Постанова 4824 № 759/13232/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2026 року місто Київ справа № 759/13232/25 провадження № 22-ц/824/4234/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р., сторони: позивач - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 відповідач - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єлмановою Вікторією Анатоліївною, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Педенко Світланою Вікторівною, на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Горбенко Н.О.- В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , яка була зареєстрована на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкала останнім часом перед смертю за адресою: АДРЕСА_2 . Фактично там побудований повноцінний будинок, що введений в експлуатацією. Будівництвом займався позивач та його батько, сини позивача ще були дітьми на період будівництва. Після її смерті відкрилася спадщина. До спадкової маси входить: земельна ділянка та садовий будинок у садівницькому товаристві «Медик», АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 . Спадкоємцем першої черги є позивач, спадкоємцями наступної черги є онуки померлої (сини позивача) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. З 2017 року позивач проживає у Київській області Вишгородський район с. Рудня - Димерська. Після смерті ОСОБА_4 до садового будинку переїхав відповіач-1 із сім`єю, це виключило його витрати на оренду житла, а відповідач-2 залишився у квартирі за місцем реєстрації. Після відкриття спадщини з метою мінімізації витрат на оформлення та державну реєстрацію права власності сторони домовились про наступне. Будинок із ділянкою та частка у квартирі одразу буде зареєстрована на ОСОБА_2 , для цього він подасть заяву про прийняття спадщини впродовж шестимісячного строку, а ОСОБА_3 оформить заяву про відмову від спадщини, а позивач взагалі не подасть заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, та відповідач-1 сплатить умовну суму грошових коштів позивачу із відтермінуванням. Враховуючи родинність зв`язків (батько/сини), абсолютну довіру до них, позивач вирішив піти на зустріч та не подавати заяву про прийняття спадщини. Однак, одразу після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини відповідач-1 повідомив позивачу, що відповідачі нічого не зробили та не будуть робити згідно з домовленостями, за версією відповідача-1 через брак коштів на оформлення та за тією ж причиною він повідомив позивачу, що не зможе найближчі роки віддати грошові кошти відповідно до домовленостей. Позивач вказує, що фактично відповідачі, скориставшись довірою родинності, вчинили недобросовісні дії відносно позивача, створивши штучні умови необхідності економії витрат родини, умовивши позивача не робити заяву на прийняття спадщини, а насправді Відповідачі в такий спосіб позбавили позивача права на спадщину. При цьому право відповідачів на спадщину не обмежено часом внаслідок того, що вони зареєстровані на момент смерті бабусі з нею за однією адресою - тобто вони можуть оформити спадщину й зараз. На момент повідомлення відповідачем-1 позивача про не подачу заяви про прийняття спадщини (5 квітня 2025 року - перший день спливу строку на прийняття спадщини) позивач хворів на ГРВІ верхніх дихальних шляхів - була висока температура та слабкість, одразу після зниження температури та початку одужання позивач зафіксував хворобу у сімейного лікаря. 10 квітня 2025 року, після консультації із адвокатом, позивач приїхав до Києва та зробив у нотаріуса заяву на прийняття спадщини, була відкрита спадкова справа та нотаріус постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва. Позивач вважає, що через недобросовісну поведінку відповідачів він пропустив строк на прийняття спадщини, однак фактично через хворобу запізнився всього на шість днів (з 04 по 10 квітня 2025 року). Вказані обставини стали об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача щодо здійснення дій з особистого прийняття ним спадщини в межах передбаченого законом строку. Передбачений законом строк на прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки вони були пов`язані з об`єктивними (недобросовісна поведінка відповідачів про штучні умови необхідності економії витрат родини на оформлення спадкового майна створили помилковість волі позивача про відмову у спадщини), непереборними (добросовісна помилковість волі позивача щодо даних домовленостей через родинну довіру, обман від рідних людей неможливо передбачити), істотними (уся нав`язана відповідачами конструкція оформлення права власності спадкового майна передбачала економію грошових коштів сім`ї, що ґрунтувалось на абсолютній довірі синам, яку позивач не мав можливість підірвати, як наслідок це створило помилкову волю позивача на відмову від прийняття спадщини, а в подальшому після обізнаності обману з боку синів захворювання позивача виключало можливість звернення раніше до нотаріуса) труднощами. У зв`язку із зазначеним, позивач просив суд визнати йому додатковий строк в два місяці з дня набрання рішення законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Єлманова В.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що заяви про визнання позову подані відповідачами ще до постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження, ухвалу щодо заяв про визнання позову суд не постановляв, чим порушив норми процесуального закону. Висновок суду що визнання відповідачами позову суперечить закону та може призвести до порушення прав інших осіб є помилковим та необґрунтованим правовою нормою, яку це порушує. Подаючи заяви про визнання позову відповідачі підтвердили обставину, на яку посилався позивач - своєї недобросовісної поведінки Також рішення оскаржив відповідач1 ОСОБА_2 , апеляційна скарга подана адвокатом Педенко С.В. та обґрунтована тими ж підставами щодо не вирішенням судом заяв про визнання відповідачами позову. У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представником ОСОБА_2 адвокатом Педенко С.В. відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В судовому засіданні представник позивача адвокат Єлманова В.А. та представник відповідача 1 ОСОБА_2 адвокат Педенко С.В. підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом, що повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній». Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Перед смертю ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме: земельну ділянку та садовий будинок у садівницькому товаристві «Медик», АДРЕСА_2 , ( АДРЕСА_4 та 1/4 квартири АДРЕСА_3 . Спадкоємцем першої черги є син померлої - ОСОБА_1 , спадкоємцями другої черги є онуки померлої (сини позивача) - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Позивач зареєстрований та проживає у АДРЕСА_5 . Із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 звернувся 10 квітня 2025 року, на підставі чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тімоновим Є.І. було заведено спадкову справу № 12/2025. Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тімоновим Є.І. від 10 квітня 2025 року №48/-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку квартири, садового будинку та земельну ділянку у зв`язку із відсутністю документів ,що дозволяють встановити факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем за однією адресою на момент смерті спадкодавця, через подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину після спливу відведеного строку для прийняття спадщини (шість місяців). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних доказів у підтвердження тих обставин, на які він посилався як на причини пропуску строку. Як доказ на підтвердження хвороби у період з 4 квітня 2025 року (останній день строку на прийняття спадщини) по 10 квітня 2025 року позивач надав суду запис лікаря від 10 квітня 2025 року № 166603013/1, у якому вказано, що ОСОБА_1 звернувся за первинною медичною допомогою 10 квітня 2025 року, діагноз гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, хворіє з 2 квітня 2025 року. За медичною допомогою з 2 квітня 2025 року не звертався. Також позивач не надав суду доказів того, що перешкоджало йому звернутися до лікаря у день початку хвороби. Натомість він перебував на самолікуванні вдома, що відображено у записі лікаря №1666603013/1 від 10 квітня 2025 року. Крім того, позивач не вказав, які саме обставини непереборної сили перешкоджали йому направити відповідну заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу засобами поштового зв`язку. Проте, з такими висновками суду не може погодитись колегія суддів, з урахування наступного. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.ст. 1216, 1217 ЦК України). За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України). За правилами ч.1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України). Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Такий правовий висновок узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18. Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270,1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч.3 ст. 1272 ЦК України) Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21. Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , яка була зареєстрована на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина: земельна ділянка та садовий будинок у садівницькому товаристві «Медик», АДРЕСА_2 та 1/4 квартири АДРЕСА_3 . Спадкоємцем першої черги є син померлої - позивач ОСОБА_1 , спадкоємцями наступної черги є онуки померлої (сини позивача відповідачі) - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 , будучи сином померлої ОСОБА_4 (спадкоємцем першої черги), звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 10 квітня 2025 року, на підставі чого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тімоновим Є.І. було заведено спадкову справу № 12/2025. Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 10 квітня 2025 року, а не 4 квітня 2025 року (останній день), тобто з пропуском встановленого 6-місячного строку в кількості 6 календарних днів, у зв`язку з чим постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тімонова Є.І. від 10 квітня 2025 року №48/-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. В обґрунтування причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 посилався на домовленість між ним та його синами (спадкоємцями наступної черги) в цілях економії коштів спадщину не прийняти, однак дізнавшись про невиконання відповідачами домовленості у зв`язку з хворобою звернувся із заявою, пропустивши шестимісячний строк. Як доказ на підтвердження хвороби на ГРВІ верхніх дихальних шляхів у період з 4 квітня 2025 року по 10 квітня 2025 року позивач надав суду запис лікаря від 10 квітня 2025 року № 166603013/1, у якому вказано, що ОСОБА_1 звернувся за первинною медичною допомогою 10 квітня 2025 року, діагноз гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, хворіє з 2 квітня 2025 року. За медичною допомогою з 2 квітня 2025 року не звертався. На підтвердження порушення домовленостей між сторонами в матеріалах справи міститься заява (реєстраційний номер 64111 від 10 вересня 2025 року) про розгляд справи без участі зі змісту якої вбачається, що вказані позивачем обставини мали місце. Суд першої інстанції вважав такі причини пропуску строку неповажними, однак апеляційний суд вважає, що з урахуванням обставин справи наявні підстави для задоволення позову. Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно із ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Отже, в разі неприйняття позивачем спадщини, черга для таких дій настає для відповідачів, як онуків померлого спадкодавця. Слід також звернути увагу, що згідно довідки про місце реєстрацію, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_3 , що входить до спадкової маси. Тобто, виникає спір між батьком та його синами, як спадкоємцями різних черг з приводу спадкового майна. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду часу від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України). Верховний Суд у своїх висновках наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам. Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21. Такий висновок є сталим та узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17. Оскільки, матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджено обставини, на які посилається позивач щодо недотримання сторонами своїх домовленостей, наявністю медичної довідки про хворобу позивача, який хоч і звернувся до лікаря не у день початку хвороби, а після спливу строку на подання заяви про прийняття спадщини, незначний пропуск такого строку - 6 календарних днів, наявністю спору щодо спадково майна та з урахуванням принципів розумності, справедливості, пріоритету захисту особи та її прав виходячи з конкретної ситуації, колегія суддів дійшла до висновку про визнання обставин пропущення строку на звернення із заявою про прийняття спадщини позивачем такими, що пропущені з поважних причин. Ураховуючи викладене, колегія суддів, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшла висновку про те, що обставини пропуску позивачами шестимісячного строку на звернення з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері були пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами для позивача, як спадкоємця першої черги, чого судом першої інстанції враховано не було. За таких обставин, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Єлмановою Вікторією Анатоліївною, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Педенко Світланою Вікторівною, задовольнити. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Визначити додатковий строк два місяці ОСОБА_1 для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус