатським послугам на предмет встановлення їх дійсності та необхідності. Водночас на увагу заслуговує той факт, що митний орган в апеляційній скарзі не зазначає конкретних розрахунків винагороди адвоката, яка на його думку, є співмірною із складністю справи, виконаних адвокатом робіт, витраченим на їх виконання часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову тощо. Крім того, відхиляються судом апеляційної інстанції твердження скаржника про ненаправлення на адресу Львівської митниці заяви про стягнення витрат. Як видно з матеріалів справи, така заява з доданими до неї документами на підтвердження понесених витрат у вигляді професійної правничої допомоги була доставлена до електронного кабінету відповідача 25.03.2026 о 10:09 год. Дана обставина підтверджується квитанцією про доставку, яка на виконання вимог ст.ст. 18, 167 КАС України була додана позивачем до своєї заяви. При цьому, незважаючи на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не відреагував на цю заяву, суд першої інстанції при її вирішенні все ж врахував відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив зменшити суму витрат позивача на правничу, та наголосив на тому, що обов`язковою підставою для застосування судом критеріїв співмірності витрат на правничу допомогу, передбачених ч. 5 ст. 134 КАС України, є подання іншою стороною обґрунтованого заперечення щодо заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу. Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд вирішив питання про розподіл судових витрат позивача на послуг адвоката без з`ясування позиції іншої сторони. Інші аргументи та зауваги скаржника на законність та обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення не впливають. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладені вище мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 380/21302/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Р. М. Москаль Повне судове рішення складено 11.06.26