Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 369/12611/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/12611/25 Суддя (судді) першої інстанції: Мартиненко В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, яким просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5167479 від 07 липня 2025 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт наголосила, що відповідачем не надано доказів того, що після державної реєстрації транспортного засобу позивачем було змінено конструкцію світлових приладів чи переобладнання автомобіля. Звернула увагу суду на те, що суд першої інстанції визнавши достатнім факт червоного кольору задніх покажчиків повороту неправильно застосував ч. 1 ст. 121 КУпАП та п. 31.4.3 "а" ПДР України, оскільки не встановив ключові обставини - невідповідність зовнішніх світлових приладів саме вимогам конструкції транспортного засобу. Крім того, обставина державної реєстрації транспортного засобу свідчить про те, що останній був допущений державою до участі в дорожньому русі. Додатково зазначила про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки відеозапису з боді-камери БК 470177, а саме чи містить відеозапис чітке зображення задніх покажчиків повороту Dodge Dart д.н.з. НОМЕР_1 , чи зафіксовано на відео момент їх роботи, чи дозволяють умови зйомки та якість відео встановити колір світового сигналу, чи зафіксовано обставини, які підтверджують невідповідність кольору саме вимогам конструкції транспортного засобу, чи підтверджує відеозапис факт технічної несправності або переобладнання транспортного засобу. Крім того, акт огляду транспортного засобу не складався, висновок спеціаліста чи експерта відсутній, дані виробнича або технічна документація щодо конструкції транспортного засобу не досліджувалась. Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення задні покажчики повороту автомобіля Dodge Dart д.н.з. НОМЕР_1 не відповідали п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010, що апелянтом не заперечується. Додатково зазначив про те, що предметом спору в даній справі є не переобладнання транспортного засобу, а встановлення працівниками поліції факту порушення вимог стандартів. Звернув увагу суду на те, що позивач не заперечує наявність у неї червоних покажчиків повороту. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 липня 2025 року поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальйону полку 2 Управління патрульної поліції в м. Києві капралом поліції Романенком Р.Ф. винесено постанову серії ЕНА №5167479 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 07 липня 2025 року о 21:00 год. в м. Києві, пр. Миколи Бажана, 1Е, керувала транспортним засобом Dodge Dart д.н.з. НОМЕР_1 , який не відповідав вимогам ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5, а саме задні покажчики повороту були встановлені червоного кольору, що не відповідає вимогам експлуатації ТЗ, чим порушила п.п. 31.1, 31.4.3 "а" п. 31.1. ПДР України - технічний стан ТЗ та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів. Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернулась до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що керування транспортним засобом з покажчиком повороту червоного кольору заборонено та тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 31.1 ПДР України передбачає, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Відповідно до п. 31.4.3 ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання. Статтею 1 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України "Колісні транспортні засоби", "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання", затверджений наказом Держспоживстандарту України від 28 грудня 2010 року №630, закріплено, що цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (надалі - КТЗ), в тому числі і на КТЗ категорії М, до яких відносяться самохідні КТЗ (автомобілі або автомобільні транспортні засоби), що мають не менше ніж чотири колеса і призначені для перевезення пасажирів (легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси). Відповідно до п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 кількість, колір та наявність приладу зовнішнього світлового на КТЗ визначають відповідно до таблиці 1, зокрема: колір покажчику повороту передній, бічний, задній має бути - "Автожовтий". У свою чергу, ч. 1 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам і пройшли державний технічний огляд (за винятком транспортних засобів, що не підлягають огляду). Отже, транспортні засоби повинні мати зовнішні світлові прилади, які повинні відповідати вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів. Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 22 січня 2026 року №5779368 представник позивача визнав, що задні покажчики повороту автомобіля позивача мають червоний колір, а тому зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню В обґрунтування апеляційної, позивач посилається на державну реєстрацію транспортного засобу, що на її переконання свідчить про те, що останній за своїми характеристиками відповідав обов`язковим вимогам правил та нормативів у зв`язку з чим допущений державою до участі в дорожньому русі. Відповідно до п. 10 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, перша державна реєстрація транспортних засобів, що перебували в експлуатації та ввезені на митну територію України з метою вільного обігу, проводиться за умови відповідності конструкції і технічного стану даної марки (моделі) транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, обов`язковим вимогам правил, нормативів і стандартів України, що підтверджується сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, копію яких власники подають до сервісного центру МВС. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року №738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин на обладнання" визначено, що сертифікат відповідності видається: виробником або його уповноваженим представником - резидентом України на кожний транспортний засіб, тип якого відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу; уповноваженими органами або визначеними Міністерством інфраструктури України органами із сертифікації, акредитованими відповідно до законодавства, на кожний новий транспортний засіб, який відповідає вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу якого не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу, а також на той, що був у користуванні. Пунктом 1.2 наказу Мінінфраструктури від 17 серпня 2012 року №521 "Про затвердження Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання" передбачено, що на кожен колісний транспортний засіб або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності. В свою чергу, у відповідності до п. 1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року №607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива (далі - переобладнання транспортного засобу). Пунктом 3 Порядку №607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку. Згідно з п. 5 Порядку №607 для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання. Пунктом 6 Порядку №607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до п. 7 Порядку №607 за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу. Суд зазначає, що наявність на момент проведення первинної державної реєстрації транспортного засобу сертифіката відповідності конструкції і технічного стану не підтверджує відповідність технічного стану вищевказаного автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови. Крім того, під час розгляду оскаржуваної постанови, винесеної за ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд встановлює не факт переобладнання транспортного засобу (внесення змін в конструкцію), а саме чи дійсно позивач керував транспортним засобом, обладнання якого (задні покажчики повороту) не відповідають вимогам п.п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Щодо доводів апелянта про порушення працівниками поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме роз`яснення прав, оцінці доказів та складенні процесуального документу у зв`язку з надзвичайно коротким проміжком часу між виявленням правопорушення та складення постанови, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №5167479 від 07 липня 2025 року позивачу роз`яснено права відповідно до ст. 268 КУпАП та строк оскарження постанови відповідно до ст. 289 КУпАП, що підтверджується підписом останньої. На переконання колегії суддів час оформлення оскаржуваної постанови не може свідчити про порушення працівниками поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку