Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 912/102/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2026 м. Дніпро Справа № 912/102/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач) суддів: Андрейчука Л.В., Демчини Т.Ю. секретар судового засідання: Мошинець Ю.О. за участю представників сторін: від позивача: представник не з`явився; від відповідача: представник не з`явився; розглянувши матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 (суддя Кузьміна Б.М., повний текст якого підписаний 26.03.2026) у справі № 912/102/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" про стягнення 47 692,24 грн, розірвання договору, зобов`язання повернути земельну ділянку, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог ТОВ Агро-Парк 17 звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в якому просив: - стягнути із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30798692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40138796) заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 10 листопада 2015 року за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року (включно) в сумі 47 692,24 грн., в тому числі: основний борг - 40 574,99 грн., інфляційні втрати - 5 333,56 грн., 3 відсотки річних - 1 783,69 грн; - розірвати договір оренди землі від 10 листопада 2015 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30798692) 24 листопада 2015 року за записом № 12193780 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,5749 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607; - зобов`язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 30798692) повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40138796) земельну ділянку площею 4,5749 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607". В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" не сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Парк 17", за період з 01.01.2022 по 31.12.2025, заборгувавши 40 574,99 грн, тому має обов`язок сплатити основну заборгованість, 5 333,56 грн інфляційних та 1 783,69 грн річних. Водночас, за твердженням ТОВ "Агро-Парк 17", на підставі частини 1 статті 141 Земельного кодексу України договір підлягає розірванню, а земельна ділянка - поверненню за частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі". Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі №912/102/26 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 10 листопада 2015 року за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2025 року (включно) в сумі 47 690,66 грн, в тому числі основний борг - 40 574,99 грн, інфляційні втрати - 5 333,56 грн, 3 відсотки річних - 1 782,11 грн. Розірвано договір оренди землі від 10 листопада 2015 року, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (ідентифікаційний код - 30798692) 24 листопада 2015 року за записом № 12193780 про інше речове право зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 4,5749 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607. Зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" земельну ділянку площею 4,5749 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ПАРК 17" судовий збір у розмірі 9 983,89 грн. В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ясенівська, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі №912/102/26 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ЯСЕНІВСЬКА» не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 року у справі № 912/102/26, вважає його незаконним, необґрунтованим та ухваленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував факт належного виконання орендарем своїх зобов`язань за договором оренди землі від 10 листопада 2015 року, укладеним із первісним орендодавцем Ляховим М.С., який жодних претензій щодо невиплати орендної плати не висував. Позивач не довів факту систематичного порушення умов договору, що є обов`язковою правовою підставою для його розірвання в судовому порядку. Апелянт наголошує, що новий власник земельної ділянки ТОВ «АГРО-ПАРК 17» не укладав із відповідачем жодних договорів чи додаткових угоду щодо зміни істотних умов, акт приймання-передачі землі сторонами не погоджувався та не підписувався, а рахунки для перерахування орендної плати на адресу СТОВ «Агрофірма Ясенівська» взагалі не надходили. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для висновку про наявність вини орендаря у простроченні виконання грошового зобов`язання. Окремо скаржник вказує на безпідставність застосування судом положень частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки пунктом 14 укладеного договору сторони на власний розсуд узгодили інший вид та розмір відповідальності за несвоєчасне внесення плати, а саме пеню. Одночасне стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних є подвійним притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що прямо заборонено статтею 61 Конституції України. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою питання «права на врожай», не врахувавши, що відповідач законно поніс значні фінансові витрати на осінній обробіток землі та посів озимих культур у період дії договору. З огляду на це, апелянт зазначає про недоведеність позовних вимог та просить повністю скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «АГРО-ПАРК 17» відмовити в повному обсязі. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ПАРК 17» не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 року у справі № 912/102/26 законним, обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без змін. Позивач зазначає, що твердження відповідача про необізнаність щодо зміни власника земельної ділянки повністю спростовуються банківською випискою АТ КБ «Приватбанк», згідно з якою СТОВ «Агрофірма Ясенівська» 13.10.2021 перераховувало орендну плату безпосередньо на рахунок ТОВ «АГРО-ПАРК 17». Крім того, відповідач належним чином отримував письмову вимогу від 30.07.2024 та претензію від 07.11.2025 з доданими актами звірки взаєморозрахунків та банківськими реквізитами для оплати, однак залишив їх без реагування та задоволення. Водночас, відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України, перехід права власності на ділянку не вимагає обов`язкового внесення змін до договору оренди. Позивач наголошує, що відповідач повністю не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою протягом чотирьох років з 01.01.2022 по 31.12.2025, внаслідок чого утворився основний борг у сумі 40 574,99 грн. Наданий позивачем розрахунок орендної плати відповідач не оспорив і власного контррозрахунку суду не надав. Повна та неодноразова несплата договірних платежів є випадком систематичного порушення зобов`язання, що згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» є самостійною і абсолютно достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та зобов`язання повернути земельну ділянку власнику. Заперечуючи проти доводів скаржника щодо неправильного застосування статті 625 ЦК України, позивач зазначає, що ним не заявлялися вимоги про стягнення договірної пені. Натомість заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 5 333,56 грн та 3% річних у сумі 1 782,11 грн мають виключно компенсаційний характер, спрямований на захист майнового права кредитора від знецінення грошей. Вони є особливою мірою цивільної відповідальності, яка входить до складу грошового зобов`язання, а тому їх стягнення судом не порушує статтю 61 Конституції України щодо заборони подвійної притягнення до відповідальності одного виду. Твердження відповідача про ігнорування судом його «права на врожай» позивач вважає безпідставними, оскільки скаржник не надав жодного належного первинного документа на підтвердження факту здійснення посіву озимини на спірній ділянці. Крім того, питання правової долі посівів чи відшкодування понесених витрат не були предметом розгляду в межах цієї справи і мають вирішуватися в окремому судовому провадженні. З огляду на викладене, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Демчина Т.Ю. Ухвалою від 27.04.2026 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ясенівська на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі № 912/102/26 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме доплатити судовий збір у сумі 0,16к. на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду. На виконання вимог ухвали, 11.05.2026 у строк встановлений судом для усунення недоліків, через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшла заява від 04.05.2026 про усунення недоліків, відповідно до якого останнім надано докази сплати судового збору у розмірі 0,16к. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ясенівська на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 по справі № 912/102/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11.06.2026. У судове засідання 11.06.2026 представники позивача та відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог ГПК України. У судовому засіданні 11.06.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Встановлені судом обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2015 між Ляховим Михайлом Сергійовичем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ясенівська" (далі - СТОВ "Агрофірма Ясенівська") було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди, а.с. 50 -51), на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за СТОВ "Агрофірма Ясенівська" 24.11.2015 зареєстровано право оренди на земельну ділянку за записом № 12193780 про інше речове право (право оренди) (а.с. 12). За умовами Договору оренди Ляхов Михайло Сергійович (далі - орендодавець) надає, а СТОВ "Агрофірма Ясенівська" (далі - орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (пункт 1 Договору оренди). Відповідно до пункту 2 Договору оренди в оренду передається земельна ділянка № 0607 кадастровий номер 3520584500:02:000:0607, земельна ділянка загальною площею 4,5749 га, у тому числі ріллі 4,5749 га. Пунктом 8 Договору оренди сторони погодили, що договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі закінчення строку дії договору до збирання врожаю, орендодавець повинен дати змогу орендарю зібрати врожай. Відповідно до пунктів 9, 10 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7% від грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки з 01.07 до 31.12 кожного року (пункт 11 Договору оренди). У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором з вини орендаря, справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 14 Договору оренди). Відповідно до пункту 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40 Договору оренди). Згідно з пунктами 41, 42 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 45 Договору оренди). Договір підписано сторонами та скріплено печаткою відповідача. 07.02.2018 право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за позивачем на підставі договору міни від 07.02.2018 № 63, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.09.2025 № 443404827 (а.с. 12). Матеріали справи свідчать, що 30.07.2024 ТОВ "АГРО-ПАРК 17" було направлено на адресу СТОВ "Агрофірма Ясенівська" вимогу № 30/07/24-АП17-06 про сплату заборгованості в сумі 240 658,58 грн за орендовані відповідачем земельні ділянки, в тому числі земельної ділянки з кадастровим № 3520584500:02:000:0607. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200010817, відповідач отримав вимогу 08.08.2024 (а. с. 16 - 17). Відповіді на вимогу матеріали справи не містять. ТОВ "АГРО-ПАРК 17" зверталось до СТОВ "Агрофірма Ясенівська" з претензією № 07/11/25-АП-17-04 від 07.11.2025, у якій просило сплатити заборгованість за орендовані відповідачем земельні ділянки на загальну суму 367 123,31 грн, яка, серед іншого, виникла внаслідок несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2500200181492, відповідач отримав претензію 13.11.2025 (а. с. 18 - 25). Відповіді на претензію матеріали справи не містять. За твердженням позивача, на порушення взятих на себе зобов`язань відповідачем не сплачена орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607 за період з 01.01.2022 по 31.12.2025 (включно), у зв`язку з чим виникла заборгованість зі сплати орендних платежів, що за розрахунком позивача, становить 40 574,99 грн, з яких: 1) за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року (включно) - 9 596,73 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2022 рік становить 137 096,25 грн. 2) за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року (включно) - 9 596,73 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2023 рік становить 137 096,25 грн. 3) за період з 01 січня по 31 грудня 2024 року (включно) - 10 086,17 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2024 рік становить 144 088,16 грн. 4) за період з 01 січня по 31 грудня 2025 року (включно) - 11 295,36 грн, що складає 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка за 2025 рік становить 161 362,29 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди. Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Згідно з частиною 1 статті 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Як передбачено частиною 4 статті 148-1 Земельного кодексу України, внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. Враховуючи зазначене законодавче регулювання, з моменту переходу права власності на земельну ділянку площею 4,5749 га з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607 до ТОВ "АГРО-ПАРК 17" 07.02.2018 до нього перейшли усі права та обов`язки попереднього орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 10.11.2015, яким був громадянин ОСОБА_1 (попередній власник ділянки). При цьому, внесення змін до договору оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки чи укладення будь-яких інших додаткових угод до договору у зв`язку із зміною власника не вимагається і здійснюється виключно за добровільною згодою сторін. Отже, доводи скаржника щодо відсутності укладеного між позивачем та відповідачем нового договору (чи додаткової угоди) про зміну істотних умов, а також відсутність акту приймання-передачі земельної ділянки безпосередньо між ТОВ "АГРО-ПАРК 17" та СТОВ "Агрофірма Ясенівська" повністю відхиляються апеляційним господарським судом, як такі, що суперечать імперативним положенням статті 148-1 Земельного кодексу України та пункту 40 самого договору оренди, яким чітко передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. З огляду на зазначене, колегією суддів розцінюються критично доводи скаржника щодо того, що первісним орендодавцем ОСОБА_1 претензій щодо невиплати орендної плати в період з 01.01.2022 по 31.12.2025 до відповідача не висувалось. Оскільки у вказаний спірний період ОСОБА_1 уже не був власником землі, він не мав жодних правових підстав та повноважень на висунення вимог чи отримання орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Доводи скаржника щодо того, що йому не було відомо про перехід права власності на земельну ділянку до ТОВ "АГРО-ПАРК 17" та про відсутність з боку позивача рахунків для оплати, апеляційний господарський суд також вважає безпідставними та спростованими матеріалами справи, з огляду на таке. Зі змісту заключної виписки АТ КБ "Приватбанк" за поточним рахунком позивача за період з 01.01.2021 до 31.10.2021 суд встановив, що 13.10.2021 відповідач вже здійснив на користь позивача три безготівкові оплати на суму 93 772,00 грн кожна з чіткими призначеннями платежів: "Орендна плата за 2019 за користування земельними ділянками згідно рах.№1 від 13.10.2021, у т.ч. ПДВ 20%...", "Орендна плата за 2020 за користування земельними ділянками згідно рах.№2 від 13.10.2021". З вказаної банківської виписки вбачається, що, щонайменше з 13.10.2021, відповідач був достеменно обізнаний про зміну власника земельної ділянки та реквізити його рахунку. Отже, у спірний період користування земельною ділянкою з 01.01.2022 по 31.12.2025, відповідач знав особу належного орендодавця за договором та зобов`язаний був самостійно й своєчасно сплачувати орендну плату у визначеному в пунктах 9, 10, 11 договору оренди порядку. Крім того, відповідачем не спростовано та підтверджено наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень факти отримання ним від позивача 08.08.2024 вимоги № 30/07/24-АП17-06 від 30.07.2024 про сплату боргу з доданим актом звірки взаєморозрахунків; 13.11.2025 претензії № 07/11/25-АП17-04 від 07.11.2025 із зазначенням банківських реквізитів для зарахування коштів та повторним актом звірки. Обидві вимоги, що містили розрахунки та вимогу сплатити борг, зокрема за кадастровим номером 3520584500:02:000:0607, були залишені скаржником без відповіді та без задоволення. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до частин 1 - 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Згідно з частиною 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. За нормою статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунктом 11 договору оренди чітко визначено строк виконання грошового зобов`язання щорічно з 01.07 до 31.12. Докази сплати відповідачем орендної плати за спірний період з 01.01.2022 по 31.12.2025 у матеріалах справи відсутні. Відповідач наданий позивачем розрахунок орендної плати на загальну суму 40 574,99 грн жодним чином не спростував, власного контррозрахунку суду не надав. Перевіривши виконаний позивачем та підтверджений витягами з технічної документації розрахунок заборгованості з орендної плати по роках (за 2022 рік - 9 596,73 грн; за 2023 рік - 9 596,73 грн; за 2024 рік - 10 086,17 грн; за 2025 рік - 11 295,36 грн), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 40 574,99 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі. Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами статті 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної норми суд першої інстанції детально перевірив нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Розрахунок інфляційних втрат у сумі 5 333,56 грн визнано арифметично та методологічно правильним. Проводячи перерахунок 3% річних, суд першої інстанції правомірно виявив помилку позивача, який не врахував, що 2024 рік є високосним (містить 366 днів), у зв`язку з чим самостійно скоригував суму річних, зменшивши її з 1 783,69 грн до 1 782,11 грн, обґрунтовано відмовивши у задоволенні вимог на суму 1,58 грн. Доводи скаржника про те, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних за наявності у п. 14 договору умови про пеню є подвійною відповідальністю одного виду та порушує статтю 61 Конституції України, колегією суддів рішуче відхиляються як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права. За своєю правовою природою передбачене передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц). Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (подібна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22). Більш того, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "АГРО-ПАРК 17" взагалі не заявляло позовних вимог про стягнення з відповідача пені на підставі пункту 14 Договору оренди. Стягнення судом виключно суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних повністю виключає факт подвійної відповідальності за одне правопорушення, у зв`язку з чим посилання скаржника на ст. 61 Конституції України є безпідставним. Щодо тверджень скаржника про недоведеність позивачем факту систематичного порушення умов договору як підстави для його розірвання, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. Суд першої інстанції вірно врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, яка звернула увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Щодо поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Оскільки СТОВ "Агрофірма Ясенівська" повністю та неодноразово не виконувало обов`язок зі сплати орендної плати протягом чотирьох років поспіль (у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках), суд першої інстанції дійшов абсолютно правильного висновку, що зазначені дії охоплюються правовим поняттям систематична несплата. Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення. Згідно зі статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Як було зазначено вище, відповідно до пункту 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору однією із сторін. Також статтею 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №903/775/23). За приписами статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Тривале повне неотримання орендодавцем грошових коштів за користування його майном суттєво порушує баланс інтересів сторін та позбавляє позивача цілей, на які він розраховував. За таких обставин вимога про розірвання договору оренди землі від 10.11.2015 року є законною та обґрунтованою. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що допущене відповідачем порушення є істотним у розумінні статті 651 Цивільного кодексу України, а тому вимога про розірвання договору оренди є правомірною, належно обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов`язаний повернути земельну ділянку орендодавцю на умовах, визначених договором, і не має права утримувати її з метою задоволення власних вимог до орендодавця. Відтак, відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору породжує обов`язок орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю, у зв`язку з чим вимога про повернення землі площею 4,5749 га також підлягає задоволенню. Посилання скаржника на те, що він восени провів сільськогосподарські роботи, вніс добрива та посіяв озимину, а суд першої інстанції не вирішив питання про дозвіл зібрати врожай у червні-липні, колегією суддів відхиляються з таких підстав. По-перше, СТОВ "Агрофірма Ясенівська" не надало жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення посіву озимих культур саме на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 3520584500:02:000:0607. По-друге, вирішення питання про правову долю посівів або надання будь-яких дозволів на збір врожаю не входять до предмета доказування та захисту у межах даної справи № 912/102/26, оскільки розгляд здійснюється судом в межах заявлених позивачем предмету та підстав позову. За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. Судові витрати Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ясенівська залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.03.2026 у справі № 912/102/26 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повна постанова складена та підписана 11.06.2026. Головуючий суддя С.В. Вінніков Суддя Л.В. Андрейчук Суддя Т.Ю. Демчина