Постанова 4855 № 369/11359/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/11359/21 Головуючий у І інстанції - Дубас Т.В., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., за участі секретаря: Ольховської М.Г., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського капрала поліції 1 батальйону 2 рота УПП в Чернігівській області Клепацької Ірини Вікторівни, третя особа: Управління патрульної поліції в Чернігівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати постанову відповідача від 07.08.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що він рухався в лівому ряді двохсмугової дороги з перемінною швидкістю до 90 км/год. Жодного попереджувального знаку, що попереду має бути населений пункт та потребу знизити швидкість, на дорозі не містилось, як і дублювання знаку населеного пункту з лівого боку дороги. Разом з тим, проїхавши попереджувальну звукову лінію та помітивши перші житлові об`єкти населеного пункту, почав знижувати швидкість до норми. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки остання ґрунтується лише на відеозаписі з камери TruCam, який не містить відомостей та підтвердження про вказаний відповідний дорожній знак 5.45, у зв`язку з недотриманням якого, на думку відповідача, сталось порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Фіксація на камеру TruCam здійснювалась без встановлення підтримуючих засобів та із відстані близько 70 м, що перевищує допустимий поріг для таких засобів. Крім того, в порушення вимог Правил дорожнього руху України на під`їзді до дороги М-01 та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, жодного попереджувального знаку 5.70 щодо можливості здійснення фіксації ймовірних порушень не було встановлено. Крім того, наголошував на порушенні інспектором під час складання постанови установленого законом порядку. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4599642 від 07.08.2021, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 07.08.2021 о 11 год. 57 хв. інспектором поліції відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕАО № 4599642 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у зв`язку із порушенням останнім ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зі змісту постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 95 км/год в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 45 км/год та порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху. Зазначена постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 ст.122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як установлено судом, швидкість руху транспортного засобу була зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 II серійний номер ТС008294. Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу (на відео та фото видно, як червона позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 115,5 м, тобто вимірює швидкість саме даного автомобіля. Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис відео. Прилад TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, відмітка про що міститься у верхній частині фотографії з приладу (додається), де зазначено, що правопорушення вчинено за адресою: 74 км а/м М-01 «КИЇВ-ЧЕРНІГІВ-НОВІ ЯРИЛОВИЧІ» в с ЄРКІВ (АД М-01 КИЇВ-ЧЕРНІПВ-Н.ЯРИЛОВИЧІ С. ЄРКІВ, 74 км М-01). Виробник лазерного вимірювача LTI 20/20 TruCAM II застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam криптографічного алгоритму шифрування AES, визначений п. 5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033- 3:2015 (в режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт) підтверджено експертними висновками виданими Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України від 24.12.2020 № 04/05/02-3560 термін дії до 24.12.2023, № 04/05/02-3561 термін дії до 24.12.2025, 04/05/02-3562 термін дії до 24.12.2025, що містяться у матеріалах справи. Також, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II отримав сертифікат відповідності від 23.12.2020 № UA-TR/001 22 054-20. Дія цього сертифікату розповсюджується на прилади із заводськими/серійними номерами зазначеними у п. 2 зворотної сторони сертифікату (ТС 008294 в тому числі). Крім того, прилад отримав сертифікат перевірки типу № UA.TR.001 241-18 Rev.O від 26.12.2018. Дійсний до 26.12.2028. Додатково Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України видано експертний висновок на програмне забезпечення від 24.12.2020 № 04/05/02/-3561 «TruCAM II Clip Viewer v2.0.5.1» та «ShareViewII у2.2.2.23091». Можливість використання виробу «LT1 20-20 TruCAM II», виробництва LaserTechnologylnc., також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 24.12.2020 року № 04/05/02/- 3562, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність використання відповідачем приладу «TruCam LTI 20/20», що в свою чергу спростовує і доводи апелянта щодо перевищення допустимого порогу для таких засобів, позаяк вимірювання здійснювалось на відстані 70 метрів. Також, судом установлено, що на офіційному сайті Департаменту патрульної служби за посиланням http://patrol.police.gov.ua/automatic_fixation/informatsiya-pro-vstanovleni-kaf/ розміщена інформація про місце знаходження стаціонарних технічних засобів (приладів контролю) на ділянках дороги, на яких здійснюється вимірювання швидкості та вказано, що зазначені ділянки дороги облаштовані відповідними дорожніми знаками, в тому числі на ділянці дороги М01-М02Київ-Чернігів-Н.Яриловичі південний підхід до м. Чернігова 6+414 км, що спростовує доводи апелянта про те, що на автомобільній дорозі не було встановлено жодних інформаційних знаків про обмеження швидкості руху та використання технічних засобів. Щодо тверджень позивача, що знак 5.45 не був помітний через потік машин, які його закривали та не дублювався, то слід зазначити, що сам по собі факт візуального несприйняття дорожнього знаку позивачем у певний момент часу не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення ПДР, оскільки є наслідком взаємодії як об`єктивних явищ природи так і суб`єктивних процесів (швидкість сприйняття та аналізу дорожньої обстановки, здатність уважено спостерігати за нею). Щодо доводів апелянта стосовно того, що інспектор поліції не роз`яснив йому його права та обов`язки, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та не надав можливості скористатися правовою допомогою при розгляді справи, колегія суддів зазначає наступне. Так, положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру, тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося, а оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП. Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 4 ст. 122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Крім того, як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, проте в позові він не вказує, що вчиняв дії, спрямовані на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу, чому інспектор поліції під час розгляду справи не перешкоджав. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації його прав, визначених ст. 268 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова