Ухвала КЦС ВС № 991/247/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2026 року м. Київ справа № 991/247/26 провадження № 61-7077ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Сініченком Ігорем Сергійовичем, на постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року у справі за позовом держави України в особі прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка Олександра Анатолійовича до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів (доходів, отриманих від необґрунтованих активів) та їх стягнення в дохід держави, ВСТАНОВИВ: 08 січня 2026 року до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О. А., у якій він просив забезпечити позов прокурора про визнання необґрунтованим активом дохід у розмірі 909 600,00 грн, отриманий від визнаного судом необґрунтованим активу - автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE», VIN НОМЕР_1 , 2021 р. в. (проданого 14 вересня 2024 року за 4 200 000 грн), шляхом накладення арешту на інші активи відповідачів, які відповідають вартості необґрунтованих активів (доходів від необґрунтованих активів). Заява обґрунтована тим, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура встановила факт набуття 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 необґрунтованого активу - автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER VOQUE вартістю 3 290 400,00 грн за дорученням її батька - ОСОБА_2 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Вказаний автомобіль проданий 14 вересня 2024 року ОСОБА_3 за 4 200 000,00 грн, у зв`язку з чим відповідачами отримано дохід у сумі 909 600,00 грн від активу, який рішенням ВАКС від 20 серпня 2025 року у справі № 991/1453/25, залишеним без змін постановою Апеляційної палати ВАКС від 27 листопада 2025 року, визнано необґрунтованим та стягнено його вартість в дохід держави. Ухвалою ВАКС від 16 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову про визнання необґрунтованими активів. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визначена прокурором ціна позову і надані ним матеріали на обґрунтування заяви про забезпечення позову дають суду підстави для висновку про те, що у такому випадку відсутні визначені частиною другою статті 290 ЦПК України підстави для пред`явлення ним позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки визначена ним різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є нижчою за встановлений законом поріг для звернення з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Постановою Апеляційної палати ВАКС від 02 квітня 2026 року ухвалу ВАКС від 16 січня 2026 року скасовано.Постановлено нове рішення, яким задоволено заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Іванющенка О. А. про забезпечення позову. Накладено арешт на майно, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_1 : машиномісце № НОМЕР_2 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю на час придбання 81 130,00 грн; квартиру АДРЕСА_2 , вартістю на час придбання 100 000,00 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 5123755800:01:003:5625, вартістю на час придбання 3 140,00 грн; автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року, д.н.з. НОМЕР_4 . Заборонено переміщення автомобіля марки Toyota, модель C-HR Hybrid, номер кузова НОМЕР_3 , 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , за межі території України. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що положення абзацу четвертого частини другої статті 290 ЦПУ України не містить прямої вимоги щодо встановлення мінімального розміру необґрунтованих активів, а тому необхідність обов`язкової наявності різниці між вартістю активів посадовця та його законними доходами, яка дорівнює або перевищує 1 505 250 грн, для можливості звернення з позовом у цьому випадку не застосовується. У межах розгляду заяви про забезпечення позову суд не оцінює доведеність тверджень про необґрунтованість активів, позаяк це може бути здійснене виключно у ході розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність ОСОБА_2 до суб`єктів, щодо яких може бути подано позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення. З огляду на встановлення ризику невиконання судового рішення, враховуючи предмет майбутніх позовних вимог, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на вказане майно є доцільним, а їх орієнтовна вартість є цілком співмірною із предметом майбутніх позовних вимог. Також існує ризик переміщення автомобіля марки автомобіль марки Toyota, модель C-HR Hybrid, за межі території України з метою унеможливлення виконання рішення суду у разі визнання активів необґрунтованими. Накладення арешту на майно (активи) не є припиненням або позбавленням права власності на нього, а має виключно тимчасовий характер заходу забезпечення позову до вирішення спору судом, що не перешкоджає реалізації права користування ним. Таким чином, захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із предметом майбутньої позовної вимоги, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. 25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Разом із касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст постанови Апеляційної палати ВАКСвід 02 квітня 2026 року складено 13 квітня 2026 року та отримано ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС лише 14 квітня 2026 року. 14 травня 2026 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Сініченком І. С. касаційну скаргу подано засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС. Однак після її завантаження та направлення до Касаційного цивільного суду в роботі підсистеми стався технічний збій, у зв`язку з чим документ не був належним чином доставлений. На підтвердження зазначеного додано картку руху документа, в якій у статусі документа зазначено: «Помилка отримання АСДС». Просить поновити строк на касаційне оскарження. Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд на підставі статті 390 ЦПК України поновлює його. Касаційна скарга мотивована тим, що Апеляційною палатою ВАКС було залишено поза увагою те, що рішенням ВАКС від 20 серпня 2025 року у справі № 991/1453/25 (яким повністю задоволено позовні вимоги прокурора) не було стягнуто з ОСОБА_1 будь-яких грошових коштів, а відповідно вказаним рішенням не було вирішено питання про її права або обов`язки, як і не було встановлено факту набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів. Тому прокурором заявлено вимоги фактично до неналежного відповідача, оскільки за доводами позову належним відповідачем є ОСОБА_2 . Незважаючи на це, арешт накладено на належне їй рухоме та нерухоме майно, яке було набуте законним шляхом та не має стосунку до предмета спору. Апеляційний суд не перевірив належним чином наявність реальної загрози невиконання рішення суду, не забезпечив збалансованості інтересів сторін та допустив необґрунтоване обмеження її права власності. Прокурор фактично мотивував необхідність забезпечення позову лише наявністю у ОСОБА_1 майна та її правом вільно ним розпоряджатися, але сам по собі факт наявності майна у власності особи не свідчить про існування ризику невиконання рішення суду та не є достатньою підставою для накладення арешту. Належне їй майно не має стосунку ні до предмета спору, ні до ОСОБА_2 , а тому накладення арешту на її активи є безпідставним та порушує її право власності. Також прокурором не доведено наявності реальних ризиків невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.Прокурор обґрунтував заяву виключно відсутністю майна у ОСОБА_2 . Апеляційною палатою ВАКС не було встановлено співмірність заявлених прокурором позовних вимог з заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 , вартість якого на сьогоднішній день з урахуванням зміни економічних умов та інфляції є значно більшою, ніж на час придбання, та перевищує розмір позовних вимог прокурора. Також ВАКС було правильно зазначено, що у зв`язку з тим, що ціна позову не досягає законодавчо встановленого мінімуму, вимоги позивача перебувають поза межами правового поля цивільної конфіскації, що в свою чергу унеможливлює задоволення заяви про забезпечення позову через відсутність правового зв`язку між заходами забезпечення та законними інтересами позивача.Разом з тим, на сьогоднішній день відсутній висновок Верховного Суду стосовно того, чи повинен розмір доходів від активу, визнаного судом необґрунтованим, який просить стягнути прокурор в дохід держави, перевищувати встановлену статтею 290 ЦПК України мінімальну межу різниці між необґрунтованими доходами та законними доходами особи у 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб стосовно для звернення до суду з вказаним позовом. З метою забезпечення позову прокурора у справі № 991/1453/25 ухвалою ВАКСвід 12 лютого 2025 року у справі № 991/1186/25 було вжито заходи забезпечення позову, які є ідентичними до тих, які просив вжити прокурор у цій справі та які були застосовані до ОСОБА_1 оскаржуваною постановою Апеляційної палати ВАКС. Водночас після закінчення розгляду справи № 991/1453/25 ухвалою ВАКС від 12 січня 2026 року у справі № 991/1453/25 було задоволено заяву представника ОСОБА_1 та скасовано вказані заходи забезпечення позову. Підставою для такого скасування було те, що за результатами розгляду ВАКС позову прокурора до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави боржником є виключно ОСОБА_2 , у зв`язку з чим підстав для продовження вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку ОСОБА_1 для забезпечення реального виконання судового рішення у справі № 991/1453/25 немає.Враховуючи, що позовна заява прокурора в цій справі безпосередньо пов`язана з обставинами, встановленими у справі № 991/1453/25, то належним відповідачем також є саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , у зв`язку з чим відсутні підстави для повторного накладення арешту на її майно, яке не має будь-якого стосунку до предмета спору. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається до пред`явлення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша та друга статті 149 ЦПК України). У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. У частині четвертій статті 290 ЦПК України передбачено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18(провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17(провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо за його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2025 року у справі № 991/2568/25 зазначено, що «забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Вжитий судами попередніх інстанцій захід забезпечення позову, передбачений пунктом 1-1 частини першої статті 150 ЦПК України, є обґрунтованим, адекватним і співмірним із предметом майбутньої позовної вимоги, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Доводи касаційної скарги про те, що ціна пред`явленого до ОСОБА_1 позову штучно завищена позивачем, підлягають оцінці під час розгляду заяви про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави по суті». У разі звернення прокурора із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, саме відповідач має доводити недоцільність, неспівмірність заходів забезпечення позову, про вжиття яких просить у суду прокурор (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року у справі № 991/6084/25 та у справі № 991/8752/25). Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. У цій справі прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову про визнання необґрунтованим активом доходу в розмірі 909 600,00 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активу - автомобіля марки «LAND ROVER RANGE ROVER VOGUE»вартістю 3 290 400,00 грн (проданого 14 вересня 2024 року за 4 200 000 грн), шляхом накладення арешту на інші активи ОСОБА_1 . Апеляційний суд встановив, що рішенням ВАКС від 20 серпня 2025 року у справі № 991/1453/25, залишеним без змін постановою Апеляційної палати ВАКСвід 27 листопада 2025 року, задоволено позов Держави України в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , визнано необґрунтованим активом автомобіль «Land Rover Range Rover Voque» та стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави його вартість - 3 290 400,00 грн. 14 вересня 2024 рокуна підставі відповідного договору купівлі-продажу вказаний автомобіль був відчужений ОСОБА_1 за 4 200 000,00 грн. Отже, предметом спору є визнання необґрунтованим активом доходу у розмірі 909 600 грн, отриманого від визнаного судом необґрунтованим активом. Право власності на майно, щодо якого подана заява про забезпечення позову, зареєстровано за ОСОБА_1 . Апеляційний суд встановив наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, врахував характер спірних правовідносин, продаж автомобіля саме ОСОБА_1 ,предмет майбутніх позовних вимог, безальтернативний вид заходу забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, його співмірність із заявленими вимогами. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ? ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за заявленими вимогами прокурора, оскільки цим доводам оцінка може бути надана судом лише при вирішення позовної заяви прокурора по суті. При цьому арешт в порядку забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути накладений на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Апеляційний суд також врахував, що накладення арешту на майно (активи) не є припиненням або позбавленням права власності на нього, а має виключно тимчасовий характер заходу забезпечення позову до вирішення спору судом, що не перешкоджає реалізації права користування ним. Підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права касаційна скарга не містить, зокрема інших доводів щодо недоцільності, неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову.Прокурор обґрунтував їх співмірність, зокрема, пославшись на вартість майна на час його придбання. Доводи, що його вартість на сьогоднішній день є значно більшою, ніж на час придбання та перевищує розмір позовних прокурора, не є підставою для висновку щодо незаконності оскарженого судового рішення, проте такі обставини за умови їх підтвердження доказами не позбавляють заявника ініціювати питання про скасування арешту такого майна (його частини). Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. У частині четвертій статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 991/247/26. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко