Постанова 4803 № 179/1044/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6053/26 Справа № 179/1044/25 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Приватний нотаріус самарійського районного нотаріального округу Алаб`єва Яніна Сергіївна про відновлення становища, яке існувало до порушення права (суддя першої інстанції Ковальчук Т.А., поний текст виготовлено 13 березня 2026 року), В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року ОСОБА_3 через свого представника звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якому просив відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1749938612223), земельну ділянку кадастровий номер 1222355100:03:002:0951 та земельну ділянку кадастровий номер 1222355100:03:002:0952, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року клопотання представника позивача ОСОБА_6 задоволено та зупинено провадження у справі №179/1044/25 до набрання законної сили рішенням суду у цівільній справі №179/155/25. Із вказаною ухвалою суду не погодився представник ОСОБА_1 адвокат Іванова А.Є. та подала апеляційну скаргу, в якій зазначала, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без належного аналізу фактичних обставин справи. Зокрема зазначала, що при винесені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції проявив надмірний формалізм що перешкоджає подальшому поновленню порушеного права. Також посилався на те, що судом не зазначено всі фактичні, дійсні та об`єктивні обставини і доводи, сторін по справі, а взято до уваги тільки лише одну єдину суб`єктивну думку сторони представника позивача під час постановлення оскаржуваної ухвали. Крім того не надано оцінку аргументам представників ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зазначених в усіх минулих засіданнях, не заслухано думку представників щодо зупинення провадження у справі, повно і всебічно не з`ясовано всі обставини під час розгляду клопотання про зупинення провадження у справі. Враховуючи наведене просила скасувати ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року, як таку що перешкоджає провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші сторони не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо зупинення провадження у справі. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.5 ч.1 ст. 253 ЦПК України та виходив з того що розгляд цієї справи не можливий до розгляду по суті справи №179/155/25 Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). У п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи». У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від17липня 1997року №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року,Першого протоколу та протоколів № 2,4,7та11до Конвенції»,визначено,що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі». Враховуючи наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Суд має переконатися, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Окрім того, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. При цьому, у разі застосування наведеної правової конструкції п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за вимогами ст.. 260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали. Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 визначав у своїй позовній заяві підставою для звернення до суду із позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення права те, що на його думку правочини вчиненні на відчуження майна ОСОБА_4 , зроблені останнім для ухилення останнім від виконання свого обов`язку щодо поверненняОСОБА_3 грошових коштів за договором позики від 03.08.2021 року. Предметом спору у цивільній справі №179155/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 є матеріальна вимога про примусове стягнення суми боргу за договором позики від 03.08.2021 року. Як зазначалось вище зупиняючи провадження у справі №179/1044/25, суд першої інстанції посилався на об`єктивну неможливість розгляду даної справи до вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором позики від 03.08.2021 року. Пославшись лише на те, що між вказаними справами існує тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається у тому, що факти, встановлені у справі за позовом про стягнення боргу за договором позики, будуть мати преюдиційне значення для справи за позовом про відновлення становища, яке існувало до порушення права, суд першої інстанції не зазначив, у чому саме полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 179/155/25, чи є ці справи пов`язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення в справі №179/155/25 може вплинути на вирішення справи, що переглядається. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність спору про відновлення становища, яке існувало до порушення права виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої позовні вимоги. Матеріали справи №179/1044/25 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Приватний нотаріус самарійського районного нотаріального округу Алаб`єва Яніна Сергіївна про відновлення становища, яке існувало до порушення права дозволяють в достатній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, Верховний Суд зауважує, що зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом. Для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Цей суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому необов`язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 159/5846/23 (провадження № 61-13665св24), від 05 серпня 2025 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-7109св25)). Отже, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням п 6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 179/155/25, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Крім того, зупинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції також порушив право на розумні строки розгляду справи. Відтак підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №179/155/25, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі, чим також порушив права позивача в доступі до правосуддя, а також порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року в справі Шишков проти Росії). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Отже, ухвала Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду скарги по суті. Керуючись ст.ст. 367-369, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк