Постанова 4876 № 904/4082/25

від 10.06.2026 ·

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4082/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Чус О.В., Дарміна М.О. секретар судового засідання: Скородумова Л.В. представники сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. (суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 30.09.2025р.) у справі за позовом: Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро до Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни, м. Дніпро про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 412 261,10 грн., 3% річних у розмірі 28987,74 грн., інфляційної складової у розмірі 92 921,11 грн., пені у розмірі 7 549,83 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 412 261,10 грн., 3% річних у розмірі 28 987,74 грн., інфляційної складової у розмірі 92 921,11 грн., пені у розмірі 7 549,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (договір приєднання), який набрав чинності з 01.11.2019 після припинення дії Договору про постачання теплової енергії № 080454 від 15.11.2016, позивач у період з грудня 2022 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 412 261,10 грн. Відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлену теплову енергію у встановлені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано 3% річних, інфляційну складову та пеню.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі №904/4082/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради суму основної заборгованості, у розмірі 412 261,10 грн., 3% річних, у розмірі 28 976,76 грн., інфляційну складову, у розмірі 92 921,11 грн., пеню, у розмірі 7 518,39 грн. та витрати зі сплати судового збору, у розмірі 6500,13 грн.. Відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 3% річних, у розмірі 10,98 грн. та пені, у розмірі 31,44 грн.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець Прокоф`єва Надія Семенівна, через систему "Електронний суд", звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі №904/4082/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Апеляційна скарга обґрунтована наступним: Відповідач вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, поданих лише позивачем, через неподання відповідачем доказів з поважних причин, а саме - відмови суду у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Апелянт наголошує, що суд першої інстанції оцінював та надавав оцінку доказам, наданим лише позивачем, залишивши поза увагою та не надавши оцінку тому факту, що 10 жовтня 2022 року складений Акт обстеження системи центрального опалення, який підписаний представниками позивача та відповідача у зв`язку з відключенням від системи центрального опалення. Копія зазначеного акту була додана до клопотання про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. На момент складення акту встановлено, що «Будівля по вул. Грушевського, 10 відключена з видимим розривом трубопроводів». Тобто, за твердженням апелянта, станом на 10.10.2022р. та пізніше позивачем не надавалися послуги з постачання теплової енергії. Суд першої інстанції ухвалою від 08.09.2025р. необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, порушивши при цьому ст. 12, 250 ГПК України. У вказаному клопотанні відповідач наголошував, що під час розгляду справи необхідно встановити факти поставки теплової енергії у приміщення відповідача, її обсяг та вартість, натомість суд першої інстанції помилково залишив вказані доводи поза увагою, помилково та необґрунтовано зазначивши, що такі доводи не можуть слугувати підставою для переходу до загального провадження, оскільки не впливають на повноту та всебічність встановлення обставин у цій справі. Докази, яким суд першої інстанції надав оцінку в оскаржуваному рішенні, створені позивачем та підписані тільки ним (акти прийому-передачі послуг, довідка від 04.07.2025р., рахунки на оплату, акт звіряння взаємних розрахунків), тому, на думку апелянта, такі докази не можуть вважатися належними, допустимими та достовірними в розумінні ст. 76 78 ГПК України. При цьому, в порушення вимог ч. 3 ст. 86 ГПК України, суд першої інстанції жодним чином не мотивував відхилення доказу, наданого відповідачем, що підтверджує факт відключення будинку від центрального опалення, наслідком чого є неможливість постачання теплової енергії в будинок і взагалі відсутність підстав для нарахування заборгованості. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права: ст. 250 ГПК України, оскільки не врахував значення справи для відповідача (стягнення майже півмільйона гривень) та складність справи; ч. 3 ст. 86 ГПК України, оскільки не мотивовано відхилення доказів, наданих відповідачем. Зазначені порушення, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4082/25. Матеріали справи № 904/4082/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2025р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі №904/4082/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.02.2026р.. 23.02.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 25.02.2026р. не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026р. розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі №904/4082/25 призначено в судове засідання на 10.06.2026р.. Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача. У судовому засіданні 10.06.2026р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. Прокоф`єва Надія Семенівна є власником приміщення в будинку АДРЕСА_1 . За твердженням позивача, на підставі поданої заяви Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни (зареєстрованої Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 15.11.2016р. за № 2447) між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Прокоф`євою Надією Семенівною (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 080454 від 15 листопада 2016 року. Позивач вказав, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії" Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (надалі - договір). Відповідно до п. 4 договору, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Позивач наполягає на тому, що, оскільки протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради співвласники багатоквартирного будинку № 10, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем, з 01.11.2019 припинилася дія Договору про постачання теплової енергії № 080454 від 15.11.2016 і відносини сторін стали регулюватись Договором приєднання. Пунктом 5 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Пунктом 11 договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Предметом спору у даній справі є вимога Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни, про стягнення вартості поставленої теплової енергії. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. Відповідно до ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положенням ч. 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Згідно ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". У ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з ч.5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). Виконавець комунальної послуги за таким договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку. Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінет Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Прокоф`єва Надія Семенівна є власником приміщення в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15391517 від 27.07.2007р.. На підставі поданої заяви Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни (зареєстрованої Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 15.11.2016р. за № 2447) між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем Прокоф`євою Надією Семенівною (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 080454 від 15.11.2016 р.. 09.06.2018р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" щодо термінів застосування фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері комерційного обліку теплової енергії та водопостачання та до розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо уточнення порядку введення в дію Закону № 2454-VIII від 07.06.2018. Підпунктом 3 п. 2 Закону № 2454-VIII від 07.06.2018р. п. 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" викладено в такій редакції: "3. Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах". Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. У свою чергу, 04.09.2019р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Постанова 830, Правила 830), на виконання якої Позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання (далі - Договір Приєднання). Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019р.р № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021р. № 1022), передбачено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (п. 13 Правил). Оскільки, що протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради співвласники багатоквартирного будинку № 10, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем, з 01.11.2019р. припинилася дія Договору про постачання теплової енергії № 080454 від 15.11.2016р. і відносини сторін стали регулюватись Договором приєднання. (Подібні правові висновки Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладено в постанові від 11.11.2019р. по справі №646/834/17). З огляду на те, що докази повідомлення будь-якою із сторін про відмову від цього договору в матеріалах справи відсутні, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № б/н від 01.11.2019р., укладений між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (надалі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Прокоф`євою Надією Семенівною (надалі - споживач), є чинним. Згідно з п. 51 договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Відповідно до п. 52 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Пунктом 5 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Пунктом 11 договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 р. №

315. Згідно зі ст. 20 ЗУ Про теплопостачання, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Відповідно до п. 31 договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. Тарифи, згідно яких формувались рахунки впродовж спірного періоду, встановлені Рішеннями Виконкому Дніпровської міської ради № 1137 від 29.10.2021р.. Відповідно до виставлених для оплати рахунків (том 1, а.с. 43 - 44) та актів прийому-передачі послуги (а.с. 45 - 46), акту звіряння взаємних розрахунків (а.с. 50), який підписаний з боку Позивача, а також досудовою вимогою (зв.а.с.50), на виконання умов Договору, Позивачем, в період з грудня 2022 р. по березень 2023 р., включно, було поставлено, а Відповідачем отримано теплову енергію, на загальну суму 412 261,10 грн.. Акти прийому передачі послуги, рахунки на оплату за спірний період направлялись позивачем відповідачу за допомогою електронної пошти, а також поштовим відправленням № 0505334822499 разом із актом звірки взаємних розрахунків та досудовою вимогою. Віповідно до п. 34 договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як вірно встановлено судом першої інстанції, надані послуги мали бути оплачені відповідачем у такі строки: - за грудень 2022р., на суму 89 099,06 грн. до 31.01.2023р. включно; - за січень 2023 р., на суму 99 180,16 грн. до 28.08.2023р., включно; - за лютий 2023 р., на суму 90 388,46 грн. до 31.03.2023р., включно; - за березень 2023 р., на суму 133 593,42 грн. до 01.04.2023р., включно. Таким чином, строк виконання вищенаведених помісячних зобов`язань, є таким, що настав. Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманих послуг не здійснив, внаслідок чого заборгованість останнього склала 412 261,10 грн. основного боргу, що підтверджується розрахунком суми основного боргу (а.с. 32). Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та зазначені вище докази на підтвердження факту подачі теплоносія до систем опалення нежитлового приміщення, власником якого є відповідач, колегія суддів вважає, що відповідач є таким, що приєднався до умов індивідуального договору з надання відповідних житлово-комунальних послуг, а також спожив теплову енергію за договором, а тому в нього виникає обов`язок щодо оплати наданих послуг за вказаним договором. Відповідно до п. 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. На підставі п. 45 договору, позивач нарахував відповідачу до сплати пеню, у розмірі 0,01 відсотка суми боргу, за загальний період з 01.02.2023р. по 31.10.2023р., на суму 7 549,83 грн. Суд першої інстанції встановив, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, а саме, позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України. За розрахунком суду першої інстанції, було встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими, у розмірі 7 518,39 грн.: пеня на суму боргу 89 099,06 грн., за період з 01.02.2023р. по 31.07.2023р., становить 1 612,69 грн.; пеня на суму боргу 99 180,16 грн., за період з 01.03.2023р. по 31.08.2023р., становить 1 824,91 грн.; пеня на суму боргу 90 388,46 грн., за період з 03.04.2023р. по 30.09.2023р. становить 1 636,03 грн.; пеня на суму боргу 133 593,42 грн., за період з 02.05.2023р. по 31.10.2023р., становить 2 444,76 грн.. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21). Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, у розмірі 28 987,74 грн. (за період з 01.02.2023р. по 24.07.2025р.), інфляцію, у розмірі - 92 921,11 грн. (за період з лютого 2023р. по жовтень 2025р.). Суд першої інстанції встановив, що розрахунок 3% річних, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України, а саме, позивачем не було дотримано вимог ч. 5. ст. 254 ЦК України. За розрахунком суду першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, позовні вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими, у розмірі 28 976,76 грн.. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок втрат, дійшов до висновку, що вони є обґрунтованими, а тому задовольнив позовні вимоги у цій частині, у розмірі 92 921,11 грн.. За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог. Позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 412 261,10 грн., 3% річних у розмірі 28 976,76 грн., інфляційної складової у розмірі 92 921,11 грн., пені у розмірі 2 087,89 грн. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних, у розмірі 10,98 грн. та пені, у розмірі 5 461,94 грн. слід відмовити. Доводи Апелянта щодо відключення її нежитлового приміщення від системи централізованого опалення та неможливості постачання теплової енергії колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Пунктом 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі Правила № 1198), встановлено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється. Згідно з п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії, серед іншого, зобов`язаний: - дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; - вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати платежі відповідно до умов договору та цих Правил; - погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії. Відповідно до п. 25 Правил № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Процедуру відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2019 р. № 169 (далі Порядок № 169). Пунктом 1 розділу II Порядку № 169 передбачено, що рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії. Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП (п. 4 розділу I Порядку № 169). Пунктами 3-10 розділу II Порядку № 169 встановлено, що власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку (п. 3). Орган місцевого самоврядування відповідно до законодавства розглядає подані документи за наявності затвердженої ним схеми теплопостачання відповідного населеного пункту (п. 4). Заява про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП передається на розгляд Комісії (п. 5). Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП за участю заявника чи його уповноваженого представника (п. 6). Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення. Під час прийняття рішення Комісія враховує технічні можливості наявних мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання населеного пункту чи окремого кварталу (мікрорайону) щодо забезпечення живлення запропонованої власником (співвласниками) будівлі системи, та за потреби надає пропозиції органу місцевого самоврядування щодо збільшення потужностей, а також заміни систем внутрішньоквартальних, магістральних мереж електро-, газо-, водо-, теплопостачання, потрібних для встановлення в будівлі системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) та пропозиції щодо фінансування таких заходів. Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п`яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові (п. 7). Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові (п. 8). Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил. Обрана система має забезпечити: -опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у будинку; -ізоляцію та/або перенесення транзитних стояків (у разі потреби) тощо; -заміну (у разі потреби) внутрішньобудинкових систем газо- та/або електропостачання (залежно від типу нагрівачів) (п. 9). Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі. Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється лише в міжопалювальний період, але не пізніше ніж 01 вересня (п. 10). Пунктом 12 розділу II Порядку № 169 встановлено, що після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води (додаток 2) - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб`єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб`єктом господарювання (у разі їх залучення). Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Як вбачається з матеріалів справи №904/4082/25, відповідачем не надано доказів дотримання визначеної процедури, зокрема, не надано ані рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, ані рішення органу місцевого самоврядування щодо відключення будівлі, які є підставою для здійснення відключення виконавцем відповідної комунальної послуги, тому відключення від централізованого опалення в порушення затвердженого порядку та без відповідних на те дозволів не припиняє зобов`язань відповідача з оплати послуг. При цьому, неспоживання відповідачем поставленої позивачем теплової енергії внаслідок самовільного відключення від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення його від оплати за таку теплову енергію. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.04.2020р. у справі №908/1349/19. Як вбачається з апеляційної скарги, в якості доказу відключення нежитлового приміщення від споживання теплової енергії, Скаржниця послається на Акт обстеження системи ЦО (а.с. 62) Так, з вказаного Скаржницею Акту вбачається наступне. 10.10.202… комісією працівників КП "Теплоенерго" у складі м-ра Міхеєва І.О., слесаря-ремонтника Кореон О.Б., за участю представника ЧП Проков`єва Ю.М. складено акт обстеження системи центрального опалення, відповідно до якого проведено технічний огляд внутрішньобудинкової системи центрального опалення за адресою: вул. Грушевського,10, у зв`язку з відключенням від системи ЦО. У вказаному акті обстеження зазначено наступне: "Будівля по вулиці Грушевського,10 відключена з видимим розривом трубопроводів". Акт підписано майстром Міхеєвою І.О., слесарем-ремонтником Кореон О.Б. та Александровим І.Ю.. Втім, вказаний Акт не може бути належним доказом відключення від системи центрального опалення, оскільки з його змісту не можливо встановити, що будинок за адресою: м. Дніпро, вул. Грушевського ,10 був відключений від системи централізованого опалення, у період з грудня 2022р. по березень 2023р., або, що у зазначений період теплопостачання фактично не здійснювалося. Суд апеляційної інстанції зауважує, що сам по собі факт складання акту обстеження системи централізованого опалення у жовтні 202…року не є доказом відсутності споживання теплової енергії у спірний період, а фіксує лише факт того, що будівля по вулиці Грушевського,10 відключена з видимим розривом трубопроводів. Апелянт не довів відсутності постачання теплової енергії саме у заявлений до стягнення період, не надав доказів перерв у постачанні або складення актів ненадання послуг у відповідний час. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відключення будинку від системи централізованого опалення не впливають на оцінку доказів у справі та не спростовують факту надання послуг у спірний період. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що протягом усього спірного періоду Відповідач заявляв будь-які заперечення щодо обсягу або якості наданих послуг, звертався до Позивача з вимогами про припинення теплопостачання, проведення перерахунку чи складення актів про ненадання послуг. Апелянт також не подавав заперечень щодо розрахунку заборгованості. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може виходити з припущень. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ухвалено на підставі матеріалів і доказів, поданих лише позивачем, правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору не спростовують і не вказують на допущення судом порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до п. 6 ч.2 ст.42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Пунктом 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Згідно зі ст.116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Так, зокрема, встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025р. відкрито справу № 904/4082/25 призначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу строк (15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; для надання суду відзиву на позов і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду). Вищенаведену ухвалу доставлено до електронного кабінету повноважного представника відповідача у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 13.08.2025р. о 15:44 згідно даних Діловодства спеціалізованого суду. Строк на подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився 28.08.2025р.. 12.08.2025р., через систему «Електронний суд», повноважним представником Відповідача заявлено клопотання про вступ у справу як предствника, а 03.09.2025р. заявлено клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що факти поставки теплової енергії у приміщення відповідача, її обсягу та вартості можуть бути встановлені тільки у судовому засіданні. Ухвалою від 08.09.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання ФОП Прокоф`євої Н.С. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), судове засідання призначено на 24.09.2025 р. (а.с.64-65). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, правом подачі відзиву на позов Відповідачка не скористалась. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Прокоф`євої Надії Семенівни - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі №904/4082/25 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 11.06.2026 р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя М.О. Дармін

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4876 № 904/4082/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше