Постанова 4857 № 140/8436/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/8436/24 пров. № А/857/33280/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Обрізка І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року, прийняте суддею Волдінером Ф.А. у місті Луцьку у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,- встановив: товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.05.2024 №UA205050/2024/000108/1. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 позов задоволено. Задовольняючи позов суд виходив з того, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Суд звернув увагу, що у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 22.04.2024 №UA205050/2024/015962), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару. Між тим можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зав`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у відповідності до вимог наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст.53, 54 Митного кодексу України, враховуючи спрацювання профілів ризику АСАУР за кодами 105-2, 106-2, 202-1, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: - документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві від 16.05.2024 б/н. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Виявлені розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті витребуваними митницею документами або ж додатково пояснені, проте відмова декларанта засвідчила відсутність зацікавленості останнього у доведенні заявленого розміру митної вартості товару. Таким чином, декларантом не було усунуто чи спростовано зазначені митним органом неточності та розбіжності щодо числових значень складових заявленої митної вартості. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.10.2023 між позивачем ТОВ (покупець) та Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №0710 UK, за умовами продавець зобов`язується продати товар - транспортні засоби такі що були у використанні: автобуси VAN HOOL TDX21 YE2X21SU364D55007, VAN HOOL TDX21 YE2X21SU364D55008, VAN HOOL TDX21 YE2X21SU364D55009, VAN HOOL TDX21 YE2X21SU364D55010, VAN НОМЕР_1 згідно заявки покупця, а покупець прийняти товар і здійснити оплату на умовах даного контракту. Згідно із пунктом 2 вказаного контракту ціна контракту встановлюється в GBP. Валютою платежу за цим контрактом є GBP. Загальна суму контракту становить 150000 GBP. Ціна однієї одиниці становить 30000 GBP. Нормами пункту 3 контракту визначено умови поставки FCA - Antwerpen Belgium відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010. У день відвантаження продавець сповіщає про це покупця. У день отримання товару покупець сповіщає про це продавця Товар супроводжується наступними документами: комерційним інвойсом, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та іншими документами за запитом покупця. Відповідно до пункту 5 контракту оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку покупця. Форма оплати - післяоплата. Усі банківські накладні витрати несе покупець. Товари, поставлені за контрактом, вважаються зданими продавцем і прийнятими покупцем: після передачі транспортного засобу та документів на нього представнику Покупця. З цього моменту право власності на транспортний засіб переходить до Покупця (пункт 6 контракту). Відповідно до інвойсу від 24.10.2023 №84574 продавець поставив позивачу товар автобус VAN HOOL TDX21 72 Seat Coach, вартістю 30000,00 GBP. Умови оплати впродовж 30 днів з моменту видачі інвойсу до 23.11.2023. На виконання умов контракту згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.12.2023 №36 позивачем здійснено оплату товару в сумі 30000,00 GBP. Згідно призначення платежу оплату товару здійснено відповідно до контракту 0710 UK 07.10.2023 інвойсу від 24.10.2023 №84574. З метою митного оформлення імпортованого товару 16.05.2024 декларант ТОВ подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205050018880U0 на товар: «Автобус туристичний, що був у використанні: марка згідно з довідником - VAN HOOL; модель згідно з довідником - TDX21 ALTANO; (кузов, шасі, рама); загальна кількість місць, включаючи водія -73; для людей з обмеженими можливостями 1; призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна - дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 12902 см.куб.; номер двигуна - невизначений; потужність - 340kw; колісна формула - 6x2; календарний рік виготовлення - 2012; модельний рік виготовлення - 2012; дата першої реєстрації - 20.08.2013. Країна виробництва - (BE). Торгівельна марка «VAN HOOL» (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 30000,00 GBP. Разом з митною декларацією позивачем до митного органу було подано також передбачений МК України перелік документів, на підставі яких товар був придбаний та ввезений на територію України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 07.10.2023 №0710 UK, інвойс від 24.10.2023 №84574, супровідний документ від 09.05.2024 №24РL301010NS6NС0К1, свідоцтво то реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2023 №3177 108 0127, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.12.2023 №36, експортну митну декларацію країни відправлення від 15.03.2024 №24GB03X94029884010, калькуляцію транспортних витрат від 16.05.2024, висновок експерта від 16.05.2024 №971, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 13.05.2024 №UA.022.01668-24, фото транспортного засобу. Позивачу направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 МК України: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та за бажанням декларанта інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. У відповідь на запит відповідача декларант у заяві повідомив, що додаткові документи для підтвердження заявленої вартості надаватися не будуть. 16.05.2024 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000108/1 та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.05.2024 №UA205050/2024/000484, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України. У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: - продавець товару відповідно до контракту від 07.10.2023 №0710UK (далі- контракт) - Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, тоді як свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2023 № НОМЕР_2 виписане на STAGECOACH MIDLAND RED. Продавець товару - фірма, зареєстрована в Англії, тоді як поставка товару згідно п.3 контракту здійснюється з Бельгії. Вказане свідчить про наявність ризиків надання неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання товару. Інвойс від 24.10.2023 №84579 (далі - інвойс) не завірений продавцем товару; - інвойс від 24.10.2023 №84574 не завірений продавцем товару; - надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 05.12.2023 №36 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Положення №216; - копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2024 №24UA205050018880U0, надана декларантом, складена у Великобританії, тоді як згідно пункту 3 контракту поставка здійснюється з Бельгії, та в графі 15 митної декларації №24UA205050018880U0 декларантом вказано країною відправлення Бельгію. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно із статтями 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи. Декларант відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в заяві. Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 76583,8011 фунтів стерлінгів (МД від 22.04.2024 №UA205050/2024/015962). Товар був випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації від 20.05.2024 №24UA205050019294U0 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України. 22.07.2024 на підставі пункту 8 статті 55 МК України позивач звернувся до відповідача із листом, в якому просив прийняти рішення про визнання митної вартості у відповідності до пункту 9 статті 5 МК України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються та додатково надав наступні документи: копію договір про надання послуг №04/05 від 04.05.2024, акт прийому-передачі №04/05 від 16.05.2024, копію заявки про купівлю іноземної валюти №36 від 05.12.2023, копію доповнення №1 від 30.11.2023 до контракту №0710 UК 07.10.2023. Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України). Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України). Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ). Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ). Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України). Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17). Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезених товарів визначена позивачем за першим методом ціною зовнішньоекономічного контракту №1-1808. Із матеріалів справи вбачається, що контрактом від 07.10.2023 №0710 UK, укладеним між ТОВ (покупець) та Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd (продавець) визначено предмет та суму контракту, умови поставки, оплати, здачі і приймання товару. Згідно із пунктом 2 вказаного контракту ціна контракту встановлюється в GBP. Валютою платежу за цим контрактом є GBP. Загальна суму контракту становить 150000 GBP. Ціна однієї одиниці становить 30000 GBP. Відповідно до інвойсу від 24.10.2023 №84574 продавець поставив позивачу товар автобус Vanhool TDX21 72 Seat Coach, шасі № НОМЕР_3 вартістю 30000,00 GBP. Умови оплати впродовж 30 днів з моменту видачі інвойсу, тобто до 23.11.2023. Ціна товару в інвойсі від 24.10.2023 №84574 (30000,00 GBP) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205050018880U0 від 16.05.2024 (графа 22), а також ціні, вказаній в експортній митній декларації від 04.04.2024 №24GB04X94625739018. 05.12.2023 позивачем на рахунок нерезидента Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd перераховано суму 30000,00 GBP, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 05.12.2023 №36. За змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №0710 UK від 07.10.2023, при цьому в призначенні платежу вказано, що оплата проводиться відповідно до інвойсу від 24.10.2023 №84579. Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що надана декларантом платіжна інструкція в іноземній валюті від 05.12.2023 №36 не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як не відповідає вимогам Закону України №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Положення №216. Щодо зазначеної розбіжності, то суд першої інстанції вірно зверну увагу, що дана платіжна інструкція була виготовлена через систему Інтернет - банкінг АТ «Перший український міжнародний банк», в якій засвідчення документів здійснюється із застосування кваліфікованого електронного підпису, що пояснює відсутність підпису та печатки на платіжному дорученні. Кваліфікований електронний підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. КЕП накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (Закон України «Про електронні довірчі послуги»). Крім того, платіжна інструкція містить штамп АТ «Перший український міжнародний банк» про проведення платежу банком 05.12.2023, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту від 07.10.2023 №0710 UK. Колегія суддів погоджується із думкою суд першої інстанції про те, що на заявлену митну вартість також не впливає та обставина, що інвойс від 24.10.2023 №84579 не завірений продавцем товару, оскільки як підтверджується матеріалами справи вартість імпортованого транспортного засобу сплачена позивачем в повному обсязі. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що в пункті 1 контракту від 07.10.2023 №0710 UK вказано, що продавець гарантує, що товар належить йому на праві власності. При цьому, продавець згідно з контрактом - Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd, а власником транспортного засобу в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2023 № НОМЕР_4 вказано STAGECOACH MIDLAND RED. Разом з тим, продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів (контракту від 07.10.2023 №0710 UK) зрозуміло, що продавцем є компанія Procters Coaches (North Yorkshire) Ltd. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції вірно зауважено, що чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Та більше, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 26.06.2023 №3177 108 0127 не містить інформації про продавця транспортного засобу. Натомість у вказаному свідоцтві зазначено, що цей документ не є доказом права власності, а показує, хто відповідає за реєстрацію та оподаткування транспортного засобу. З урахуванням наведеного суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять. З приводу покликання апелянта на те, що продавець товару-фірма, зареєстрована Англії, тоді як поставка товару згідно з пунктом 3 контракту здійснюється з Бельгії, колегія суддів звертає увагу на наступне. Нормами пункту 3 контракту визначено умови поставки FCA - Antwerpen Belgium відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010. У день відвантаження продавець сповіщає про це покупця. У день отримання товару покупець сповіщає про це продавця Товар супроводжується наступними документами: комерційним інвойсом, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та іншими документами за запитом покупця. За правилами Інкотермс-2010 поставка на умовах FCA або Франко-перевізник означає, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, вказаному покупцем перевізнику в зазначеному місці. Відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. Поставка товару здійснювалася на умовах FCA - Antwerpen Belgium, про що зазначено в контракті від 07.10.2023 №0710 UK та підтверджується договором про надання послуг №04/05 від 04.05.2024 та актом прийому-передачі №04/05 від 16.05.2024 до вказаного договору. Відповідно до калькуляції витрат по доставці автобуса VAN HOOL TDX21, шасі № НОМЕР_3 власним ходом витрати на транспортування за маршрутом Antwerpen Belgium - Ковель Україна становлять 46 200,00 грн, в тому числі по маршруту Antwerpen Belgium Ягодин Україна 44550,00 грн; по маршруту Ягодин -Ковель 1650,00 грн. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Судом встановлено, що визначена у МД №24UA205050018880U0 від 16.05.2024 митна вартість товару у розмірі 1541751,00 грн включає вартість товару 1497201,00 грн (еквівалентно 30000,00 GBP) і вартість витрат на транспортування до кордону України в розмірі 44550,00 грн. Декларант поніс витрати з перевезення товару від місця передачі товару перевізнику Antwerpen Belgium до кордону України, що відповідає умовам поставки FCA (що і було зазначено у графі 20 митної декларації №24UA205050018880U0 від 16.05.2024). Апелянт також звертає увагу на те, що копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2024 №24GB04X94625739018, надана декларантом, складена у Великобританії, тоді як згідно пункту 3 контракту поставка здійснюється з Бельгії, та в графі 15 митної декларації №24UA205050018880U0 декларантом вказано країною відправлення Бельгію. Разом з тим, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, декларанту митним органом було запропоновано надати в 10-денний термін такі документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та за бажанням декларанта інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до митного оформлення було самостійно надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 05.12.2023 №36, у якій у призначенні платежу є посилання на контракт №0702 UK від 07.10.2023 та інвойс від 24.10.2023 №84579, що підтверджує вартість товару. Також вартість транспортування до кордону включена у ціну товару, на підтвердження чого митному органу були надані підтверджуючі документи. Окрім того, позивачем до митного оформлення надано експертний висновок, що підтверджує якісні характеристики транспортного засобу. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначене вище дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Щодо застосування резервного методу, колегія суддів зазначає наступне. Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на митну декларацію від 22.04.2024 №UA205050/2024/015962, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) зазначив, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі № 140/8436/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар