Постанова 4851 № 520/19754/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 р. Справа № 520/19754/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 (суддя Лук`яненко М.О.; м. Харків) по справі № 520/19754/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 16.01.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 залишено без змін. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по даній справі набрало законної сили 18.12.2024, виконавчий лист по даній справі позивачу направлено 01.04.2025 зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання - до 19.12.2027. 01.05.2025 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача в порядку ст. 383 КАС України з проханням: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року у справі № 520/19754/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень. Ухвалою від 13 червня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд заяву представника позивача подану в порядку ст. 383 КАС України по справі № 520/19754/24 - залишив без задоволення. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі 520/19754/24 ОСОБА_1 з 16.01.2024 проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №l-p(ІІ)/2021, а саме згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. З 01.03.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється в розмірі 16971,76 грн. на поточний рахунок, відкритий в уповноваженій установі банку, дата виплати 8 число. Сума доплати за період з 16.01.2024 по 28.02.2025 складає 131527 гривень 13 копійок. Станом на травень 2025 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно, натомість рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №520/19754/24 набрало законної сили 18.12.2024. Отже, у даному випадку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/19754/24 знаходиться на стадії виконання, що відповідачем визнається. Доказів існування у органу публічної адміністрації наміру на свідоме та умисне ухилення від вжиття необхідних заходів стосовно виконання вказаного рішення суду, матеріали справи не містять. В свою чергу, вказане не свідчить про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиконання рішення суду. Стосовно посилань представника позивача на неправильне застосування пенсійним органом величини прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі 520/19754/24, суд першої інстанції зазначив, що вказане питання під час розгляду даної справи судом не вирішувалось та не розглядалось. А тому, не може бути предметом розгляду під час вирішення в порядку ст. 283 КАС України питання про наявність або відсутність в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обставин протиправності. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року у справі № 520/19754/24 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення. Рішенням від 25.09.2024 року Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/19754/24 вирішено питання щодо зобов`язання пенсійного органу нараховувати та виплачувати позивачці основну пенсію по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум. За приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня. Тому, на переконання позивача, на виконання судового рішення відповідач був зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму на рівні 2361,00 грн. Разом з цим, відповідно до пункту 8 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні. Отже, нарахування позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є правомірним. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії відповідач повинен застосовувати розміри прожиткових мінімумів на рівні 2361,00 грн. Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін. Оскільки у цій справі відповідачем нараховується та виплачується пенсія позивачу у зменшеному розмірі, позивач вважає, що рішення суду не виконується відповідачем, чим порушуються вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 за № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 за № 11-рп/2012). Виконання судового рішення, як завершальна стадія судового провадження, є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". У разі невиконання судового рішення позивачка має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах. Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Частина 1 ст. 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Аналіз наведеного вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. Разом з цим виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист. Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені зокрема статтею 383 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З системного аналізу зазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Звертаючись до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України позивач вказував, що перерахунок пенсії позивачу з 16.01.2024, на виконання судового рішення по справі № 520/19754/24, відповідачем було проведено виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн, а не виходячи з розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, установленої на 1 січня відповідного календарного року та з врахуванням зміни розміру протягом року згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. На підтвердження вказаних у заяві обставин позивач надав до суду протокол перерахунку пенсії від 03.02.2025, здійсненого на виконання рішення суду у цій справі, відповідно до якого, розмір пенсії позивача за періоди: з 16.01.2024 по 29.02.2024; з 01.03.2024 по 31.03.2024; з 01.01.2024 по 31.12.2024; з 01.01.2025 - довічно, обчислено в розмірі 16971,76 грн. З цих підстав позивач переконаний, що перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 року № 520/19754/24 здійснено відповідачем не в повному обсязі. Натомість, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції вдався до оцінки обставин, що стосуються виплати заборгованості ОСОБА_1 сум пенсії, що утворилася за наслідками проведеного перерахунку, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі № 520/19754/24, що не оскаржується позивачем у поданій ним заяві. При цьому жодної оцінки доводам позивача щодо здійснення відповідачем перерахунку пенсії на виконання судового рішення не в повному обсязі, суд першої інстанції не надав. Висновок суду першої інстанції про те, що питання щодо застосування пенсійним органом, при перерахунку пенсії позивача на виконання судового рішення, величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, під час розгляду цієї справи судом не вирішувалось та не розглядалось, а тому не може бути предметом розгляду під час вирішення в порядку ст. 383 КАС України питання про наявність або відсутність в діях ГУПФУ в Харківській області обставин протиправності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 з 16.01.2024 згідно зі статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Тому перевірка обставин, що стосуються здійснення ГУПФУ в Харківській області перерахунку пенсії позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а не в меншому розмірі, на чому наполягає позивач, може бути предметом розгляду під час вирішення заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та передчасними. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, дійшов помилкових висновків, зроблених без належної перевірки обставин, що мають значення для правильного вирішення порушеного позивачем питання, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 по справі № 520/19754/24 - скасувати. Справу № 520/19754/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова