Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/6251/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/6251/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 11 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та наказів, В С Т А Н О В И В : 16 квітня 2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом від 16.04.2025, який змінив позовом від 23.04.2025 в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов військовозобов`язаного ОСОБА_1 до військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ; 2) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви про надання відстрочки, враховуючи порушення права на відстрочку від призову під час мобілізації; 3) визнати незаконним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу частини, прийняття на військову службу та призначення на посаду ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вирішенні заяви ОСОБА_1 від 18.01.2025 про відстрочку, зареєстрованої 22.01.2025 за вхідним №453/41. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивач як здобувач освіти денної форми навчання відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим наказ про його призов є протиправним. Також скаржник посилається на те, що ТЦК та СП не здійснив належної перевірки підстав для відстрочки та не врахував подані ним документи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з заявою від 18.01.2025, адресованій ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 просить оформити відстрочку від призову на військову службу, оскільки навчається за денною формою у Хмельницькому інституті соціальних технологій м. Хмельницький (арк. спр.11), яку скеровано поштою 18.01.2025, відповідно до даних Укрпошти (арк. спр.10). Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2025 за №6/994 ОСОБА_1 повідомлено про вирішення його заяви від 20.01.2025. Стверджено, що 18.01.2025 в ході уточнення облікових даних та перевірки встановлено, що ОСОБА_1 не оформив відстрочку та за результатом проходження військово-лікарської комісії від 13.09.2024 визнаний придатним до військової служби. Відтак, будучи не заброньованим в установленому порядку на період мобілізації, та документально не підтвердивши право на відстрочку передбачене статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", перебуваючи в категорії військовозобов`язаного та придатного до військової служби його 19.01.2025 був призваний на військову службу (арк. спр.13). Відповідно до даних "Резерв+ Військово обліковий документ", сформований 28.02.2025, ОСОБА_1 : " "Не військовозобов`язаний"; "Відстрочка до -" (арк. спр.8). Згідно з витягом з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2025 №23/дск призвано на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а тому звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач до призову по мобілізації мав право на відстрочку від призову за п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Однак, доказів її оформлення станом на 19.01.2025 позивач суду не надав, і таких не встановлено судом. Цей висновок суду не спростовує звернення позивача із заявою про відстрочку, яку він направив поштою 18.01.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована відповідачем 22.01.2025 за вх. №453/41. Тобто, заява позивача про відстрочку поступила на розгляд відповідача після прийняття ним наказу про мобілізацію ОСОБА_1 . Крім цього, немає доказів неправомірного затримання позивача з урахування відповіді Хмельницького районного управління поліції від 12.02.2025 за №27688-2025 (арк. спр.12) та інших доказів щодо цього. Відтак, немає підстав для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2025 №23/дск про призов на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав суду доказів вирішення заяви позивача від 18.01.2025 про відстрочку, а у листі від 30.10.2025 за №13354 пояснив суду, що заява комісією не розглядалась, що очевидно протиправно, так як заява повинна була вирішена у будь - якому випадку, зокрема, у випадку направлення її поштою, і це порушує права позивача та законодавство. Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вирішенні заяви ОСОБА_1 від 18.01.2025 про відстрочку, зареєстрованої 22.01.2025 за вхідним №453/41. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів враховує наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 17 Конституції України встановлює, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Згідно частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. За змістом частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно з абзацом другим частини 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом. Відповідно до абзацу 3 частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Абзацом 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Частиною 5 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації продовжено, зокрема з 7 серпня 2025 року на 90 діб. Згідно зі статтею 4 Указу № 65/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Так, зокрема, відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Поряд з цим, статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до абзацу першого частини 3 цієї статті, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487. Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) комісій з питань направлення для проходження базової військової служби, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних. Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати визначені документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 . В пунктах 56, 57 Порядку № 560 видно, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Пунктом 58 Порядку № 560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання. Додаток 5 Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку, зокрема для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров`я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров`я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб. Згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання. Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відповідно пункту 62 Порядку №560, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком

9. В пункті 63 Порядку №560 зазначено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби. Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку. У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах. Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що на момент видання наказу про призов від 19.01.2025 року у відповідача були відсутні належні та допустимі докази оформлення позивачем відстрочки у встановленому порядку, а заява позивача про надання відстрочки була зареєстрована після прийняття спірного наказу. Посилання апелянта на сам факт навчання як безумовну підставу для невключення до мобілізаційного розпорядження є помилковим, оскільки законодавство України у сфері мобілізації пов`язує виникнення правових наслідків не лише з наявністю статусу здобувача освіти, а й із дотриманням визначеної процедури реалізації такого статусу у відносинах з органами військового управління. Таким чином, саме по собі навчання позивача не свідчить про протиправність спірного наказу за відсутності належного підтвердження реалізації права на відстрочку у встановленому порядку на момент прийняття рішення про призов. Доводи апеляційної скарги щодо обов`язку відповідача врахувати подані позивачем документи не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що такі документи були отримані та розглянуті до моменту видання наказу про призов. Щодо тверджень апелянта про порушення порядку перевірки підстав для відстрочки, колегія суддів зазначає, що відповідно до Порядку проведення призову громадян під час мобілізації обов`язок перевірки здійснюється у межах наявних та поданих військовозобов`язаним документів, а відсутність належним чином оформленої відстрочки не може автоматично виключати можливість призову особи за наявності інших передбачених законом підстав. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів наявності оформленої відстрочки на момент прийняття спірного наказу, а тому відсутні правові підстави для висновку про протиправність дій ТЦК та СП щодо його призову. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач може бути призваний виключно за контрактом, є необґрунтованими, оскільки суперечать положенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який передбачає можливість проходження військової служби як за контрактом, так і за призовом під час мобілізації. Посилання апелянта на незаконність його затримання виходять за межі предмета спору у частині оскарження наказу про призов та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції щодо законності спірного індивідуального акта. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що немає підстав для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2025 №23/дск про призов на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 . За відсутності підстав для скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.01.2025 №23/дск, відповідно до якого призвано на військову службу під час мобілізації солдата ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 немає підстав для скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2025 за №22. Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правової позиції у подібних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником судові рішення не є релевантними до встановлених у цій справі фактичних обставин та не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав суду доказів вирішення заяви позивача від 18.01.2025 про відстрочку, а у листі від 30.10.2025 за №13354 пояснив суду, що заява комісією не розглядалась, що очевидно протиправно, так як заява повинна була вирішена у будь - якому випадку, зокрема, у випадку направлення її поштою, і це порушує права позивача та законодавство. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вирішенні заяви ОСОБА_1 від 18.01.2025 про відстрочку, зареєстрованої 22.01.2025 за вхідним №453/41. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спору. Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду першої інстанції не спростовують. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.