Постанова 4851 № 520/19754/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 р.Справа № 520/19754/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Фоміної Л.О., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/19754/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою в порядку 383 КАС України, в якій просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 520/19754/24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком без урахування зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області проводити наступні перерахунки основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 заяву представника позивача подану в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/19754/24 залишено без задоволення. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 520/19754/24 та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі №520/19754/24 задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Таким чином, враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач зобов`язаний перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких змін. Також апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 16.03.2026 у справі № 560/5395/25 в якій зазначено, що підставою для виникнення у територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2023 року, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії. Суд наголосив, що такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму). Вказує, що з огляду на те, що законодавець щороку визначає розмір мінімальної пенсії за віком, покладення на особу обов`язку щоразу звертатися до суду з аналогічними позовними вимогами фактично нівелює гарантоване право на соціальний захист, суперечить принципу правової визначеності як елементу верховенства права та не відповідає завданню адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав особи. Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що подана апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки з 01.01.2026 розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_2 обчислено відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 за № 4695-IX на 01.01.2026 (2595,00 грн). Сума доплати за період з 16.01.2024 по 30.04.2026 склала 181895 гривень 13 копійок. Виплата коштів ОСОБА_1 здійснюється відповідно до умов Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 року. З огляду на зазначене відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Учасники справи про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до частини 4 статті 229, частини 1 статті 308 КАС України перегляд ухвали здійснювався в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 16.01.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/19754/24 залишено без змін. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по даній справі набрало законної сили 18.12.2024, виконавчі листи по цій справі видані 02.01.2025, строк пред`явлення до виконання до 19.12.2027. 27.03.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України, в якій вона просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 520/19754/24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком без урахування зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2026 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області проводити наступні перерахунки основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Залишаючи без задоволення заяву представника позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/19754/24 в частині перерахунку та виплати основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, відповідачем виконано. З 01.01.2026 розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_2 обчислено відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 за № 4695-IX на 01.01.2026 (2595,00 грн.). Водночас суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини (в межах цієї справи) не стосуються перерахунку пенсії за період з 01.01.2026. На момент розгляду цієї справи (25.09.2024), спір стосовно перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 не був предметом розгляду справи та не міг існувати, а суд в свою чергу не може розглядати позовні вимоги на майбутнє. Оскільки, правовідносини стосовно перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 вже виникли після виконання рішення суду у цій справі, це є новими спірними правовідносинами, які не можуть бути розглянуті в рамках правил, визначених статтею 383 КАС України, а тому, підстави для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішення суду у цій справі відсутні. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положеннями частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012). Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40). У рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини, вказав, що «із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури». У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. За змістом першого речення частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, рішення суду в адміністративних справах може бути виконане як добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, так і примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист. Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, який може здійснюватися, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України. За змістом частин 1, 2 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Положеннями частини 6 статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Із системного аналізу зазначених правових норм випливає, що правовий інститут судового контролю за виконанням рішення суду, механізм якого передбачений статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у випадку встановлення протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при виконанні виконання рішення суду, які порушують права та/або законні інтереси позивача. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 520/19754/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № l-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 набрало законної сили 18.12.2024. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму в кожному році, відповідач зобов`язаний перераховувати та виплачувати пенсію позивачу відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких змін. Колегія суддів зауважує, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції і, залишаючи без змін рішення суду, суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивач належить до категорії 1 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», основний розмір пенсії має бути не нижчим ніж 8 мінімальних пенсій за віком. На виконання вище зазначених судових рішень ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується протоколами перерахунку, які містяться в матеріалах справи. Враховуючи зміст судових рішень по справі № 520/19754/24, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні вимог заяви позивача в порядку статті 383 КАС України, оскільки предметом розгляду у цій справі не було питання щодо обчислення розміру пенсії із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, колегія суддів зауважує, що з матеріалів встановлено, що з 01.01.2026 розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_2 обчислено відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX на 01.01.2026 (2595,00 грн). Посилання апелянта на те, що звернення з аналогічними позовами для перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму фактичне нівелює право на соціальний захист колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Щодо доводів апелянта з посиланням постанову Верховного Суду від 16.03.2026 у справі № 560/5395/25 колегія суддів зазначає, що правові висновки, викладені у ній, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки були зроблені за інших обставин справи та іншого правового регулювання. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 250, 308, 312, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року по справі №520/19754/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.О. Фоміна Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 11.06.2026.