Постанова 4809 № 387/1550/25

ПОСТАНОВА іменем України 11 червня 2026 року м. Кропивницький справа № 387/1550/25 провадження № 22-ц/4809/1030/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І, учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 рокуу складі судді Солоненко Т.В., ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 09.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №9029593, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачеві у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак, відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконує, а тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 12153,76 грн, яку у добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом. Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09.02.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у справі. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з огляду на таке. Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 09.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9029593, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до пунктів 1.2-1.4 договору сума кредиту становить 3000,00 гривень. Кредит надається строком на 360 днів з ати надання кредиту з 09.05.2024. Термін (дата) повернення кредиту і сплатити комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 04.05.2025. Відповідно до п.1.5.1.комісія за надання кредиту 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Відповідно до п.1.5.3. проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно з п.п.1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 10958,40 грн. Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Згідно з п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.5.3 цього договору, яка є незміною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акції, програм лояльності, спеціальних пропозицій та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом встановленого графіком платежів першого розрахункового періоду запропонованого позичальнику зі знижкою і є меншою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду проценти, починаючи з другого розрахункового періоду, встановленого графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється (а.с.7-12). До договору про споживчий кредит №9029593 надано додаток №1 до договору - графік платежів, який містить обчислення загальної вартості кредиту для клієнта у розмірі 13958,40 грн, з яких 3000,00 грн - сума кредиту за договором, 10958,40 грн - проценти за користування кредитом; додаток №2 - заява на отримання кредиту №9029593 від 09.05.2024, яка містить надане позичальником підтвердження щодо надання достовірної інформації по заяві та погоджені умови кредитування по заяві; додаток №3 - додаткові контакті дані позичальника для взаємодії за кредитним договором (а.с.13,14,15). Також позивачем надано довідку про те, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Мілоан», договір підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме 183447, із зазначенням дати та часу відправки одноразового ідентифікатора та номера телефону, на який одноразовий ідентифікатор відправлено (а.с.16). Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит №9029593 від 09.05.2024 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, у тому числі заповнення, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринги, верифікацію за телефоном, підписання паспорту кредиту та договору, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с.17). На підтвердження виконання первісним кредитором зобов`язань за договором про споживчий кредит №9029593 від 09.05.2024 позивачем надано копію платіжного доручення №130584784 від 09.05.2024, яке містить відомості про платника - ТОВ «Мілоан», банк платника Приват Банк, отримувач - ОСОБА_1 , банк отримувача - кредит. рах. № НОМЕР_1 , суму платежу - 3000,00 грн, призначення платежу - кошти згідно договору 9029593 (а.с.18). Позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення, яка складена ТОВ «Мілоан» стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №9029593 за період з 09.05.2024 по 23.09.2024, виписка з особового рахунку за кредитним договором №9029593 від 09.05.2024 (а.с.19-21). 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог (а.с.22-31). До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників від 24.09.2024 за договором відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024; копію витягу з додатку до договору відступлення прав вимог №110-МЛ від 24.09.2024, у якому міститься запис: ОСОБА_1 , номер кредитного договору №9029593, сума заборгованості разом 12153,76 грн, сума заборгованості за тілом 3000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 4253,76 грн, залишок неустойки 4900,00 грн. (а.с.33-34, 36). Відповідно до копії платіжної інструкції 5898 від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти в загальному розмірі 1479167,31 грн, призначення платежу: оплата згідно договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 (а.с.35). 12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги з наданням строку для погашення суми заборгованості у розмірі 12153,76 грн (а.с.37). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано суду належних і достовірних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Мілоан», як позикодавець, дійсно перерахував грошові кошти ОСОБА_1 у розмірі, визначеному умовами кредитного договору та що відповідачем такі кредитні кошти були отримані. Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, договір, у тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.ст.509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Матеріалами справи підтверджується, що договір про споживчий кредит від 09.05.2024 №9029593, оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Так, 24.09.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог, а згідно до копії витягу з додатку до договору відступлення прав вимог №110-МЛ від 24.09.2024, у якому міститься запис: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 9029593, сума заборгованості разом 12153,76 грн, сума заборгованості за тілом 3000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 4253,76 грн, залишок неустойки 4900,00 грн (а.с.33-34, 36). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 362/3705/20). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. 09.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №9029593, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. На підтвердження факту перерахування відповідачу коштів за кредитним договором позивач долучив платіжне доручення №130584784 від 09.05.2024 про перерахунок коштів в сумі 3000,00 грн на банківську карту НОМЕР_1 , номер якої був вказаний самим відповідачем у заяві на отримання кредиту від 09.05.2024 №9029593 та зазначений в пункті 2.1 кредитного договору, підписаного відповідачем. ТОВ «Мілоан» надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту. Тож ТОВ «Мілоан» не володіє повним номером банківської картки та здійснює переказ коштів через надавачів платіжних послуг, на банківську картку, зареєстровану відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан». Разом з тим, первісний кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність якого регулюється Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Тому такий доказ, як виписку з рахунку позичальника на підтвердження отримання ним кредитних коштів, позивач об`єктивно позбавлений можливості надати, оскільки не є емітентом банківських послуг в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 передбачено, що Банки зобов`язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття. Згідно зі ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці. Стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визнає порядок розкриття інформації, яка містить банківську таємницю чітко окресленому колу суб`єктів. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є вторинним кредитором, не входить у зазначене статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коло осіб, яким надається інформація, що містить банківську таємницю. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду. Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як і первісний кредитор ТОВ «Мілоан», з урахуванням перерахування коштів на банківську карту, банком-емітентом якої є АТ КБ «Приват Банк», не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банківськими установами. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не врахував зазначене вище законодавство та те, що позивач об`єктивно позбавлений можливості надати суду інформацію з банку щодо належності картки відповідачу та руху коштів за нею. Тому на підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача надано копію платіжного дорученням, відповідно до якого на картку, зазначену відповідачем в кредитному договорі, здійснено переказ на суму 3000,00 грн. Крім того, слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, який би спростував доводи позивача, адже відповідач міг самостійно надати виписку зі свого особистого рахунку, який зазначений в платіжному дорученні. Відповідно до наданих документів, які не спростовані відповідачем, останній отримав кредитні кошти, а свої зобов`язання за договором не виконав і не повернув суми кредиту, комісію за видачу кредитних коштів та відсотки за користування кредитом. Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, справа № 129/1033/13-ц). На підтвердження факту перерахування коштів позивач надав усі можливі за таких обставин докази перерахування коштів, а саме: платіжне доручення №130584784 від 09.05.2024 про перерахування на рахунок відповідача коштів згідно кредитного договору у сумі 3000,00 грн. Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять. Крім того, слід зазначити, що відповідач не надав суду жодних заперечень щодо отриманого ним кредиту або щодо суми кредиту. Однак суд першої інстанції у порушення принципу змагальності самостійно зробив висновок про те, що відповідач кредитних коштів не отримував. Колегією суддів також враховано, що відповідач не спростував того, що він укладав кредитний договір та отримав кредитні кошти за таким договором, а лише послався на недоведеність таких фактів позивачем. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Мілоан» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків. Звертаючись до суду із вказаними позовними вимогами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит від 04.05.2024 за №6840673 у розмірі 12153,76 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту складає 3000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 4253,76 грн та залишок неустойки - 4900,00 грн. Підписавши договір про споживчий кредит від 24.09.2024 №9029593 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема, про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, а тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню. Разом з тим, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4900,00 грн колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що, приймаючи до уваги положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким позичальники у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях, відсутні підстави для стягнення неустойки з відповідача на користь банку, тому вимога в частині стягнення неустойки у розмірі 4900,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає Згідно з частинами першою, четвертою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскаржене рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн та заборгованості за відсотками 4253,76 грн, а в іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 59,68% від ціни позову (7253,76х100:12153,76) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню 3614,21 грн (2422,4х59,68%+3633,60х59,68%) судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Отже, враховуючи обсяг правничої допомоги позивачу при розгляді цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій,у порядку розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 59,68 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4774,40 грн (8000*59,68%) витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково. Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 , місто Львів, Львівська область) заборгованість за кредитним договором від 24.09.2024 №9029593 у розмірі 7253,76 (сім тисяч двісті п`ятдесят три) грн 76 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 (три тисячі) грн; заборгованості за відсотками у сумі 4253 (чотири тисячі двісті п`ятдесят три) грн 76 коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 4900,00 (чотири тисячі дев`ятсот) грн 00 коп - відмовити. Стягнути зОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 , місто Львів, Львівська область) 3614 (три тисячі шістсот чотирнадцять) грн 21 коп судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та апеляційної скарги. Стягнути зОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце знаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 , місто Львів, Львівська область) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4774 (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн 40 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПКУкраїни, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя О.І. Чельник Судді О.Л. Карпенко С.І.Мурашко